Постанова

від 29.03.2023 по справі 925/823/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. Справа№ 925/823/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Пархета М.А., Гнатюк С.В. (голова ФГ «Струмок»);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Фермерського господарства "Струмок"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 (повний текст складено 09.12.2022)

у справі №925/823/22 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Фермерського господарства «Струмок»

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про стягнення 319 646,49 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2022 року Фермерське господарство «Струмок» (далі - ФГ «Струмок») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру) збитки, що завдані неправомірними діями головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. в сумі 319 645,49 грн відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 та 1 грн моральної шкоди. Також позивач просить стягнути 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог ФГ «Струмок» вказує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022) позов ФГ «Агрофірма «Базис» до ФГ «Струмок» про відшкодування збитків було задоволено частково: стягнуто з ФГ «Струмок» на користь ФГ «Агрофірма "Базис» 314 921,60 грн збитків, 4 723,89 грн судових витрат.

У справі №925/823/19 на підтвердження своїх позовних вимог ФГ «Агрофірма «Базис» та в подальшому суди першої та апеляційної інстанції посилались на те, що: відносно ФГ «Струмок» було відкрито кримінальне провадження №1201825010000244 про самовільне зайняття земельних ділянок; на підтвердження факту самовільного зайняття земельних ділянок ФГ «Струмок» слугують матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на основі яких був складений акт, протокол про адміністративне правопорушення та як наслідок винесено постанову від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 53 КУпАП.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 визнано протиправними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП.

На думку позивача, ГУ Держгеокадастру діями головного спеціаліста Горохова В.В., що визнані судовим рішенням незаконними та протиправними, завдало йому (позивачу) збитків у розмірі 319 645,49 грн відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарський суд першої інстанції встановив, що сплачені ФГ «Струмок» кошти в сумі 319645,49 грн є відшкодуванням збитків, які завдані саме позивачем ФГ «Агрофірма «Базис», що підтверджується судовими рішеннями у справі №925/823/19, які набрали законної сили і є чинними на час розгляду даної справи. У таких рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини самовільного зайняття земельних ділянок ФГ «Струмок». Отже, позивач не довів і матеріалами справи не підтверджується, що сплачені позивачем кошти є його збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Суд також зазначив, що при ухваленні рішень у справі №925/823/19 суди не брали до уваги скасовану постанову від 18.06.2018 №212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на керівника юридичної особи (ФГ «Струмок») Гнатюка С.В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу; відтак суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18, яка скасована судом, та протиправними діями головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання такої постанови і сплаченими позивачем коштами в розмірі 319645,49 грн на користь ФГ «Агрофірма «Базис» на виконання рішення суду у справі №925/823/19.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022, ФГ «Струмок» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги ФГ «Струмок» вказує на невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні висновків обставинам справи та наданим документам, а також на порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що під час розгляду цієї справи суд не врахував, що у справі №925/823/19 за позовом ФГ «Агрофірма «Базис»» до ФГ «Струмок» про відшкодування збитків суд взяв за основу своєї аргументації протиправні дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП правопорушення.

Жодних адміністративних стягнень ОСОБА_1 не сплачував ані добровільно, ані у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження за винесеною постановою.

Поряд з тим, 07.07.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, якою ухвалив «визнати протиправними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП; скасувати постанову головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу...».

У цій постанові колегія суддів зауважила, що жодних доказів того, що позивач був повідомлений про проведення перевірки, про дату, місце та час розгляду справи матеріали справи не містять, як і не містять доказів направлення та отримання складених відповідачем актів, припису, протоколу та постанови про накладення адміністративного правопорушення, що свідчить про недотримання процедури накладення адміністративного стягнення.

Тобто, порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності дає колегії суддів підстави дійти висновку про протиправність дій головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП.

Апелянт зазначає, що протиправні дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 лягли в основу доказової бази під час ухвалення судового рішення у справі №925/823/19 за позовом ФГ «Агрофірма «Базис»» до ФГ «Струмок» про відшкодування збитків. Відповідач в ході розгляду справи визнав протиправність дій свого підлеглого, однак заперечив проти задоволення позову.

На переконання скаржника, такі твердження не відповідають об`єктивній дійсності, оскільки як у позові, так і в судовому засіданні зазначалось, що у справі №925/823/19 суди посилались на так звану «вірогідність доказів», стверджуючи, що докази (адміністративні матеріали №212-ДК/0274По/08/01/-18, складені головним спеціалістом ГУ Держгеокадастру Гороховим В.В. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на Гнатюка С.В), надані ФГ «Агрофірма «Базис»», визнаються більш вірогідними, ніж докази надані ФГ «Струмок».

Апелянт вважає, що протиправні дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. були взяті як доказ у справі №925/823/19, і внаслідок прийняття рішення у цій справі, якім присуджено до стягнення з ФГ «Струмок» на користь ФГ «Агрофірма «Базис» 319 645,19 грн, було спричинено йому (скаржнику) збитки на вказану суму.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/823/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ФГ "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 до надходження матеріалів справи №925/823/22.

31.01.2023 матеріали справи №925/823/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 поновлено ФГ "Струмок" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Струмок" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №925/823/22. Розгляд справи призначено на 06.03.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 справа № 925/823/22 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Демидової А.М.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 прийнято апеляційну скаргу ФГ "Струмок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 у справі №925/823/22 до провадження у визначеному складі суду.

Судове засідання 06.03.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 призначено судове засідання на 22.03.2023.

У судовому засіданні 22.03.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 29.03.2023, про що повідомлено ГУ Держгеокадастру відповідною ухвалою.

Позиції учасників справи.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.06.2018 державний інспектор ГУ Держгеокадастру Горохов В.В. провів перевірку з питань дотримання земельного законодавства, використання і охорони земель усіх категорій і форм власності в адмінмежах с. Городецьке, яке входить в Паланську ОТГ. За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення №212-ДК/0276П/07/01/-18 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №212-ДК/0274По/08/01/-18 за порушення Гнатюком С.В. земельного законодавства України.

ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову до Господарського суду Черкаської області та просив: визнати незаконними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП; визнати протиправною та скасувати постанову головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. від 18.06.2018 №212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 у справі №705/981/20 у задоволенні позову відмовлено.

11.07.2019 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі №925/823/19 за позовом ФГ «Агрофірма «Базис» до ФГ «Струмок» про стягнення збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами у кількості 11 штук, у розмірі 314921,60 грн, 86711,29 грн інфляційних втрат, 10628,05 грн 3% річних, що разом складає 412260,65 грн.

Позов мотивовано тим, що ФГ «Агрофірма «Базис» набуло право користування цими земельними ділянками на умовах оренди, але ФГ «Струмок» їх не звільнило і у 2018 році продовжувало їх використовувати для власного сільськогосподарського виробництва, всупереч вимогам позивача засіяло ячменем у квітні 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №705/981/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП. Скасовано постанову головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Вказана постанова мотивована тим, що порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності дає колегії суддів підстави дійти висновку про протиправність дій головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. щодо складання постанови від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП та скасування самої постанови, у зв`язку зі чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.11.2020 у справі №925/823/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Струмок» на користь ФГ «Агрофірма «Базис» 314921,60 грн збитків, 4723,89 грн судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Суд встановив укладення ФГ «Агрофірма «Базис» з фізичними особами договорів оренди спірних земельних ділянок та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відповідних записів. З поданих позивачем платіжних відомостей, платіжних доручень, відомостей про нарахування і видачу орендної плати, податкових декларацій за 2018 рік вбачається, що ФГ «Агрофірма «Базис» спірні земельні ділянки фактично прийняло у користування від їх власників, за користування ними нараховувало і виплачувало їх власникам орендну плату, звітувало перед податковими органами про користування цими ділянками і сплачувало податки.

29.01.2018 ФГ «Агрофірма «Базис» листом за вих. №59 попередило ФГ «Струмок» про набуття права користування земельними ділянками загальною площею 11,6164 га, які раніше перебували у користування ФГ «Струмок» на підставі договору оренди №615 від 16.02.2011, а також на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та попередило про недопустимість їх самовільного зайняття з метою недопущення судових спорів. Повідомлення вручене адресату 06.02.2018.

Із договору оренди землі, укладеного 16.02.2011 Уманською РДА як орендодавцем з ОСОБА_1 як орендарем вбачається, що в оренду передавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Городецької сільської ради, кадастровий номер 7124381500:03:000:0027, площею 11,6164 га ріллі, договір укладено на 5 років з 16.02.2011 по 16.02.2016. Строк дії договору закінчився, договір не поновлено. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7124381500:03:000:0103, 7124381500:03:000:0113, 7124381500:03:000:00114, 7124381500:03:000:0115 були в схемі розпаювання земель колективної власності КСПП «Городецьке», в 2004-2006 роках на них видані державні акти. Усі зазначені земельні ділянки не накладаються межами на землі, орендовані ФГ «Струмок» за договором від 2008 року, строк дії якого - до 13.05.2021.

У прийнятому рішенні Господарський суд Черкаської області врахував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №705/981/20 від 07.07.2020 та зазначив, що цим рішенням апеляційного адміністративного суду у справі №705/981/20 не виключаються обставини заподіяння позивачу (ФГ «Базис») спірної шкоди, які доводяться сукупністю поданих позивачем доказів, тому і ці заперечення відповідача (щодо визнання протиправними дій головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Горохова В.В. зі складання постанови від 18.06.2018 та скасування цієї постанови) суд відхиляє.

Не погодившись з прийнятим рішенням від 16.11.2020 у справі №925/823/19, ФГ «Струмок» звернулось з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої, серед іншого, зазначало, що дії головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. в частині проведення перевірки визнано протиправними, постанова від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18 скасована, а тому доказів самовільного зайняття ФГ «Струмок» земельної ділянки матеріали справи не містять.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925/823/19 залишено без змін.

Північний апеляційний господарський суд у цій постанові зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин заподіяння спірної майнової шкоди і її розміру, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Тому колегія суддів вважає доведеною наявність обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, із цих підстав позов в частині вимог про стягнення 314921,60 грн майнової шкоди задовольняє; доводи апеляційної скарги не спростовують вище викладеного. Колегія суддів також звернула увагу скаржника, що наведеним судовим рішенням апеляційного адміністративного суду у справі №705/981/20 не виключаються обставини заподіяння позивачу спірної шкоди, які доводяться сукупністю поданих позивачем доказів, тому ці заперечення колегія суддів відхиляє.

11.08.2022 ФГ «Струмок» сплатило на рахунок Уманського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції суму в розмірі 351830,04 грн, що підтверджується квитанцією від 11.08.2022, призначення платежу «АСВП 69201724 Платіж за власні кошти».

Позивач вважає, що така квитанція є доказом сплати понесених збитків в розмірі 319645,49 грн, завданих йому неправомірними діями головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В.

ГУ Держгеокадастру надало відзив на позовну заяву, в якому про заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. На думку відповідача, винесення постанови державним інспектором від 18.06.2018 №212/ДК/0274По/08/01/-18 про притягнення до відповідальності, що в подальшому була скасована, не спричинило завдання збитків ФГ «Струмок». Відповідач зазначає, що під час розгляду справи №925/823/19 суди ухвалили рішення з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №705/981/20, а тому постанова державного інспектора №212ДК/0274По/08/01/-18 від 18.06.2018 не була підставою для присудження до стягнення із позивача коштів. Відповідач вважає відсутнім причинний зв`язок між скасуванням постанови державного інспектора та фактом присудження до стягнення з позивача заподіяних збитків третій особі. Головне управління не вважає, що дії щодо проведення перевірки та складення постанови державного інспектора №212ДК/0274По/08/01/-18 від 18.06.2018 спричинили шкоду діловій репутації позивача, оскільки в результаті складення даної постанови вона не була оприлюднена в засобах масової інформації або іншим чином доведена до відома загалу. Відповідно до змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №705/981/20 підставою для скасування вищезазначеної постанови стало порушення порядку її прийняття, а не відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Крім того, на думку відповідача, позивач не довів, що постанова державного інспектора стала підставою негативних наслідків у вигляді відмови співпраці з позивачем третіх осіб та здійснила негативний вплив на його репутацію.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Щодо вимог про стягнення 319 645,49 грн збитків.

У ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Заявлену до стягнення суму позивач визначає як збитки, проте не конкретизує, до якого виду збитків вони належать.

За загальними положеннями, передбаченими ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння шкоди полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Суд встановив, що рішеннями у справі №925/823/19, які набрали законної сили і є чинними на час розгляду даної справи, присуджено до стягнення з ФГ «Струмок» на користь «ФГ «Агрофірма «Базис» 314 921,60 грн збитків та 4 723,89 грн судових витрат.

Кошти у розмірі 319645,49 грн сплачені ФГ «Струмок» на виконання судових рішень у справі №925/823/19 та є відшкодуванням збитків, які були завдані позивачем ФГ «Агрофірма «Базис».

Звертаючись з позовом у справі, що розглядається, ФГ «Струмок» вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною діяльністю відповідача та шкодою полягає у тому, що внаслідок винесення постанови від 18.06.2018 №212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на керівника юридичної особи Гнатюка С.В. він (позивач) змушений був сплатити кошти на виконання рішення у справі № 925/823/19.

Апеляційний господарський суд зазначає, що хоча постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №705/981/20 і була встановлена протиправність дій працівника відповідача, однак така протиправність полягала у порушенні відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Інші обставини, зокрема щодо самовільного зайняття ФГ «Струмок» земельних ділянок (що було підставою заявлення ФГ «Агрофірма «Базис» до стягнення з ФГ «Струмок» збитків у справі №925/823/19), Шостий апеляційний адміністративний суд не встановлював.

Водночас рішеннями у справі №925/823/19 господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини самовільного зайняття земельних ділянок ФГ «Струмок» і встановлення таких обставин здійснено на підставі наданих ФГ «Агрофірма «Базис» доказів, зокрема, договорів оренди, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, платіжних відомостей, платіжних доручень, відомостей про нарахування і видачу орендної плати, податкових декларацій за 2018 рік, тобто за результатами встановлення і оцінки багатьох обставин і доказів на їх підтвердження, а не лише на підставі постанови головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. від 18.06.2018 №212ДК/0274По/08/01/-18, як це помилково вважає ФГ «Струмок».

Таким чином, причинний зв`язок між постановою головного спеціаліста ГУ Держгеокадастру Горохова В.В. та присудженими судовими рішеннями у справі №925/823/19 до стягнення з ФГ «Струмок» на користь ФГ «Агрофірма «Базис» збитками, які в подальшому ФГ «Струмок» сплатило під час примусового виконання цих судових рішень, відсутній.

Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Отже, ФГ «Струмок» не довело у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку, що сплачені ним кошти є його збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями/бездіяльністю. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто твердження позивача про наявність підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ФГ «Струмок», що позивач не довів двох елементів: причинно-наслідковий зв`язок і завдану шкоду, в той час як відсутність хоча би одного з наведених елементів (умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди) виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За таких підстав висновок господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ФГ «Струмок» про стягнення 319645,49 грн збитків є обґрунктованим.

Щодо вимог ФГ «Струмок» про стягнення 1 грн моральної шкоди.

ФГ «Струмок» вважає, що незаконними діями ГУ Держгеокадастру йому (позичу) було завдано моральну шкоду шляхом втрати ділової репутації.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК України) або дій їх посадових чи службових осіб (ст. 1174 ЦК України).

Отже, у цій частині вимог про відшкодування моральної шкоди позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили таку шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Суд встановив, що ФГ «Струмок» не надало доказів того, що незаконні рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до приниження його ділової репутації, а також доказів завдання йому як юридичній особі моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у цій справі обставини, що підтверджуються матеріалами справи, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ФГ «Струмок» не довело факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди та відмовив у задоволенні вимог позову в цій частині.

Апеляційний господарський суд відзначає, що ФГ «Струмок» не вказує які саме порушення були допущені господарським судом першої інстанції під час розгляду вимог позову в частині цих вимог.

Щодо заявленої до стягнення суми правової допомоги в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

ФГ «Струмок» не надало жодних доказів на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат до закінчення судових дебатів, а також не заявило до закінчення судових дебатів про їх подання протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

За таких підстав господарський суд першої інстанції не здійснював розподіл витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що ФГ «Струмок» не вказує про допущені місцевим господарським судом порушення під час розгляду цього питання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Струмок» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 у справі №925/823/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2022 у справі №925/823/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №925/823/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.04.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова