Рішення

від 12.04.2023 по справі 160/2339/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Справа № 160/2339/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі- відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00013240704 від 05.01.2023 р. щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 472898,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 118225,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договору з контрагентом. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Роботи, зазначені в договорі, виконані в повному обсязі, результати господарської операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарської операції з контрагентом. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарської операції. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00013240704 від 05.01.2023 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/2339/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.03.2023 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента, який не мав можливості виконати роботи в зазначеному в первинних документах обсязі, оскільки вказаний контрагент не мав достатнього обсягу ресурсів для здійснення виду господарської діяльності, зазначеного в договорі. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарської операції. В зв`язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарської операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. В зв`язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

10.03.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

У відповідності до положень ч.6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

25.11.2022 р. Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2022 р.

За результатами перевірки складено акт № 43940/26-15-07-04-05/44109989 від 02.12.2022 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рядка 19 Декларації) та відповідно до завищення суми від`ємного значення, що призвело до завищення заявленої суми ПДВ що підлягає відшкодуванню (рядок 20.2 Декларації), за червень 2022 року у розмірі 472 898 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

На формування ТОВ «Центральна Солар» суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 38677882).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» в особі директора Юлдашева Євгенія Станіславовича, який діє на підставі Статуту, є платниками податку на прибуток на загальних підставах згідно Податкового Кодексу України, надалі за текстом - «Замовник», з одного боку, та Товариство з обмеженого відповідальністю «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Яременка Євгена Юрійовича, який діє на підставі Статуту, надалі за текстом - «Генпідрядник», з другого боку, (надалі разом - «Сторони», та окремо «Сторона»), уклали Договір Генерального Підряду, (надалі «Договір», «Угода») від 24.06.2021 № 24/06/2021-06ГП про наступне:

Сторони - Замовник і Генеральний підрядник (іменується в договорі «Генпідрядник»),

Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна Солар».

Генпідрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ».

Договір - документ, підписаний сторонами, що містить погоджені обов`язки та умови обох сторін, включаючи додатки і доповнення до нього;

Об`єкт будівництва: Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електросіанції «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» на території Добровеличківської селищної ради Новоукраїнськогс району Кіровоградської області.

Потужність об`єкту будівництва: АС потужність 800 кВт; DC потужність 999,18 кВт.

Субпідрядники - підрядники, які виконують спеціальні і окремі види робіт за домовленістю з генеральним підрядником та/або замовником.

Предмет договору - сукупність робіт або окремі роботи, виконання яких доручається Генеральному підряднику у відповідності з умовами цього договору.

Будівельний майданчик - земельна ділянка площею 2,1139 га, що відведена у встановленому порядку для проведення робіт на об`єкті. Кадастровий номер земельної ділянки: 3521755100:02:000:8578.

2.1. Генпідрядник в межах даного Договору, виконує на свій ризик, власними і залученими силами із власних матеріалів, будівництво Об`єкта та передає Замовнику збудований Об`єкт.

3.1. Ціна Договору включає в себе вартість Робіт, які передбачені в Додатку № 1 «Договірна ціна».

15.1. 3давання-приймання виконаних на об`єкті робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом приймання виконаних будівельних Робіт за формою КБ-2в, і довідкою про вартість виконаних Робіт та суму понесених витрат за відповідний період за формою КБ - 3 та іншими кошторисні форми, які визначені ГОСТ Д. 1.1-1:2013.

15.2. Генеральний підрядник готує акт приймання виконаних будівельних Робіт за формою КБ-2в (далі - "Акт виконаних робіт"), довідку про вартість виконаних Робіт та суму понесених витрат за відповідний період за формою КБ - 3 (далі - «Довідка про вартість») та інші кошторисні форми, які визначені ГОСТ Д. 1.1-1:2013.

В акті перевірки зазначено, що сторонами складено акти приймання виконаних робіт від 07.09.2021 р. б/н, №1 за грудень 2021 р.

ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській обл.(Соборний р-н м.Дніпра).

Вид діяльності за КВЕД 25.11-виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Директор, головний бухгалтер та засновник ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) (на момент здійснення операцій та на дату написання акта).

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 4 ДФ):

- вересень 2021 року - 115 осіб (36 жінок, 79 чоловіків);

- жовтень 2021 року - 129 осіб (38 жінок, 91 чоловік);

- листопад 2021 року - 135 осіб (38 жінок, 97 чоловіків);

- грудень 2022 року - 132 особи (38 жінок, 94 чоловіка).

Вищенаведені операції ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, враховуючи той факт, що ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» не володіє достатньою кількістю трудових ресурсів та здійснював реалізацію послуг з 01.08.2021 по 31.12.2021 іншим 26 суб`єктам господарювання на загальну суму ПДВ 43 865 355,92 грн. ПДВ, з наступною номенклатурою: нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції, реконструкція ПС, технічне переоснащення лінійної комірки, реконструкція промислового приміщення зі встановленням дахової фотоелектричної сонячної електростанції, віброзанурення паль, додаткові монтажні роботи.

Крім того, згідно наданих первинних документів до перевірки встановлено, що ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 38677882) виконано робіт під час будівництва наземної фотоелектричної сонячної електростанції для ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» у розмірі 30 035,21 людино-годин.

Частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, зі змінами та доповненнями, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Листом Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» визначено, що норма робочого часу на 2021 рік при 40-годинному робочому тижні складає 1994,0 години.

Тобто, з врахуванням зазначеного листа встановлено наступне, що в період з 07.09.2021 по 08.12.2021 (з дати приймання-передачі будівельного майданчика у будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» від 07.09.2021 по дату підписання Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року за примірною формою № КБ-2в від 08.12.2021 року підписаного директором ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» Юлдашевим Є.С. та директором ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» Яременко Є.Ю.) максимально допустима норма витрат робочого часу на одну людину становить 527 люд/годин. Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт, для виконання обсягу робіт та враховуючи визначену в акті КБ-2в кількість люд/годин (30 035,21 люд/годин), до виконання робіт мато бути залучено 60 працівників.

Чисельність працівників на TOB «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», що складає від 115 осіб (36 жінок, 79 чоловіків) до 135 осіб (38 жінок, 97 чоловіків), унеможливлює одночасне надання будівельних послуг по новому будівництву наземних фотоелектричних сонячних електростанцій, реконструкцій ПС, технічного переоснащення лінійної комірки, реконструкції промислового приміщення зі встановленням дахової фотоелектричної сонячної електростанції, віброзанурення паль, додаткові монтажні роботи 26-ти суб`єктам господарювання на загальну суму ПДВ 43 865 355,92 грн.

Згідно ЄРПН встановлено відсутність придбання субпідрядних будівельних послуг.

ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» встановлено декларування операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагента ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» ідентифікованих послуг, на які ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» від контрагента ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» декларувало податковий кредит, та які вплинули на задекларовані ТОВ «Центральна Солар» показники звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Таким чином, встановлено декларування ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення. Оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» трудових ресурсів, що необхідні для виконання діяльності в таких обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, будівельно-монтажних робіт. Відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися.

На підставі акту перевірки № 43940/26-15-07-04-05/44109989 від 02.12.2022 р. Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00013240704 від 05.01.2023 р.

На підтвердження фактичного виконання робіт позивачем надано копії первинних документів фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу Україниконтролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державн умитну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманнямя кого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державн уподаткову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу Україниоргани державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (плановіабопозапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.7 п.83.1. ст.83 Податкового кодексу УкраїниДля посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно достатті 84цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно до п.185.1ст.185 Податкового кодексу Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п. 198.1.,198.2. ст.198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання ких є митна територія України; г) ввезення не оборотних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3, п.198.6ст.198 Податкового кодексу Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основнихзасобів, у тому числі інших не оборотних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротн ікапітальні активи); ввезенням товарів та/або не оборотних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Згідно до ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно дост. 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїйсукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» мало господарські взаємовідносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ».

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт, послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операціїумов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт, послуг з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального виконання робіт зазначеним в акті перевірки контрагентом.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари дійсно поставлені позивачу, роботи виконані, послуги надані, але не тією особою, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 р.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2ст. 77 КАС Україниу редакціїЗакону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1ст. 71 КАС України(частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72(78)цьогоКодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018 р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00013240704 від 05.01.2023 р. відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українив разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.244,245,255,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНА СОЛАР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук