Постанова

від 12.04.2023 по справі 490/4357/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.04.23

22-ц/812/356/23

Справа номер490/4357/22 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О. С.

Провадження номер 22-ц/812/356/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2023 року, ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_4 подав до суду вказаний позов, який обґрунтовував наступним.

Позивач вказував, що 01 жовтня 2021 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого останній отримав від позивача 78000 доларів США, з яких 40000 доларів США зобов`язувався повернути у строк до 01 жовтня 2022 року, а 38000 доларів США до 01 жовтня 2023 року, про що склав боргову розписку.

02 жовтня 2021 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір поруки, за умовами якого остання поручилась за виконання ОСОБА_2 зобов`язань на суму 200 доларів США.

10 липня 2022 року ОСОБА_2 склав ще одну розписку, відповідно до якої загальний борг було зменшено на 10880 доларів США та змінено строки повернення боргу, а саме 20 000 доларів США ОСОБА_2 зобов`язувався повернути у строк до 01 вересня 2022 року, а 47120 доларів США до 01 вересня 2023 року.

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 своїх зобов`язань за договором не виконали, а тому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на його користь 200 доларів США. Крім того стягнути з ОСОБА_2 19800 доларів США боргу та 55,89 доларів США трьох відсотків річних, а також судовий збір у сумі 12405 грн.

Позиція відповідачів у суді першої інстанції

ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що грошові кошти від ОСОБА_4 не отримував, а всі зобов`язання, які він брав на себе, пов`язані з їх партнерськими відносинами під час здійснення спільної господарської діяльності з обробки земельних ділянок.

ОСОБА_2 зазначав, що вищезазначені розписки він написав під примусом позивача та реальних коштів від нього не отримував, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_4 визнала та просила задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23 грудня 2022 року, забезпечено позов ОСОБА_4 .

Накладено арешт на: 1) 5/6 земельної ділянки площею 0,1583 га, кадастровий номер 4820681200:06:045:0009, реєстраційний номер нерухомого майна 2382547948206; 2) 5/6 житлового будинку загальною площею 59,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2382498348206; 3) 5/6 земельної ділянки площею 0,995 га, кадастровий номер 4820681200:02:000:0453, реєстраційний номер нерухомого майна 1335304648206; 4) 5/6 земельної ділянки площею 4,2183 га, кадастровий номер 4820681200:01:000:0256, реєстраційний номер нерухомого майна 1335293048206; 5) земельну ділянку площею 4,2169 га, кадастровий номер 4820681200:01:000:0257, реєстраційний номер нерухомого майна 1025537048206; 6) земельну ділянку площею 0,9954 га, кадастровий номер 4820681200:02:000:0454, реєстраційний номер нерухомого майна 1025531348206; 7) грошові кошти, які мають бути виплачені ОСОБА_2 від ОСОБА_6 за договором суборенди земельної ділянки від 19.07.2018 р., номер запису про речове право 27175440.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2023 року позов ОСОБА_7 задоволено.

З ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто борг за договором позики в сумі 19 800 доларів США, три відсотки річних в сумі 55,89 доларів США та судовий збір в сумі 12 280,95 грн.

З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто 200 доларів США та судовий збір в сумі 124,05 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зміст власноручно написаних ОСОБА_2 розписок, а також його дії, направлені на виконання договору позики, свідчать про отримання ним у борг обумовленої суми коштів.

Неповернення частини боргу в обумовлений строк вказує на порушення прав позивача, а тому мають бути стягнені як сума боргу, так і три відсотка річних.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що судом першої інстанції неправильно оцінено наявні у матеріалах справи докази та розтлумачено норми матеріального права.

Відповідач наполягав на тому, що позику не отримував. Розписки підписав, оскільки була попередня домовленість між ним та ОСОБА_4 про те, що останній поверне незаконно привласнені документи проектно-технічної документації на орендовані земельні ділянки, надасть можливість безперешкодного використання землі, здійснить погашення боргів за відповідача перед Державним бюджетом України, документально вмотивує і доведе затрати, понесені позивачем на проведення рекультивації 125 га орендованої ОСОБА_2 землі.

Також відповідач ОСОБА_2 вказував на порушення судом принципу змагальності процесу, оскільки справу було розглянуто за його відсутності.

Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 12 квітня 2023 року на 09 год 00 хв.

24 березня 2023 року судом роз`яснено позивачу обов`язок надати суду для огляду та дослідження оригінали розписок.

10 квітня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи по розписці від 01 жовтня 2021 року та судової криміналістичної експертизи з технічного дослідження документів по розписках від 01 жовтня 2021 року та 10 липня 2021 року.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12 квітня 2023 року відповідач ОСОБА_2 від вказаного клопотання відмовився після огляду оригіналів розписок, зазначивши, що він їх писав, але гроші не отримував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є орендарем 145 га землі у межах території Мар`ївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Вказана земля потребувала рекультивації. Станом на 2021 рік ОСОБА_2 мав податковий борг з орендної плати у сумі 1961210,24 грн (а.с.55-58).

01 жовтня 2021 року ОСОБА_2 власноручно склав боргову розписку, яку надав ОСОБА_4 . Зміст розписки свідчить, що ОСОБА_2 отримав від позивача у борг грошову суму у розмірі 78000 доларів США готівкою, які зобов`язувався повернути двома частинами, а саме: 40000 доларів США у строк до 01 жовтня 2022 року, а 38000 доларів США у строк до 01 жовтня 2023 року.

10 липня 2022 року ОСОБА_2 власноручно склав боргову розписку, у якій зазначив, що 01 жовтня 2021 року ним була складена боргова розписка про отримання від ОСОБА_4 78000 доларів США. ОСОБА_2 зазначав, що між ним та позивачем досягнуто домовленості про те, що боргові зобов`язання ОСОБА_2 зменшуються на 10880 доларів США.

Відповідно борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 становить 67120 доларів США, які він зобов`язався повернути ОСОБА_4 двома частинами: 20 000 доларів США у строк до 01 вересня 2022 року, 47 120 доларів США у строк до 01 вересня 2023 року.

З метою забезпечення повернення ОСОБА_2 боргу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10 липня 2022 року укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобов`язалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов`язань, які виникли з боргової розписки від 01 жовтня 2021 року, у розмірі не більше 200 доларів США (а.с.11).

02 жовтня 2022 року ОСОБА_4 вручив ОСОБА_5 вимогу про погашення заборгованості ОСОБА_2 на загальну суму 200 доларів США, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо повернення 20000 доларів США до 01 вересня 2022 року не виконав (а.с.10).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиви на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

З матеріалів справи вбачається, що вирішення судом першої інстанції позову ОСОБА_4 відбувалося у судовому засіданні 08 лютого 2023 року, яке розпочалося о 9 год 35 хв і тривало до видалення суду до нарадчої кімнати о 9 год 39 хв, по виходу з якої 10 лютого 2023 року повний текст рішення суду був підписаний без його проголошення, оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Разом з тим, оскільки суд не вправі залишати нарадчу кімнату, так як інакше буде порушена її таємниця, а повинен ухвалити рішення негайно після судового розгляду, чого зроблено не було, суд першої інстанції порушив норми процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, перебуваючи у нарадчій кімнаті з 8 по 10 лютого 2023 року, та не врахував, що положеннями ЦПК України передбачена можливість відкладення складання повного тексту рішення лише за умови оголошення судом вступної та резолютивної частин рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 245 ЦПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суддею Чулупом О. С. під час перебування у нарадчій кімнаті з 8 по 10 лютого 2023 року ухвалювалися судові рішення по іншим справам.

Вказане свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 3 статті 1049 ЦК України регламентує, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

За звичаєм ділового обороту, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Розглядаючи такий позов, суд з метою правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі №640/14934/19 (провадження №61-18933св20).

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно довимог статті1050ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 р. у справі №373/2054/16-ц, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046ЦК України, а також частини першої статті 1049ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Якщо у договорі не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України гривні, то не має правових підстав для перерахунку у гривні боргу в доларах США за офіційним курсом НБУ.

Статті 553, 554 ЦК України регламентують, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що досліджені докази свідчать про наявність між сторонами боргових зобов`язань та відсутність доказів існування будь-якого примусу зі сторони позивача, спрямованого на спонукання ОСОБА_2 скласти розписки.

За такого позовні вимоги позивача, заявлені станом на 05 жовтня 2022 року підлягають задоволенню, оскільки 01 вересня 2022 року у ОСОБА_2 настав обов`язок сплатити ОСОБА_4 20000 доларів США боргу за договором позики. Оскільки ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_5 своїх обов`язків щодо повернення ОСОБА_4 боргу не виконали протягом 34 днів, то він повинен бути стягнутий у примусовому порядку, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають сплатити солідарно ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 200 доларів США та ОСОБА_2 , крім вказаного, має сплатити ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 19 800 доларів США та три відсотка річних у сумі 55,89 доларів США.

Посилання ОСОБА_2 на те, що грошові кошти ним не отримувалися, спростовується змістом наданих ним розписок, який говорить, що він отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 78000 доларів США готівкою, згодом частку боргу погасив, що призвело до зменшення заборгованості до 67120 доларів США.

Аналіз зазначених розписок вказує на те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, доказів або обставин, які б свідчили про іншу природу договору чи укладання договору під тиском матеріали справи не містять.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено за позовну вимогу майнового характеру 12 405 грн судового збору.

Оскільки суд апеляційної інстанції задовольнив позов ОСОБА_4 , то виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог ОСОБА_5 має відшкодувати ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 124,05 грн, а ОСОБА_2 12 280,95 грн.

Відшкодування ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги не відбувається, бо рішення ухвалене на користь позивача.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районногосуду м.Миколаєва від10лютого 2023року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 200 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 19 800 доларів США та три відсотка річних у сумі 55,89 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 124,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 12280,95 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текстпостанови складено13 квітня 2023року.