КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: №22-ц/824/2350/2022
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року м. Київ
Справа 757/57259/19-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка подана представником Кібець Романом Романовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Вовка С.В.
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельні ділянки, визнання особи іпотекодержателем,
та за позовом третьої особи у справі з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правовідносин припиненими та скасування рішень і записів,
встановив:
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову від 10 червня 2020 року, просила:
- визнати повністю припиненим правовідношення між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року;
- визнати повністю припиненими правовідношення між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року;
- визнати протиправними і скасувати рішення про скасування № 45525513 від 14 лютого 2019 року, № 45528645 від 14 лютого 2019 року, № 45527126 від 14 лютого 2019 року, № 45529550 від 14 лютого 2019 року, прийняті державним реєстратором Товкайло У.В.;
- визнати протиправними і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45526579 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45529141 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45528280 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45530228 від 14 лютого 2019 року, прийняті державним реєстратором Товкайло У.В.;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019;
- визнати ОСОБА_2 іпотекодержателем земельних ділянок з кадастровими номерами 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019.
В обґрунтування позову вказано, що уклавши з Партнерством з обмеженою відповідальністю «ІнландТранзіт» договори відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, позивач набула прав кредитора та іпотекодержателя за кредитними й іпотечними договорами, які були укладені між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо» і ОСОБА_1 , банком та ОСОБА_3 .
У жовтні ПАТ «Банк Камбіо» за актом прийому-передачі передав ПОВ «Інланд Транзіт» всі оригінали документів, які стосуються кредитів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як були передані позивачу у грудні 2014 року. Отже, як стверджує позивач, ОСОБА_2 є єдиним кредитором за кредитними договорами № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року та іпотекодержателем земельних ділянок за кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019.
Під час перевірки інформації у Державному реєстрі речових прав позивачеві стало відомо про реєстрацію державним реєстратором КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. права власності за банком та звернення стягнення у позасудовому порядку на всі предмети іпотеки, якими забезпечені кредитні договори № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року шляхом визнання за банком права власності на земельні ділянки.
Державним реєстратором Товкайло У.В. було скасовано реєстраційний запис про іпотеку ОСОБА_2 , прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким зареєструвала право іпотеки, обтяження та право власності за ПАТ «Банк Камбіо».
Договори, на підставі яких було внесено записи, є чинними, недійсними у судовому порядку не визнані. Тому дії банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації цього є протиправними.
Банк повідомив позивача, що ним було виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі цього застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Право власності на зазначені ділянки банк набув у процесі здійснення претензійної роботи щодо погашення заборгованості.
Позивач переконаний, що доводи банку щодо нікчемності правочинів є безпідставними з огляду на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16; від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/19; від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16; від 07 липня 2018 року у справі № 826/1476/15; постанові Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/6909/15.
Третя особа у справі ОСОБА_1 , висуваючи самостійні вимоги на предмет позову, у своїй позовній заяві просила:
1) визнати припиненим з 12 вересня 2014 року кредитний договір № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , на підставі повного виконання основного зобов`язання, проведеного належним чином;
2) визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір від 25 вересня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О. і зареєстрований № 104, на підставі припинення шляхом належним виконанням основного зобов`язання, яке він забезпечував, та відновити становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення її прав, для чого:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059 - номер запису про право власності 30292906 від 14 лютого 2019 року, 13:20:17 год.; номер запису про іпотеку 30292675 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28 год., номер запису про іпотеку 8023235 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28 год.; номер запису про обтяження 30292790 від 25 вересня 2009 року, 17:00:21 год.; рішення державного реєстратора номер 45526579 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;
- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059 - номер запису про іпотеку 9093538 від 25 вересня 2009 року, 18:11:28 год.;
- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборони на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059 - номер запису про обтяження 9093124 від 25 вересня 2009 року, 17:00:21 год.;
3) Визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір від 26 грудня 2007 року № 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., на підставі припинення належним виконанням основного зобов`язання, яке він забезпечував та відновити становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення її права, для чого:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 - номер запису про право власності 30294337 від 14 лютого 2019 року, 14:07:28 год.; номер запису про іпотеку 30294242 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15 год., номер запису про іпотеку 8023333 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15 год.; номер запису про обтяження 30294308 від 14 липня 2009 року, 18:54:30; рішення державного реєстратора номер 45528280 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;
- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо державної реєстрації за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058 - номер запису про право власності 30295153 від 14 лютого 2019 року, 14:46:07; номер запису про іпотеку 30295040 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15 год., номер запису про іпотеку 8023374 від 27 грудня 2007 року, 14:57:15; номер запису про обтяження 30295097 від 14 липня 2009 року, 19:01:37; рішення державного реєстратора номер 45529141 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;
- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо державної реєстрації за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 - номер запису про іпотеку 6333068 від 15 липня 2009 року, 16:15:46 год., та земельну ділянку, кадастровий номер 122755100:01:001:0058 - номер запису про іпотеку 6333068 від 15 липня 2009 року, 16:15:46 год.;
- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборон на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 222755100:01:001:0057 - номер запису про обтяження 8881336 від 14 липня 2009 року, 18:54:30 год., та на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058 - номер запису про обтяження 8881349 від 14 липня 2009 року, 19:01:37 год.;
4) визнати припиненим з 12 вересня 2014 року іпотечний договір № 2 від 14 липня 2009 року № 619, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., на підставі припинення належним виконанням основного зобов`язання, яке він забезпечував та відновити становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення її права, для чого:
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019 - номер запису про право власності 30296216 від 14 лютого 2019 року, 15:12:48 год.; номер запису про іпотеку 30296054 від 14 лютого 2009 року, 19:11:44 год., номер запису про іпотеку 8023493 від 14 липня 2009 року, 19:11:44 год.; номер запису про обтяження 30296168 від 15 липня 2009 року, 15:19:54; рішення державного реєстратора номер 45530228 від 14 лютого 2019 року, на підставі якого було внесено записи;
- скасувати (вилучити) в Державному реєстрі іпотек записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019 - номер запису про іпотеку 8881346 від 14 липня 2009 року, 19:11:44 год.;
- скасувати (вилучити) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо державної реєстрації заборони на нерухоме майно за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019 - номер запису про обтяження 8884062 від 15 липня 2009 року, 15:19:54 год.
В обґрунтування позовних вимог третьою особою у справі ОСОБА_1 зазначено, що дія іпотечних договорів припинилася 12 вересня 2014 року, оскільки основні зобов`язання були виконані. Доказами належного виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року є: довідка № 22/777 від 15 березня 2016 року за підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І., надана в Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/1673/15-ц, у якій банк свідчить про повне погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, здійснене за рахунок застави від заставодавця ПОВ «Інланд Транзіт»; виписка з особових рахунків ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2014 року по 03 жовтня 2014 року, надані в Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/1673/15-ц, які підтверджують відсутність будь-якої заборгованості ОСОБА_1 за кредитом і відсоткам по кредиту; лист № 22/187 від 13 лютого 2018 року за підписом Уповноваженої особи на ліквідацію банку про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком за фактом припинення виконанням основного зобов`язання заставодавцем ПОВ «Інланд Транзіт».
Через заборгованість за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року банк 12 вересня 2009 року звернув стягнення на частину прав застави та здійснив повне погашення основного зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором за рахунок цих застав (грошові кошти на рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» і грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 , яких достатньо для повного погашення боргу). Доказами належного виконання основного зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором є ті ж самі надані банком документи у справі № 370/1673/15-ц, які перебувають у Макарівському районному суді Київської області, котрими підтверджується і повне виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .
Визнано припиненим з 12 вересня 2014 року правовідношення між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, на підставі повного виконання зобов`язань.
Визнано припиненими з 12 вересня 2014 року правовідношення між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року.
Визнано протиправними і скасовано рішення про скасування № 45525513 від 14 лютого 2019 року, № 45528645 від 14 лютого 2019 року, № 45527126 від 14 лютого 2019 року, № 45529550 від 14 лютого 2019 року, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляною Василівною.
Визнано протиправними і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45526579 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45529141 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45528280 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45530228 від 14 лютого 2019 року, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляною Василівною.
Визнано ОСОБА_2 іпотекодержателем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019.
Відмовлено у задоволенні позову у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:002:0019.
Стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» в дохід держави судовий збір у розмірі 3842 грн.
Позов третьої особи ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частині визнання ОСОБА_2 іпотекодержателем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 вказав, що позов є необґрунтованим, оскільки вимоги про визнання припиненим правовідношення за кредитним договором та про скасування рішень державного реєстратора аналогічні до заявлених позивачем, іпотека в силу норми закону є дійсною до припинення основного зобов`язання. Однак, відмова суду у задоволенні позову з таких мотивів є грубим порушенням процесуальних норм права, оскільки задоволення аналогічних вимог первісного позивача навпаки підтверджує обґрунтованість позову. Щодо посилання суду на те, що іпотека в силу норми закону є дійсною до припинення основного зобов`язання, то такі посилання суду суперечать мотивувальній і резолютивній частинам рішення та нормам чинного законодавства.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував факт припинення правовідношень за кредитними і іпотечними договорами в зв`язку з належним виконанням основного зобов`язання в повному обсязі. Стверджує, що виконання основних зобов`язань за кредитним договором-1 і за кредитним договором-2, а також прийняття цього виконання відповідачем-1 (Банком) в повному обсязі, підтверджено належними та допустимими доказами, які визнає відповідач-1. Оскільки, кредитний договір-1 і кредитний договір-2, як основне зобов`язання, були припинені належним виконанням в силу норми закону, то і іпотечні договори - 1, 2, 3, як похідне до основного зобов`язання, припинились з цього моменту також в силу норми закону, а також припинилось існування прав і обов`язків сторін вищезазначених Іпотечних договорів (відповідача-1 і ОСОБА_1 ), що складають зміст цих конкретних зобов`язальних правовідношень, встановлених договорами. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.
Під час перевірки інформації в Державному реєстрі речових прав ОСОБА_1 дізналась, що Відповідач-1 (ПАТ «Банк Камбіо») протиправно звернув стягнення в позасудовому порядку на всі належні ОСОБА_1 земельні ділянки шляхом визнання за собою права власності на них, а також протиправно зареєстрував за собою раніше припинені виконанням основних зобов`язань права іпотеки і заборони. Однак, іпотечні договори №1, №2, №3 з 12.09.2014 року є припиненими та жодних судових рішень про поновлення дії цих іпотечних договорів та про поновлення прав Відповідача-1, як іпотекодержателя, не існує. Однак, 14.02.2019 року - державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. (відповідач-2) вчинила реєстрацію речових прав та їх обтяжень стосовно належних ОСОБА_1 земельних ділянок на користь ПАТ «Банк Камбіо», для чого прийняла відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та безпідставно повносила записи.
Звертає увагу на те, що іпотечний договір №3263 від 26.12.2007р. з відповідними змінами №616 від 14.07.2009р. (зміна кадастрових номерів) взагалі не містить «іпотечного застереження», тому не може бути підставою для реєстрації права власності на дві земельні ділянки в позасудовому порядку. Вважає, що відповідач-2 не бачила і не перевіряла зазначені в реєстрі документи та іпотечні договори за фізичної відсутності цих документів у відповідача-1.
Наголошує, що у ПАТ «Банк Камбіо» відсутні права кредитора і іпотекодержателя з 12.09.2014 року за фактом припинення виконанням основних зобов`язань за кредитними договорами. Також відсутні у ПАТ «Банк Камбіо» оригінали кредитних та іпотечних договорів. Проте, незважаючи на наявність беззаперечних підстав для відмови в державній реєстрації, державний реєстратор Товкайло У.В. 14.02.2019 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав іпотеки та прав власності на чотири земельні ділянки ОСОБА_1 за ПАТ «Банк Камбіо», чим порушила права власності ОСОБА_1 та завдала істотної шкоди її правам та інтересам.
Вказує, що майже через чотири роки та після отримання відповідачем-1 висновків щодо ринкової вартості зазначених вище земельних ділянок ОСОБА_1 в межах розгляду справ №370/1344/17-ц і №370/1342/17-ц, відповідачу-1 спало на думку виявити ознаки нікчемності щодо погашення заборгованості за кредитним договором-1 та за кредитним договором-2. Таким чином, відповідач-1 вчинив подвійне стягнення для погашення заборгованості за кредитними договорами, вперше набувши у власність їх кошти станом на 12.09.2014 року, а вдруге стягнув іпотеки з заставодавця-3, набувши у власність чотири земельні ділянки ОСОБА_1 станом на 14.02.2019 року. При цьому відповідач-1 не відшкодував ОСОБА_1 суму перевищення вартості земельних ділянок над сумою фактичного боргу за зазначеними кредитними договорами, як це передбачено чинним законодавством. Вказує, що доводи Банка щодо нікчемності правочинів є безпідставними з огляду на правові висновки, викладені в Постановах Великої Палати Верховного суду 11.04.2018 року в справі №910/12294/16; від 16.05.2018 року в справі №910/24198/19; від 20.06.2018 року в справі №755/7957/16; від 07.07.2018 року у справі №826/1476/15; Постанова Касаційного адміністративного суду від 20.03.2019 року у справі №826/6909/15.
Зазначає, що за фактом часткового виконання основного зобов`язання ПОВ «Інланд Транзіт» (Заставодавцем-1), він набув права регресної вимоги в сумі фактичного часткового виконання (оплати) до ОСОБА_3 . Також, за фактом часткового виконання основного зобов`язання ОСОБА_2 ( Заставодавцем-2), вона набула права регресної вимоги в сумі фактичного часткового виконання (оплати) до ОСОБА_3 ОСОБА_1 не має будь-яких солідарних або додаткових зобов`язань за боргом ОСОБА_3 перед ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 . Нотаріально посвідчених правочинів з приводу заміни сторони Іпотекодержателя в Іпотечному договорі-3 та в Іпотечному договорі-2, між ПАТ "Банк Камбіо" та ПОВ «Інланд Транзіт» не укладалось.
Вважає, що відповідач-1 зобов`язаний був припинити обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме вчинити дії щодо скасування відповідних записів в реєстрах щодо земельних ділянок. Проте, реєстратором (приватним нотаріусом КМНО Макаровою О.П) вчинено реєстрацію права іпотеки за простим Договором застави-1 від 12.09.2014р. від ПОВ «Інланд Транзіт» (Заставодавця-1 застава грошових коштів) для забезпечення кредитного договору-1, який жодного відношення не має до заміни за іпотечним договором від 25.09.2009р. Р.№104. Крім того, реєстратором вчинено реєстрацію права іпотеки за простим договором застави-2 від 12.09.2014р. від ПОВ «Інланд Транзіт» ( Заставодавця-1 застава грошових коштів) для забезпечення кредитного договору-2 , який жодного відношення не має до заміни іпотекодержателя за іпотечним договором від 26.12.2007р. Р. №3263, зі змінами від 14.07.2009 року Р. №616.
Також реєстратором вчинено реєстрацію права іпотеки на підставі вищезазначеного простого договору застави-2 від 12.09.2014р. від ПОВ «Інланд Транзіт» ( Заставодавця-1 застава грошових коштів) для забезпечення кредитного договору-2 , який жодного відношення не має до заміни іпотекодержателя за іпотечним договором №2 від 14.07.2009р. Р.№619. Вищезазначені реєстраційні дії були вчинені з порушенням законодавства та майнових прав і інтересів ОСОБА_1 .
Враховуючи, що реєстрація ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем нерухомого майна проведена протиправно, то подальша реєстрація зміни іпотекодержателя на позивача на підставі договору відступлення прав також є протиправною. Тому задоволення вимог позивача ОСОБА_2 про визнання іпотекодержателем земельних ділянок суперечить нормам чинного законодавства та призвело до порушення прав ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на його незаконність, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Звертає увагу на те, що пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Вказує, що грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто їх можна віднести до правочинів у розумінні ЦК України. Звертає увагу на те, що недійсність правочинів неплатоспроможного банку, які містять ознаки нікчемності, установлено законом. Такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення (як під час тимчасової адміністрації, так і ліквідації) уповноваженою особою Фонду або Фондом, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Зазначає, що метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників та інших кредиторів банків, що в даному випадку є тим «суспільним інтересом», що підлягає захисту Державою (в особі Фонду) відповідно до Закону. Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом реалізації обов`язків, закріплених ст. 38 Закону - повернення майна та активів банку, забезпечення збереження і запобігання втрати майна та збитків банку. Одним з таких заходів є здійснення перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Зокрема, за наслідками проведеної перевірки та прийнятих рішень, відбувається втручання і в приватно-правові інтереси кредиторів банку та третіх осіб - позбавлення таких осіб права на позачергове задоволення своїх вимог або уникнення виконання зобов`язань перед Банком. Переслідуючи «суспільний інтерес», який захищається державою, на предмет його відповідності досягнутим результатам і розумності (пропорційності, домірності), втручання Фонду у майнові права особи під час виконання обов`язків, визначених ст. 38 Закону, є виправданим і відповідає Закону.
Посилається на те, що у відзиві на позов зазначалось, що зобов`язання за кредитним договором не були виконані належним чином, погашення заборгованості за кредитним договором відбувалося за рахунок депозитних коштів, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилося у межах банку, у період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на оплату договору. Отже таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ № 510/БТ від 19 серпня 2014 року обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами виключно через кореспондентський рахунок НБУ. Оскільки здійснення розрахунку за вищезазначеними договорами відбулося у межах банку, як наслідок не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулося корегування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Крім того, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплаченим.
Доказами порушення п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є виписка по рахунку, відкритому в AT «Банк Камбіо», постанова Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року, постанова Правління НБУ № 510/БТ від 19 серпня 2014 року. Тобто, не можна вважати заборгованість за кредитним договором погашеною, адже на момент проведення розрахункових операцій кошти на банківських рахунках були відсутні та обліковувалися виключно як запис.
Також було застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Позивача було повідомлено про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору, оскільки здійснення ліквідації банку не змінює способу та порядку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором та не позбавляє банк, у разі порушення умов кредитного договору, права вимогами сплати штрафних санкцій та/або примусового стягнення заборгованості у порядку, визначеному договором (як за рахунок предмету застави / іпотеки, так й за рахунок коштів / майна позичальника, його фінансових /майнових поручителів).
З врахуванням обмежень, встановлених постановою Правління НБУ № 510/БТ від 19 серпня 2014, саме з консолідованого кореспондентського рахунку мали б списуватися кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатися у разі їх реального надходження. Розрахунки за усіма договорами мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, відкритого у ПАТ «Банк Камбіо», на кореспондентський рахунок банку, з котрого у подальшому кошти спрямовувалися на рахунок («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), відкритий також у ПАТ «Банк Камбіо», а потім у свою чергу на позичкові рахунки боржника.
Погашення ж заборгованості за кредитними договорами, укладеними між банком та боржником, відбувалось за рахунок коштів поручителів, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилося у межах банку, у період очевидної неспроможності виконанням своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на погашення кредиту, отже, таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ № 503/БТ від 25 вересня 2014 року обмежень щодо прийняття погашення заборгованості виключно у грошовій формі.
Крім того, відповідно до постанови № 510/БТ було зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, банку заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, вимоги щодо чого не було дотримано. Належного повернення коштів за кредитним договором, на переконання сторони відповідача, здійснено не було, тому договір відступлення прав вимоги є недійсним з моменту його укладення у силу прямої вказівки Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначає, що приймаючи безготівкове «погашення» зобов`язань за договором відступлення прав вимоги Банк порушив приписи, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 р. № 510/БТ для ПАТ «Банк Камбіо», а тому такі операції є нікчемними, оскільки такі операції є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, тобто високоліквідних коштів банк не отримав. В даному випадку розрахункові операції проведені між сторонами щодо виконання зобов`язань є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що не може свідчити про належне виконання зобов`язань в розумінні ст.ст. 526, 599 ЦК України. Вказаної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 910/10572/17.
За таких умов, не отримавши належного виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом отримання грошових коштів через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України, та припинивши відповідне зобов`язання, Банк відмовився від власних майнових вимог за Кредитним договором, Іпотечним договором, Договором застави майнових прав, а тому такі операції є нікчемними відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону. При цьому, не отримавши реального погашення боргу від боржника, Банк відмовився від власних майнових вимог за укладеним Кредитним договором, чим погіршив своє фінансове становище, що як наслідок призвело до його неплатоспроможності, оскільки це унеможливило виконання Банком своїх зобов`язань перед клієнтами Банку (вкладниками/кредиторами),а тому такі операції є нікчемними відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону. Стверджує, що спірні правочини є нікчемними з підстав, встановлених п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - Бойко Г.Є. , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Посилається на те, що виконання заставодавцями ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 основного зобов`язання - погашення заборгованості за кредитними договором-1 та кредитним договором-2 не є підставою для припинення зобов`язань у зв`язку з їх належним виконанням взагалі.
Відбулась заміна кредитора в зобов`язанні: права кредитора за основним зобов`язанням, а також іпотекодержателя за договорами забезпечення набули заставодавці, які виконали обов`язки боржників за кредитним договором-1 та кредитним договором -2, ОСОБА_2 (позивач) та ПОВ «Інланд Транзіт». В подальшому, 10.12.2014 року між ними були укладені договори про відступлення права вимоги та договори відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_2 (позивач) набула права кредитора за кредитним договором-1 та кредитним договором -2, а також права іпотекодержателя за іпотечними договорами - 1,2,3. Суд першої інстанції в своєму рішенні в повному обсязі встановив обставини справи, і правильно застосував норми матеріального права.
Суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову третьої особи ОСОБА_1 , оскільки іпотека в силу норми закону є дійсною до припинення основного зобов`язання, вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав про іпотеку не підлягають задоволенню, оскільки укладені, з метою забезпечення основного зобов`язання, правочини, на підставі яких були прийняті рішення про державну реєстрацію іпотеки і внесені записи, не визнані судом недійсними і не є нікчемними на підставі закону, власне рішення про реєстрацію не визнавалися протиправними у судовому порядку.
Звертає увагу на те, що всі договори, на підставі яких позивач ( ОСОБА_2 ) набула права кредитора іпотекодержателя є чинними, в судовому порядку недійними не визнані.
У відзиві на апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р. представник ОСОБА_2 - Бойко Г.Є. , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, оскільки доводи відповідача щодо нікчемності правочинів є безпідставними та необґрунтованими. Доводи відповідача щодо порушення суті та мети постанови Правління НБУ № 510/БТ від 19.08.2014 року зводяться до неправильного тлумачення змісту цієї постанови. Стверджує, що механізм погашення заборгованості по кредиту не суперечить постанові Правління НБУ № 510/БТ від 19.08.2014 року.
В судовому засіданні третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити.
Представник відповідача ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р. підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В судовому засіданні до оголошення перерви у справі 03 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бойко Г.Є. вважала доводи обох апеляційних скарг необґрунтованими та просили їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В дане судове засідання представник ОСОБА_2 - Бойко Г.Є. не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, тому колегія суддів, враховуючи наявність в матеріалах справи її відзивів на апеляційні скарги , а також додатково наданих письмових пояснень, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе завершити розгляд справи за її відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому судом визнано за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 грудня 2007 року ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) уклали кредитний договір № 108ф-2007/840, згідно з яким банк надає позичальнику кредит у сумі 700 000 доларів США на споживчі потреби із сплатою за користування кредитом 13 % річних строком повернення 25 грудня 2008 року. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору зобов`язання по договору забезпечуються іпотеками двох земельних ділянок загальними площами 6,5028 га та 6,0066 га, що розташовані у Київській області на території Макарівської селищної ради, двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , фінансовою порукою ОСОБА_5 (т. І а. с. 32-33).
Відповідно до пункту 3.3.4 кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, позичальник ОСОБА_3 зобов`язується забезпечити надання та оформлення іпотеки від майнового поручителя ОСОБА_1 двох земельних ділянок, що розташовані у Київській області на території Макарівської селищної ради, кадастрові номери: 3222755100:00:001:0015 та 3222755100:00:001:0016, забезпечити оформлення фінансової поруки від ОСОБА_5
26 грудня 2007 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрованим за № 3263, із забороною відчуження зазначеного у договорі майна і земельних ділянок, посвідченою і зареєстрованою за № 3264, 3265 (т. І а. с. 36-37).
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська обл., територія Макарівської селищної ради, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0015, та земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська обл., територія Макарівської селищної ради, площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0016, які належать майновому поручителю ОСОБА_1 (/т. І а.с. 36-37).
14 липня 2009 року укладеним ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (майновий поручитель) договором про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, викладено пункт 1.2 статті 1 іпотечного договору від 26 грудня 2007 року у новій редакції, згідно з якою предметом іпотеки за цим договором є земельні ділянки, які розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 та площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, які належать майновому поручителю ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрованим за № 616, із забороною відчуження зазначеного у договорі майна і земельних ділянок, посвідченою і зареєстрованою за № 617, 618 (т. І а. с. 38).
25 грудня 2008 року додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2008 року, укладеною ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_3 , внесено зміни до кредитного договору у частині розміру відсотків за користування кредитом - 14 % та строку повернення кредиту - 24 грудня 2010 року (т. І а. с. 34).
10 червня 2009 року додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, укладеною ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_3 , внесено зміни до редакції кредитного договору. Так, пункт 1.3 розділу 1 кредитного договору викладено у наступній редакції: зобов`язання по договору забезпечуються іпотеками трьох земельних ділянок, загальними площами 6,5025 га, 6,0066 га та 6,0 га, що розташовані у Київській області на території Макарівської селищної ради, фінансовою порукою ОСОБА_5 (т. І а. с. 35).
Згідно з додатковою угодою № 2 від 10 червня 2009 року до кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, пункт 3.3.3 розділу 3 викладено у наступній редакції: позичальник зобов`язується забезпечити надання та оформлення іпотеки від майнового поручителя ОСОБА_1 трьох земельних ділянок, що розташовані у Київській області на території Макарівської селищної ради, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019 (т. І а. с. 35).
14 липня 2009 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та майновим поручителем ОСОБА_3 - ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, а саме змінено предмет іпотеки за вказаним договором на дві земельні ділянки, що розташовані у Київській області на території Макарівської селищної ради, кадастрові номери: 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057 (т. І а. с. 38).
Також 14 липня 2009 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та майновим поручителем ОСОБА_3 - ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 2, за пунктом 1.1 якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), укладеним між ТОВ УКБ «Камбіо» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І. та зареєстрованим за № 619, із забороною відчуження зазначеної у договорі земельної ділянки, посвідченою і зареєстрованою за № 620. Відповідно до пункту 1.2 предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада, площею 6,0000 га, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, яка належить ОСОБА_1 (т. І а. с. 39-40).
12 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо», який є правонаступником ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», та ПОВ «Інланд Транзіт» укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким цим договором забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 108ф-2008/840 від 26 грудня 2008 року, який укладений між заставодержателем та ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору: повернути не пізніше 05 березня 2015 року надані йому грошові кошти у сумі 700 000 доларів США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних, сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави. Відповідно до пункту 1.2 договору застави, у забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 380 863, 30 Євро по договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21 червня 2006 року з ПАТ «Банк Камбіо» (т. І а. с. 41).
12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 108ф-2008/840 від 26 грудня 2008 року, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 , за умовами пункту 1.2 якого у забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 38 600 Євро по договору № 20-898 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 18 липня 2014 року з ПАТ «Банк Камбіо» (т. І а. с. 43).
12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 108ф-2008/840 від 26 грудня 2008 року, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 , за умовами пункту 1.2 якого у забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 389 379 доларів США по договору № 20-897 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 18 липня 2014 року з ПАТ «Банк Камбіо» (т. І а. с. 45).
02 жовтня 2014 року додатковою угодою № 1 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеною ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», змінено редакцію пункту 1.1 статті 1 договору застави б/н майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, згідно з якою договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, який укладений між заставодержателем ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору повернути не пізніше 24 грудня 2010 року надані йому грошові кошти у сумі 700 000 доларів США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, сплати пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави (т. І а. с. 42, 44).
02 жовтня 2014 року додатковою угодою № 1 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеною ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 , пункт 1.1 статті 1 договору застави б/н майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року викладено в іншій редакції, згідно з якою цей договір забезпечує вимоги заставодержателя (ПАТ «Банк Камбіо»), що випливають з кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, який укладений між заставодержателем та ОСОБА_3 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору: повернути не пізніше 24 грудня 2010 року надані йому грошові кошти у сумі 700 000 доларів США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави (т. І а. с. 44).
10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Тразіт» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому, а новий кредитор набуває право вимоги повернення коштів у сумі 492 380, 07 доларів США, що становить еквівалент за курсом НБУ станом на 10 грудня 2014 року, 7 671 281, 49 грн., до ОСОБА_3 (боржника), що належить первісному кредиторові відповідно до кредитного договору з відповідними змінами № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та боржником ОСОБА_3 , та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» (т. І а. с. 50-51).
Згідно з пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 , до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника, а саме за іпотечним договором з відповідними змінами, посвідченим 26 грудня 2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І., зареєстрованим у реєстрі № 3263, та права за іпотечним договором № 2, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І., зареєстрованим у реєстрі № 619.
10 грудня 2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, за яким новий іпотекодержатель приймає всі права:
- за іпотечним договором, посвідченим 26 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 3263, та договору про внесення змін до іпотечного договору від 26 грудня 2007 року, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 616;
- за іпотечним договором № 2, посвідченим 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., зареєстрованим у реєстрі № 619.
за якими було передано в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада (предмет іпотеки 1), земельну ділянку, площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:02:001:0058, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська сел.рада (предмет іпотеки 2), земельну ділянку, площею 6,0000 га, кадастровий номер 3222755100:02:001:0019, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада (предмет іпотеки 3) (т. І а. с. 52-53).
Згідно з довідкою № 22/5385 від 30 листопада 2015 року, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І., ОСОБА_2 повідомлено, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_3 , 12 вересня 2014 року банком здійснено договірне списання грошових коштів на суму 389 379, 00 доларів США, згідно з договором застави-1 та у сумі 38 600 Євро, згідно з договором застави-2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком (т. І а. с. 47).
25 травня 2017 року за вих. № 22/814, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І., повідомлено ПОВ «Інланд Транзіт» у відповідь на запит від 13 травня 2017 року, що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 у сумі 380 863, 30 Євро в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року.
Зазначене списання було здійснене двома платіжними документами з подальшою конвертацією з Євро в долари США по офіційному курсу НБУ, що діяв з 14:00 год. 12 вересня 2014 року, зокрема: 201 669, 96 Євро конвертовано у 260 718, 92 доларів США, 179 193, 34 Євро конвертовано у 231 661, 15 доларів США.
За рахунок цих грошових коштів погашено заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року в обсязі 492 380, 07 доларів США, а саме простроченої заборгованості за основним боргом у сумі 260 718, 92 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками у сумі 231 661, 15 доларів США (т. І а. с. 48).
12 червня 2017 року за вих. № 22/901, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северин Ю.П., повідомлено ОСОБА_2 у відповідь на запит від 06 червня 2017 року, що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 у сумі 389 379 доларів США у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, з депозитного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_3 у сумі 38 600 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.
Зазначене списання було здійснене з подальшою конвертацією з Євро в долари США по офіційному курсу НБУ, що діяв з 14:00 год. 12 вересня 2014 року, зокрема: 38 600, 00 Євро конвертовано у 49 902, 08 доларів США. За рахунок грошових коштів ОСОБА_2 погашено заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року в обсязі 439 281, 08 доларів США: простроченої заборгованості за основним боргом у сумі 439 281, 08 доларів США (т. І а. с. 49).
Окрім того, ОСОБА_2 повідомлено, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року становила 931 661, 15 доларів США, з яких: 700 000 доларів США - заборгованість за основним боргом, 231 661, 15 доларів США - заборгованість за відсотками (т. І а. с. 49).
13 лютого 2018 року за вих. № 22/186 банк повідомив ОСОБА_1 , що заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року станом на 01 грудня 2014 року не обліковується, оскільки була повністю погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року, і ОСОБА_2 відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 року .
Також судом встановлено, що 08 вересня 2009 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 039/2-2009/840, згідно з яким банк надає позичальнику кредит у сумі 120 000 доларів США на поточні потреби із сплатою за користування кредитом 14 % строком повернення 08 вересня 2010 року. Відповідно до пункту 4 кредитного договору зобов`язання по договору забезпечуються заставою земельної ділянки, загальною площею 5,9934 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059 (т. І а. с. 17-18).
25 вересня 2009 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з пунктом 4.1 розділу 1 якого, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, а також усіх додаткових угод до вищезазначеного договору, які можуть бути укладені між іпотекодержателем та іпотекодавцем до закінчення його строку, згідно з яким іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 120 000 доларів США на поточні потреби із сплатою за користування кредитом 14 % річних та кінцевим терміном повернення до 08 вересня 2010 року (т. І а. с. 19-21).
Згідно з пунктом 4.3 іпотечного договору від 25 вересня 2009 року, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4.
19 серпня 2014 року Постановою Правління Національного банку України № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора», яка визнана такою, що втратила чинність, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних», було:
- заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;
- зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, який відкритий в Національному банку України.
12 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо», який є правонаступником ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», та ПОВ «Інланд Транзіт» укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, згідно з яким цим договором забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, який укладений між заставодержателем та ОСОБА_1 , за умовами якого боржник зобов`язується перед заставодержателем відповідно до кредитного договору: повернути не пізніше 08 вересня 2010 року надані йому грошові кошти у сумі 120 000 доларів США, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, сплатити пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, здійснити інші можливі платежі, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, пов`язані з пред`явленням заставодержателем вимог за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави (т. І а. с. 22).
Відповідно до пункту 1.2 договору застави, у забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 80 381, 78 Євро по договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21 червня 2006 року з ПАТ «Банк Камбіо».
12 вересня 2014 року здійснено списання безнадійної заборгованості по кредиту на суму 85 729 доларів США та 18 188, 57 доларів США, згідно з кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року з ОСОБА_1 , відповідно до виписок ПАТ «Банк Камбіо» з особового рахунку з 11 вересня 2014 року по 03 жовтня 2014 року.
Листом за підписом Голови Правління ПАТ «Банк Камбіо» Тарадайко Н. А., без номеру та без дати, повідомлено ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави у рахунок забезпеченого кредитного зобов`язання, у зв`язку із порушенням умов кредитного договору позичальником ОСОБА_1 , 12 вересня 2014 року банком здійснено договірне списання грошових коштів у сумі 80 381, 78 Євро у рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком, що еквівалентно 103 917, 57 доларів США. Окрім того, проінформовано ПОВ «Інланд Транзіт», що ним набуто прав кредитора за кредитним договором у розмірі вказаної суми, заборгованість перед банком погашена за рахунок застави, всі зобов`язання перед банком за договором застави виконані у повному обсязі (т. І а. с. 23).
25 вересня 2014 року Постановою Правління Національного банку України за № 603/БТ ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку.
15 жовтня 2014 року документи по кредиту ОСОБА_1 актом прийому-передачі (оригіналів документів), а саме кредитний договір № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, додаток № 1 до кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, іпотечний договір від 25 вересня 2009 року за реєстраційним № 104, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О., передано ПОВ «Інланд Транзіт» (т. І. а. с. 30).
10 грудня 2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким у порядку та умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а останній набуває право вимоги повернення коштів у сумі 103 917, 57 доларів США до ОСОБА_1 , що належить первісному кредитору відповідно до кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та боржником ОСОБА_1 , та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк» Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» (т. І а. с. 24-25).
Того ж дня, 10 грудня 2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно з яким первісний іпотекодержатель передає, а новий приймає всі права за іпотечним договором, посвідченим 25 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О., зареєстрованим у реєстрі за № 104, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку, площею 5,9934 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Макарівська селищна рада, в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року.
Як зазначено у договорі про відступлення прав за договором іпотеки від 10 грудня 2014 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П. за реєстровим № 498, права за іпотечним договором виникли у первісного іпотекодержателя ПОВ «Інланд Транзіт» на підставі кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та боржником ОСОБА_1 , та договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року, який укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» (т. І а. с. 26-27).
Окрім того, 10 грудня 2014 року ПОВ «Інланд Транзіт» передало ОСОБА_2 оригінали документів: кредитний договір № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, додаток № 1 до кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року, іпотечний договір від 25 вересня 2009 року за реєстраційним № 104, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В О., договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, лист ПАТ «Банк Камбіо» від 12 вересня 2014 року (т. І. а. с. 31).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 грудня 2014 року прийнято рішення № 140 про запровадження з 05 грудня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо».
Постановою Правління Національного банку України від 19 серпня 2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора», і заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, який відкритий в Національному банку України /т. І а. с. 114-116/.
Постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року за № 603/БТ ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних і запроваджено обмеження у діяльності Банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку (т. І а. с. 119-126).
15 березня 2016 року за вих. 22/776 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І. повідомлено Макарівський районний суд Київської області про те, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2008 року ( боржник ОСОБА_3 ) становила 931 661, 15 доларів США, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 700 000 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 231 661, доларів США. 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 і станом на 03 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2008 року відсутня ( а.с. 156, т. 1).
15 березня 2016 року за вих. 22/777 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І. повідомлено Макарівський районний суд Київської області про те, що станом на 11 вересня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року (боржник ОСОБА_1 ) становила 103 917, 57 доларів США, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 85 729, 00 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 18 188, 57 доларів США. 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» у сумі 80 381, 78 Євро і станом на 03 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року відсутня, ( а.с. 156, т. 1)
12 червня 2017 року листом № 22/900 В. о. Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_6 повідомлено ПОВ «Інланд Транзіт» у відповідь на запит від 06 червня 2017 року (вх. № 937 від 06 червня 2017 року), що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 у сумі 80 381, 78 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року. Зазначене списання було здійснене двома платіжними документами з подальшою конвертацією з Євро у долари США по офіційному курсу НБУ, що діяв з 14:00 год. 12 вересня 2014 року. За рахунок цих грошових коштів повністю погашено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року у сумі 103 917, 57 доларів США (т. І а. с. 29).
13 лютого 2018 року за вих. № 22/187 банк повідомив ОСОБА_1 , що її заборгованість перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року станом на 01 грудня 2014 року не обліковується, тому що була повністю погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 р.
Вказаний лист від 13 лютого 2018 року підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І.
16 липня 2018 року наказом банку № 108 створено комісію, якій наказано до 18 липня 2018 року забезпечити підготовку, аналіз та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів (у тому числі договорів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, за період з 05 грудня 2013 року по 05 грудня 2014 року, які можуть мати ознаки нікчемних, визначених у наказі (т. І а. с. 111-112).
18 липня 2018 року банком видано наказ № 109, яким було затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року, згідно з яким ознаки нікчемності виявлено у правочинах (договорах), а саме (пункт 1.2) правочинах, які слугували підставою для сплати кредитної заборгованості позичальників ПАТ «Банк Камбіо» шляхом перерахування коштів з поточних, депозитних рахунків вкладників на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк Камбіо» фізичними та юридичними особами, перелік яких наведено у додатку № 1 до нього наказу (т. І а. с. 113).
11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримала від банку повідомлення-вимогу вих. № 22/1831, № 22/1860, № 22/1861 від 27 вересня 2018 року про оплату заборгованості та про звернення стягнення на земельну ділянку 5,9934 га за кадастровим номером 3222755100:01:001:0059, згідно з ст. ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», щодо кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та іпотечного договору від 25 вересня 2009 року, посвідченого і зареєстрованого за № 104; погашення заборгованості за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року на загальну суму у розмірі 931 661, 15 доларів США, та звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання вимоги, на земельні ділянки, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0015, та площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:00:001:0016; кадастровий номер 3222755100:01:002:0019.
Крім того, від банку ОСОБА_1 отримала повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності за вих. № 22/1833, 22/1864, 22/1865 від 27 вересня 2018 року, у якому вказано, що внаслідок погашення заборгованості (коштами сумнівними, а то й неможливими для повернення банком) за кредитними договором ПОВ «Інланд Транзіт» здобуло право вимоги до позичальника, забезпечене договором іпотеки, що безумовно свідчить про те, що ПОВ «Інланд Транзіт» отримало переваги (пільги) прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, а отже, відповідні правочини є нікчемними у силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону. Застосовано наслідки нікчемності правочинів, у тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.
14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку кадастровий номер 3222755100:01:001:0059, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1860, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо» докази отримання повідомлення, серія та номер: 0101908207506, виданий 13 жовтня 2018 року, видавник: Укрпошта; повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1861, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; Іпотечний договір серія та номер: 104, виданий 25 вересня 2009 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабунський В. О.
Крім цього, 14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1860, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1861, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; Іпотечний договір № 2 серія та номер: 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.
Також 14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1860, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1861, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; Договір про внесення змін до Іпотечного договору, серія та номер: 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3263, виданий 26 грудня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.
Крім того, 14 лютого 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація плюс» Товкайло У. В. зареєструвала право власності ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку кадастровий номер 3222755100:01:001:0057, та видалила з реєстру запис про іпотекодержателя ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності стали: повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1860, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; повідомлення-вимога, серія та номер: 22/1861, виданий 27 вересня 2018 року, видавник ПАТ «Банк Камбіо»; Договір про внесення змін до Іпотечного договору, серія та номер: 616, виданий 14 липня 2009 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3263, виданий 26 грудня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Занудіна О. І.
Тобто 14 лютого 2019 року державний реєстратор Товкайло У.В. здійснила державну реєстрацію права власності на предмети іпотеки - чотири земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо» на підставі іпотечного застереження.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідношень між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора Товкайло У.В. від 14 лютого 2019 року, визнання ОСОБА_2 іпотекодержателем земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 є єдиними кредитором за кредитними договорами № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року та № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та іпотекодержателем земельних ділянок за кадастровими номерами 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059, у якої знаходяться всі оригінали документів, нікчемними правочини банк визнавав безпідставно, виконання основних зобов`язань за кредитними договорами відбулося 12 вересня 2014 року належним чином, що доказано відповідними банківськими виписками з особових рахунків та банк власне сам і підтверджував у відповідях від 15 березня 2016 року за вих. 22/776 та вих. № 22/777 за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. Макарівському районному суду м. Києва та у листах від 12 червня 2017 року за вих. № 22/900 В. о. Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_6 майновому поручителю ПОВ «Інланд Транзіт» та боржнику ОСОБА_1 - за вих. № 22/187 від 13 лютого 2018 року.
При цьому суд визнав необґрунтованими і відхилив твердження банку про те, що реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та зумовлену цим його нікчемність.
Суд виходив з того, що погашення заборгованості за кредитними договорами відбулось 12 вересня 2014 року, до прийняття Постанови Правління НБУ № 782 від 04 грудня 2014 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» і запровадження тимчасової адміністрації, тому твердження відповідача про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, гроші обліковувались як запис і відбулось корегування структури банківського балансу, не можуть свідчити про нікчемність правочину.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання припиненим правовідношення з 12 вересня 2014 року за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року на підставі повного виконання основного зобов`язання та про скасування рішень державного реєстратора у частині аналогічні до заявлених позивачем, а іпотека в силу норми закону є дійсною до припинення основного зобов`язання. Вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав про іпотеку не підлягають задоволенню, оскільки укладені з метою забезпечення основного зобов`язання правочини, на підставі яких були прийняті рішення про державну реєстрацію іпотеки і внесені записи, не визнані судом недійсними і не є нікчемними на підставі закону.
З висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Камбіо» колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та наявним у матеріалах справи доказам.
Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб полягають у тому, що зобов`язання за кредитними договорами №108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року (боржник ОСОБА_3 ) та № 039/2-2009/840 від 08.09.2009 ( боржник ОСОБА_1 ) не були виконані належним чином, погашення заборгованості за кредитним договором відбувалося за рахунок депозитних коштів, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилося у межах банку, у період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на оплату договору. Отже, таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ № 510/БТ від 19 серпня 2014 року обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами виключно через кореспондентський рахунок НБУ. Оскільки здійснення розрахунку за вищезазначеними договорами відбулося у межах банку, як наслідок не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулося корегування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Правочини від 12 вересня 2014 року є нікчемними з підстав, встановлених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Проте такі доводи колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2014 року Постановою Правління Національного банку України № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора» було заборонено ПАТ «Банк Камбіо» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ «Банк Камбіо» здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України ( крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий центр»). ( а.с. 115, т. 1).
Постановою Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, на період віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних призначено куратором цього банку службовця НБУ ОСОБА_7 ( а.с. 119- 124, т. 1)
На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 р. № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», згідно з яким з 05.12.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» Бондаря Ю.М.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 160 з 25.12.2014 р. відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» Бондаря Ю.М., а рішенням виконавчої дирекції Фонду № 161 з 25.12.2014 р. уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено Додусенка В.І.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 р. № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. строком на 1 рік з 02.03.2015 р. по 01.03.2016 р. включно.
22.02.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01.03.2018 р. включно.
29.03.2018 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 900 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» делеговано Северину Ю.П. на строк з 30.03.2018 р. до 01.03.2019 р. включно.
Як вбачається з повідомлень про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності від 27 вересня 2018 року, надісланих на адресу ОСОБА_1 , уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северин Ю.П. повідомив, що затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, в наступних правочинах:
- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», яким передано в забезпечення право вимоги грошових коштів по Договору інвестиційного вкладу № 08д/978 EURO від 21.06.2006р.;
- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору від 26.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим номером 3263. Іпотекодавець - ОСОБА_1 ;
- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору №2 від 14.07.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим номером 619. Іпотекодавець - ОСОБА_1
- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 , яким передано в забезпечення право вимоги грошових коштів по Договору №20-898 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 18.07.2014р.;
- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 , яким передано в забезпечення право вимоги грошових коштів по Договору №20-897 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 18.07.2014р.;
- правочин щодо дострокового припинення/розірвання Договору №20-898 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 18.07.2014р. та повернення коштів вкладу. Вкладник - ОСОБА_2 ; '
- правочин щодо дострокового припинення/розірвання Договору №20-897 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 18.07.2014р. та повернення коштів вкладнику. Вкладник - ОСОБА_2 ;
- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору від 26.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим номером 3263. Іпотекодавець - ОСОБА_1 ;
- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору №2 від 14.07.2009 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим номером 619. Іпотекодавець - ОСОБА_1
- застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону , тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Положеннями п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до правового висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01.06.2020 р. по справі № 826/17586/16, дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку. Відповідно, суд доходить до висновку, що нормами чинного законодавства передбачено здійснення такої процедури по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, тільки під час запровадження тимчасової адміністрації банку.
Судом встановлено, що тимчасова адміністрація діяла у ПАТ «Банк Камбіо» у період з 04 грудня 2014 року до прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 27.02.2015 р. № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо». Протягом цього часу не було виявлено ознак нікчемності в будь-яких правочинах, що пов`язані з кредитними договорами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та погашенням заборгованості за ними, та не було прийнято з цього приводу жодних рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ про створення комісії з перевірки правочинів ( договорів) на предмет нікчемності було видано уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северин Ю.П. 16 липня 2018 року, а наказом № 109 від 18 липня 2018 року затверджено акт комісії з перевірки правочинів ( договорів) на предмет нікчемності, тобто більш ніж через три роки після початку процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та лише після того, як ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року та 11 червня 2018 року стягувач у виконавчому провадженні ПАТ «Банк Камбіо» був замінений на правонаступника ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 зазначено: "Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину... Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц зроблено висновок, що оскільки у справі, що переглядається, висновки суду касаційної інстанції ґрунтувалися на тому, що поручитель ОСОБА_4 здійснила дострокове погашення кредиту до віднесення ПАТ «УПБ» до неплатоспроможних банків та введення тимчасової адміністрації, то цей висновок не суперечить висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України, адже обставини у вказаних справах різні. У даному випадку банк отримав кошти на погашення виданого кредиту, тобто не поніс майнових збитків, його майнові інтереси не були порушені. Разом з тим Фонд, який повинен діяти правомірно і добросовісно, свої дії не обґрунтував нормами законодавства, допустив правову невизначеність у правовідносинах, віднісши банкові операції та угоди поруки і застави до нікчемних, не поставив питання про застосування наслідків їх нікчемності.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року по справі №755/7957/16-ц та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.12.2018 р. по справі №911/3880/15 , перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону № 4452-VI, а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів.
Укладений між сторонами договір поруки та здійснене поручителем погашення кредиту були вчинені до віднесення банку до категорії неплатоспроможних і запровадження тимчасової адміністрації, а дії щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочинами, а є банківськими операціями, а тому доводи про їх нікчемність на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону є безпідставними.
Проведення банком операції з погашення заборгованості по кредиту на виконання договору поруки та перерахування коштів з поточного рахунку не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору поруки є недоцільними. Відповідний договір поруки міг бути виконаний і в інший спосіб.»
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 року по справі №911/2711/18 , постанова Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, зважаючи на її юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно- розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якої спрямовані передусім на особу, якій вона адресована, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «Банк Камбіо» , а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням. Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України до спірного правочину в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ як акта законодавства немає.
У вказаній постанові від 18 травня 2021 року Верховний Суд зазначив, що «суд апеляційної інстанції підставно відхилив аргументи Банку щодо порушення приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, тобто про наявність ознак нікчемності спірних правочинів, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки зазначена постанова НБУ не доводилася до відома вкладників та позичальників. Позивач і поручителі не мали загального доступу до даної постанови Банку, тому на час здійснення розрахунків за Кредитним договором ці особи не були обізнані щодо наявності застережень, встановлених постановою. Здійснивши проведення розрахункової операції, Банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платників необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком.
Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що погашення кредитної заборгованості відбулось з порушенням Постанови НБУ № 293/БТ, оскільки згідно зі ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності третьої особи про встановлені для банку обмеження Банк не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність проведеної ними операції. Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.
Відтак правильним є висновок судів про те, що відповідачем не доведено як наявності обставин, які доводять, що транзакція з перерахування грошових коштів в якості повернення кредиту передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, так і того, що ця операція за своєю правовою природою є правочином, у зв`язку з чим правові підстави для визначення її в якості нікчемного правочину відсутні.»
Відповідно до висновку Верховного Суду від 21.07.2020 р. по справі №910/16476/18 , що виникла з аналогічних правовідносин, постановою НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ встановлена заборона ПАТ «Банк Камбіо» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами, які здійснені в іноземній валюті.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушень вимог постанови Правління НБУ від 19.08.2014 року № 510 /БТ при здійсненні списання коштів з рахунків заставодавців колегія суддів відхиляє, оскільки постанова Правління НБУ від 19.08.2014 р. № 510/БТ стосується розрахунків виключно у національній валюті. Враховуючи те, що кредити ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 були видані у валюті - доларах США, а згідно договорів застави в заставу були передані майнові права - право вимоги грошових коштів за депозитними договорами також в валюті - в доларах США та Євро, відсутні будь-які заборони щодо проведення розрахунків за спірними договорами.
Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, договірне списання - це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Відповідно до ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
Як встановлено з матеріалів справи, 12 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» провів на підставі договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги договірне списання з депозитних рахунків заставодавців, відкритих в ПАТ «Банк Камбіо» на визначений в кредитному договорі рахунок, що також відкритий в ПАТ «Банк Камбіо», шляхом проведення внутрішньобанківської транзакції, а тому погашення кредитів за кредитними договорами було проведено в межах одного і того самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 29.10.2019 у справі з аналогічних правовідносин №910/16152/18, від 12.08.2019 рокуу справі № 904/4953/18, колегією суддів враховано, що постановою №510/БТ від 19.08.2014 встановлена заборона ПАТ «Банк Камбіо» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ «Банк Камбіо», відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами.
Здійснивши проведення розрахункової операції, Банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платників необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком.»
Враховуючи викладені висновки Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин, учасником яких був ПАТ Банк Камбіо», та встановлені у даній справі судом обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки механізм погашення заборгованості по кредитах не суперечить постанові Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора».
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що операції з погашення заборгованості за кредитами є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, колегія суддів також відхиляє, оскільки належними і допустимими доказами - виписками по рахунках, довідками банку, підтверджується проведення операцій 12.09.2014р. на погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по кредиту грошовими коштами ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 .
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення між ПАТ «Банк Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт» , ОСОБА_2 договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року та погашення заборгованості за кредитними договорами відбулось 12 вересня 2014 року, як до прийняття Постанови Правління НБУ № 782 від 04 грудня 2014 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» і запровадження тимчасової адміністрації, так і до прийняття постанови Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних», тому твердження відповідача про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, гроші обліковувались як запис і відбулось корегування структури банківського балансу, не можуть свідчити про нікчемність правочину.
Матеріалами справи також підтверджується правильність висновків суду про те, що відповідачем не доведено належними доказами наявності підстав для застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних у даній справі операцій з переказу коштів на погашення заборгованості, оскільки відповідачем не обґрунтовано, яким чином повернення кредитних коштів 12.09.2014 року може свідчити про вчинення такої операції з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 910/16477/18 та у справі № 910/16152/18, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 911/2711/18 , що виникли з аналогічних правовідносин, учасником яких є ПАТ «Банк Камбіо», наслідком невиконання зобов`язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна, ( ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу»), внаслідок невиконання боржником свого зобов`язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов`язання за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України, а способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги передбачили списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором. За таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку.
Тобто суть правочину полягала в передачі у розпорядження банку коштів, якими повністю погашено зобов`язання боржника за кредитним договором та, відповідно, задоволення вимог банку за таким зобов`язанням. У разі виконання основного зобов`язання забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг по відношенню до інших кредиторів, у зв`язку із чим, відсутні підстави стверджувати про нікчемність такого правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність ознак нікчемності договорів, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки внаслідок укладення цих договорів банк не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок здійснено погашення у повному обсязі зобов`язань за кредитними договорами в сумі заборгованості позичальників, здійснене в іноземній валюті; на відповідну суму зменшились і зобов`язання банку перед позивачем. У зв`язку з виконанням основного зобов`язання, забезпеченого заставою у повному обсязі, заставодавець не набуває переваг по відношенню до інших кредиторів, у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про нікчемність такого правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 , крім вищевикладених встановлених судом першої інстанції обставин, посилалась на ту обставину, що судовими рішеннями, які набули законної сили, підтверджено законність набуття ОСОБА_2 прав кредитора та іпотекодержателя, зокрема, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року у справі № 760/18446/17 було визнано ОСОБА_2 стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Камбіо» заборгованості за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 року. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/2660/18 від 11.06.2018 року було визнано ОСОБА_2 стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за кредитним договором № 039/2-2009 від 08.09.2009 року.
При розгляді апеляційних скарг апеляційним судом встановлено, що внаслідок невиконання боржником ОСОБА_3 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 року, у березні 2011 року ПАТ «Банк Камбіо» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та просив стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 700 000 доларів США, заборгованість по відсотках за кредитом в сумі 90922 доларів США 24 цента та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 117840,45 грн.
Відповідно до наданих позивачем копій судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 31 жовтня 2011 року Солом`янським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі №2-3088/11 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №108ф-2007/840 від 26.12.2007 року, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість за кредитом в сумі 700 000 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 157 072, 25 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 070 294, 40 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130 278,52 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції скасоване в частині вимог ОСОБА_5 до ПАТ «Банк Камбіо» про припинення договору поруки та ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано договір поруки № 108 ф-2007/п від 26 грудня 2007 року, укладений між ТОВ Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_5 , таким, що втратив чинність 28 грудня 2008 року та припинено поруку, оформлену договором №108ф-2007 від 26 грудня 2007 року. В частині вимог ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості - відмовлено.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 липня 2012 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року було скасоване, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року - залишено в силі.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання .
Замінено сторону стягувача ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_2 у виконавчому провадженні по виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2011 року по справі №2-3088/11 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за кредитом в сумі 700 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 5580750 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 157072 доларів США 25 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 1252258,51 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1070294,40 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130278,52 грн.
Видано дублікати виконавчих листів, виданих на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2011 р. по справі №2-3088/11 та поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення виконавчих листів, виданих на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2011 року по справі №2-3088/11 до виконання .
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - залишено без змін.
Таким чином, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року, що набула законної сили, встановлено наступні обставини:
- 12.09.2014 між ПАТ «Банк Камбіо» і ПОВ «Інланд Транзіт» укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги в забезпечення кредитного договору ОСОБА_3 № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 ПОВ «Інланд Транзіт» передало в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу №08д/978EURO від 21.06.2006 р. на суму 380 863,30 євро.
- 12.09.2014 між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги в забезпечення кредитного договору ОСОБА_3 № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 ОСОБА_2 передала в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів по договору депозиту №20-897 від 18.07.2014 на суму 389 379,00 доларів США.
- 12.09.2014 між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги в забезпечення кредитного договору ОСОБА_3 № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 ОСОБА_2 передала в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів по договору депозиту №20-898 від 18.07.2014 на суму 38 600,00 Євро. Пунктом 4.1. вищенаведених договорів застави, передбачено право банку у день невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги до нього шляхом списання коштів з рахунків заставодавців.
- 12.09.2014 банк звернув стягнення на предмет застави, здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_2 та ПОВ «Інланд Транзіт», і направив ці грошові кошти (договірне списання) на погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом. Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила 931661,15 доларів США, з яких: 700 000,00 доларів США - заборгованість - за кредитом, 231 661,15 доларів США - заборгованість за відсотками.
- За рахунок коштів ПОВ «Інланд Транзіт» у сумі 380 836,30 євро було погашено заборгованість ОСОБА_3 в обсязі 492 380,07 доларів США, а саме: прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 260 661,15 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками в сумі 231 661,15 доларів США. Це підтверджується довідкою ПАТ «Банк Камбіо» №22/314 від 25.05.2017.
- За рахунок коштів ОСОБА_2 у сумі 389 379,00 доларів США погашено частину простроченої заборгованості за основним боргом у відповідній сумі. За рахунок коштів ОСОБА_2 у сумі 38 600 євро погашено частину простроченої заборгованості за основним боргом у сумі 49 902,08 доларів США. Це підтверджується довідкою ПАТ «Банк Камбіо» №22/901 від 12.06.2017.
- 10.12.2014 р. ПОВ «Інланд Транзіт» уклало з ОСОБА_2 з договір про відступлення права вимоги, за яким ПОВ «Інланд Транзіт» передав їй право вимоги коштів у сумі 492 380, 07 доларів США за кредитним договором ОСОБА_3 № 108ф-2007/840 від 26.12.2007.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, Солом`янський районний суд м. Києва в ухвалі від 20 лютого 2018 року виходив з положень ст. 512, 514 ЦК України та тих обставин, що ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 набули права кредитора за кредитним договором №108ф-2007/840 від 26.12.2007 у відповідних сумах як заставодавці (майнові поручителі), які виконали обов`язок боржника.
10.12.2014 у зв`язку з укладенням договору про відступлення прав вимоги з ПОВ «Інланд Транзіт» на суму 492 380,07 доларів США ОСОБА_2 , відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, набула в повному обсязі права кредитора за кредитнимдоговором № 108ф-2007/840 від 26.12.2007.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд виходив з того, що вона є правонаступником ПАТ «Банк Камбіо», і набула права статусу сторони виконавчого провадження по виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2011 по справі №2-3088/11 і спір з цього приводу відсутній між первісним кредитором банком, ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 .
Суд також посилався на висновок № 11/3 експертного економічного дослідження від 21.11.2017, виконаний судовим експертом Хоменко О.І. (свідоцтво №1539 від 27.10.2011, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яким документально підтверджено погашення 12 вересня 2014 року заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року на суму 931661,15 доларів США (основний борг та відсотки) за рахунок:
а) грошових коштів на суму 380 863,30 Євро Партнерства з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт» з рахунку НОМЕР_1 , відкритого відповідно до Договору інвестиційного вкладу №08д/978EURO від 21 червня 2006 року;
б) грошових коштів на суму 389 379,00 доларів США ОСОБА_2 з рахунку НОМЕР_2 , відкритого відповідно до договору №20-897 від 18 липня 2014 року строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення;
в) грошових коштів на суму 38600,00 Євро ОСОБА_2 з рахунку НОМЕР_3 , відкритого відповідно до Договору №20-898 від 18 липня 2014 року строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення.
Залишаючи без змін ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року, Апеляційний суд м. Києва у постанові від 16 травня 2018 року зазначив, що належними і допустимими доказами підтверджується, що ОСОБА_2 є правонаступником ПАТ «Банк Камбіо», а отже набула прав бути стороною виконавчого провадження по виконанню рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 по справі № 2-3088/11.
Крім того, при розгляді заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні судом першої та апеляційної інстанцій було враховано висновки, зроблені Макарівським районним судом Київської області у рішенні від 21.06.2016 у справі №370/1673/15-ц, в якій судом розглядався також зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, в тому числі договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014, яким було забезпечено кредитний договір №108ф-2007/840 від 26.12.2007, а також договір відступлення права вимоги від 10.12.2014, укладений між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 .
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21.06.2016 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк Камбіо», ПОВ «Інланд Транзіт», третя особа приватний нотаріус КМНО Макарова О.П. про визнання договорів недійсними - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29.11.2016, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2017, рішення Макарівського районного суду Київської області від 21.06.2016 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ПОВ «Інланд Транзіт», ПАТ «Банк Камбіо» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на земельні ділянки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Отже, дійсність договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 року, та договору відступлення права вимоги від 10.12.2014 року, на підставі яких ОСОБА_2 набула прав кредитора за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 року, підтверджена судовими рішеннями, які набули законної сили і відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.
Щодо кредитного договору №039/2-2009/840, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 від 08 вересня 2009 року, апеляційним судом встановлено наступне.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року у справі № 2-556/2011 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» 85729 доларів США заборгованості за кредитом та 11 120, 70 доларів США заборгованості по відсотках, а всього 96 849, 70 доларів США.
Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» 27 808 грн.40 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 14 395 грн. 57 коп. пені за несвоєчасно сплачені відсотки, 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 44 023 грн.97 коп. ( а.с. 24-25, т. 4)
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року в справі № 760/2660/18 заяву ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому листі в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Замінено сторону стягувача в виконавчому листі в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: - ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_2 ( а.с. 26-28, т. 4)
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року - залишено без змін ( а.с. 29-32, т. 4).
Зазначеними судовими рішеннями встановлено наступні обставини:
- 08 вересня 2009 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 039/2-2009/840, за умовами якого ТОВ «УКБ «Камбіо» надав ОСОБА_1 кредит у межах суми 120 000 доларів США, натомість ОСОБА_1 зобов`язалася повернути надану суму кредиту до 08.09.2010.
- У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість, внаслідок чого в листопаді 2010 року ПАТ «Банк Камбіо» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 96 849,70 доларів США та 42 203,97 грн.
- 30 березня 2011 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість у розмірі 96 849,70 доларів США.
- На виконання вказаного судового рішення 28 квітня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 1. Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 22 січня 2018 року на підставі вищезазначеного виконавчого листа було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4.
- 12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» (заставодержатель) та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт» (заставодавець) укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, за умовами пункту 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 08.09.2009, який укладений між заставодержателем та ОСОБА_1 . В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього договору, ПОВ «Інланд Транзіт» передав у заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 80 381,78 Євро по Договору інвестиційного вкладу № 08д/978EURO від 21.06.2006 з ПАТ «Банк Камбіо» (п. 1.2. Договору застави майнових прав).
- Згідно Акту прийому-передачі (оригіналів документів) від 15.10.2014 ПОВ «Інланд Транзіт» отримав оригінали документів по кредиту ОСОБА_1 (кредитний договір № 039/2-2009/840 від 08.09.2009), а саме: Кредитний договір № 039/2-2009/840 від 08.09.2009, Додаток № 1 до кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08.09.2009, Іпотечний договір від 22.01.2009 за реєстраційним № 104, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В.О.
- 12 червня 2017 року ПАТ Банк Камбіо» листом № 22/900 повідомив ПОВ «Інланд Транзіт» про те, що 12.09.2014 відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 в сумі 80 381,78 Євро в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08.09.2009.
- В листі Банку зазначено, що списання було здійснено двома платіжними документами з подальшою конвертацією з євро в долари США по офіційному курсу НБУ, що діяв з 14 год. 12.09.2014, зокрема: 66 312,65 євро конвертовано в 85 729,00 доларів США; 14 069,13 євро конвертовано в 18 188,57 доларів США. За рахунок вказаних вище грошових коштів повністю погашено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08.09.2009 в сумі 103 917,57 доларів США, а саме: простроченої заборгованості за основним боргом в сумі 85 729,00 доларів США та простроченої заборгованості за відсотками в сумі 18 188,57 доларів США.
- 10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги . Пунктом 1.1. вказаного Договору про відступлення права вимоги передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги повернення коштів у сумі 103 917,57 доларів США до ОСОБА_1 , що належить первісному кредиторові відповідно до Кредитного договору № 039/2-2009/840 від 08.09.2009, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 та Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014, який укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт». Згідно пункту 1.2. Договору про відступлення права вимоги за цим Договором новий кредитор отримує (замість первісного кредитора) право вимоги від боржника повернення коштів на суму 1 619 035,74 грн., що в еквіваленті дорівнює 103 917,57 доларів США.
Таким чином, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції Апеляційний суд м. Києва у постанові від 18 вересня 2018 року виходив з того, що звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», заявник ОСОБА_2 набула права кредитора за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року на суму 103 917, 57 доларів США.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва
від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 18 вересня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд в ухвалі від 05 листопада 2018 року зазначив, що суд обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. На підставі договорів, які заявником не оспорюються і які є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні, суди дійшли обґрунтованого висновку про заміну сторони виконавчого провадження.
Таким чином, дійсність договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 року, та договору відступлення права вимоги від 10.12.2014 року, на підставі яких ОСОБА_2 набула прав кредитора за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26.12.2007 року, підтверджена судовими рішеннями, які набули законної сили - ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року, про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_2 та рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21.06.2016 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 29.11.2016 року, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк Камбіо», ПОВ «Інланд Транзіт», третя особа приватний нотаріус КМНО Макарова О.П. про визнання договорів недійсними - відмовлено.
Також ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року в справі № 760/2660/18 , залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року, якою замінено сторону стягувача в виконавчому листі в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: - ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 набула права кредитора за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року.
Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, ПАТ «Банк Камбіо» належним чином повідомлявся про розгляд вказаних справ, проте уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Камбіо» будь-яких заперечень на заяву ОСОБА_2 не подавав та не оскаржував ухвал суду про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні. Навпаки, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року було встановлено, що спір з цього приводу відсутній між первісним кредитором банком, ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 .
Зазначена позиція уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» щодо визнання ОСОБА_2 правонаступником банку за кредитними договорами №108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року (боржник ОСОБА_3 ) та № 039/2-2009/840 від 08.09.2009 ( боржник- ОСОБА_1 ) також підтверджується довідками та листами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», що наявні у матеріалах справи, а саме :
- довідкою № 22/5385 від 30 листопада 2015 року, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І., про здійснення банком 12 вересня 2014 року договірного списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком (т. І а. с. 47).
- 25 травня 2017 року за вих. № 22/814, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І., повідомлено ПОВ «Інланд Транзіт» про списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року (т. І а. с. 48).
- 12 червня 2017 року за вих. № 22/901, за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Северина Ю.П., повідомлено ОСОБА_2 , що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_2 у сумі 389 379 доларів США у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, з депозитного рахунку ОСОБА_2 у сумі 38 600 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором (т. І а. с. 49).
- 15 березня 2016 року за вих. 22/776 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І. повідомлено Макарівський районний суд Київської області про те, що 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 і станом на 03 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2008 року відсутня (а.с. 156, т. 1).
- 15 березня 2016 року за вих. 22/777 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В. І. повідомлено Макарівський районний суд Київської області про те, що 12 вересня 2014 року відбулося повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів майнового поручителя ПОВ «Інланд Транзіт» у сумі 80 381, 78 Євро і станом на 03 жовтня 2014 року заборгованість за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року відсутня, ( а.с. 156, т. 1)
- 12 червня 2017 року листом № 22/900 В. о. Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_6 повідомлено ПОВ «Інланд Транзіт», що 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» № НОМЕР_1 у сумі 80 381, 78 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року. (т. І а. с. 29).
- 13 лютого 2018 року за вих. № 22/187 банк повідомив ОСОБА_1 , що її заборгованість перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року була повністю погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт» відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 12 вересня 2014 р. Вказаний лист від 13 лютого 2018 року підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І.
Враховуючи набуття законної сили ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року та від 11 червня 2018 року про заміну стягувача ПАТ «Банк Камбіо» у виконавчих провадженнях на його правонаступника ОСОБА_2 , підставою для прийняття яких стали укладені 12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інланд Транзіт», а також між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги, а також встановлені судом факти списання грошових коштів з депозитних рахунків ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , колегія суддів вважає неможливим прийняти до уваги посилання представника відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, оскільки, не зважаючи на подібність правовідносин, у даних справах склалися різні фактичні обставини.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю
Однак, з врахуванням вищевикладених обставин, станом на час розгляду даної справи судом, відповідач ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку не звертався до суду з відповідними вимогами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 за своєю суттю застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що дії ПАТ «Банк Камбіо» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, який у період 2015 - 2018 років неодноразово видавав довідки про повне погашення заборгованості боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за рахунок коштів заставодавців ПОВ «Інланд Транзіт» та ОСОБА_2 на підставі укладених договорів від 12 вересня 2014 року, а у вересні 2018 року надіслав учасникам зазначених правовідносин повідомлення про нікчемність вказаних договорів, свідчать про недобросовісність та створення правової невизначеності у правовідносинах, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вищевказаних доводів апеляційної скарги ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки рішення суду першої інстанції у вказаній частині ( визнання правовідношеньз ПАТ «Банк Камбіо» за кредитними договорами припиненими, оскільки ОСОБА_2 є єдиними кредитором за кредитними договорами № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року та № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року) ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання її іпотекодержателем земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора Товкайло У.В. щодо скасування записів про іпотекодержателя ОСОБА_2 та реєстрацію права власності на предмети іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо», суд першої інстанції виходив з того, що встановлено обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_2 у частині визнання припиненими правовідношень, а тому підлягають задоволенню і вимоги про скасування рішень державного реєстратораТовкайло У. В., які були вчинені 14 лютого 2019 року щодо об`єктів іпотеки - земельних ділянок за кадастровими номерами 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.
Доводів щодо висновків рішення суду першої інстанції у вказаній частині апеляційна скарга ПАТ «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не містить.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованої відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання припиненим кредитного та іпотечних договорів та помилковість висновків суду першої інстанції, який не врахував факту припинення правовідношень за кредитними і іпотечними договорами в зв`язку з належним виконанням основного зобов`язання в повному обсязі, - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 12 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт» було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги , відповідно до умов якого заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №039/2-2009/840 від 08.09.2009 року була погашена за рахунок грошових коштів ПОВ «Інланд Транзіт». Таким чином за рахунок коштів ПОВ «Інланд Транзіт» було погашено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08.09.2009 року на суму 103 917, 57 доларів США, відповідно ПОВ «Інланд Транзіт» набуло прав кредитора за вказаним договором.
10 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПОВ «Інланд Транзіт» було укладено договір відступлення права вимоги, за яким ПОВ «Інланд Транзіт» передав позивачу право вимоги грошових коштів у сумі 103 917,57 доларів США за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08.09.2009 року.
На виконання умов договору застави майнових прав та відступлення права вимоги, 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитного рахунку ПОВ «Інланд Транзіт» у сумі 380 863, 30 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, що становить 492 380, 07 доларів США.
Також відповідно до умов договору застави майнових прав та відступлення права вимоги 12 вересня 2014 року відбулося списання грошових коштів з депозитних рахунків ОСОБА_2 у сумі 389 379, 00 доларів США та у сумі 38 600 Євро у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року, що загалом становить 439 281, 08 доларів США.
10 грудня 2014 р. - між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ПОВ «Інланд Транзіт» передало ОСОБА_2 право вимоги коштів у сумі 492 380, 07 доларів США за Кредитним договором № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва по справі №761/18446/17 від 20.02.2018 р. було визнано ОСОБА_2 стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за кредитним договором №108ф-2007/840 від 26.12.2007 року.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760/2660/18 від 1106.2018 р. було визнано ОСОБА_2 стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованості за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08.09.2009 р.
Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до частини другої ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_2 є єдиним кредитором за кредитними договорами №108ф-2007/840 від 26.12.2007 р. та №039/2-2009/840 від 08.09.2009 р. та стягувачем у відповідних виконавчих провадженнях.
За викладених обставин та враховуючи вимоги зазначених норм, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її зобов`язання за кредитним договором припинились шляхом їх виконання належним чином, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку зобов`язання ОСОБА_1 перед банком були погашені за рахунок коштів заставодавця - ПОВ «Інланд Транзіт», яке у подальшому передало право вимоги позивачу ОСОБА_2 , тобто відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, а не припинення зобов`язань у зв`язку з їх належним виконанням боржником ОСОБА_1 .
З цих же підстав є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання припиненими з 12.09.2014 року іпотечних договорів від 26.12.2007 року зі змінами від 14.07.2009 року, від 25.09.2009 року та від 14.07.2009 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Положеннями статей 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наведене свідчить про те, що зобов`язання за договором іпотеки є похідним від кредитного договору, а тому таке припиняється лише після повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 428/7110/18-ц, при розгляді справ про припинення зобов`язань за договором іпотеки суди мають виходити з того, що оскільки вказані зобов`язання носять акцесорний характер, то вони можуть припинитися лише за умови виконання основного зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, при цьому обов`язок щодо доказування належного виконання умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою, покладено на позичальника.
Враховуючи, що матеріалами справи достовірно встановлено, що зобов`язання кредитними договорами №108ф-2007/840 від 26.12.2007 р. та №039/2-2009/840 від 08.09.2009 р., на забезпечення яких ОСОБА_1 укладено іпотечні договори, самими боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не виконані, а відбулась заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Банк Камбіо» на ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів іпотеки припиненими з 12.09.2014 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованості рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 іпотекодержателем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222755100:01:001:0059; 3222755100:01:001:0058; 3222755100:01:001:0057; 3222755100:01:002:0019, та щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими з 12 вересня 2014 року іпотечного договору від 25 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В. О. і зареєстрований № 104 ; іпотечного договору від 26 грудня 2007 року № 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І.; іпотечного договору № 2 від 14 липня 2009 року № 619, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О. І., на підставі припинення належним виконанням основного зобов`язання, - колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 також полягають у тому, що оскільки реєстрація ПОВ «Інланд Транзіт» іпотекодержателем нерухомого майна проведена протиправно, то подальша реєстрація зміни іпотекодержателя на позивачаОСОБА_2 на підставі договору відступлення прав також є протиправною.
Виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №039/2-2009/840 від 08.09.2009 року було забезпечено іпотечним договором від 25.09.2009 року, укладеним між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , за яким іпотекодавець передала в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 5,9934 га з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059, що розташована за адресою Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада.
10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, за реєстровим № 498, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., за яким ОСОБА_2 набула права іпотекодержателя на земельну ділянку загальною площею 5,9934 га з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059 ( а.с. 26, т. 1).
10 грудня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Макаровою О.П. проведено державну реєстрацію відступлення прав за договором іпотеки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059 і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку № 8023235 про іпотекодержателя ОСОБА_2 (а.с. 28, т. 1).
Виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором №108ф-2007/840 від 26.12.2007 року було забезпечено іпотечними договорами:
- Іпотечним договором від 26.12.2007 року за реєстровим № 3263, зі змінами від 14.07.2009 року за реєстровим № 616, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 за яким предметами іпотеки є земельна ділянка, площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 та земельна ділянка, площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, які знаходяться за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
- Іпотечним договором №2 від 14.07.2009 року за реєстровим № 619, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 , предметом іпотеки за яким є земельна ділянка площею 6,0000 га, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада.
10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, за реєстровим № 499, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., за яким ОСОБА_2 набула права іпотекодержателя на земельні ділянки: площею 6,0066 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 , площею 6,5028 га, кадастровий номер 3222755100:01:001:0058, та площею 6,0000 га, кадастровий номер 3222755100:01:002:0019 (а.с. 52-53, т. 1).
10 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію відступлення прав за договором іпотеки щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222755100:01:001:0057 і до Державного реєстру внесено запис про іпотеку номер 8023333; щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222755100:01:001:0058 - запис про іпотеку 8023374; щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222755100:01:002:0019 - запис про іпотеку 8023493 стосовно нового іпотекодержателя ОСОБА_2 ( а.с. 54-56, т. 1).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21.06.2016 року у справі №370/1673/15-ц було відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк «Камбіо» , ПОВ «Інланд Транзіт» , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова О.П. про визнання недійсними договорів: договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 12.09.2014 р., договору від 10.12.2014р., укладеного між ПОВ "Інланд Транзіт" та ОСОБА_2 про відступлення права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №108ф- 2007/840 від 26.12.2007р., договору від 10.12.2014р., укладеного між ПОВ "Інланд Транзіт" та ОСОБА_2 про відступлення прав за договорами іпотеки від 26.12.2007 р. та 14.07.2009 р. між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - залишено без змін. При цьому апеляційний суд встановив, що попередні кредитори у зобов`язанні передали новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Договори про відступлення права вимоги укладені з додержанням вимог ст. 513 ЦК України. Згідно приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст спірних правочинів не суперечать цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підстав недійсності правочину в зв`язку з недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, передбачених ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу судом не встановлено. Договори направлені на реальне настання правових наслідків.
Як вбачається з висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 05 липня 2017 року 757/44567/15 у справі з аналогічних правовідносин, учасниками яких були ПАТ «Банк Камбіо» та ПОВ «Інланд Транзіт», суд касаційної інстанції зазначив:
«Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника його поручителем, майновим поручителем, третьою особою чи наступним іпотекодержателем. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували до моменту такого переходу. Відбувається лише заміна особи, на користь якої боржник повинен виконати зобов`язання, сутність зобов`язання залишається незмінною.
У разі виконання обов`язку боржника поручителем або майновим поручителем (заставодавцем) законодавством не вимагається укладення нотаріально посвідченого договору відступлення прав за договором іпотеки для переходу прав іпотекодержателя до цих осіб.
Апеляційним судом не враховано наведених норм матеріального права та фактичних обставин справи, які судом першої інстанції були вірно встановлені, і помилково зазначено, що ПАТ «Банк Камбіо» уступило ПзОВ «Інланд Транзіт» право вимоги, а договір відступлення прав на іпотеку нерухомого майна не було нотаріально посвідчено і, таким чином, цей договір є нікчемним, оскільки був перехід права вимоги не відступленням, а внаслідок виконання боржником умов договору і набуття прав кредитора.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про заставу», до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом із правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, ПзОВ «Інланд Транзіт», як заставодавець, який виконав обов`язок боржника, набув прав кредитора і іпотекодержателя як майновий поручитель (заставодавець), який виконав обов`язок боржника, а тому мав право передавати ці права ОСОБА- 4 і укладати договір відступлення права вимоги від 10 грудня 2014 року і договір відступлення прав за договором іпотеки від 10 грудня 2014 року».
Таким чином, договори від 10 грудня 2014 року між ПОВ «Інланд Транзіт» і ОСОБА_2 про відступлення прав за договором іпотеки, за реєстровими № 498 та № 499, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., не визнані в установленому законом порядку недійсними, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивач є єдиними кредитором за кредитними договорами № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року та № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та іпотекодержателем земельних ділянок за кадастровими номерами 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059.
Враховуючи, що право вимоги за кредитними договорами перейшло до ОСОБА_2 , яка на підставі нотаріально посвідчених договорів була зареєстрована іпотекодержателем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень, прийнятих державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло У.В. 14 лютого 2019 року на підставі заяв та наказу № 109 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» від 18 липня 2018 року, а саме:
- рішення про скасування № 45525513 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059( скасування реєстрації відступлення прав за іпотекою від 10.12.2014 року, скасування реєстраційного запису про іпотеку № 8023235);
- рішення про скасування № 45528645 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:001:0058( скасування реєстрації відступлення прав за іпотекою від 10.12.2014 року, скасування реєстраційного запису про іпотеку № 8023374);
- рішення про скасування № 45527126 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:001:0057( скасування реєстрації відступлення прав за іпотекою від 10.12.2014 року, скасування реєстраційного запису про іпотеку № 8023333);
- рішення про скасування № 45529550 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755100:01:002:0019 ( скасування реєстрації відступлення прав за іпотекою від 10.12.2014 року, скасування реєстраційного запису про іпотеку № 8023493).
З цих же підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - про державну реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо», а саме: індексний номер 45526579 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45529141 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45528280 від 14 лютого 2019 року, індексний номер 45530228 від 14 лютого 2019 року, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло У.В.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У.В. про державну реєстрацію іпотеки, державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо», суд першої інстанції залишив поза увагою, що , зареєструвавши за собою право власності на предмети іпотеки, ПАТ «Банк Камбіо» порушив також права ОСОБА_1 , яка відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року є боржником перед ОСОБА_2 , до якої перейшло право вимоги за кредитним договором від ПАТ «Банк Камбіо», а ОСОБА_2 в свою чергу є стягувачем за виконавчими провадженнями, в яких боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Таким чином, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є одночасна наявність таких фактів : невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання, наявність чинного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, іпотекодержатель є одночасно кредитором за основним зобов`язанням.
Виходячи з вищевикладених встановлених судом обставин, вбачається, що станом на день прийняття оспорюваних рішень державним реєстратором 14 лютого 2019 року, відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року, яка набула законної сили, саме ОСОБА_2 стала стягувачем у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 28.04.2011 року № 2-556/11 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на суму 96 849,7 доларів США.
Також ОСОБА_2 стала стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відкритому 28 січня 2019 року, щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 31 жовтня 2011 року у справі №2-3088/11 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в сумі 700 000 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 157 072 доларів США 25 центів, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1070 294,40 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130 278,52 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_2 є єдиними кредитором за кредитними договорами № 108ф-2007/840 від 26 грудня 2007 року та № 039/2-2009/840 від 08 вересня 2009 року та іпотекодержателем земельних ділянок за кадастровими номерами 3222755100:01:001:0057, 3222755100:01:001:0058, 3222755100:01:002:0019, 3222755100:01:001:0059 на підставі договорів про відступлення прав за договорами іпотеки від 10 грудня 2014 року, реєстрація права власності за ПАТ «Банк Камбіо» на вказані земельні ділянки була проведена державним реєстратором протиправно, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 .
З цих же підстав підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора, адже ПАТ «Банк Камбіо» не є ні іпотекодержателем, ні кредитором по відношенню до ОСОБА_1 . Банк як стягувач у виконавчому провадженні був замінений на правонаступника - ОСОБА_2 , яка також є іпотекодержателем земельних ділянок, відповідно реєстрація права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо» є безпідставною, порушує права як нового кредитора та іпотекодержателя ОСОБА_2 , так і іпотекодавця ОСОБА_1 .
Таким чином, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року:
- № 45526579 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059;
- № 45528280 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0057;
- № 45529141 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0058;
- № 45530228 щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:002:0019.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування в Державному реєстрі іпотек записів щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ «Банк Камбіо», скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ПАТ «Банк Камбіо» задоволенню не підлягають, оскільки як на час пред`явлення ОСОБА_1 вказаних позовних вимог, так і на даний період часу такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.
За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття судом оскаржуваного рішення ) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка вже діяла на час пред`явлення позову ОСОБА_1 та прийняття судом оскаржуваного рішення), на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року ( позов ОСОБА_1 було пред`явлено 22 січня 2020 року) такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачав.
У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вищевказані висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19.
Крім того, вирішуючи даний спір про скасування рішень державного реєстратора, слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, відповідно до яких : спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .
За змістом пункту 9 частини першої статті 27, частини першої статті 31-1 цього Закону судове рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення державного реєстратора є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором, а не лише тим, який прийняв скасоване у судовому порядку рішення. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що із набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов`язує юридичні наслідки, зокрема, обов`язок державного реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.»
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 , висновків Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 569/15704/18 , «спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.»
З огляду на те, що позивач ОСОБА_2 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 заявили позов до неналежного співвідповідача - державного реєстратора Товкайло У.В., висновки суду першої інстанції про задоволення позову до державного реєстратора є помилковими.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційних скарг, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до державного реєстратора Товкайло У.В., та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача. В іншій частині оскаржуване рішення щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 слід залишити без змін.
В частині вирішення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 оскаржуване рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Товкайло У.В. та про часткове задоволення позовних вимог до ПАТ «Банк Камбіо» про скасування рішень державного реєстратора Товкайло У.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за ПАТ «Банк Камбіо» .
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Камбіо», з відповідача на її користь підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, на загальну суму 7684 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка подана представником Кібець Романом Романовичем, - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем та прийняти в цій частині постанову, якою:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем - відмовити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання повністю припиненими правовідносин за кредитними договорами, визнання протиправними і скасування рішення державного реєстратора, визнання особи іпотекодержателем - залишити без змін.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - в частині вирішення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правовідносин припиненими та скасування рішень та записів - скасувати та прийняти в цій частині постанову:
Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» Товкайло Уляни Василівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правовідносин припиненими, скасування рішень та записів - залишити без задоволення.
Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правовідносин припиненими та скасування рішень і записів - задовольнити частково.
Скасувати рішення державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45526579 від 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0059, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, сщ/рада Макарівська, прийнятого на підставі іпотечного договору, укладеного 25 вересня 2009 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабунським В.О. за реєстровим № 104.
Скасувати рішення державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45528280 від 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0057, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, сщ/рада Макарівська, прийнятого на підставі іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим № 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616.
Скасувати рішення державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45529141 від 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:001:0058, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, сщ/рада Макарівська, прийнятого на підставі іпотечного договору, укладеного 26 грудня 2007 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим № 3263, зі змінами від 14 липня 2009 року № 616.
Скасувати рішення державного реєстратора Товкайло Уляни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45530228 від 14 лютого 2019 року щодо державної реєстрації права власності, щодо державної реєстрації іпотеки, щодо державної реєстрації обтяжень за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755100:01:002:0019, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, сщ/рада Макарівська , прийнятого на підставі іпотечного договору №1, укладеного 14 липня 2009 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. за реєстровим № 619.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 7684 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.11.2022 |
Оприлюднено | 14.04.2023 |
Номер документу | 110189382 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ящук Тетяна Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні