Рішення

від 11.04.2023 по справі 916/601/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/601/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/601/23

Позивач: Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (код 25029967; вул. Педагогічна, буд. 21, корп. А, офіс, м. Одеса, 65062)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" (код 39249335; ж/м "Ульянівка", буд. 15/2, прим. 504, "Радужний" масив, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл.)

про: стягнення 136222,94 грн.

з підстав неналежного виконання зобов`язань за договором постачання

За участю представників сторін:

від позивача: Єфімов Р.В.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: 14.02.2023 року Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" (далі Відповідач) про стягнення 136222,94 грн., з яких: 90801 грн. 57коп. боргу; 16898 грн. 85 коп. інфляційних; 2115 грн. 49 коп. сплати 3% річних та 26407,03 грн. пені.

15.02.2023 року, суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, призначив дату та час судового засіданні та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копії Ухвал по справі, що направлялась Відповідачу за адресою місцезнаходження повертались до суду не врученими з відмітками поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України сторони вважаються повідомленим належним чином про розгляд справи.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав.

В С Т А Н О В И В :

19.07.2018 року між Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" (далі Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 4678, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві а Покупець прийняти та оплатити Товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1. Договору передбачалось, що поставка Товару здійснюється транспортом Постачальник та за його рахунок на умовах DDP (склад (магазин Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів „INCOTERMS (в редакції 2010 року) зі місцем, зазначеним у Замовленні Покупця, Постачальник здійснює вивантаження Товару з транспортного засобу ні розвантажувальну площадку Покупця (підйомник, ганок, пандус і т.п.).

П. 3.1. Договору передбачено, що ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Зміна ціни на замовлений та/або поставлений Товар не допускається.

Відповідно п. 3.4. Договору Розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою поставки Товару вважається дата вказана в накладній, яка підтверджує отримання Товару покупцем.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, як це передбачено п. 3.4 договору постачання. Тому, посилаючись на ст.ст. 20, ч. 3 ст. 147, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти в розмірі 136 222,94 грн., з яких: 90801 грн. 57коп. боргу; 16898 грн. 85 коп. інфляційних; 2115 грн. 49 коп. сплати 3% річних та 26407,03 грн. пені.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин,

регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами справи Договір продажу є договором поставки.

Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За відсутності в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем за поставлений Товар в повному обсязі, суд визнає доведеним наявність боргу Відповідача на суму основної заборгованості у розмірі 90 801,57 грн., тому позов в цій частині слід задовольнити.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Позивачем правомірно нараховані суми: інфляційних втрат в розмірі 16898,85 грн та 3% річних 2115,49 грн, тому позов в цій частині також слід задовольнити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 26 407,03 грн., суд звертає увагу, що розмір пені не передбачено Договором, укладеним між сторонами та не визначено Законом.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Тобто, законодавець чітко пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Таким чином, в задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 26407,03 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" (код 39249335; ж/м "Ульянівка", буд. 15/2, прим. 504, "Радужний" масив, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл.) на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (код 25029967; вул. Педагогічна, буд. 21, корп. А, офіс, м. Одеса, 65062): 90801 гривню 57коп. боргу; 16898 гривень 85 коп. інфляційних; 2115 гривень 49 коп. сплати 3% річних та 2163 гривні 57 коп. судового збору.

3.У задоволені решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.04.2023р.

Суддя О.А. Демешин

Повний текст рішення складено 12 квітня 2023 р.