Постанова

від 01.03.2023 по справі 925/1665/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа№ 925/1665/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Горди В.В.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світанок"

на рішення Господарського суду Черкаської облазсті від 22.06.2022

у справі № 925/1665/21 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фермерського господарства "Світанок"

до Селянського (фермерського) господарства "Стрілиця"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області

2. Уманська районна державна адміністрація

3. Маньківська селищна рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди землі, скасування рішення та запису державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Світанок" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Стрілиця" про:

- усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки у користування позивачу - Фермерському господарству "Світанок", відповідно до Державного акта на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства виданого на підставі рішення Маньківської районної ради 12.03.1993 №12-21 загальною площею 48,95 га;

- визнання недійсним договору суборенди землі, укладеного 05.06.2012 між ОСОБА_1 - орендарем, та Селянським (фермерським) господарством "Стрілиця" в особі голови господарства Маціпури В.Д., що діяв на підставі статуту - суборендарем, згідно запису в якому, договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 № 712310004004629;

- скасування в державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення та запис державного реєстратора про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7123155100:03:001:0330 площею 13,7 га та 7123155100:001:0331 площею 28,0888 га і право суборенди на вказані земельні ділянки Селянського фермерського господарства "Стрілиця".

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у позові відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Світанок" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі № 925/1665/21 та задовольнити позовні вимоги повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку позивача, незаконним зверненням і діями відповідача, на земельних ділянках, які передані в постійне користування позивачу і без відома останнього, створено інші земельні ділянки, з іншою площею, та іншим кадастровими номерами, які внесені до державного земельного кадастру, та є додатковим об`єктом правовідносин на одну і ту ж земельну ділянку, що в свою чергу порушує права позивача і є на його думку незаконним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників по справі

Відповідач та треті особи-1,-2,-3 не скористалися правом подати письмові відзиви/пояснення на апеляційну скаргу. Неподання відзивів/пояснень не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 925/1665/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/1665/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фермерського господарства "Світанок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі № 925/1665/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом - 25.01.2023.

25.01.2023 судове засідання не відбулося, у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 розгляд справи № 925/1665/21 призначено на 01.03.2023.

В судове засідання, яке відбулося 01.03.2023, представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,-2,-3 не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 30.01.2023) на відповідну електронну адресу учасників справи.

Також слід вказати, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому учасники по справі не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Окрім того, до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання, в якому останній просив суд при розгляду апеляційної скарги врахувати пояснення, що містяться в матеріалах справи та здійснювати судові засідання по справі без участі його представника.

Також, позивачем до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій заявник просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб-1,-2,-3, оскільки їх явка в судове засідання судом апеляційної інстанції не визнавалася обв`язкою.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі рішення Маньківської районної ради народних депутатів Маньківського району Черкаської області від 12.03.1993 за № 12-21 ОСОБА_1 надано у постійне користування 48,95 га. землі для ведення фермерського господарства в межах території Маньківської селищної ради.

Вказаній вище особі видано Державний акт на право постійного користування землею, який 16.03.1993 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 9.

Розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації від 10.01.1993 проведено первинну державну реєстрацію Фермерського господарства "Світанок" (позивача), засновником і головою якого є ОСОБА_1 .

Доказів того, що Фермерське господарство "Світанок" було створено на іншій земельній ділянці, ніж передавалася ОСОБА_1 за вказаним Державним актом на право постійного користування землею матеріали справи не містять.

Позивачем у позові зазначено, що 05.06.2012 між ОСОБА_1 як орендарем та Селянським (фермерським) господарством "Стрілиця" в особі голови господарства Маціпури В.Д., що діяв на підставі статуту, як суборендарем (відповідачем), укладено договір суборенди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 712310004004629.

За умовами договору суборенди у користування відповідачу передано земельну ділянку площею 42,8 га ріллі строком до 31.12.2022 для ведення фермерського господарства (для вирощування сільськогосподарської продукції).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить суд визнати цей договір суборенди недійсним з підстав порушення вимог чинного законодавства при його укладенні, оскільки позивач не є власником земельної ділянки, а лише набув право постійного користування нею і не міг розпоряджатися шляхом передачі в суборенду.

Разом з цим, позивач зауважив, що відповідач самовільно звернувся за виготовленням технічної документації, і за відсутності дозволу на виготовлення такої технічної документації було здійснено державну реєстрацію на вказану земельну ділянку з іншими площами, та з іншими кадастровими номерами за відповідачем, а записи про позивача вилучено, чим порушено його права, що і стало підставою виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як було зазначено позивачем у позові, а також у апеляційній скарзі, зокрема те, що з 2012 року і по даний час Маньківською районною радою не приймались будь-які рішення щодо земельної ділянки площею 48,95 га., наданої ОСОБА_1 у постійне користування, зокрема і щодо надання її у суборенду.

Вказані вище обставини, підтверджуються листом Маньківської районної державної адміністрації від 18.11.2019 № 01- 31/3345, відповідно до якого у документах архівного фонду Маньківської районної державної адміністрації смт. Маньківка за 2012-2014 роки відсутні розпорядження Маньківської районної державної адміністрації про надання дозволу у 2012-2014 роках на укладення договору суборенди землі між ОСОБА_1 та іншою особою у тому числі відповідачем.

Також, згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.12.2019 № 2023-0.6-8839/2-19 у книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутній запис про реєстрацію договору суборенди землі укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем в адмінмежах Маньківської селищної ради Черкаської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не вказано, згідно якої норми чинного законодавства, зокрема, Земельного кодексу України 1991 року, при отриманні у постійне користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства позивач повинен був отримувати дозволи для передачі її в суборенду. З урахуванням того, що такий обов`язок виникає лише в орендаря земельної ділянки згідно вимог ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку позивач не є суб`єктом орендних відносин стосовно своєї земельної ділянки з місцевими органом влади, як власником землі.

Таким чином, в даному питанні позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства при укладенні договору суборенди в аспекті неотримання згоди розпорядника землі на укладення такого договору.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, позивачу було надано дозвіл на укладення договору суборенди між сторонами, що підтверджується листом Маньківської районної державної адміністрації від 05.06.2012 № 289/01-01-33.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено того факту, що укладення договору суборенди між сторонами не відповідало волевиявленню позивача на передачу у користування земельної ділянки на користь відповідача.

При цьому, позивач у період існування вищезгаданого договору не посилався на порушення умов договору суборенди щодо внесення плати чи з інших підстав.

Якщо у відносинах сторін має місце фактична нереєстрація договору суборенди (на чому наголошує позивач) чи нереєстрація права користування відповідачем земельною ділянкою за цим договором у відповідності до вимог чинного законодавства, то ця обставина сама по собі не є підставою для визнання договору недійним.

Вказана обставина відноситься до питань оформлення права, що випливає із договору, а не до вимог, яким за положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України повинен відповідати сам договір.

Як встановлено місцевим господарським судом, за своїм правовим змістом укладений між сторонами договір суборенди є договором користування майном, який укладається його сторонами на взаємовигідних умовах і, зазвичай, передбачає оплатність користування.

В даному випадку оцінку предмету договору слід надавати за його фактичними умовами, а не за назвою, як такою і тому неправильна назва договору ще не тягне за собою його недійсність.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 в справі № 701/1042/16-ц відображено рух розгляду справи з інформацією про те, що суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача та визнав недійсним спірний договір суборенди з підстав, що лише орендована земельна ділянка може передаватися в суборенду. Але спірна ділянка належить позивачу на праві постійного користування і тому не може передаватися в суборенду. Дане судове рішення скасовано.

Недоведеність порушення вимог чинного законодавства та порушеного права позивача укладенням спірного договору є підставою для відмови в позові за вимогами про визнання недійсним договору суборенди від 05.06.2012.

За умовами п. 8 спірного договору він укладений до 31.12.2022, отже дане зобов`язання є чинним для обох сторін до цієї дати.

З цих же підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що якщо укладений між сторонами договір суборенди від 05.06.2012 є чинним станом і на час вирішення спору, тому в позивача немає правових підстав вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідач користується нею на законній правовій підставі.

Згідно ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

За умови чинності договору між сторонами суборенди землі, не може бути задоволена позовна вимогами про скасування права суборенди на земельні ділянки за відповідачем.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами є чинним договір суборенди землі, тому за вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки у користування позивачу відповідачем відповідно до Державного акта на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства виданого на підставі рішення Маньківської районної ради 12.03.1993 № 12-21 загальною площею 48,95 га, позивачу слід відмовити за недоведеністю правових підстав позову.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світанок" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.06.2022 у справі № 925/1665/21 - без змін.

Матеріали справи № 925/1665/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.04.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська