Вирок

від 10.04.2023 по справі 361/360/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/360/23

провадження № 1-кп/361/741/23

10.04.2023

ВИРОК

Іменем України

10 квітня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

адвоката - ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62022100130000825 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Антопіль Рівненського району Рівненської області, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, бойовий медик 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , одруженого, має на утриманні малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду бойового медика 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 19.09.2022 о 08 год. 00 хв. самовільно залишив місце несення служби підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася на території АДРЕСА_2 (лісопосадка між АДРЕСА_3 ), та до 23.12.2022 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив, що дійсно 19.09.2022 р. при обставинах, зазначених в обвинувальному акті самовільно залишив місце несення військової служби підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася на території АДРЕСА_2 . У вчиненому щиро розкаявся, прохав суд суворо не карати та не позбавляти волі, оскільки має намір продовжувати військову службу в зоні активних бойових дій.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміють обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються.

Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України є визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції Українив України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, наявність пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , є військовослужбовцем, бойовий медик, безпосередньо брав участь у бойових діях в зоні проведення ООС, активно сприяв розкриттю злочину, бажає продовжувати військову службу, тобто ставлення винного до вчиненого, і конкретні обставини справи, за місцем проживання та місцем служби характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі в умовах без ізоляції його від суспільства, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

При цьому суд зазначає наступне.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ч.1 ст.75 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи вищезазначені положення Закону, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке мало місце 19.09.22 року, у редакції Закону, яка діяла на момент його вчинення, тобто застосувавши положення ч.1 ст.75 КК України, які діяли на момент вчинення вказаного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, …, при призначенні покарання у виді … позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 75 КК України у попередній редакції передбачала можливість застосування її до засуджених за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

У новій редакції статті 75 КК України заборонено застосовувати її до кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407КК України, вчиненого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, суд застосовує статтю 75 КК України в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні. Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.

Беручи до уваги призначене покарання, поведінку обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, відсутність ризиків на момент винесення вироку, тому суд вважає скасувати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 373, 374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та за цим Законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк перебування його під вартою з 23 грудня 2022 р. по 16 лютого 2023 р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Командиру військової частини НОМЕР_1 здійснювати контроль за поведінкою військовослужбовця ОСОБА_4 , а у разі його звільнення з військової служби, контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової частини, зобов`язати ОСОБА_4 , у відповідності до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України в період випробувального терміну виконати наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт, скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1