Постанова

від 30.03.2023 по справі 920/648/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. м.Київ Справа№ 920/648/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.03.2023:

від позивача: Васюта Д.К. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Сідельникова О.Л. (в режимі відеоконференції);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідач-1: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідач-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кириківської селищної ради

на рішення Господарського суду Сумської області

від 02.02.2023 (повний текст складено 08.02.2023)

у справі № 920/648/22 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Фермерського господарства "Алфьоров"

до Кириківської селищної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа"

2. Гетьманський національний природний парк

про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 21.10.2021, укладений між Кириківською селищною радою (42830, Сумська область, Охтирський район, смт Кириківка, вул. Широка, буд. 12, ідентифікаційний код 04390096) та Фермерським господарством "Алфьоров" (42843, Сумська область, Охтирський район, с. Рябина, вул. Миру, буд. 6, ідентифікаційний код 33219513) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, площею 10,5563 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути на користь Фермерського господарства "Алфьоров" (42843, Сумська область, Охтирський район, с. Рябина, вул. Миру, буд. 6, ідентифікаційний код 33219513) з Кириківської селищної ради (42830, Сумська область, Охтирський район, смт Кириківка, вул. Широка, буд. 12, ідентифікаційний код 04390096) грошові кошти у сумі 17 337,15 грн за наслідками недійсності правочину; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач укладаючи договір оренди землі від 21.10.2021, був обізнаний про наявність обмеження у використанні земельної ділянки, що унеможливлює використання цієї земельної ділянки позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що інформація щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 на 01.01 КВЦПЗ є публічною, позивач мав доступ до інформації про встановлення обмеження на користування зазначеною земельною ділянкою та не звертався ні до відповідача, ні до третьої особи-1, ні до ДЗК для надання йому інформації про статус земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006: 0963.

Короткий зміст правової позиції щодо спору інших учасників

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа" вважає позовні вимоги необгрунтованими та зазначає, що позивач був ознайомлений з матеріалами щодо земельних ділянок при укладенні договору оренди та був обізнаний з обмеженням у використанні цих земельних ділянок.

Гетьманський національний природний парк у письмових поясненнях наголошував, що підтримує заявлені позивачем позовні вимоги, оскільки договір оренди не містить відомостей про обмеження земельної ділянки та у договорі не зазначено, що земельна ділянка входить до складу Гетьманського національного парку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22 позов Фермерського господарства "Алфьоров" до Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області про визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності правочину задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним договір оренди землі від 21.10.2021, укладений між Кириківською селищною радою (42830, Сумська область, Охтирський район, смт Кириківка, вул. Широка, буд. 12, ідентифікаційний код 04390096) та Фермерським господарством "Алфьоров" (42843, Сумська область, Охтирський район, с. Рябина, вул. Миру, буд. 6, ідентифікаційний код 33219513) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області;

- відмовлено в іншій частині позову;

- стягнуто з Кириківської селищної ради (42830, Сумська область, Охтирський район, смт. Кириківка, вул. Широка, 12, код ЄДРПОУ 04390096) на користь Фермерського господарства "Алфьоров" (42843, Сумська область, Охтирський район, с. Рябина, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 33219513) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що у оспорюваному правоичні відсутні будь які відомості про обмеження земельної ділянки, зазначено що земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - А.01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не вказано, що земельна ділянка входить до складу Гетьманського національного парку, що є порушенням положень чинного законодавства та істотних умов договору.

Крім того, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні:

- відмовив у стягненні 5 817,52 грн. без застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, у вигляді стягнення 5 817,52 грн орендної плати відповідно до платіжного доручення № 2012 від 23.10.2021;

- відмовив у стягнення 11 519,63 грн., оскільки вказані кошти сплачені не відповідачу, а Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа" під час участі у торгах, що є третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору у даній справі, а тому стягненню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, відповідач - Кириківська селищна рада (17.02.2023 згідно відмітки поштового штемпеля на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- висновки суду першої інстанції про розташування спірної земельної ділянки в межах Гетьманського національного природного парку та поширення на нього обмежень, визначених Законом України «Про природно-заповідний фонд України» - є передчасними та не доведеними матеріалами справи;

- перебування спірної земельної ділянки в межах дії обмеження 10.11-господарська зона національних природних парків, жодним чином не перешкоджає її використанню за цільовим призначенням;

- згідно припису, виданого Гетьманським національним природнім парком, використання земельної ділянки за цільовим призначенням не обмежується, а лише потребує додаткового узгодження;

- на момент укладення договору оренди, позивачу було відомо про умови використання та всі наявні обмеження щодо земельної ділянки; позивач був обізнаний з проектом землеустрою земельної ділянки до початку аукціону, а отже, був обізнаний про всі наявні обмеження, категорію земель та всі обставини, які є істотними при укладенні договору оренди земельної ділянки;

- у силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, позивач міг та повинен був знати, що земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду;

- позивачем не доведено умислу відповідача на приховування будь-якої інформації відносно земельної ділянки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

27.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу прав на земельних торах (на аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 01.01), розташованої за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області та у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено, що земельна ділянка, яка відводиться, розташована на території Гетьманського національного природного парку загальнодержавного значення, код обмеження 10.11 - Господарські зони національних природних парків. Обмеження встановлено відповідно до Закону України від 26.06.1992 р. № 2456-ХІІ «Про природно-заповідний фонд України».

Крім того, Кириківською сільською радою при укладенні оспорюваного правочину допущено порушення:

- п. в ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України, відповідно до якого, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

- ч. 2 ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку;

- ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України», згідно якого межі територій та об`єктів природно-заповідного Фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного Фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного Фонду.

Крім того, позивач зазначав, що Кириківська селищна рада укладаючи Договір оренди землі від 21.10.2021 була обізнана з тим, що на орендованій земельній ділянці наявне обмеження у використанні земельної ділянки, що унеможливлює використання позивачем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що саме по собі суперечить нормам Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «ПРо оренду землі» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Короткий зміст пояснень Гетьманського національного природного парку

27.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Гетьманського національного природного парку надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких він наголошував, що:

- згідно Проекту землеустрою, спірна земельна ділянка входить до складу Гетманського національного природного парку, як земельна ділянка без вилучення у землекористувача, яким є Кириківська селищна рада;

- використання спірної земельної ділянки є обмеженим, земельна ділянка може використовуватись виключно як сіножаті та пасовища, в межах ліміті та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27;

- договір оренди не містить відомостей про обмеження земельної ділянки та у договорі не зазначено, що земельна ділянка входить до складу Гетьманського національного парку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, апеляційну скаргу Кириківської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/648/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Кириківської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22.

28.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/648/22.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.03.2023 по 03.03.2023 включно, з 06.03.2023 по 10.03.2023 включно, перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Крім того, при дослідженні судом апеляційної інстанції встановлено, що в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22.

В свою чергу, рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22 ухвалено 02.02.2023, а повний текст складено 08.02.2023, а отже, 20-деннй строк на його оскарження, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, тривав до 28.02.2023.

Згідно відмітки поштового штемпеля на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга, скаржником до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана 17.02.2023, тобто в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскільки скаржником не пропущено обумовлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а тому клопотання скаржника про поновлення відповідного строку, залишено без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/648/22 за апеляційною скаргою Кириківської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, судове засідання призначено на 30.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 задоволено клопотання Фермерського господарства "Алфьоров" про проведення судового засідання у справі № 920/648/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 задоволено клопотання Кириківської сільської ради про проведення судового засідання у справі № 920/648/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 30.03.2023 з`явились представник позивача - Фермерського господарства "Алфьоров" та представник відповідача - Кириківської сільської ради, які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа" та Гетьманський національний природний парк в судове засідання 30.03.2023 представників - не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином , зокрема за допомогою електронних засобів зв`язку, а також засобами поштового зв`язку (рекомендовані повідомлення 4000406101686 про вручення ухвали від 13.03.2023 (про повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа"), рекомендоване повідомлення 4260000648767 про вручення ухвали від 13.03.2023 (про повідомлення Гетманського національного природного парку)).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників третіх осіб.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників третіх осіб у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 30.03.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2023 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2021 року позивач дізнався про проведення Сумською товарною біржою "Сумиагропромбіржа" земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області.

Виявивши бажання брати участь у вищезазначених земельних торгах, позивач, сплативши реєстраційний та гарантійний внески за лот, надіслав до виконавця земельних торгів заявку про участь у земельних торгах та 13.10.2021 Фермерське господарство "Алфьоров" та Сумська товарна біржа "Сумиагропромбіржа" уклали угоду № 10/2110/2021/3 про умови участі в земельних торгах у формі аукціону з продажу земельних ділянок або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису).

Відповідно до протоколу № 10/2110/2021 про хід земельних торгів від 21.10.2021 лот № 10, переможцем земельних торгів став учасник № 3 - Фермерське господарство "Алфьоров".

Предметом земельних торгів за лотом № 10 було право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням 01.01 з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 площею 10,5563 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області.

21.10.2021 позивач здійснив оплату винагороди за проведення земельних торгів, відповідно до платіжного доручення № 1987, та оплату за відшкодування витрат, понесених на підготовку лотів до продажу, відповідно до платіжного доручення № 1986.

21.10.2021 на підставі протоколу земельних торгів від 21.10.2021 № 10/2110/21, Кириківська селищна рада (орендодавець) та Фермерське господарство "Алфьоров" (орендар) уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 площею 10,5563 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області. Строк дії договору - 7 років.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію іншого речового права № 282141145 від 01.11.2021, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 площею 10,5563 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області, здійснена 26.10.2021 за Фермерським господарством "Алфьоров".

Після підписання договору сторонами, позивач отримав копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу прав на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 01.01), розташованої за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області (далі - Проект землеустрою).

Проект землеустрою розроблений Приватним підприємством "Сумиспецзем" на замовлення СТБ "Сумиагропромбіржа".

Відповідно до розробленого Проекту землеустрою, угоди № 10/2110/2021/3 про умови участі в земельних торгах у формі аукціону з продажу земельних ділянок або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) від 13.10.2021, протоколу № 10/2110/2021 про хід земельних торгів від 21.10.2021, договору оренди землі від 21.10.2021, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому, позивач у листопаді 2021 року почав підготовку ґрунтового покриву земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 для весняної посівної компанії 2022 року.

06.11.2021 голові Фермерського господарства "Алфьоров" вручено припис від 05.11.2021 № 535/02/05 Гетьманського національного природного парку з вимогами:

1) припинити будь-яку господарську діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів Гетьманського національного природного парку, в тому числі, порушення надґрунтового покриву шляхом дискування, на території Великописарівського природоохоронного відділення в межах Кириківської селищної ради, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963;

2) забезпечити дотримання режиму охорони території Гетьманського національного природного парку на території Великописарівського природоохоронного відділення в межах Кириківської селищної ради, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963.

Позивач вважає, що відповідачем при укладенні договору оренди землі від 21.10.2021 порушено норми Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Земельного кодексу України у зв`язку з таким.

Відповідно до пункту 1 договору оренди землі від 21.10.2021, орендодавець -Кириківська селищна рада надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 10,5563 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області.

Згідно із пунктом 6 договору, інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

У підпункті 1 пункту 16 договору зазначено, що умови збереження стану об`єкта оренди: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до пункту 20 договору, на орендованій земельній ділянці встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (за наявності вписати інші обмеження):

заборона на зміну цільового призначення без проекту землеустрою;

дотримання агротехнічних вимог, що використовуються при сільськогосподарському виробництві;

використання земельної ділянки для ремонту інженерних комунікацій (за наявністю);

право оренди земельної ділянки не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Згідно із підпунктами 1-2 пункту 22 договору орендодавець зобов`язаний:

передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки.

У абзаці 6 розділу 2 Проекту землеустрою зазначено, що земельна ділянка, що відводиться, розташована на території Гетьманського національного природного парку загальнодержавного значення, код обмеження 10.11 - Господарські зони національних природних парків. Обмеження встановлено відповідно до Закону України від 26.06.1992 "Про природно-заповідний фонд України".

На сторінці 17-18 розробленого проекту землеустрою зазначено обмеження на земельну ділянку - 10.11 Господарські зони національних природних парків.

Земельна ділянка накладається на територію Гетьманського національного природнього парку, відповідно до розробленого Проекту організації території Гетьманського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.12.2013 № 562.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач порушив пункт 6 договору оренди землі від 21.10.2021, ввівши в оману позивача, так як передав земельну ділянку з обмеженням у використанні; відповідач порушив пункт 20 договору оренди землі від 21.10.2021, не вказавши в договорі оренди землі обмеження щодо використання орендованої земельної ділянки; відповідач порушив пункт 22 договору оренди землі від 21.10.2021, передавши в користування земельну ділянку, що не відповідає умовам договору; а також передавши земельну ділянку в користування, Кириківська селищна рада, не забезпечила права Гетьманського національного природного парку на користування зазначеної земельної ділянки; відповідач порушив пункт "в" частини четвертої статті 136 Земельного кодексу України, відповідно до якого, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки; відповідач зумовив порушення частини другої статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відповідно до якої на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Ураховуючи те, що Кириківська селищна рада, укладаючи договір оренди землі від 21.10.2021, була обізнана, що на орендованій земельній ділянці наявне обмеження у використанні земельної ділянки, що унеможливлює використання позивачем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що саме по собі суперечить нормам Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а тому договір оренди землі від 21.10.2021, укладений між Кириківською селищною радою та фермерським господарством "Алфьоров", є недійсним.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказував, що:

- ним виконані зобов`язання щодо належного повідомлення позивача про статус земельної ділянки;

- інформація щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 на 01.01 КВЦПЗ є публічною, а тому позивач мав доступ до інформації про встановлені обмеження на користування зазначеною ділянки;

- використання земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва дозволено чинним законодавством із особливостями;

- під час укладення договору оренди спірної земельної ділянки позивач не повідомив про мету укладення договору оренди, отже вважав її неістотною.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність із підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 закону "Про оренду землі").

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України "Про оренду землі" за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 мала цільове призначення - 16.00 (землі запасу), а відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, це земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Відповідачем до рішень Кириківської селищної ради від 14.07.2021 та 17.09.2021 надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо поділу земельних ділянок та змінено цільове призначення, зокрема, спірної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, з 16.00 КВЦПЗ на 01.01 КВЦПЗ.

Згідно із частиною першою статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Указом Президента України від 27.04.2009 № 273/2009 на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області створений Гетьманський національний природний парк (далі - Гетьманський НПП) на підставі "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж національного природного парку "Тростянецько-Ворсклянський" на території Великописарівського, Охтирського, Тростянецького районів Сумської області" (робоча назва згідно Указу Президента України № 774/2008).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно - заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до витягу з "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж національного природного парку "Тростянецько-Ворсклянський" (Проект створення) на території Великописарівського, Охтирського, Тростянецького районів Сумської області", затвердженого Сумською обласною радою 5 скликання рішенням 11 сесії від 04.04.2007, погоджено створення парку.

Розпорядженням Голови Сумської обласної державної адміністрації від 23.05.2007 № 276, розпорядженням Голови Великописарівської районної державної адміністрації від 09.10.2006 № 373 погоджено місце розташування земельних ділянок національного природного парку.

Рішенням 4 скликання 15 сесії Кириківської селищної ради від 19.05.2005, погоджено створення національного природного парку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 183 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державних та комунальних лісогосподарських підприємств, розташованих, в тому числі, на території Великописарівського району Сумської області.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що межі Гетьманського національного природного парку, на даний час, визначені відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і статус установи та його земель визначено розпорядчими документами.

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", зонування території Парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про Гетьманський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 31.08.2020 № 80 (далі - Положення) та Проекту організації території Гетьманського національного природного парку охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.12.2013 № 562.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель, у тому числі, відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Статтею 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено структуру території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об`єктів національних природних парків, встановлено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико - культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням. Так, у межах господарської зони - проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, до якої також входять землі інших землевласників та землекористувачів, включених до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень.

Відповідно до книги II Проект організації території пункту 5.2.3. Режим використання, охорони та відтворення природних ресурсів у межах функціональних зон. На території господарської зони забороняється, у тому числі:

- будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку;

- здійснення всіх видів природокористувань без дозволів, отриманих відповідно до вимог чинного законодавства в межах затверджених лімітів, та їх недотримання, інші види діяльності, що порушують природні комплекси національного природного парку або знижують природну, екологічну чи рекреаційну цінність його території.

Згідно із Законом України № 1423-ІХ "Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" підпунктом 58 пункту 4 розділу І внесено зміни до Земельного Кодексу України та доповнено розділ X "Перехідні положення" Кодексу новим пунктом 24, відповідно до вимог якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарських та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язань повідомити про це відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом.

До 01.01.2023 зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності").

З урахуванням наведених приписів закону, враховуючи наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963 входить до складу Гетьманського національного природного парку як земельні ділянки без вилучення у землекористувача, яким є Кириківська селищна рада, і відносяться до господарської зони Гетьманського НПП. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З урахуваням наведенного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Кириківською сільською радою при укладенні оспорюваного правочину допущено порушення:

- п. в ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України, відповідно до якого, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

- ч. 2 ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку;

- частини третьої та четвертої ст. 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України», згідно яких на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначення та межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного Фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного Фонду.

Зі змісту спірного договору оренди землі, зокрема пункту 1 вбачається, що земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - А.01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що також вказано у пунктах 14,15 договору.

У пунктах 5, 6 договору зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

У пункті 20 договору передбачено обмеження (обтяження) земельної ділянки, в тому числі права третіх осіб, не зазначено таких обмежень.

Пунктом 22 договору передбачено право орендодавця при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки.

З урахуванням наведених умов договору оренди, проаналізувавши його умови та вищенаведені приписи закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у оспорюваному правочині відсутні будь-які відомості про обмеження земельної ділянки, зазначено що земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - А.01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не вказано, що земельна ділянка входить до складу Гетьманського національного парку, що є порушенням вищенаведених положень чинного законодавства та істотних умов договору, що вислу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним в судовому порядку.

Доводи скаржника про те, що інформація про зміну цільового призначення земельної ділянки - є публічною, а позивач не звертався з проханням про надання йому інформації про статус земельної ділянки судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не спростовує допущені відповідачем порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує і те, що використання спірної земельної ділянки - є обмеженим, земельна ділянка може використовуватись виключно як сіножаті та пасовища, в межах ліміті та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27.

При цьому, позивач отримав спірну земельну ділянку з зазначенням у договорі, що інші особливості об`єкта оренди , які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні, і жодних обмежень стосовно використання земельної ділянки також не містили і відповідні умови участі у торгах, обумовлені угодою № 10/2110/2021_3.

Ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ч. 1-3 ст. 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

В свою чергу, на спірній земельній ділянці підприємницька діяльність обмежується можливістю здійснення сіножатства та використання як пасовища, а укладаючи оспорюваний правочин, який не містить будь-яких обмежень та/або застережень стосовно використання спірної земельної ділянки, позивач мав правомірні очікування щодо здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд, з урахуванням ст. 42 Господарського кодексу України, і що в силу законодавчих обмежень використання спірної земельної ділянки є неможливим і суперечить вищенаведеним вимогам закону, чим фактично порушуються також права позивача на здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд.

Довод скаржника про те, що на момент укладення договору оренди, позивачу було відомо про умови використання та всі наявні обмеження щодо земельної ділянки; позивач був обізнаний з проектом землеустрою земельної ділянки до початку аукціону, а отже, був обізнаний про всі наявні обмеження, категорію земель та всі обставини, які є істотними при укладенні договору оренди земельної ділянки - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки встановлені порушення при укладенні оспорюваного правочину свідчать про неможливість передачі позивачу в оренду спірної земельної ділянки саме на визначених у торгах та договорі умовах, і невключення таких умов у договір суперечить вимогам закону.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Зазначене міститься у висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у справі № 904/5726/19.

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон.

Отже обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Разом із тим частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 3-934гс16.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про застосування наслідків правочину у вигляді стягнення 5 817,52 грн орендної плати відповідно до платіжного доручення № 2012 від 23.10.2021, саме з наведених у позові підстав - задоволенню не підлягає.

Також, позивач у позові просив стягнути з відповідача понесені ним витрати у зв`язку з укладенням договору оренди землі від 21.10.2021 за наслідками недійсності правочину, а саме сплачені внески у зв`язку із участю в земельних торгах у формі аукціону у загальному розмірі 11 519,63 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти у розмірі 11 519,63 грн сплачені позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагропромбіржа", що є третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору у даній справі, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині заявлені до неналежного відповідача, що є самостійною окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до належного відповідача в порядку, визначеному процесуальним законом.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди землі від 21.10.2021, укладеного між Кириківською селищною радою та Фермерським господарством "Алфьоров" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області, і вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підтверджені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції обгрунтовано відмовив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди землі від 21.10.2021, укладеного між Кириківською селищною радою та Фермерським господарством "Алфьоров" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:006:0963, яка розташована за межами населених пунктів на території Кириківської селищної ради Охтирського району Сумської області, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог , а саме в частині визнання недійсним оспорюваного правочину, з відмовою у резті задоволених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кириківської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2023 у справі № 920/648/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 920/648/22 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 12.04.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко