Постанова

від 21.06.2023 по справі 916/601/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/601/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянув в порядку с письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023, проголошене о 14:18:13 суддею Демешиним О.А. у м. Одесі, повний текст якого складено 12.04.2023

у справі № 916/601/23

за позовом Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

до скаржника

про стягнення 136 222,94 грн. та

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сім морів ЛТД" про стягнення 136 222,94 грн., з яких: 90 801 грн. 57 коп. боргу; 16 898 грн. 85 коп. інфляційних; 2 115 грн. 49 коп. 3% річних та 26 407,03 грн. пені.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, як це передбачено п. 3.4 укладеного між сторонами договору договір поставки № 4678, а тому наявні підстави для стягнення з нього зазначеної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Сім морів ЛТД" на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" 90 801,57 грн. боргу; 16 898,85 грн. інфляційних; 2 115,49 грн. 3% річних та 2 163,57 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, водночас відмовив у стягненні з відповідача пені в розмірі 26 407,03 грн., оскільки сторони не передбачили умовами договору можливість її сплати за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розмір.

Відповідач не погодився із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, здійснив розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи. Скаржник звертає увагу на те, що листи, які надсилались судом на його юридичну адресу, не були вручені адресату, при цьому з конвертів, в яких містилась кореспонденція суду вбачається відсутність усіх необхідних реквізитів адреси отримувача, а саме номеру будинку та приміщення.

Скаржник зазначає, що позивачем в порушення п. 3.2 укладеного між сторонами договору та погоджених в специфікації від 19.04.2021 цін, оформлено накладні з 04.06.2021 по 01.02.2022, які містять в собі ціни, відмінні від специфікації, що призвело до протиправного та необґрунтованого збільшення постачальником вартості поставленого товару на загальну суму 1 796,77 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що покупцем частина товару була повернута постачальнику на загальну суму 33 797,12 грн., що підтверджується відповідними накладними доданими ним до апеляційної скарги, а отже до суми заборгованості, що була заявлена позивачем до стягнення не може входити вартість такого товару.

Також скаржник зазначає, що позивачем до суми заборгованості безпідставно включена вартість товарного запасу на суму 22 104,62 грн., яка згідно до п. 3.6 договору підлягає погашенню (оплаті) лише у випадку розірвання або закінчення строку дії договору після підписання акту звіряння, однак договір не розірваний та не закінчив строк дії, а тому у покупця не виникло обов`язку оплатити суму запасу.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ним до розгляду справи було сплачено частину заборгованості у сумі 20 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №12411 від 16.11.2022, №12446 від 18.11.2022, №212483 від 21.11.2022 та №12550 від 24.11.2022, які також долучені до апеляційної скарги.

Таким чином, на переконання апелянта сума, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача складає 58 146,74 грн., а за відніманням наданого товарного кредиту - 36 042,12 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевірила правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги та прийшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2018 між Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (Постачальник) та ТОВ "Сім морів ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки № 4678, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві а Покупець прийняти та оплатити Товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно до п. 2.1 договору передбачалось, що поставка Товару здійснюється транспортом Постачальник та за його рахунок на умовах DDP (склад (магазин Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів „INCOTERMS" (в редакції 2010 року) за місцем, зазначеним у Замовленні Покупця, Постачальник здійснює вивантаження Товару з транспортного засобу на розвантажувальну площадку Покупця (підйомник, ганок, пандус і т.п.).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни на замовлений та/або поставлений Товар не допускається.

Відповідно п. 3.4 договору розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою поставки Товару вважається дата вказана в накладній, яка підтверджує отримання Товару покупцем.

Відповідно до п. 3.6 договору Постачальник надає Покупцю товарний запас у вигляді неоплачуваного перехідного залишку товару на суму 22 104,62 грн., даний товарний запас підлягає погашенню (оплаті) у випадку розірвання або закінчення строку дії цього договору після підписання акту звіряння.

Згідно до п. 6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством.

Позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, як це передбачено п. 3.4 договору постачання, у зв`язку з чим посилаючись на ст.ст. 20, ч. 3 ст. 147, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, звернувся до суду першої інстанції із відповідним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 136 222,94 грн., з яких: 90801 грн. 57коп. боргу; 16898 грн. 85 коп. інфляційних; 2115 грн. 49 коп. 3% річних та 26407,03 грн. пені.

Позовні вимоги були розглянуті судом з порушенням норм процесуального права. Згідно з частинами 2-4 статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з частиною 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень частин 2- 4 статті 120, частин 1, 2 статті 202, частин 5, 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому, розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).

Як вбачається з матеріалів справи, під час відкриття провадження у даній справі суд першої інстанції вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначив судове засідання на 09.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 розгляд справи відкладено на 30.03.2023, а ухвалою від 30.03.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у даній справі відбудеться 11.04.2023.

Дані ухвали направлялись Господарським судом Одеської області відповідачу, однак повернулись до суду з відміткою АТ «Укрпошта» про їх не вручення адресату у зв`язку з відсутністю адресата.

В судовому засіданні 11.04.2023 суд розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, оскільки вважав його належним чином повідомленим про відповідне судове засідання.

Проте, колегією суддів встановлено, що відповідач не був повідомлений про розгляд даної справи належним чином, оскільки з конвертів, в яких надсилалась кореспонденція суду першої інстанції вбачається, відсутність усіх необхідних реквізитів отримувача, а саме судом не було вказано номер будинку та приміщення відповідача, зокрема зазначено адресу відповідача с. Лиманка, «Радужний» Масив, Ж/М «Ульянівка», Одеса, Одеська обл. 65125, тоді як вірною та повною є: с. Лиманка, «Радужний» Масив, Ж/М «Ульянівка», буд. 15/2, прим. 504, Одеса, Одеська обл. 65125, а тому апеляційний суд погоджується з твердженням скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та на підставі ч.3 ст.269 ГПК України приймає до розгляду докази, долучені ним до апеляційної скарги.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 90801,57 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо не встановлено інше.

Згідно зі ст. 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 664 ЦК товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ст.689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем за поставлений товар в повному обсязі, разом з тим судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно залишено поза увагою той факт, що позивачем здійснено розрахунок суми основного боргу і решти заборгованості без врахування п. 3.6 договору та безпідставно до суми боргу включено товарний запас у сумі 22 104,62 грн., тоді як договір між сторонами не був розірваний та не закінчив строк своєї дії, а отже у покупця не виникло обов`язку оплатити відповідну суму запасу.

Відтак розмір заявленого позивачем до стягнення основного боргу слід зменшити на суму товарного запасу у розмірі 22 104,62 грн., який безпідставно був включений позивачем до розрахунку.

Крім того, з доданих до апеляційної скарги документів, які як вже було встановлено відповідач не міг надати до суду першої інстанції, оскільки не був обізнаний про розгляд даної справи, а саме з платіжних інструкції №12411 від 16.11.2022, №12446 від 18.11.2022, №212483 від 21.11.2022 та №12550 від 24.11.2022 вбачається, що відповідачем у листопаді 2022 року частково сплачено заборгованість за договором №4678 від 19.07.2018 у загальній сумі 20 000 грн.

Таким чином, сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача з врахуванням встановлених обставин, складає 48 696,95 грн.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем в порушення п. 3.2 укладеного між сторонами договору та погоджених в специфікації від 19.04.2021 цін, оформлено накладні з 04.06.2021 по 01.02.2022, які містять в собі ціни відмінні від специфікації, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки відповідні накладні містять підписи та печатки сторін, що свідчить про узгодженість зазначених в них цін.

Також, колегією суддів відхиляються твердження апелянта про те, що покупцем частина товару була повернута постачальнику на загальну суму 33 797,12 грн., що підтверджується доданими до апеляційної скарги накладними, оскільки зазначені накладні складені до виникнення заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача та встановлено, що при його виконанні позивачем також не було враховано п. 3.6 договору, який як вже зазначалось передбачав право відповідача на наявність товарного запасу у вигляді неоплачуваного перехідного залишку товару на суму 22 104,62 грн..

За таких обставин, колегією суддів здійснено власний розрахунок інфляційних за яким загальна сума інфляційних складає 12 621,35 грн.

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїІнфляційні нарахування03.01.2022 - 31.01.2022Січень 2022101,300%13 357,4713 531,12173,65Разом173,65

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїІнфляційні нарахування01.02.2022 - 28.02.2022Лютий 2022101,600%51 126,9551 944,98818,03Разом818,03

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїІнфляційні нарахування01.03.2022 - 31.03.2022Березень 2022104,500%56 145,3558 671,892 526,54Разом2 526,54

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїІнфляційні нарахування01.04.2022 - 30.09.2022Квітень 2022 - Вересень 2022113,251%68 696,9577 800,089 103,13Разом9 103,13

Загальна сума нарахованих процентів, яку слід стягнути з відповідача становить 1559,64грн.

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти25.01.2022 - 31.01.2022718 217,453,000%10,48Разом7 10,48

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.02.2022 - 07.02.2022737 850,153,000%21,78Разом7 21,78

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти08.02.2022 - 06.03.20222751 126,953,000%113,46Разом27 113,46

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти07.03.2022 - 17.03.20221156 145,353,000%50,76Разом11 50,76Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти18.03.2022 - 28.03.20221165 098,553,000%58,86Разом11 58,86Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти29.03.2022 - 14.11.202223168 696,953,000%1 304,30Разом231 1 304,30

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 26 407,03 грн., то місцевим господарським судом вірно встановлено, що її розмір не передбачено договором, укладеним між сторонами, та не визначено законом, отже вірно відмовлено у задоволені цієї частини позовних вимог на підставі наступних норм права.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Тобто, законодавець чітко пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ТОВ "Сім морів ЛТД" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 у даній справі частково скасувати, виклавши резолютивну частину у новій редакції.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, ст. ст.273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

І. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 у справі №916/601/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» на користь 48 696,95 грн. основного боргу, 12 621,35 грн. інфляційних втрат, 1 559,64 грн. 3% річних та 1 238,93 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.»

ІІ. Стягнути з Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім морів ЛТД" 2 167,60 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 21.06.2023 о 10.45.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.