Ухвала

від 13.04.2023 по справі 916/2675/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

13 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2675/15Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2022

у справі №916/2675/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

до Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2675/15 задоволено заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства "Дослідне господарство ім. О.В. Суворова інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія та взаємодопомога" про усунення перешкод у розпорядженні землею шляхом визнання частково незаконними наказів, акту приймання-передачі земельних ділянок та окремих пунктів додатку до нього, скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельні ділянки, тощо.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога" на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2022.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якого ТОВ "Надія та Взаємодопомога" зазначає, що є відповідачем у даній справі, а відтак не є безпосереднім ініціатором судового спору, за результатами розгляду якого була постановлена оскаржувана ухвала. Оскільки ТОВ «Надія та взаємодопомога» як особа, яка об`єктивно не могла знати про наявність спору, то не могло і контролювати хід такого процесу для захисту власних прав та інтересів.

Скаржник стверджує, що не отримував ані копії позовної заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури, ані ухвали Господарського суду Одеської області про прийняття заяви до свого провадження, ані оскаржуваної ухвали від 08.09.2022, і не знав про їх існування до моменту ознайомлення з текстом ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.03.2023.

Наголошує апелянт й на тому, що за адресою місцезнаходження ТОВ «Надія та взаємодопомога» жодних процесуальних документів ні від позивача, ні від суду, відповідачем отримано не було.

Відтак, апелянт вважає, що оскільки йому не було направлено копію оскаржуваної ухвали, то він об`єктивно не міг подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, у зв`язку з чим, вважає, що є наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2675/15 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2675/15 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До суду апеляційної інстанції надійшли всі матеріали справи №916/2675/15 від Господарського суду Одеської області.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 08.09.2022. Повний текст складено та підписано 08.09.2022.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваної ухвали, останнім днем строку подання апеляційної скарги є 19.09.2022.

Однак, з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2022, ТОВ "Надія та Взаємодопомога" звернулось до суду апеляційної інстанції 20.03.2023.

За приписами ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала була надіслана судом першої інстанції на адресу ТОВ "Надія та Взаємодопомога", однак повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 41, а.с. 111-123).

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Однак, відомостей про те, що ТОВ "Надія та Взаємодопомога" повідомляло суд першої інстанції про зміну адреси місцязнаходження наявні матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала була направлена судом першої інстанції на адресу скаржника, яка вказана у позовній заяві, та яка є ідентичній адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Надія та Взаємодопомога" є Україна, 67500, Одеська обл., Лиманський р-н, селище міського типу Доброслав (колишня назва Комінтернівське), Пр.40-річчя Визволення, будинок 2-Б.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ТОВ "Надія та Взаємодопомога" в апеляційній скарзі також вказує адресу: Україна, 67500, Одеська обл., Лиманський р-н, селище міського типу Доброслав, Пр.40-річчя Визволення, будинок 2-Б, як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надавав.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 по справі №910/2654/22.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваної ухвали.

Отже, скаржник був обізнаний з прийняттям судом першої інстанції оскаржуваного рішенням.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції, за результатами розгляду якого прийнято оскаржувану ухвалу, заступник керівника Одеської обласної прокуратури направив копію такого позову з додатками на адресу ТОВ "Надія та Взаємодопомога", що підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком (т.38, а.с. 91-92, 101-102).

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції, на виконання вимог процесуального законодавства, направлялись за поштовою адресою ТОВ "Надія та Взаємодопомога" ухвали про відкриття провадження за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ухвали про відкладенні розгляду справи (т.38, а.с. 136-139, т.39, а.с. 2-5).

Однак, направленні судом першої інстанції на поштову адресу ТОВ "Надія та Взаємодопомога" відправлення були повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресату за вказаною адресою.

До того ж, на поштову адресу ТОВ "Надія та Взаємодопомога" було надіслано відповідь на відзив та пояснення, що були надані заступником керівника Одеської обласної прокуратури, та письмові пояснення Національної академії аграрних наук України, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення, фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень (т.39, а.с. 156-158, т. 40, а.с.52-53, 66, 68-71).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином неодноразово повідомляв скаржника про розгляд справи за позовом прокурора, де він є відповідачем. Тобто судом першої інстанції в межах встановленого для розгляду справи строку вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань у цій справі.

Також, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі, в тому числі оскаржуваною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В свою чергу, скаржник не навів об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність дійсних перешкод у реалізації останнім свого права на ознайомлення із повним текстом оскаржуваної ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що у порушення наведених приписів процесуального законодавства, скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів про те, що він, за незалежних від нього обставин, не отримував ані поштову кореспонденцію від учасників справи (позовну заяву, пояснення, відповідь на відзив), ані процесуальні документи суду першої інстанції (ухвалу про відкриття, ухвали про відкладення та оскаржувану ухвалу).

Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч.ч.3,4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне ухвали Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2675/15.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2675/15 залишити без руху.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2675/15, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити Товариству з обмеженою відповідальністю "Надія та Взаємодопомога", що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.