Постанова

від 12.04.2023 по справі 710/1506/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Черкаси

справа № 7110/1506/21 провадження № 22-ц/821/434/23 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1

суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряна Алла Анатоліївна

боржник: ОСОБА_2

представник боржника - адвокат Бабіч Тетяна Григорівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряної Алли Анатоліївни, боржник: ОСОБА_2 .

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

02 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряної А.А.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2022 року у цивільній справі N 710/1506/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, що стосується ОСОБА_1 , не пізніше 10-ти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили, шляхом повідомлення на телевізійному каналі «НТН» у передачі «Свідок» про ухвалене судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба інформації» про захист честі, гідності і ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування моральної шкоди, із зачитуванням наступного тексту спростування: «Поширена мною на телевізійному каналі «НТН» у передачі «Свідок» інформація стосовно директора Лип`янської загальноосвітньої школи I-III ступенів Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області ОСОБА_1 про те, що він у навчальних класах школи примушував учнів знімати штани та говорити йому, що директор цар - є такою, що не відповідає дійсності».

16 серпня 2022 року старшим державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряною А.А. відкрито виконавче провадження № 69652192 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

12 грудня 2022 року старшим державним виконавцем Задніпряною А.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 69652192 з примусового виконання виконавчого листа.

Вказана постанова не надходила на адресу позивача засобами поштового зв`язку, про її наявність він дізнався 25 грудня 2022 року у автоматизованій системі виконавчого провадження. За вказаних обставин, просив поновити строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин.

Скаржник вважає дії старшого державного виконавця Задніпряної А.А. щодо винесення постанови від 12 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 69652192 протиправними, а вказану постанову такою, що підлягає скасуванню судом.

Зміст оскаржуваної постанови державного виконавця від 12 грудня 2022 року свідчить про те, що закінчення виконавчого провадження № 69652192 державний виконавець мотивував вчиненням дій з винесення постанов про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафів і надіслання повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_2 діянь (бездіяльності), які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України.

Однак, положення частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання судового рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення, що є різними за своєю правовою природою діями.

Вважає, що незважаючи на те, що норми статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» хоча і не містять припису щодо складання актів, системний аналіз норм наведеного закону дає підстави вважати, що фіксація факту перевірки має здійснюватися за допомогою акта, в тому числі перед закінченням виконавчого провадження.

Також скаржником зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» зокрема статтею 18, та Інструкцією, виконавцю надано широке коло прав при здійсненні примусового виконання рішень спрямованого на забезпечення реального виконання таких рішень.

Матеріали виконавчого провадження № 69652192 не містять доказів щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до примусового виконання рішення, хоча повторне невиконання боржником рішення, яке може бути виконане без його участі, зобов`язує вжити зазначених заходів поряд із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Також ОСОБА_1 звернув увагу на те, що державний виконавець у межах наданих йому повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду про зміну способу та порядку його виконання.

Крім того, звертав увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови рішення суду від 15 квітня 2022 року у цивільній справі № 710/1506/21 не лише залишилось не виконаним у частині боржником ОСОБА_4 , а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

За вказаних обставин, з огляду на відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 69652192 доказів щодо того, що старшим державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряною А.А. вжито усіх можливих заходів для виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 69652192, вважав, що оскаржувана постанова від 12 грудня 2022 року винесена державним виконавцем передчасно та без належних на те підстав.

ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряної А. А. щодо винесення постанови від 12 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 69652192 та скасувати вказану постанову; покласти судові витрати скаржника пов`язані із розглядом справи на Шполянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги, а в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що підстави поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, що приведені ОСОБА_1 є поважними, відтак строк для такого звернення підлягає поновленню.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд мотивував свій висновок тим, що державний виконавець дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення суду, а постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та відповідає вимогам абз. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», відтак скарга не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просив суд скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року як незаконну та прийняти нову постанову, якою вимоги скарги задовольнити та стягнути з Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь скаржника всі судові витрати, понесення під час розгляду справи в суді.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду скарги, суд помилково не встановив ту обставину, чи склав державний виконавець перед закінченням виконавчого провадження акт перевірки виконання судового рішення. Матеріали виконавчого провадження не містять жодних відомостей про надання боржником ОСОБА_2 будь-якої інформації про причини невиконання судового рішення. Суд не встановив, яким чином державний виконавець дійшов висновку, що боржником судове рішення не виконується без поважних причин та яким чином встановлено наявність умислу боржника на його подальше невиконання.

Крім того, вважає, що суд не врахував, що державним виконавцем не вжито всіх необхідних достатніх заходів у межах його компетенції для того, щоб виконати остаточне рішення суду. Більше того, виконавець поставив в залежність виконання волевиявлення боржника на вчинення або не вчинення дій щодо його виконання, що не допускається.

Тому, враховуючи вищевказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції під час постановлення ухвали суду неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими обставини, що мають значення, які не були доведені належними доказами та допустив порушення норм матеріального права, а відтак ухвала суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що Шполянським районним судом Черкаської області 15 квітня 2022 року ухвалено рішення у справі № 710/1506/21, яким позовні вимоги позивача задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, що стосується ОСОБА_1 не пізніше десяти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили, шляхом повідомлення на телевізійному каналі «НТН» у передачі «Свідок».

На підставі заяви ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Шполянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряною А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У наведеній постанові боржнику встановлено строк виконання рішення 10 робочих днів.

27 вересня 2022 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання виконавчого листа у розмірі 1 700 грн.

27 вересня 2022 року старшим державним виконавцем направлено вимогу на адресу боржника, ОСОБА_2 про надання інформації про причини не виконання виконавчого листа, роз`яснено про обов`язковість виконання вимог державного виконавця, попереджено про відповідальність встановлену законом, та про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України за невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно платіжного доручення № 16862 від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_2 сплачено штраф.

10 листопада 2022 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання виконавчого листа у розмірі 3 400 грн.

12 грудня 2022 року сформоване та направлене 14 грудня 2022 року повідомлення на адресу Відділу поліцейської діяльності № 2 Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення, а постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та відповідає вимогам ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіряючи мотиви висновку районного суду, апеляційний суд погоджується з ним, виходячи з наступного.

Згідно статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 6 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішенням суду з вирішення спору немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Стаття 63 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення суду підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом десяти робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частина 3 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає дії виконавця в разі невиконання без поважних причин боржником рішення суду, які варіюються в залежності від особи боржника, а саме того, чи є така особа нерозривно пов`язана з діями, що мають бути виконані за рішенням суду.

Так, відповідно до частини 3 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання рішення, яке не може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом резолютивної частини рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2022 року у цивільній справі № 710/1506/21 ОСОБА_2 зобов`язано спростувати поширену недостовірну інформацію, що стосується ОСОБА_1 не пізніше десяти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили шляхом повідомлення на телевізійному каналі «НТН» у передачі «Свідок» такої інформації.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що в резолютивній частині рішення чітко визначено особу, яка має виконувати рішення, спосіб, та порядок виконання рішення.

Перевіряючи алгоритм дій державного виконавця вбачається, що він діяв в межах наданих йому повноважень та чітко у відповідності до вимог ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Сторони не заперечили і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що старшим державним виконавцем 27 вересня 2022 року винесено постанову про накладення штрафу за невиконання виконавчого листа в розмірі 1700 грн. та винесено постанову про надання інформації про причини невиконання виконавчого листа, роз`яснено про обов`язковість виконання вимог.

10 листопада 2022 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. за невиконання виконавчого листа.

12 грудня 2022 року сформоване та направлене 14 грудня 2022 року повідомлення на адресу Відділу поліцейської діяльності № 2 Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області у Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 18 січня 2023 року під час розгляду справи № 757/7499/17 (провадження № 61-7643св21) вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є правомірне та можливе за умови виконання послідовності виконаних дій, а саме:

1)накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без виконавця без поважних причин);

2)накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення суду боржником без поважних причин);

3)звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Отже, із вище встановлених обставин вбачається, що дії старшого державного виконавця були послідовними та відповідали вимогам статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, висновок районного суду про дотримання встановленої процедури державним виконавцем узгоджується із вище приведеною позицією Верховного Суду.

Разом з тим, рішення суду немайнового характеру це рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

В даному випадку, державний виконавець обмежений у своїх діях щодо виконання рішення суду немайнового характеру, оскільки таке рішення має бути виконане особисто боржником та виконання його нерозривно пов`язане з боржником.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що фіксація факту перевірки виконання судового рішення має здійснюватися за допомогою акта, в тому числі перед закінченням виконавчого провадження.

Однак, такі доводи спростовуються положеннями статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки вони не містять припису щодо складання актів.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на позиції Верховного Суду у справах № 607/2547/20, № 286/1810/17, № 461/6978/19 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки під час подання скарги, ОСОБА_1 посилався на вказані висновки, які були перевірені районним судом. Суд першої інстанції дав правильну оцінку таким доводам та вказав, що зазначені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані під час розгляду даної справи, оскільки позиції формувалися під час розгляду справ, коли судове рішення може бути виконане без особистої участі боржника шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання (вилучення та передача майна, залучення суб`єкта господарювання до вчинення певних дій, звільнення приміщення та інше) і обставини у наведених справах різняться зі справою № 710/1506/21, що є предметом розгляду суду.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно встановив, що старший державний виконавець дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення суду, а постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та відповідає вимогам абз. 3 ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтовані, спростовані належними та допустимими доказами, а відтак ухвала суду про відмову в задоволенні скарги відповідає як нормам процесуального так і нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в його рішенні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задніпряної Алли Анатоліївни, боржник: ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко