Постанова

від 06.07.2023 по справі 240/3609/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3609/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

06 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

13.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області (далі ТУ ССО у Житомирській області), в якому просив:

-визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області у виплаті йому щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на його користь щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 гривень (у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у період з 19.07.2022 по 20.01.2023 включно у розмірі 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року позовну заяву, в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 - повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2023 позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом щодо виплати щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Встановлюючи момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують причини пропуску такого строку.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.

22.02.2023 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, в якій в якості обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що пунктом 15 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, встановлений спеціальний трирічний строк протягом якого співробітник Служби судової охорони може отримати грошове забезпечення не виплачене йому територіальним управлінням Служби, і у разі відмови, оскаржити його до суду. При цьому, вважаючи, що вказаний строк обчислюється з моменту отримання відповіді на звернення щодо виплати грошового забезпечення представник позивача вказує, що відповідь на свій рапорт про виплату щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., ОСОБА_1 отримав 08 лютого 2023 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.5 ст.122 КАС України, а не наказу Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", як вважає позивач.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

Відповідно до абз.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 01.07.2022) передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме-виплати йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних йому при звільненні, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з вимог позивача, підставою його звернення до суду стала поміж іншого, невиплата йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 31.12.2022.

При цьому, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Таким чином, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати щомісячної додаткової винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому така винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

Як встановлено судом, з даним позовом за захистом свого права на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, позивач звернувся 13 лютого 2023 року.

Отже, вказане свідчить про пропуск ОСОБА_1 місячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

При цьому, як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Так, відповідно до пунктів 15-16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, на які посилається позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду, грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою або відповідним територіальним управлінням Служби в установленому законодавством порядку.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вони не регулюють питання процесуальних строків на звернення до суду з позов щодо виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, а лише визначають порядок виплати грошового забезпечення. До того ж вказаними нормами врегульований порядок виплати грошового забезпечення, яке належить до виплати співробітнику Служби судової охорони, тобто тих коштів, стосовно виплати яких немає спору.

Таким чином, оскільки у даній справі позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди, право на яку відповідач не визнає за позивачем, це виключає можливість застосування до спірних правовідносин наказ Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", оскільки цей наказ не регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому додаткової грошової винагороди. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справі №260/3564/22 ( постанова від 06 квітня 2023 року), в якій досліджувалось питання щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби Судової охорони, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вказана постанова суду касаційної інстанції, на момент ухвалення даного судового рішення, не набрала законної сили.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.

ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .

Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду та вирішення питання поновлення строків на таке звернення поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки особи. Заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач несе тягар доказування існування таких обставин, що передбачено ч. 1 ст. 77 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.12.2022.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 122, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.