Ухвала

від 11.04.2023 по справі 210/2141/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2141/21

Провадження № 1-кп/210/118/23

"11" квітня 2023 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2020 року за №12020040000000089 та 22 листопада 2019 року за № 12019260040002623 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою та відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вважає, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились.

Захисник обвинувачених ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора. Звернувся до суду з клопотаннями про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на інший альтернативний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором не надано доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КК України. Просив суд залучити до матеріалів справи заяву матері ОСОБА_4 , відповідно до якої остання посилається на свій похилий вік, слабке здоров`я і тому просить суд врахувати, що їй необхідна допомога по домогосподарству. Також захисник звернув увагу суду, що ОСОБА_5 немає наразі документів, що унеможливлює його виїхати з країни, тому цей ризик, що останній буде переховуватись відпадає. Крім того суду представлена довідка ТОВ ПРОМІНВЕСТ, відповідно до якої підприємство має можливість надати ОСОБА_5 місце роботи слюсарем. Крім того, захисник просив змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, оскільки над останньою декілька разів проводився контроль виконання обов"язків саме в ночі і обвенуваченою ОСОБА_4 він не разу не був порушений.

Обвинувачена ОСОБА_4 просила змінити запобіжний захід відносно неї у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_5 звернув увагу суду, що хворіє та потребує медичної допомоги, і станом на зараз жодного огляду медичними працівниками відносно нього проведено не було.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, захисника та обвинувачених, прийшов до наступних висновків.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .

Згідно з положеннями статті 194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У відповідності до положень ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Частина 1 статті 183КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обгрунтованості підозри, оскільки обгрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів

Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обгрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.

На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії).

При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв`язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв`язків, оскільки обвинувачений не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні, а також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_8 , який офіційно не працевлаштований та немає доходів, має зв"язки на непідконтрольній території (АРК), зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що наразі є тимчасово окупованою територією, тому виникає обгрунтоване побоювання, що останній може переховуватись як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію РФ.

В той же час суд вважає, що ризик незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даній стадії судового провадження відсутній, оскільки судом допитано свідків обвинувачення, а судові експерти надали висновки в експертизах, які досліджені судом.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні та ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч.2 ст. 263-1 КК України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

За вчинення вказаних кримінальних правопорушень законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 5-ти до 10 років.

З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченим, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у інкримінованих злочинах, обвинувачені можуть переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Встановлено, що на розгляді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12017040730001071 від 11 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 212/6160/17).

Судове рішення у справі не ухвалено. У вказаному провадженні щодо ОСОБА_5 , застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із забороною залишати місце постійного проживання у нічний час та покладанням процесуальних обов`язків, зокрема повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Однак ОСОБА_5 змінив місце проживання, не з`являвся в судові засідання, тому неодноразово був підданий примусовому приводу, та у зв"язку з невстановленням його місця перебування ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, кримінальне провадження № 12017040730001071 від 11 квітня 2017року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було зупинено у зв`язку з його розшуком.

Суд відхиляє доводи обвинуваченого що він був вимушений змінити місце проживання з об"єктивних причин, а так само й те, що він не отримував виклики до суду, оскільки сам по собі статус обвинуваченого зобов"язує його виконувати процесуальні обов"язки, у тому числі й повідомлячти про зміну місця проживання та зміну засобів зв"язку.

Крім того, в матеріалах справи наявні результати проведення НСРД - аудіоконтролю за особами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які містять розмову між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про створення версії про нібито перебування ОСОБА_9 у Херсоні та неможливості явки до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (суддя Пустовіт) у судове засідання на розгляд кримінального провадження, та вказані матеріали спростовують версію сторони захисту, що ОСОБА_5 у разі зміни запобіжного заходу не буде переховуватись від суду.

З досліджених протоколів НСРД вбачається, що обвинувачений свідомо ухилявся від суду.

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений не має реєстрації на підконтрольній території, зареєстрований на тимчасово окупованій території, перебував у розшуку в аналогічному провадженні за ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у суду виникає обґрунтоване побоювання, що обвинувачений ОСОБА_5 у будь-який час може залишити місто Кривий Ріг та переховуватися.

Суд критично ставиться до покликань обвинуваченого, що у разі зміни запобіжного заходу останній не буде ухилятись від суду, враховуючи що відносно ОСОБА_5 в іншому провадженні обирався запобіжний захід "домашній арешт", який не забезпечив належної процесуальної поведінки, оскільки останній більш ніж півроку перебував у розшуку, а так само і піддавався примусовому приводу у зв`язку з неявкою до суду.

При зміні запобіжного заходу не виключена можливість втечі обвинуваченого, його подальшого переховування, та враховуючи його поведінку та ставлення до участі в судових засіданнях -впродовж 2021-2022 року , в тому числі й перешкоджання здійсненню процесуальних дій в розумний строк, без зволікань.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченого, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.

Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із кількості інкримінованих епізодів та перебування в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за аналогічними статтями.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, обсяг матеріалів, які досліджуються судом (20 томів матеріалів, результати НСРД, кількість свідків) , оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України.

У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст.194КПК України та забезпечити його належну поведінку.

Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує одного місяця, оскільки на теперішній час до суду не надано результатів огляду обвинувачених щодо стану їх здоров"я.

В той же час суд враховує, що обвинуваченому не забезпечено медичне обстеження на підставі ухвали суду від 14 лютого 2023 року, а надані уповноваженою особою відповіді стосуються минулих ухвал суду, тому суд знаходить підстави для перегляду розміру застави, що буде відповідати положенням пункту 4 статті 5 ЄКПЛ.

Щодо альтернативного заходу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжногозаходу у вигляді тримання підвартою визначено розмір застави на рівні 659 100 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто) грн.

Обвинувачений вже понад два роки перебуває під вартою, ухвали суду щодо забезпечення медичного лікування та належного обстеження в повному обсязі не виконані, в той же час слідчо-заарештована особа не може бути обмежена в необхідному лікуванні, оскільки це може призвести до перевищення порогу мінімальної жорстокості поводження з ув"язненим.

Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення, та в даній справі він становить від 20 до 80 прожиткових мінімумів

У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату протилежного від легального об`єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.

У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру..

Зважаючи наприроду таобсяг злочинів,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_8 ,та необхідністьзабезпечення запобіганняспробам переховуватисявід суду,відсутність ризикувпливу насвідків знищеннядоказів,а таксамо ймайновий станобвинуваченого,,який немає доходів, судвважає,що розмірна рівні 67 100,00 (шістдесят сім тисяч сто гривен) , тобтов межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що доводи захисника обвинуваченого є частково обгрунтованими, тому клопотання підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

При вирішенні питання щодо можливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійко проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Відповідно до ч. 1ст.201КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому за частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Зазначені в частині 7 статті 42 КПК України обов`язки обвинуваченого (окрім обов`язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

В свою чергу стаття 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на обвинуваченого рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 5 статті 194 КПК України визначає умовами покладення таких додаткових обов`язків по перше - обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і по друге - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного обвинуваченому запобіжного заходу при наявності визначених в частині 5 статті 194 КПК України умов.

Судом встановлено,що ухвалоюслідчого суддіІндустріального районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 20жовтня 2020року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 659 100 (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто) грн. 00 коп. та покладено ряд обов`язків, визначених цією ухвалою.

При вирішенні клопотання суд враховує, що зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки на даний час більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання покладених на неї обов`язків.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року змінено відносно обвинуваченої ОСОБА_4 ранішеобраний запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців та покладено на ОСОБА_4 обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час. На підставі частини 5 статті 194 КПК України покладено наОСОБА_4 процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, спеціалістами в зазначеному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; вжити заходів до працевлаштування; носити електронний засіб контролю.

Крім того, ухвалою суду від 24 січня 2023 року змінено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, додатковий обов`язок, передбачений частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладений на неї судом, а саме дозволити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , у нічний час, а саме з 22год.00хв. до 06год.00хв. на період з 24 січня 2023 року по 18 лютого 2023 року включно у випадку працевлаштування в ТОВ "Промремонт" (код ЄДРПОУ 21883015) на посаду сторожа нічної зміни згідно графіку чергувань.

Крім того, ухвалою суду 14 лютого 2023 року суд встановив підстави для зміни обов"язків ОСОБА_4 , а саме в частині покладання електронного засобу контролю, оскільки обвинувачена наразі виконує сумлінно процесуальні обов`язки.

Разом з тим ухвалою суду про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на тяжкість злочинів та особу обвинуваченої, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що остання дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв`язку з чим визнано необхідність застосувати до неї саме такий запобіжний захід і недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що підстави, за яких до обвинуваченої було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а заявлені щодо останньої ризики є вагомими, не зменшились і продовжують існувати.

Як зазначивЄвропейський судз правлюдини усвоєму рішеннів справі«Манчіні протиІталії»,за наслідкамита способамизастосування яктримання підвартою,так ідомашній арештприрівнюються допозбавлення волідляцілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Домашній арешт відноситься до ізоляційної категорії запобіжних заходів, адже враховуючи його сутність, передбачає для особи, відносно якої обраний, заборону не залишати місце свого проживання протягом певних годин доби або цілодобово, тим самим ізолюючи її від звичайного для неї середовища (яке знаходиться за межами її житла) на певний проміжок часу доби або цілодобово. Отже, з урахування зазначеного, цілком очевидно, що домашній арешт є загальним заходом особистого забезпечення м`якого ізоляційного характеру, що виконується в умовах житла особи.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, клопотання захисника ОСОБА_6 в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки на даний час більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання покладених на неї обов`язків.

Тому, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 263-1 КК України, раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме по 12 травня 2023 року включно.

Однак, враховуючи, що наразі змінився період тривалості комендантської години, а так само що обвинувачена підтримує соціальні зв"язки з матір"ю, допомагає їй по господарству, суд вважає, що необхідно змінити часи заборони залишати житло без дозволу суду.

Також суд зазаначає, що бажання обвинуваченої залишатись час від часу у матері не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 не позбавлена права звернутись до суду для отримання дозволу залишити місце проживання у нічний час.

Щодо клопотання обвинуваченого про відсутність належного лікування

В попередньому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 скаржився щодо погіршення стану здоров"я та про відсутність належного медичного обстеження в ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3".

Судом 14 лютого 2023 року постановлена ухвала про проведення медичного обстеженнявідносно ОСОБА_8 та витребувана у філії Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Дніпропетровськійта Донецькийобластях,результати медичногообстеження обвинуваченогоОСОБА_5 . Станом на 11 квітня 2023 рік суду витребувана інформація не представлено.

Враховуючи положення с. 49 Конституції України, положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, суд вважає за необхідне повторновитребувати запитувану інформацію.

Крім того, суд звертає увагу, що попередньою ухвалою суду від 14 лютого 2023 року на Дніпропетровську обласну прокуратуру покладено контроль за виконанням ухвали в частині забезпечення медичного обстеження обвинуваченому, який є слідчо-заарештованим та перебуває під юрисдикцією суду, а також вжити заходів щодо їх невиконання.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строкомдо двохмісяців,а саме по 10 червня 2023 року включно.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час, а саме з 23год.00хв. до 05год.00хв.з 11квітня 2023року по 10 червня 2023 року включно.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні обов`язки на підставі частини 5 статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування зі свідками в зазначеному кримінальному провадженні;

Контроль за виконанням ухвалисудупокласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі"Криворізькаустанова виконанняпокарань №3" строкомна 35 /тридцятьп"ять/днів,а самедо 15травня 2023 року включно.

Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді застави зменшити до 67 100,00 (шістдесят сім тисяч сто гривен), що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб грн. з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави .

Витребувати у філії Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Дніпропетровськійта Донецькийобластях,результати медичногообстеження обвинуваченого: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який перебуваєв ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" лікарем нефрологом на підставі ухвали Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року, а так само довідки про призначення лікування та проведені обстеження у період з 01 грудня 2022 року по 11 квітня 2023 року, а так самой повідомити причини невиконання ухвали суду від 14 лютого 2023 року.

Запитувану інформацію надати до суду у строк до 30 квітня 2023 року.

Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3", філії Державноїустанови «Центрохорони здоров`ядержавної кримінально-виконавчоїслужби України»у Дніпропетровськійта Донецькийобластях, - для відома та виконання.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 13 квітня 2023 року об 08 год. 45 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).

Суддя: ОСОБА_1