Постанова

від 05.04.2023 по справі 587/1521/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 587/1521/17

провадження № 61-15771св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів:

Левченко Т. А., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області), ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що у квітні 2014 року до Головного управління Держземагенства у Сумській області (далі - ГУ Держземагенства у Сумській області) звернувся ОСОБА_1 із заявами про передачу йому у користування земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду яких передано в оренду для фермерського господарства 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області загальною площею 147,527 га з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0090 площею 4,243 га, 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га, 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га, 5924787300:02:007:0226 площею 30 га, 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га, 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га, 5924787300:02:003:0227 площею 5,7400 га, 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га, 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га, 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га.

21 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 укладено 10 договорів оренди вказаних земельних ділянок строком на 7 років.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 у заяві від 15 квітня 2014 року, наданій до ГУ Держземагенства у Сумській області, виявив бажання займатись фермерським господарством. Разом з тим, він належним чином не обґрунтував перспективи діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. В обґрунтуванні відповідач зазначив, що у його діда є фермерське господарство, за яким обліковується повний обсяг сільськогосподарської техніки, який необхідний для ведення робіт на переданих йому в оренду ділянках. ГУ Держземагенства у Сумській області відповідні заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку його реальним намірам щодо використання цих земельних ділянок саме для створення фермерського господарства.

Станом на 12 травня 2017 року ОСОБА_1 як фермер не зареєструвався, не є засновником фермерського господарства та з відповідними заявами не звертався, тобто упродовж майже 3 років з моменту прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок не створив фермерське господарство. Указане свідчить про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід встановленої законодавством процедури.

Відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Сумах та Сумському районі № 10-28-02-771/2-17 від 19 травня 2017 року нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094. Щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 , нормативна грошова оцінка не була проведена.

Прокурор просив:

визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагенства у Сумській області від 16 вересня 2014 року №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ, від 26 серпня 2016 року№18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № -3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району;

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким йому передано в користування земельні ділянки площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами були дотримані норми законодавства, що регулюють порядок звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок і розгляду такої заяви; передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виниклий спір підвідомчий господарському суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у задоволенні клопотання заступника прокурора Сумської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено. Постанову Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Судурахував позицію, що якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження

№ 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року в справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19); від 16 жовтня 2019 року в справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19); в справі № 626/1055/17 (провадження

№ 14-399цс19) від 19 лютого 2020 року.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року залишено без змін.

Колегія суддів виходила з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року скаргу керівника Сумської обласної прокуратури Тубелець О. Л. задоволено частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову прокурора є передчасними, оскільки суди не в повній мірі дослідили зібрані у справі докази та не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме чи провело Держземагентство та ГУ Держгеокадастру у Сумській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок належну перевірку та чи пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності вирощувати сільськогосподарські культури, займатися їх обробкою та реалізацією.

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов прокурора задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держземагенства у Сумській областівід 16 вересня 2014 року №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ,

№18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ та ГУ Держгеокадастру Сумській області від 26 серпня 2016 року №18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ,

№18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання

ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Сульської сільської ради Сумського району.

Визнано недійсними договори оренди землі № 96, № 97, № 98, № 99, № 100,

№ 101, № 102, № 103 та № 104, б/н, укладені 21 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га; 5924787300:02:003:0227 площею 5,7400 га; 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га; 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га; 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га; 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га; 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га; 5924787300:02:007:0090 площею 4,1243 га; 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га; 5924787300:02:007:0226 площею 30,0000 га.

Стягнено з ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області судовий збір за подання позовної заяви в сумі 32 000,00 грн та апеляційної скарги в сумі 48 000,00 грн, тобто по 40 000,00 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у клопотанні не вказано кількість членів майбутнього фермерського господарства, не зазначено про наявність саме у нього, як фізичної особи, який бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, конкретних намірів і можливостей здійснювати обробіток земельних ділянок, не обґрунтовано перспективи діяльності майбутнього фермерського господарства, які саме сільськогосподарські культури будуть вирощуватись на земельних ділянках та за якою агротехнологією.Матеріали справи не містять доказів, що

ОСОБА_1 укладалися договори оренди сільськогосподарської техніки. Натомість використання сільськогосподарської техніки іншого фермерського господарства без договірних відносин може свідчити про фактичне здійснення обробки земельних ділянок саме цим фермерським господарством. Договори оренди спірних земельних ділянок були укладені в лютому 2017 року, а створення фермерського господарства ОСОБА_1 зареєстрував тільки в липні 2017 року, під час розпалу сільськогосподарського сезону. Доказів того, що створене ним фермерське господарство розпочало обробіток спірних земельних ділянок та коли саме, ОСОБА_1 суду не надано, що також свідчить про відсутність у нього наміру займатися фермерським господарством.

Отже, ГУ Держземагенства у Сумській областінадаючи ОСОБА_1 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи їх та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсній його спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, чи не є така заява (клопотання) штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів. ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів, що спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 121, 123, 134 ЗК України, статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Сумській області та ГУ Держгеокадастру у Сумській області незаконними та їх скасування.

Судом першої інстанції також не враховано, що нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094. Щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка не була проведена. Тому договори оренди цих земельних ділянок в цій частині суперечать приписам чинного законодавства. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 11 травня

2016 року у справі № 6-824цс16.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Фактично фізична особа, яка була учасником правовідносин при отриманні земельних ділянок, після реєстрації фермерського господарства вибуває із правовідносин і її замінює юридична особа - новостворене фермерське господарство. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з органом, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

ОСОБА_1 повністю дотримався вимог частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», його клопотання містило інформацію про бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, була обґрунтована необхідність одержання земель у зазначених ним розмірах для ведення фермерського господарства. Закон не вимагає окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації після укладання договору оренди земельних ділянок. Договори між Головним управлінням і громадянином ОСОБА_1 були укладені 21 лютого 2017 року, тому і фермерське господарство було створене у 2017 році.

ОСОБА_1 має технічні засоби для обробітку землі та ведення сільськогосподарського виробництва. Крім того, закон не вимагає від особи, шо претендує на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства станом на час звернення мати у власності техніку, до того ж особа, яка займається веденням фермерського господарства, не позбавлена права і можливості укладати інші цивільно-правові договори на використання сільськогосподарської техніки для потреб фермерського господарства, в тому числі і для обробки землі у відповідності з цілями фермерського господарства. Предметом спору є накази прийняті 16 вересня 2014 року про затвердження проектів землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсними договорів оренди, укладених 21 лютого 2017 року.

Істотними для даної справи є встановлені обставини: реєстрація фермерського господарства, наявність у ОСОБА_1 матеріальних ресурсів, використання орендованих земель за призначенням, своєчасна сплата орендної плати. Вказані обставини підтверджують наявність реальних намірів ОСОБА_1 використовувати земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства.

Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята колегією суддів, у яких відсутня необхідна спеціалізація. Постанова апеляційним судом прийнята колегією суддів у складі судді Левченко Т. А., Руновим В. Ю. та Філоновою Ю. О. У той же час, у складі колегії Сумського апеляційного суду лише суддя

Левченко Т. А. має спеціалізацію з розгляду цивільних справ, входить до судової палати з розгляду цивільних справ. Інші судді є членами судової палати з розгляду кримінальних справ, а тому спеціалізації здійснювати цивільне судочинство не мають.

У січні 2022 року Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

У січні 2022 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області подало письмові пояснення, в яких зазначає про підтримку доводів касаційної скарги в повному обсязі.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду).

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Сумській області із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 7 років орієнтовною загальною площею 153,29 га для ведення фермерського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Сульської сільської ради Сумської області.

В обґрунтування свого права на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 зазначив, що має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур, має досвід роботи в сільському господарстві, протягом трьох років працював виконуючим обов`язки директора фермерського господарства «Шепіль Я. А.», у 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет та отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин. У його діда є фермерське господарство за яким обліковується обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. Земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, своєчасною сплатою орендної плати та податків. До заяви додав графічні матеріали (викопіювання з кадастрової карти), на яких зазначене бажане місце розташування земельних ділянок, копію диплому про освіту, обґрунтування необхідності оренди земельних ділянок.

Наказами ГУ Держземагенства у Сумській області від 16 вересня 2014 року

№ 18-4350/16-14-СГ, № 18-4351/16-14-СГ, № 18-4352/16-14-СГ,

№ 18-4353/16-14-СГ, та ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26 серпня 2016 року № 18-3179/16-16-СГ, № 18-3180/16-16-СГ, № 18-3181/16-16-СГ,

№ 18-3182/16-16-СГ, № 18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 147,527 га для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Сульської сільської ради Сумського району.

На підставі цих наказів 21 лютого 2017 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області і ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких йому надано в строкове платне користування 10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства а саме: площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064, площею 30,0000 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 6,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Право оренди ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок зареєстровано 29 та 30 травня 2017 року.

ОСОБА_1 є засновником і власником фермерського господарства «Перлина Сули», зареєстрованого 06 липня 2017 року.

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 22 травня 2017 року №01-12/2070 за ОСОБА_1 трактори, причепи, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми за даними електронної бази на обліку не перебувають (а. с. 66, т. 1).

На час укладення оспорюваних договорів оренди землі нормативно-грошова оцінка шести земельних ділянок із десяти, переданих в оренду ОСОБА_1 , не була проведена, але умовами договорів оренди землі було передбачено, що орендар повинен замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земель та протягом 3 місяців з дати підписання сторонами договору подати орендодавцю витяг з затвердженої технічної документації з нормативно-грошової оцінки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативно-грошової оцінки. Передбачено, що до моменту набрання чинності рішення відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (на 01 січня 2017 року складає 29 426,66 грн за 1 га ріллі).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що:

«у попередніх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо права власності чи іншого речового права на землю фермерських господарств з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від

13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15, від

21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, від

29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 3 липня 2019 року у справі

№ 637/116/18). У тих випадках, коли фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване), Велика Палата Верховного Суду зазначала, що стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства(правові висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16, від

15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 699/185/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі

№ 626/1055/17-ц).

Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо: - фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване); - спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася: - у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки; - коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.

Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя. Це підтверджується й значним обсягом справ, що надходили до Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції у спорах щодо оскарження прав на земельні ділянки, надані громадянам для ведення фермерських господарств. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від

20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі

№ 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня

2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається, спір виник щодо користування землями фермерського господарства, тому цей спір повинен розглядатися господарським судом. Оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у цій справі слід закрити.

За встановлення обов`язкової підстави для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі

№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а провадження у справі - закрити.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 587/1521/17 закрити.

Роз`яснити керівнику Сумської окружної прокуратури право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року та постанова Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року втрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук