Ухвала

від 11.04.2023 по справі 240/3609/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

11 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/3609/23

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області у виплаті йому щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на його користь щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 гривень (у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у період з 19.07.2022 по 20.01.2023 включно у розмірі 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 122 КАС України та подана до суду з пропуском передбаченого цією статтею строку на звернення до суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач проходить військову службу на посаді контролера І категорії (заступника командира відділення) взводу охорони підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, а предметом спірних правовідносин є невиплата йому за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних йому при звільненні, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати щомісячної додаткової винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому така винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

З даним позовом за захистом свого права на отримання за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 звернувся 13 лютого 2023 року.

Вказане свідчить про пропуск позивачем місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення вищезазначених вимог ОСОБА_1 не додав до поданого ним позову заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

У зв`язку з цим, ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено йому строк для надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив поновити йому пропущений строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що згідно з пунктами 15-16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою або відповідним територіальним управлінням Служби в установленому законодавством порядку. З огляду на зазначене позивач вважає, що пунктом 15 вказаного Порядку встановлений спеціальний трирічний строк протягом якого співробітник Служби судової охорони може отримати грошове забезпечення не виплачене йому територіальним управлінням Служби, і у разі відмови, оскаржити його до суду. При цьому, позивач вважає, що вказаний строк обчислюється з моменту отримання відповіді на звернення щодо виплати грошового забезпечення. Вказує, що відповідь на свій рапорт про виплату щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень він отримав 08 лютого 2023 року. Крім того, зауважує, що пункти 15-16 Порядку дають можливість трактувати їх як механізм досудового порядку вирішення спору, що кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що поданий ним рапорт і відповідь на нього є досудовим порядком вирішення спору, а тому в даному випадку слід застосовувати тримісячний строк на звернення до суду та обраховувати його з моменту отримання відмови, а саме з 08 лютого 2023 року.

Розглянувши вказану заяву суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Ключовою є фраза з поважних причин, а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим".

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.

Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Таким чином, суд поновлює пропущений є процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку. При цьому, поважність причин повинен доводити заявник.

Надаючи оцінку доводам, вказаним позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 15-16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, на які посилається позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду, грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою або відповідним територіальним управлінням Служби в установленому законодавством порядку.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вони не регулюють питання процесуальних строків на звернення до суду з позов щодо виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, а лише визначають порядок виплати грошового забезпечення. До того ж вказаними нормами врегульований порядок виплати грошового забезпечення, яке належить до виплати співробітнику Служби судової охорони, тобто тих коштів, стосовно виплати яких немає спору.

Водночас, у даній справі позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди, право на яку відповідач не визнає за позивачем.

Наведене, на думку суду, виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм наказу Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", оскільки цей наказ не регулює спірні правовідносини.

Викладене у ч. 5 ст. 122 КАС Україні правове регулювання строків звернення з позовом до суду у відносинах, пов`язаних з публічною службою, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є спеціальним та достатньо чітким.

Доводи позивача про те, що строк звернення з даним позовом до суду розпочався для нього 08.02.2023, оскільки саме з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав, отримавши відповідь на свій рапорт з відмовою у виплаті щомісячної додаткової винагороди, суд також вважає безпідставними, адже отримання такої відповіді не змінює моменту, з якого позивач повинен був та мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому додаткової грошової винагороди. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що при зверненні до суду особа повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення її прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Позивач мав реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою захисту своїх прав на отримання додаткової грошової винагороди. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Під час розгляду заяви позивача про поновлення йому пропущеного строку на звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 - повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя І.Е.Черняхович