Постанова

від 28.12.2009 по справі 2-31/3849-2009

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕ ЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2009 року Справа № 2-31/3849-2009

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Голик а В.С.,

суддів Лисен ко В.А.,

Со тула В.В.,

за участю представників ст орін:

позивача: Волчанов Ге ннадій Степанович, директо р товариства з обмеженою від повідальністю "Ресанта-Одеса "

відповідача: не з'явивс я

розглянувши апеляційну ск аргу товариства з обмежен ою відповідальністю "Ресанта -Одеса" на рішення господарсь кого суду Автономної Республ іки Крим (суддя Привалова А.В .) від 26.10.2009 року у справі №2-31/3849-2009

за позовом товари ства з обмеженою відповідаль ністю "Ресанта-Одеса" (а/с 63,Одес а,65005)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДР ЕСА_1)

про стягнення 8457,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариств о з обмеженою відповідальніс тю «Ресанта-Одеса»звернувся до господарського суду Авто номної Республіки Крим з поз овом до відповідача про стяг нення залогової вартості май на за договором зберігання в сумі 3970,79 грн., а також неустойки в сумі 4486,99 грн.

Рішенням господарського с уду Автономної Республіки Кр им від 26.10.2009 року у справі № 2-31/3849-2009 (суддя Привалова А.В. ) у позов і товариству з обмеженою від повідальністю «Ресанта-Одес а»відмовлено.

Не погодившись з постановл еним судовим актом, позивач п одав до Севастопольського ап еляційного господарського с уду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як прий няте з порушенням норм мате ріального права та постанов ити нове, яким позов задоволь нити.

Так, заявник вважає, що суд п ершої інстанції при винесенн і рішення не врахував положе ння пункту 4.2. договору № 22 від 24. 02.2009 року про відповідальне збе рігання, відповідно до якого зберігач несе відповідальн ість за збереження та цілісн ість майна з моменту прийнят тя майна на зберігання і до м оменту його повернення покла жодавцеві.

Заперечень на апеляційну с каргу не надходило.

У судове засідання 24 грудня 2009 року представник відповід ача не з' явився, про час та м ісце розгляду справи повід омлений належним чином.

Стаття 22 Господарського про цесуального кодексу України зобов'язує сторони добросов існо користуватись належним и їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засід ання представників сторін - ц е право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх уча сті, якщо нез'явлення цих пред ставників не перешкоджає вир ішенню спору.

Статтею 77 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що господарсь кий суд відкладає в межах стр оків, встановлених статтею 69 ц ього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спі р не може бути вирішено в дано му засіданні.

Оскільки явка учасників п роцесу обов' язковою не визн авалась, а матеріали справи д остатньо характеризують сп ірні правовідносини, підстав и для відкладення розгляду с прави відсутні.

Повторно розглянувши спра ву у порядку статті 101 Господа рського процесуального коде ксу України, судова колегія в становила наступне.

Як вбачається із матеріалі в справи, 24.02.2009 року між товарис твом з обмеженою відповідаль ністю "Ресанта-Одеса" (поклажо давець) та фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_3 (зберіг ач) укладений договір відпов ідального зберігання. (а.с.7).

Пунктом 1.2. договору сторони погодили , що відповідальне з берігання за цим договором є безоплатним.

Строк договору встановлен ий сторонами пунктом 6.2. догов ору до 24 березня 2009 року .

Згідно накладної № РС-0000009 від 24.02.2009 року відповідач прийняв на зберігання стабилизатор и кількістю 5 штук на загальн у суму 3970,79 грн. (а.с.12) .

Відповідно до пунктів 2.1.,2.1.1.,2.1 .3.,2.1.4. договору зберігач зобов'я заний вживати всіх необхідн их заходів для забезпечення схоронності майна протягом с троку зберігання. Нести відп овідальність за втрату (нест ачу) або пошкодження майна по клажодавця, переданого на зб ерігання, у відповідності із цим договором та чинним зако нодавством України з момент у одержання майна від поклаж одавця та до моменту його пов ернення поклажодавцеві. Пове рнути майно за першою вимого ю поклажедавця.

Пунктом 3.1.2. договору сторон и визначили, що поклажодавец ь зобов'заний забрати у збері гача майно до закінчення стр оку цього договору.

Згідно пункту 4.2. договору зб ерігач несе відповідальніст ь за збереження і цілісність майна з моменту передання ма йна на зберігання і до момент у його повернення поклажодав цеві. У випадку втрати або по шкодження майна, яке передан е на зберігання, або його част ини, зберігач повинен перера хувати на банківський рахуно к поклажодавця залогову вар тість майна, вказану у пункті 1.1. договору, а також відшкодув ати всі інші пов'язані з цим з битки.

У випадку не повернення май на поклажедавцеві за першою вимогою, зберігач повинен ви платити поклажедавцеві неус тойку у розмірі 1,0 % від вартос ті майна за кожен день затрим ки (пункт 4.3. договору).

03.07.2009 року претензією позивач просив відповідача повернут и майно протягом п'яти днів з д ня отримання претензії (а.с.13).

У зв'язку з неповерненням ма йна, переданого відповідачу за договором зберігання, у ли пні 2009 року товариство з обмеж еною відповідальністю "Реса нта-Одеса" звернулось до госп одарського суду Автономної Р еспубліки Крим з позовом про стягнення з відповідача за логової вартості майна у ро змірі 3970,79 грн., неустойки згідн о пункту 4.3. договору № 22 від 24.02.200 9 року у розмірі 4486,99 грн .

Відповідач, заперечуючи пр оти позову, вказує, що майно по вернув представнику позивач а, договір вже припинив свою д ію, тому відсутні підставі дл я стягнення заявленої суми.

Оскаржене рішення мотивов ане посиланням на недоведені сть позивачем факту втрати а бо пошкодження майна, переда ного відповідачу за договоро м зберігання, а також на відс утність доказів умислу або г рубої необережності відпові дача.

Вивчивши матеріали справи , вислухавши представників с торін, обговоривши доводи ап еляційної скарги, перевіривш и правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль ного права та відповідність висновків суду обставинам сп рави, судова колегія вважає а пеляційну скаргу такою, що пі длягає задоволенню з наступн их підстав.

Правовідносини сторін вин икли з договору відповідаль ного зберігання від 24.02.2009 року, відповідно до якого поклажо давець - товариство з обмежен ою відповідальністю «Ресант а-Одеса»передає, а зберігач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 приймає на відповід альне зберігання майно за накладними, які є невід'ємною частиною договору, протягом строку дії цього договору ел ектропобутові прилади у кіль кості 5 штук загальною вартіс тю 3970 грн.

Суд першої інстанції прави льно визнав вищезгаданий дог овір як договір зберігання та керувався нормами статей 948,950,951 Цивільного кодексу Укр аїни.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одн а сторона (зберігач) зобов'язу ється зберігати річ, яка пере дана їй другою стороною (покл ажодавцем), і повернути її пок лажодавцеві у схоронності. Т аким чином, як випливає з прип исів вищенаведеної правової норми, за договором зберіган ня зберігач зобов'язується з берігати річ, яка передана йо му поклажодавцем, і повернут и її поклажодавцеві у схорон ності.

Місцевим господарськи м судом встановлено, що на вик онання умов даного договору позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання згідно накладної від 24.02.2009 року на відповідальне зберігання електропобутові прилади у к ількості 5 штук загальною вар тістю 3970 грн.

Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності ре чі встановлено статею 942 Цивіл ьного кодексу України, згідн о якої зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встано влених договором, законом, ін шими актами цивільного закон одавства, для забезпечення с хоронності речі. Якщо зберіг ання здійснюється безоплатн о, зберігач зобов'язаний пікл уватися про річ, як про свою вл асну. Таким чином, як випливає з приписів даної правової но рми, якщо зберігання здійсню ється безоплатно, то зберіга ч зобов'язаний піклуватися п ро річ, як про свою власну.

Як вже було зазначено, ві дповідач здійснював зберіга ння безоплатно.

Проте, зазначену вище про дукцію відповідач без відома позивача передав невідомій особі .

Враховуючи, що продукція, я ка була передана відповідачу позивачем, знаходилась у від повідача на підставі договор у схову, то відповідно до прип исів вищенаведеної правової норми відповідач був зобов'я заний повернути дану продукц ію позивачу.

Обов'язок зберігача повер нути річ поклажодавцеві вста новлений статтею 949 Цивільно го кодексу України, згідно ча стини 1 якої зберігач зобов'яз аний повернути поклажодавце ві річ, яка була передана на зб ерігання, або відповідну кіл ькість речей такого самого р оду та такої самої якості.

Згідно статті 953 Цивільног о кодексу України зберігач з обов'язаний на першу вимогу п оклажодавця повернути річ, н авіть якщо строк її зберіган ня не закінчився.

Проте, як вже було зазначен о, відповідач не повернув поз ивачу передану на схов проду кцію, чим порушив приписи вищ енаведених правових норм.

Відповідальність зберіга ча за втрату (нестачу) або пошк одження речі встановлена ста ттею 950 Цивільного кодексу Укр аїни, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкод ження речі, прийнятої на збер ігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно статті 951 Цивільног о кодексу України збитки, зав дані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням р ечі, відшкодовуються зберіга чем: 1) у разі втрати (нестачі) ре чі - у розмірі її вартості; 2) у р азі пошкодження речі - у розмі рі суми, на яку знизилася її ва ртість.

Таким чином, приписами дан ої правової норми встановлен о, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втрачено ї речі.

Судом першої інстанції вс тановлено, що пунктом 2.1 догов ору відповідального зберіга ння N 22, що укладений між сторон ами, встановлено, що відповід ач зобов'язався нести відпов ідальність за збереження і ц ілісність майна з дати перед ачі на збереження і до дати по вернення позивачу, а у випадк у втрати відповідно пункту 4.2. договору відшкодувати понес ені збитки, що відповідає при писам статті 951 Цивільного код ексу України.

За таких обставин, відпов ідач зобов'язаний відшкодува ти позивачу згідно приписів статті 951 Цивільного вартіст ь переданої на зберігання пр одукції.

Відповідно до роз' ясне нь Пленуму Верховного Суду У країни, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Пр о судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, викон авши всі вимоги процесуально го законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирі шив справу у відповідності з нормами матеріального права , що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за ї х відсутності - на підставі закону, що регулює подібні ві дносини, або виходячи з загал ьних засад і змісту законода вства України. Рішення суду п ершої інстанції цим вимогам не відповідає.

Як свідчать матеріали сп рави, 03.07.2009 року, претензією поз ивач звернувся до відповідач а з проханням повернути майн о протягом п яти днів з дня отр имання претензії. Однак, дока зів повернення майна або над ання відповіді про неможливі сть виконання пункту 2.2 догов ору відповідач суду не надав .

Відповідачем не надано су ду доказів звернення до пози вача з пропозицією щодо змін и умов договору в частині умо в зберігання та строку дії уг оди. Крім того, договір, який є підставою виникнення спірни х правовідносин, недійсним у встановленому порядку не ви знаний.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуаль ного кодексу України кожна с торона повинна довести ті об ставини, на які вона посилаєт ься як на підставу своїх вимо г і заперечень.

Позивачем на підтвердженн я його правової позиції та фа кту передачі майна на зберіг ання надано договір та акт пр ийому-передачі, тоді як відпо відач не надав суду доказів н аявності або відсутності май на, або належних доказів пове рнення майна позивачу.

За таких обставин судова ко легія вважає за можливе заст осувати до спірних правовідн осин положення статті 950 Цивіл ьного кодексу України , відп овідно до пункту 1 якої за втр ату (нестачу) або пошкодженн я речі, прийнятої на зберіган ня, зберігач відповідає на за гальних підставах та стягнут и з відповідача вартість тов ару згідно накладної № РС-0000009 в ід 24.02.2009 року у розмірі 3907,79 грн.

Отже, не відповідає загаль ним приписам цивільного зако нодавства висновок суду перш ої інстанції про необхідніст ь встановлення умислу або гр убої необережності відповід ача, оскільки, за загальним пр авилом, наведені судом першо ї інстанції правила діють ст осовно деліктної відповідал ьності.

У відповідності з пунктом 1 Рекомендації президії Вищог о господарського суду Україн и від 29.12.2007 року N 04-5/239 „Про внесе ння змін та доповнень до роз'я снення президії Вищого арбі тражного суду України від 01.0 3.1994 N 02-5/215 "Про деякі питання практ ики вирішення спорів пов'яза них з відшкодуванням шкоди" відповідно до статті 11 Цив ільного кодексу України ( 4 35-15 ) (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шк оди), є зобов'язання, які вини кають з договорів та інших пр авочинів або внаслідок завд ання шкоди. За статтею 174 Госп одарського кодексу України ( 436-15 ) (далі -ГК України) господа рські зобов'язання можуть в иникати внаслідок заподіян ня шкоди суб'єкту або суб'єкто м господарювання.

Вирішуючи спори про стя гнення заподіяних збиткі в, господарський суд перш за в се повинен з'ясувати правові підстави покладення на вин ну особу зазначеної майново ї відповідальності.

При цьому господарському с уду слід відрізняти обов'язо к боржника відшкодувати зб итки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК Украї ни) ( 435-15 ), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язанн я, що виникає внаслідок завд ання шкоди (глава 82 ЦК Украї ни). Тому помилковими є ріше ння окремих господарських с удів, які при вирішенні спор ів, пов'язаних з відшкодуван ням збитків, заподіяних не виконанням або неналежним виконанням договірних зобо в'язань, посилаються на статт ю 1166 ЦК України.

Крім того, згідно пункту 2 ст атті 614 Цивільного кодексу Ук раїни відсутність своєї вин и доводить особа, яка поруш ила зобов'язання.

Як було зазначено вище, будь яких доказів про відсутніст ь своєї вини у невиконанні зо бов' язання по збереженню та поверненню майна відповідач ем суду не надано.

Щодо позовних вимог про стя гнення пені, то вони також під лягають задоволенню на підст аві пункту 4.3. договору № 22 від 2 4.02.2009 року у розмірі 4486,99 грн. Згідн о розрахунку позивача, пеня з а прострочку повернення май на нарахована за 113 днів, попер едніх подачі позову, тобто за період із 25.03.2009 року до 15.07.2009 року, у розмірі 0,1 процентів від вар тості не повернутого товару, що становить 4486,99 грн.

Згідно пункту 3 частини 1 ста тті 104 Господарського процесу ального кодексу України під ставами для скасування або зміни рішення місцевого г осподарського суду є невідп овідність висновків, виклад ених у рішенні місцевого гос подарського суду, обставинам справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 103 Г осподарського процесуально го кодексу України апеляційн а інстанція за результатами розгляду апеляційної скарг и (подання) має право скасуват и рішення повністю або част ково і прийняти нове рішення .

З врахуванням вищенаведен ого оскаржене рішення підляг ає скасуванню з прийняттям н ового про відмову у позові.

Згідно частини 6 статті 49 Господарського процесуальн ого кодексу України стороні, на користь якої відбулося рі шення, господарський суд від шкодовує мито за рахунок дру гої сторони, тому суд вважає за необхідне стягнути з відп овідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись статтями 101, пун ктом 2 статті 103, пунктом 1,4 статт і 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу Укра їни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товари ства з обмеженою відповідаль ністю "Ресанта-Одеса" задовол ьнити .

2. Рішення господарського су ду Автономної Республіки Кри м від 26.10.2009 року у справі № 2-31/3849-2009 с касувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути із фізичної особ и - підприємця ОСОБА_3 (АД РЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на к ористь товариства з обмежен ою відповідальністю "Ресанта -Одеса" (вул. Проселеочна,5,Одес а,65085, ЕГРПОУ 36154885,р/с 26005060169605 в ЮГРУ "Пр иватбанк" , МФО 328704 ) 8702,66 грн., у тому числі 8457,78 грн. - основного боргу , 126,88 грн. державного мита та 118,00 г рн. витрат судового процесу.

6. Доручити господарському с уду Автономної Республіки Кр им видати наказ.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.А. Л исенко

В.В.Сотул а

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Є. П екарнікова