Постанова

від 12.04.2023 по справі 910/6551/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/6551/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

від позивача - Оприсняк Б.Р.,

від відповідача -Кладовщикова О.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (повний текст рішення складено 22.02.2021)

у справі № 910/6551/20 (суддя Щербаков С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс"

про стягнення 881 341, 44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" про стягнення 881 341, 44 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на наявність невикористаної попередньої оплати за оренду вагонів в розмірі 762 450, 00 грн., що розрахована, як різниця між загальною сумою сплачених позивачем коштів, та загальною сумою наданих відповідачем послуг, яку відповідач зобов`язаний повернути. Крім того позивачем заявлено до стягнення заборгованість щодо компенсації вартості організації ремонту вагона та витрат, пов`язаних з поверненням вагонів з орендного користування, які відповідач відповідно до умов договору зобов`язаний відшкодувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" 762 450 грн. 00 коп. - попередньої оплати та 11 436 грн. 76 коп. - судового збору.. В решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем всупереч погодженому сторонами розміру орендної плати за одну одиницю рухомого складу на добу у розмірі 400, 00 грн., здійснено нарахування орендної плати починаючи з лютого 2020 року за ставкою 650, 00 грн. Відтак, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи що напіввагони були повернуті позивачем з оренди відповідачу, про що між сторонами складено та підписано відповідні акти, без зауважень та заперечень, відповідач зобов`язаний повернути позивачу кошти у розмірі 762 450, 00 грн.(частина невикористаної орендної плати): 4 350 590, 00 грн. - 3 588 140, 00 грн.) При цьому, судом першої інстанції, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги щодо стягнення грошових коштів, враховуючи що позовна заява містить розрахунок розміру заборгованості заявленої до стягнення, відмовлено відповідачу у проведенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а також відмовлено у зупиненні провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8155/20 про визнання недійсним правочину в частині додатку № 3 від 29.01.2020 року до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року з огляду на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 530, 79 грн. - витрати з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн. - витрати пов`язані з відстоєм вагонів, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного понесення таких витрат, а саме відповідних платіжних доручень, банківських виписок, з яких можливо б було встановити факт перерахування позивачем вказаних коштів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 18.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, за недоведеністю та неповнотою встановлення обставин справи, що мають значення, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що висновки місцевого господарського суду про укладення сторонами Додатку №3 від 29.01.2020 року до договору є помилковими, зробленими без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Відповідач наголошує, що даний додаток ним, як стороною договору взагалі не укладався, у доказ чого до матеріалів справи було долучено нотаріально завірену заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" в якій зазначено, що Стьопін Р.О., як уповноважена статутом особа додаток №3 не підписував. Також до матеріалів справи було долучено висновок експерта №СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020 року відповідно до якого, підпис в графі «Директор Р.О. Стьопін» в додатку №3 до договору оренди залізничного рухомого складу №2-298/12-19 від 06.12.2019 року виконаний не Стьопіним Русланом Олександровичем, а іншою особою. Втім, не зважаючи на заперечення відповідача самого факту укладення додатку №3, а також наявних суперечливих доказів в матеріалах справи, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8155/20 про визнання недійсним правочину в частині додатку № 3 від 29.01.2020 року до договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Крім цього, 30.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат з організації ремонту вагону та витрат пов`язаних з відстоєм вагонів та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, не застосовано норми права в частині встановлення факту понесення витрат позивачем, а також неправильно здійснено оцінку доказів, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги. Зокрема на думку скаржника, позивачем надано до матеріалів справи докази, які належним чином підтверджують понесення позивачем витрат з організації ремонту вагона та витрат пов`язаних з відстоєм вагонів, а саме листи відповідача, акти, розрахунки фактичної вартості при технічному обслуговуванні, картотечні дані, довідки ВУ-23М, довідки ВУ-36М, акти загальної форми ГУ-23, акти про встановлення запасних частин на вагони, видаткові накладні, акти надання послуг, накопичувальній картки, маневрові відомості, розрахунки плати за подачу-забирання вагонів. Відтак, позивач вважає, що в даному випадку факт оплати в контексті формування витрат підприємства не є визначальним, оскільки витрати формуються та включаються до бухгалтерського обліку та фінансової звітності виключно на підставі первинних документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року, розгляд справи призначено на 12.05.2021 року, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20.

07.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20 в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 12.05.2021 року.

12.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

14.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли письмові пояснення.

15.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача.

30.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи.

Також, 30.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

11.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Український транспортний сервіс".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" про зупинення провадження у справі №910/6551/20 до набрання законної сили рішення по справі №910/8155/20 задоволено, провадження у справі №910/6551/20 зупинено до набрання законної сили рішення по справі №910/8155/20.

02.01.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс", відповідача у справі, надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішення у справі №910/8155/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 року поновлено апеляційне провадження за Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, розгляд справи призначено на 01.02.2023 року.

01.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2023 року.

22.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року розгляд справи відкладено на 12.04.2023 року.

12.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 22.03.2023 року представник позивача підтримав клопотання про закриття провадження, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволення апеляційної скарги позивача.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування даного клопотання позивач вважає, що оскільки у справі №910/8155/20 було визнано недійсним додаток №3 від 29.01.2020 року до договору №2-298/12-19 від 06.12.2019 року, а тому провадження у даній справі №910/6551/20 в частині позовних вимог про стягнення 76 450, 00 грн. попередньої оплати підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Однак, колегія суддів звертає увагу позивача, що він помилково трактує поняття відсутність предмету спору, оскільки в даному випадку у зв`язку із визнанням додатку недійсним, відпала підстава для нарахування орендної плати за ставкою, що була визначена у додатку додаток №3 від 29.01.2020 року до договору №2-298/12-19 від 06.12.2019 року.

Отже, оскільки в даному випадку наявний предмет спору, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо поданого відповідачем 30.04.2021 року клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає, що питання, які просив відповідач поставити на вирішення експерту, аналогічні питанням, які були поставлені судовому експерту у справі №910/8155/20 під час призначення судової експертизи, яка в подальшому була проведена, що вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року у справі №910/8155/20.

З огляду на те, що необхідність в призначення судової експертизи у даній справі відсутня, оскільки вже наявний висновок судового експерта щодо визначених питань у клопотанні про призначення судової експертизи, колегія суддів відхиляє дане клопотання.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (далі - орендар) укладено договір № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу, умовами якого передбачено, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад), технічно справний і комерційно придатний до перевезень вантажів, очищений від залишків вантажу. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною. (т.1, а.с. 16-19).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача рухомого складу в оренду відбувається в місці (ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території) погоджені сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акту прийому-передачі вважається першим днем оренди і відповідає даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України. Доставка рухомого складу до місця передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця. Вказані дати повинні відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прибуття або даним ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" (дислокація). У випадку, якщо при прийманні вагонів в оренду виявиться, що вагони не відповідають вимогам пунктів 1.1., 2.3. договору, такі вагони в оренду не приймаються до моменту усунення орендодавцем недоліків вагонів та приведення їх у відповідність до умов цього договору.

Усі витрати, які можуть виникнути у зв`язку з прибуттям вагонів, що не відповідають умовам п. 1.1., п. 2.3. договору, несе орендодавець, а у випадку, якщо такі витрати будуть понесені орендарем орендодавець зобов`язаний компенсувати такі витрати протягом 5-ти банківських днів з дня отримання письмової вимоги з надання відповідних копій документів.

Згідно п. 4.1. договору, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1. цього договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проект якої направляється стороною, що ініціює зміни, іншій стороні (п. 4.2.1. договору).

За умовами п. 4.5. договору, орендодавець направляє акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем оренди. Орендар впродовж 5-ти робочих днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцеві. У разі не повернення акту протягом 20-ти робочих днів акт вважається прийнятим клієнтом за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1. договору).

Також, 06.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 1 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року сторони погодили встановити на грудень місяць 2019 року орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 720,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу. (т.1, а.с. 20).

Даний додаток вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року включно, є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року.

Крім того, 06.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 2 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року сторони погодили встановити орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108, 33 грн.) за одну одиницю рухомого складу на добу. (т.1, зворот а.с. 20).

Даний додаток вступає в силу з 01.01.2020 року і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року.

Позивачем також зазначено, що 29.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" укладено додаток № 3 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року сторони погодили встановити орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 66, 67 грн.) за одну одиницю рухомого складу на добу. (т.1, а.с. 21).

Даний додаток вступає в силу з 01.02.2020 року і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року.

З наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі вагонів в оренду № 1 від 10.12.2019 року, № 2 від 12.12.2019 року, № 3 від 14.12.2019 року, № 4 від 16.12.2019 року, № 5 від 16.12.2019 року, № 6 від 17.12.2019 року, № 7 від 19.12.2019 року, № 8 від 22.12.2019 року, № 9 від 25.12.2019 року, № 10 від 29.12.2019 року, № 11 від 29.12.2019 року, № 12 від 02.01.2020 року, № 13 від 05.01.2020 року, № 14 від 07.01.2020 року № 15 від 08.01.2020 року, № 16 від 10.01.2020 року, № 17 від 12.01.2020 року, № 18 від 17.01.2020 року, № 19 від 17.01.2020 року та № 20 від 23.01.2020 року вбачається, що на виконання умов договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року відповідач передав, а позивач прийняв в оренду 102 напіввагони. (т.1, а.с. 33-43).

Листом № 0551 від 17.02.2020 року позивач повідомив відповідача про повернення вагонів з орендного користування. (т.1, а.с. 63).

Листом № 74 від 21.02.2020 року відповідач підтвердив отримання вказаного листа позивача та повідомив, що інструкція на вивід вагонів з оренди буде надана орієнтовно до 26.02.2020 року. (т.1, а.с.69).

В подальшому, позивачем було повернуто відповідачу з оренди 102 напіввагони, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі вагонів з оренди № 1 від 27.02.2020 року, № 2 від 28.02.2020 року, № 3 від 29.02.2020 року, № 4 від 01.03.2020 року, № 5 від 02.03.2020 року, № 6 від 03.02.2020 року, № 8 від 04.03.2020 року, № 9 від 05.03.2020 року, № 10 від 06.03.2020 року, № 11 від 07.03.2020 року, № 12 від 10.03.2020 року, № 13 від 11.03.2020 року, № 14 від 13.03.2020 року, № 15 від 15.03.2020 року, 3 16 від 17.03.2020 року, № 17 від 21.03.2020 року, № 18 від 19.03.2020 року, № 19 від 27.03.2020 року, № 20 від 01.04.2020 року, № 21 від 06.04.2020 року, № 22 від 13.04.2020 року, без зауважень та заперечень. (т.1, а.с. 22-32).

Позивач зазначає, що на підставі наданих відповідачем по електронній пошті рахунків на оплату № 75 від 12.12.2019 року на суму 71 980, 00 грн., № 76 від 13.12.2019 року на суму 69 100, 00 грн., № 77 від 16.12.2019 року на суму 326 780, 00 грн., №78 від 17.12.2019 року на суму 93 570, 00 грн., № 79 від 18.12.2019 року на суму 59 020, 00 грн., № 81 від 19.12.2019 року на суму 664 950, 00 грн., № 82 від 24.12.2019 року на суму 551 250, 00 грн., № 84 від 26.12.2019 року на суму 45 360, 00 грн., № 1 від 08.01.2020 року на суму 71 280, 00 грн., № 2 від 09.01.2020 року на суму 251 550, 00 грн., № 3 від 10.01.2020 року на суму 33 150, 00 грн., № 4 від 700 700, 00 грн., № 7 від 20.01.2020 року на суму 1 168 700, 00 грн., № 8 від 21.01.2020 року на суму 57 200, 00 грн., № 9 від 27.01.2020 року на суму 186 000, 00 грн. ним здійснено оплату послуг з оренди вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн., що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" № 70-1-1/2020 від 29.01.2021 року. (т.1, а.с. 107-121, т.2, а.с. 106).

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторонами на підтвердження факту надання послуг з оренди напіввагонів щомісячно оформлювалися акти надання послуг, а саме: акт № 36 від 31.12.2019 року на суму 361 440, 00 грн. за послуги з оренди вагонів у грудні 2019 року та акт № 3 від 31.01.2020 року на суму 1 735 500, 00 грн. за послуги з оренди вагонів у січні 2020 року, які погоджені сторонами та підписані сторонами без зауважень. (т.1, зворот а.с. 44, а.с. 49).

Також, в матеріалах справи наявний акт надання послуг № 6 від 29.02.2020 року за послуги оренди вагонів за лютий 2020 року складений відповідачем на суму 1 913 600, 00 грн., який підписаний позивачем із зауваженнями, оскільки, як вказує позивач, розрахунок здійснено виходячи з розміру 650,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн., тож за розрахунком позивача сума акту за лютий мала складати 1 177 600, 00 грн. (т.1, а.с. 46).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надіслано позивачу акт № 8 від 31.03.2020 року на суму 495 300, 00 грн. за надані послуги з оренди вагонів у березні 2020 року разом зі звітом про обсяги наданих послуг. (т.1, а.с. 54-56).

Листом від 17.04.2020 року № 295 позивачем було відмовлено у погодженні вказаного акту, оскільки послуги з оренди вагонів нараховані з розрахунку орендної ставки у розмірі 650, 00 грн., в той час як діючою ставкою, починаючи з лютого 2020 року є ставка у розмірі 400, 00 грн. за один вагон на добу. (т.1, а.с. 61).

Також, позивач зазначає, що ним було організовано ремонт вагона №60632767, на підтвердження чого посилається на акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 28.02.2020 року на суму 13 530, 79 грн., який був надісланий відповідачу, однак не підписаний останнім. (т.1, а.с. 44).

Крім того, як зазначає позивач, оскільки відповідачем не була надана Інструкція у визначений строк, позивачем було укладено договір на відстій вагонів по ст. Покровськ з ТОВ "Вуглепромтранс" та відправлено вагони на ст. Покровськ, що підтверджується актами надання послуг № 139 від 29.02.2020 року, № 171 від 11.03.2020 року, № 187 від 21.03.2010 року, № 136 від 29.02.2020 року, № 175 від 11.03.2020 року, № 278 від 11.04.2020 року, № 138 від 29.02.2020 року, № 156 від 10.03.2020 року, № 180 від 18.03.2020 року, № 242 від 31.03.2020 року, № 266 від 07.04.2020 року, № 137 від 29.02.2020 року, № 173 від 11.03.2020 року, № 189 від 21.03.2020 року, № 301 від 11.04.2020 року. (т.1, а.с. 70-74, 80-81, 85, 87-95).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідачем фактично надані послуги з оренди напіввагонів на суму 3 588 140, 00 грн., оскільки при розрахунку розміру орендної плати, починаючи з лютого 2020 року нарахована плата виходячи з розміру 650,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн., як погоджено сторонами шляхом підписання додатку № 3 від 29.01.2020 року, а загальна сума послуг з оренди залізничних напіввагонів у березні 2020 року з урахуванням ставки (400, 00 грн.) погодженої сторонами додатком № 3 від 29.01.2020 року мала складати 304 800, 00 грн., а відповідно до актів приймання-передачі вагонів з орендного користування загальна сума послуг з оренди залізничних напіввагонів у квітні 2020 року з урахування ставки (400, 00 грн.) погодженої сторонами додатком № 3 від 29.01.2020 року має становити 8 800, 00 грн. Відтак, враховуючи, що позивачем було сплачено кошти за оренду вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн., в той час як відповідачем фактично надані послуги з оренди вагонів на суму 3 588 140, 00 грн., невикористаною на думку позивача залишається орендна плата у розмірі 762 450, 00 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 13 530, 79 грн. - витрат з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн. - витрат, пов`язаних з відстієм вагонів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога від 17.04.2020 року № 297, в якій позивач просив відповідача у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити на користь позивача кошти у сумі 762 450, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією накладної АТ "Укрпошта" від 17.04.2020 року. (т.1, а.с. 60).

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем всупереч погодженому сторонами розміру орендної плати за одну одиницю рухомого складу на добу у розмірі 400, 00 грн., здійснено нарахування орендної плати починаючи з лютого 2020 року за ставкою 650, 00 грн. Відтак, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи що напіввагони були повернуті позивачем з оренди відповідачу, про що між сторонами складено та підписано відповідні акти, без зауважень та заперечень, відповідач зобов`язаний повернути позивачу кошти у розмірі 762 450, 00 грн.(частина невикористаної орендної плати): 4 350 590, 00 грн. - 3 588 140, 00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 530, 79 грн. - витрати з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн. - витрати пов`язані з відстоєм вагонів, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного понесення таких витрат, а саме відповідних платіжних доручень, банківських виписок, з яких можливо б було встановити факт перерахування позивачем вказаних коштів.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договором оренди №2-298/12-19 від 06.12.2019 року.

За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором піднайму, до якого за приписами частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України застосовуються положення про договір найму.

Згідно з вимогами статті 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правових відносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено вище, що також не заперечується сторонами, на виконання умов договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року відповідач передав, а позивач прийняв в оренду 102 напіввагони, а в подальшому позивачем було повернуто відповідачу з оренди 102 напіввагони, що вбачається з актів прийому-передачі вагонів в оренду наявних в матеріалах справи. (т.1, а.с. 22-32, а.с. 33-43).

З довідки АТ "ОТП Банк" № 70-1-1/2020 від 29.01.2021 року вбачається, що позивачем було здійснено оплату послуг з оренди вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн. (т.2, а.с. 106).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.2.1. договору розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проект якої направляється стороною, що ініціює зміни, іншій стороні.

Як вже було зазначено вище, додатком № 1 від 06.12.2019 року, сторони погодили на грудень місяць 2019 року орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 720,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу. Додаток вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 включно, є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

На підтвердження факту надання послуг з оренди напіввагонів щомісячно оформлювались акти надання послуг, зокрема акт № 36 від 31.12.2019 року на суму 361 440, 00 грн. за послуги з оренди вагонів у грудні 2019 підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Оренда плата нарахована за ставкою 720,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу відповідно до додатку № 1 від 06.12.2019 року. (т.1, зворот а.с. 44).

Також, додатком № 2 від 06.12.2019 року сторони погодили орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108, 33 грн.) за одну одиницю рухомого складу на добу. Даний додаток вступає в силу з 01.01.2020 року і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 року.

Акт № 3 від 31.01.2020 року на суму 1 735 500, 00 грн. за послуги з оренди вагонів у січні 2020 року, підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Оренда плата нарахована за ставкою 650,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу відповідно до додатку № 2 від 06.12.2019 року. (т.1, а.с. 49).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем також здійснено нарахування орендної плати починаючи з лютого 2020 року за ставкою 650, 00 грн., що вбачається з акту надання послуг № 6 від 29.02.2020 року за послуги оренди вагонів за лютий 2020 року, складений відповідачем на суму 1 913 600, 00 грн., з акту № 8 від 31.03.2020 року на суму 495 300, 00 грн. за надані послуги з оренди вагонів у березні 2020 року та з акту № 9 від 30.04.2020 року на суму 14 300, 00 грн. за надані послуги з оренди вагонів у квітні 2020 року. (т.1, а.с. 46, 54, т.2, а.с. 89).

Колегія суддів зазначає, що акти №36 на суму 361 440, 00 грн. та №3 на суму 1 735 500, 00 грн. підписані між сторонами без зауважень.

Акт №6 на суму 1 913 600, 00 грн. підписано зі сторони позивача із зауваженням, а саме позивач зазначив, що розрахунок здійснено виходячи з розміру 650,00 грн. за одну одиницю рухомого складу на добу, замість 400, 00 грн., тож за розрахунком позивача сума акту за лютий мала складати 1 177 600, 00 грн.

Акт №8 на суму 495 300, 00 грн. не підсипано зі сторони позивача, однак в матеріалах справи наявний лист від 17.04.2020 року № 295 яким позивач відмовився від погодження вказаного акту, оскільки послуги з оренди вагонів нараховані з розрахунку орендної ставки у розмірі 650, 00 грн., в той час як діючою ставкою, починаючи з лютого 2020 року є ставка у розмірі 400, 00 грн. за один вагон на добу.

Акт №9 на суму 14 300, 00 грн. також не підписаний позивачем, втім з листа №368 від 18.05.2020 року вбачається, що позивач відмовляється від підписання акту №9 від 30.04.2020 року оскільки на думку позивача даний акт може бути погоджений останнім виключно, якщо такий акт буде складений із розрахунку орендної плати в розмірі 400, 00 грн. за один вагон на добу, як це передбачено умовами договору, зокрема додатку №3 від 29.01.2020 року. (т.2, а.с. 93-94).

В той же час, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" про визнання недійсним додатку № 3 від 29.01.2020 року, який є частиною договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року, залишеним постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №910/8155/20 позовні вимоги задоволенні повністю.

Визнано недійсним додаток №3 від 29.01.2020 року, який є частиною договору №2-298/12-19 від 06.12.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистік".

З огляду на викладене, оскільки додаток №3 від 29.01.2020 року, який є частиною договору №2-298/12-19 від 06.12.2019 року визнано недійсним в судовому порядку, колегія суддів зазначає, що зауваження позивача викладені в акті №6, а також відмова позивача від підписання акту №8 та №9 є необґрунтованими.

За умовами п. 4.5. договору, орендодавець направляє акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем оренди. Орендар впродовж 5-ти робочих днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцеві. У разі не повернення акту протягом 20-ти робочих днів акт вважається прийнятим клієнтом за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином.

Відтак, оскільки матеріали справи містять підписані між сторонами без зауважень акти №36 та №3, а також докази отримання позивачем актів №6, №8 та №9, зазначені позивачем зауваження в акті №6 та відмова від підписання актів №8 та №9 є необґрунтованою, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи наявні докази надання відповідачем послуг відповідно до умов договору №2-298/12-19 від 06.12.2019 року на загальну суму 4 520 140, 00 грн.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи позивачем здійснено оплату послуг з оренди вагонів на загальну суму 4 350 590, 00 грн., а тому доводи позивача про наявність невикористаної попередньої оплати за оренду вагонів в розмірі 762 450, 00 грн., що розрахована, як різниця між загальною сумою сплачених позивачем коштів, та загальною сумою наданих відповідачем послуг, яку відповідач зобов`язаний повернути не знаходять свого підтвердження, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 762 450, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 762 450, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 530, 79 грн. - витрати з організації виконання ремонту вагона та 105 360, 65 грн. - витрати пов`язані з відстієм вагонів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2.4. договору, орендар зобов`язаний за свій рахунок забезпечити збереження рухомого складу, його устаткування і комплектуючих, а також підтримку його в справному стані.

Згідно п. 3.2.5. договору, орендар зобов`язаний забезпечувати за свій рахунок підготовку РС під навантаження, вивантаження, а також ТОв-1 та/або ТОв-2 необхідність в проведенні яких виникла через експлуатаційні несправності. У випадку, якщо вказані витрати понесені орендодавцем, орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцю усі понесені орендодавцем витрати, протягом 5-ти банківських днів з дати отримання орендарем рахунка і копій документів, які підтверджують понесені орендодавцем витрати.

Позивач зазначає, що ним було організовано ремонт вагона № 60632767, на підтвердження чого посилається на акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 28.02.2020 року на суму 13 530, 79 грн., який був надісланий відповідачу, однак не підписаний останнім, а також оскільки відповідачем не була надана Інструкція у визначений строк, позивачем було укладено договір на відстій вагонів по ст. Покровськ з ТОВ "Вуглепромтранс" та відправлено вагони на ст. Покровськ, що підтверджується актами надання послуг № 139 від 29.02.2020 року, № 171 від 11.03.2020 року, № 187 від 21.03.2010 року, № 136 від 29.02.2020 року, № 175 від 11.03.2020 року, № 278 від 11.04.2020 року, № 138 від 29.02.2020 року, № 156 від 10.03.2020 року, № 180 від 18.03.2020 року, № 242 від 31.03.2020 року, № 266 від 07.04.2020 року, № 137 від 29.02.2020 року, № 173 від 11.03.2020 року, № 189 від 21.03.2020 року, № 301 від 11.04.2020 року. (т.1, а.с. 44, 70-74, 80-81, 85, 87-95).

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, «необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує».

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України визначає критерії допустимості доказів. Так, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом».

В силу положень ч.ч. 3, 4, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, виходячи із предмету доказування у даній справі, саме позивач повинен довести наявність понесення ним реальних витрат на ремонт вагону, а також на відстій вагонів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що передбачена умовами договору компенсація витрат, як збитки мають реальний характер, та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести, як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Місцевим господарським судом вірно визначено, що у матеріалах справи відсутні докази фактичного понесення позивачем таких витрат, відповідні платіжні доручення, банківські виписки, з яких вбачається перерахування позивачем вказаних коштів матеріали справи не містять.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно надання ним до матеріалів справи доказів, які належним чином підтверджують понесення позивачем витрат з організації ремонту вагона та витрат пов`язаних з відстоєм вагонів не знаходять свого підтвердження, оскільки із вказаних доказів, а саме листів відповідача, актів, розрахунків фактичної вартості при технічному обслуговуванні, картотечних даних, довідок ВУ-23М, довідок ВУ-36М, актів загальної форми ГУ-23, актів про встановлення запасних частин на вагони, видаткових накладних, актів надання послуг, накопичувальних карток, маневрових відомостей, розрахунків плати за подачу-забирання вагонів не вбачається за можливе встановити реальне понесення таких витрат позивачем.

Колегія суддів зазначає, що акт загальної форми ГУ-23 є доказом на підтвердження виявленого факту розукомплектування вагонів. В той же час, повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Так, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у матеріалах справи акти наданих послуг складені належним чином та є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати вказаного ремонту у сумі 13 530, 79 грн. та оплати за відстій вагонів у сумі 105 360, 65 грн.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази можуть свідчити лише про наміри понесення позивачем таких витрат, однак доказів, що саме позивачем здійснив оплату відповідних послуг матеріали справи не містять.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не підтверджують беззаперечного факту понесених позивачем витрат з організації виконання ремонту вагона в розмірі 13 530, 79 грн. та витрат пов`язаних з відстоєм вагонів в розмірі 105 360, 65 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, що й вірно було зроблено місцевим господарським судом.

Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 762 450, 00 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі позивача, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" не підлягає задоволенню

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі №910/6551/20 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року у справі № 910/6551/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" 762 450 (сімсот шістдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн. 00 коп. - попередньої оплати скасувати та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (вул. Ділова, буд. 5, корп. 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40637393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український транспортний сервіс" (вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код - 41443378) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 17 155 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень) 14 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6551/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз