Постанова

від 11.04.2023 по справі 201/7116/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3318/23 Справа № 201/7116/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів в складі:

головуючого судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м. Дніпро цивільну справу що виникла із трудових правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до «Представництва «Бхарат Сірамс end Вакцинс Лімітед» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року (головуючий у суді 1 інстанції Ткаченко Н.В.),

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до «Представництва «Бхарат Сірамс end Вакцинс Лімітед» - Представництво в якому виклав вимоги про визнання незаконним Наказу «Про звільнення» від 26 серпня 2022року № 55 і просив поновити його на посаді помічника керівника відділу по розвитку бізнесу в Представництві, та вимагав стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29 серпня 2022року.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Представництво не дотрималось порядку вивільнення працівника у зв`язку із тим що лист в якому попереджувалось про його переведення на роботу в іншу місцевість з підприємством, або в разі незгоди про наступне звільнення за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України містив вимогу про необхідність вирішення цього питання в обмежений термін, а не протягом двох місяців як того вимагає чинне законодавство та він не відмовлявся в об`єктивно вираженій формі від такого переведення. Також, порушенням законодавства є те, що роботодавець відмовився від виплат пов`язаних з переїздом в іншу місцевість, таких як оплата вартості проїзду, вартості перевезення майна, добових, одноразової допомоги та заробітної плати за час підготовки до переїзду і влаштування на новому місці.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач своєчасно поінформував ОСОБА_1 про переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, або в разі відмови про наступне звільнення. Та фактично погодився із запереченням відповідача про те, що ОСОБА_1 відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, та Представництвом було дотримано вимог чинного законодавства при звільненні.

Рішенням суду встановлено, що Представництво не мало обов`язку виконувати вимоги позивача, які не ґрунтувались на умовах договору чи закону.

В апеляційному порядку судове рішення оскаржив позивач, в апеляційній скарзі останній виклав вимогу про скасування рішення суду та задоволення позову. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що висновки суду про відсутність порушення працедавцем порядку вивільнення працівника ОСОБА_1 у зв`язку із відмовоюпрацівникавід переведенняна роботув іншумісцевість разомз підприємством не відповідають дійсним обставинам у справі, оскільки відсутні докази про таку відмову і саме підприємство фактично не переїхало в іншу місцевість.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника також полягало в тому, що суд роблячи висновки про відсутність порушення прав робітника жодним чином не перевірив обставин щодо обов`язку працедавця дотримуватися гарантій визначених в статті 120 КЗпП України щодо компенсації витрат при переїзді в іншу місцевість.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Згідно відзиву, Представництво повністю припинило ведення діяльності в м. Дніпрі, та оформлення трудових відносин з позивачем не могло відбутись без його згоди. Також представник Представництва стверджував, що на час звільнення не було правових підстав для того, щоб не довіряти змісту електронного листа від 01 липня 2022року в якому ОСОБА_1 повідомляв про відмову від переїзду до міста Львова на умовах запропонованих роботодавцем.

Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення позивача та його представника, також пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

19 жовтня 2021 року Представництво «Бхарат Сірамс end Вакцинс Лімітед» та ОСОБА_1 уклали трудовий договір за яким роботодавець найняв працівника на посаду помічника керівника відділу по розвитку бізнесу на період з 19 жовтня 2021року по 18 жовтня 2022року /а.с.7-17/.

В Наказі про призначення на посаду від 18 жовтня 2021року також йдеться про прийняття ОСОБА_1 на посаду помічника керівника відділу по розвитку бізнесу із заробітною платою згідно штатного розкладу /а.с.23/.

Матеріали справи містять електронний лист № 40/UA/2022 від 22 червня 2022року адресований помічнику керівника відділу по розвитку бізнесу Васильєву О.Г., в якому йшлося про те, що в зв`язку з введенням в Україні з 24 лютого 2022року воєнного стану, та враховуючи фактори, які унеможливлюють активну господарську діяльність Представництва в м.Дніпро та області, останнє з метою продовження роботи запропонувало працівнику розглянути пропозицію переміщення на захід України в м. Львів із збереженням заробітної плати; також лист містить прохання до працівника надати відповідь в письмовій формі щодо прийнятого рішення протягом трьох днів і вказівку про те, що ненадання відповіді в запропонований термін вважатиметься відмовою, і матиме юридичні наслідки /а.с.61/.

У відповіді на даний лист ОСОБА_1 висловив вимогу надати йому можливість працювати в своєму регіоні, та умови оплати найму житла працівника /а.с.62/.

В іншому електронному листі № 41/UA/2022 від 27 червня 2022року адресованому помічнику керівника відділу по розвитку бізнесу ОСОБА_1 , містилося повідомлення про переміщення підприємства на роботу до іншого регіону на заході країни та пропозиція звернута до працівника про його переїзд до міста Львова, чи в разі відмови про розірвання трудового договору за п.6 ст. 36 КЗпП України /а.с.21/.

ОСОБА_1 також надана відповідь в котрій останнім обумовлено умови за яких він зможе здійснити запропонований Представництвом переїзд /а.с.64/.

В електронному листі № 43/UA/2022 від 30 червня 2022року адресованому помічнику керівника відділу по розвитку бізнесу ОСОБА_1 , підприємство повідомляло про свою пропозицію приступити працівнику до роботи з 04 липня 2022року в м. Львові із збереженням усіх умов Трудового договору, з оплатою за оренду автомобіля та заробітної плати; та лист містив чергове попередження про розірвання трудового договору з 27 серпня 2022року за п.6 ст. 36 КЗпП України /а.с.65/.

Та відповідь на цей лист фактично містила чергові вимоги та повідомлення про неможливість з боку працівника виконати запропоновані умови щодо переїзду до м. Львова /а.с.66/.

В електронних листах № 44/UA/2022 від 04 липня 2022року та № 44/UA/2022 від 09 серпня 2022року фактично йшлося про розірвання трудового договору за п.6 ст. 36 КЗпП України з 27 серпня 2022року і виплату компенсації за невикористану відпустку /а.с.67-68/.

Наказом Представництва № 55 від 26 серпня 2022року у зв`язку із відмовою помічника керівника відділу по розвитку бізнесу Васильєва О.Г. на переведення на роботу в іншу місцевість із підприємством, а також від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці його звільнено за п.6 ст. 36 КЗпП України /а.с.24/.

В Довідці Представництва № 67/UA/2022 від 16 вересня 2022року зазначено період роботи ОСОБА_1 з 19 жовтня 2021року по 27 серпня 2022року на посаді помічника керівника відділу по розвитку бізнесу та його дохід за цей період /а.с.84/.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не підтверджено порушення його прав, оскільки наявні докази вказують на те, що роботодавцем виконані вимоги законодавства.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції в частині вимог що стали предметом оскарження повно з`ясував обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права.

Так, при розгляді справи суд першої інстанції з`ясував, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стала його відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством.

З урахуванням положень пункту 6 статті 36 КЗпП України підставою припиненнятрудового договорузокрема передбачена відмовапрацівникавід переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.

В судовому засіданні підтверджено документальними письмовими доказами обставини щодо існування умов для переведення працівника в іншу місцевість.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, однією з найважливіших гарантій для працівників при переведенні нароботу віншу місцевістьразом зпідприємством є обов`язок власника підприємства попередити працівника про такі обставини і наявність пропозиції працівнику перевестись разом з підприємством.

За конкретних обставин цієї справи позивачем не підтверджено порушення його права, оскільки сукупністю наданих Представництвом доказів підтверджено що Представництво на час вирішення цього питання припинило діяльність в м. Дніпрі, попередило працівника про наступне переведення і запропонувало ОСОБА_1 продовжити роботу на умовах визначених в Трудовому договорі в іншій місцевості.

Також позивач не довів що письмові електронні листи надані відповідачем є недостовірними чи одержаними з порушенням порядку, встановленого законом чи у своїй сукупності не давали змоги суду дійти висновку про наявність тих обставин про які в них йшлося.

За результатами перевірки обставин встановлених судом першої інстанції в цій частині встановлено, що Представництвом повною мірою дотримано порядку при звільненні працівника через відмову працівникавід переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством.

Обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника в іншій місцевості із забезпеченням додаткових пільгових умов щодо оплати переїзду, вартості житла, за обставин що склалися не був абсолютним і не визначені чинним законодавством як такі без яких переведення не могло здійснюватися.

Беззаперечною також є та обставина що Представництво дотрималося вимог законодавства щодо строків попередження працівника про наступне вивільнення, ніщо не вказує на те, що наступні після попередження дії адміністрації Представництва призвели до порушення прав працівника.

У той же час, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

У відповідності до положень частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Причому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /частина п`ята статті 81 ЦПК України/.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснив позивачу та його представнику права та обов`язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню їхніх прав і отриманню доказів, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказує на їх достатність для вирішення питання щодо дотримання Представництвом вимог чинного законодавства при звільненні ОСОБА_1 ,інших доказівпозивачем ненадано.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів щодо обставин, які входять до предмету доказування та заявлені позивачем в обґрунтування своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Саме зтакого розуміннявищезазначених обставинта нормматеріального прававиходить судапеляційної інстанції,та вважаєщо суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави відповідно до статті 375 ЦПК України залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2023 року.

Судді: