Рішення

від 13.04.2023 по справі 911/76/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2023 р. Справа № 911/76/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА", 03148, місто Київ, вулиця Академіка Корольова, будинок 10-В, квартира 97

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", 07820, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, вулиця Тетерівська, будинок 1

про стягнення 381 037,55 грн заборгованості за договорами

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про стягнення 381 037,55 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 01.06.2021 укладено Договір № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі Договір 1) та Договір № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі Договір 2), умови яких, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуги в січні - лютому 2022 року відповідач не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що послугувало для нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

1) за договором № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі Договір 1): 155 239,00 грн заборгованості; 11 783,85 грн інфляційних, 2 284,00 грн 3% річних та 19 034,60 грн пені;

2) за договором № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі Договір 2): 158 457,00 грн заборгованості; 11 805,60 грн інфляційних, 2 461,50 грн 3% річних та 19 972,00 грн пені.

Позовну заяву подано з посиланням на положення частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Звертаючись з даним позовом позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 відкрито провадження у справі № 911/76/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідача, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

20 лютого 2023 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відновити строк для подачі відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що у зв`язку із вторгненням російських військ на територію України, введенням військового стану та розташування виробничих потужностей відповідача у зоні бойових дій за адресою: смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської області, ТОВ "Пісківський завод скловиробів" на підставі наказу від 25.02.2022 № 168-к, з метою уникнення людських жертв, змушене було призупинити виробничу діяльність до закінчення воєнного стану. У наслідок проведення військових дій безпосередньо на території смт Пісківка, в результаті чого вибуховими хвилями пошкоджено приміщення та обладнання заводу, наказом від 06.03.2023 № 14 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" прийнято рішення про екстрену (аварійну) зупинку скловарних печей з метою уникнення техногенної катастрофи та людських жертв. У результаті аварійної зупинки скловарних печей, останні вийшли з ладу та не придатні для експлуатації без відновлювального капітального ремонту.

Відповідач зауважив, що введення воєнного стану в Україні визнано Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною, яка, на його думку, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договорів.

Разом з тим, не зважаючи на той факт, що форс-мажорні обставини тривають для відповідача і на момент подання цього відзиву, ТОВ "Пісківський завод скловиробів" здійснило 11.01.2023 оплату заборгованості перед позивачем в повному обсязі, а саме за договором № 01062021 від 01.06.2021 сплачено 155 239,00 грн, за договором № 01062021-21 від 01.06.2021 сплачено 158 457,00 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідачем додано до матеріалів відзиву платіжні доручення.

Щодо пропуску строків подання відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою встановлено строк для подачі відзиву відповідач отримав 27.01.2023. Термін подачі відзиву сплинув 13.02.2023. Разом з тим, в ході триваючої військової агресії російської федерації проти України та у наслідок неодноразового масового бомбардування критичної інфраструктури України виникли складні аварійні ситуації в енергетичній системі України, що призвело до регулярних аварійних, позапланових відключень електроенергії. У наслідок зазначених обставин, відповідач був позбавлений об`єктивної можливості своєчасно та належним чином здійснювати свою діяльність, у тому числі підготувати та подати до господарського суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду від 24.01.2023.

Згідно із частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/1426/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку для подання відзиву та долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Позивач, у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України, 08.03.2023 направив на електронну адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що після звернення до суду з цим позовом відповідач 11.01.2023 сплатив позивачу основний борг в розмірі 313 696,00 грн. Разом з тим, позивач зауважив, що відповідачем у відзиві описуються обставини, які не мають відношення до предмету спору та не встановлюють причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які трапилися та неможливістю вчасно оплатити послуги з перевезення. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором № 01062021 від 01.06.2021: 11 783,85 грн інфляційних, 2 284,00 грн 3% річних та 19 034,60 грн пені, а також штрафні санкції за договором № 01062021-21 від 01.06.2021: 11 805,60 грн інфляційних, 2 461,50 грн 3% річних та 19 972,00 грн пені.

Інших заяв та клопотань матеріали справи не містять.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (Замовник) був укладений Договір № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - Договір 1).

Предметом даного Договору є порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником і Перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів Замовника в міжнародному автомобільному сполученні (пункт 1.1 Договору 1).

Пунктом 2.3 Договору 1 передбачено, що Замовником для здійснення конкретних перевезень подаються перевізникові факсом або по електронній пошті заявки на перевезення вантажів.

Згідно із пунктами 5.1 та 5.2 Договору 1, по закінченню перевезення Перевізник надає Замовнику оригінал рахунку, товарно-транспортну накладну міжнародного зразка (CMR) з відмітками одержувача вантажу, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а також здійснює своєчасну та належну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата рахунків здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня розвантаження транспортного засобу та отримання повного пакету оригіналів належним чином оформлених документів на перевезення Замовником, якщо інший термін оплати не буде обумовлений у окремій заявці Замовника.

За прострочення в оплаті належно наданих Перевізником послуг, Замовник виплачує Перевізникові пеню в розмірі 1 (одинарної) облікової ставки НБУ від суми платежу, за кожен день прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України) (пункт 6.2 Договору 1).

Відповідно до пункту 10.1 Договору 1, цей Договір набирає чинності з 01.06.2021 і діє до 31.12.2022 включно.

01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (Замовник) був укладений Договір № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі Договір 2).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 2, Експедитор, діючи за дорученням Замовника, в межах цього Договору, за винагороду зобов`язується надавати послуги з організації перевезення вантажів Замовника найманим вантажним транспортом відповідно до чинного законодавства України в області внутрішніх перевезень, вимогам міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень.

Згідно із пунктами 4.2, 4.3, 4.4 Договору 2, ставки, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ставки є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Порядок і термін оплати обговорюється в Заявці, що направляється Експедиторові перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати не може перевищувати п`яти банківських днів з моменту отримання Замовником повного пакету документів, що включає рахунок, зареєстровану податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, що підтверджують здійснення перевезення і доставку вантажу одержувачеві.

Пунктом 6.4 Договору 2 передбачено, що у разі прострочення платежу за цим Договором Замовник відшкодовує Експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання двома сторонами, скріплення їх підписів печаткою, і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли до вищезгаданої дати.

На виконання умов вищевказаних Договорів, відповідно до:

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 6801 ІВО від 24.12.2021, CMR- накладної, акта надання послуг № 4 від 07.01.2022 та рахунку на оплату № 4 від 07.01.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Peronnes Les Binches (Бельгія) вартістю 55 521,00 грн;

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 7968 АN від 20.01.2022, CMR- накладної № 913049, акта надання послуг № 33 від 25.01.2022 та рахунку на оплату № 33 від 25.01.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Oordegem (Бельгія) вартістю 48 291,00 грн;

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 7968 СR від 03.02.2022, CMR- накладної № 992994, акта надання послуг № 57 від 09.02.2022 та рахунку на оплату № 57 від 09.02.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Zemst (Бельгія) вартістю 51 427,00 грн;

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 0743 СR від 14.02.2022, CMR- накладної № 993710, акта надання послуг № 79 від 21.02.2022 та рахунку на оплату № 79 від 21.02.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Zemst (Бельгія) з урахуванням експедиційної винагороди вартістю 52 763,00 грн;

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 1171 ІВО від 16.02.2022, CMR- накладної № 913043, акта надання послуг № 83 від 23.02.2022 та рахунку на оплату № 83 від 23.02.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Floreffe (Бельгія) з урахуванням експедиційної винагороди вартістю 52 847,00 грн;

-Договір-заявки на перевезення вантажів № 4046 СR від 16.02.2022, CMR- накладної № LV-3388, акта надання послуг № 84 від 23.02.2022 та рахунку на оплату № 84 від 23.02.2022 Перевізником були надані міжнародні транспортні послуги по маршруту смт Пісківка (Україна) Hoboken (Бельгія) з урахуванням експедиційної винагороди вартістю 52 847,00 грн.

Всього надано послуг за двома договорами на загальну вартість 313 696,00 грн, які відповідачем не були оплачені.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з листом-претензією № 20/06/01 від 20.06.2022 про погашення заборгованості, що виникла за Договором 1 та Договором 2.

У відповідь на вказаний лист-претензію ТОВ "Пісківський завод скловиробів" послався на введення з 24.02.2022 військового стану на території України, що призвело до зупинення діяльності підприємства та просив розглянути можливість відстрочити термін виконання зобов`язань на строк дії форс-мажорних обставин.

ТОВ "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" у відповідь на відповідь ТОВ "Пісківський завод скловиробів" повторно надіслало відповідачу лист-претензію № 2 від 28.07.2022 вих. № 28/07/01, в якому вимагало погасити заборгованість. ТОВ "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" зазначило, що із військовою ситуацією, що склалася в Україні, товариство також понесло втрати та знаходиться в форс-мажорних обставинах (підприємство, автопарк підприємства знаходилися в окупованому місті Бородянка). Разом з тим, товариство намагається виконувати свої обов`язки перед партнерами, платити податки та зберігати робочі місця. ТОВ "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" зауважило, що заборгованість, що виникла у ТОВ "Пісківський завод скловиробів" виникла ще до початку війни, суми фрахтів були погоджені, а тому ці витрати були заплановані підприємством для оплати. У зв`язку з важкою ситуацією, ТОВ "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" запропонувало ТОВ "Пісківський завод скловиробів" сплатити заборгованість частинами.

В позовній заяві позивач зазначив, що фактично із січня 2022 року і до теперішнього часу відповідач безпідставно уникає виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 909 Цивільного кодексу України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 306 Господарського кодексу України також передбачає перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.06.2021 та Договору № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 01.06.2021 позивачем, як перевізником та експедитором надано відповідачу, як замовнику послуги з міжнародного перевезення вантажу.

Як пунктом 5.2 Договору 1 та пунктом 4.4 Договору 2, так і умовами договорів-заявок на перевезення, визначено, що оплата рахунків здійснюється замовником протягом 10-15 банківських днів після отримання оригіналів документів.

За твердженнями позивача, рахунки, заявки та акти виконаних робіт надсилались відповідачу у лютому 2022 року, але докази відправлення не збереглися. Однак, позивач 20.06.2022 направив на електронну адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, факт наявності якої відповідач підтвердив своєї відповіддю на претензію.

Отже судом встановлено, що обов`язок замовника з оплати отриманих послуг перевезення є таким, що настав, та як вбачається з матеріалів справи у встановлені договорами строки не проведені.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву повідомлено про оплату в повному обсязі основної заборгованості в сумі 313 696,00 грн за договором № 01062021 від 01.06.2021, що підтверджується платіжними дорученнями: № 13518 від 11.01.2023, № 13519 від 11.01.2023, № 13520 від 11.01.2023 та за договором № 01062021-21 від 01.06.2021, що підтверджується платіжними дорученнями: № 13521 від 11.01.2023, № 132522 від 11.01.2023, № 13523 від 11.01.2023 (платіжні доручення містяться в матеріалах відзиву).

Позивач у відповіді на відзив підтвердив даний факт.

Суд зазначає, що предмет спору це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом даного спору, зокрема є основна заборгованість за договорами 1 та 2.

Сплата відповідачем суми боргу за договорами під час розгляду справи по суті є підставою для закриття провадження у справі в цій частині, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, матеріали позовної заяви направлені до суду 29.12.2022 (дата оформлення експрес відправлення Укрпошти); 09.01.2023 господарським судом постановлено ухвалу про залишення позову без руху, тоді як сплата відповідачем суми боргу за договорами здійснена 11.01.2023, тобто після звернення позивача з позовом до суду.

З огляду на зазначене, провадження у справі № 911/76/23 в частині стягнення 155 239,00 грн заборгованості за договором № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.06.2021 та 158 457,00 грн заборгованості за договором № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 01.06.2021 із відповідача підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині через погашення заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи.

Разом з тим, з огляду на прострочення відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути нараховані на підставі пункту 6.2 Договору 1 та пункту 6.4 Договору 2, а також статті 625 Цивільного кодексу України:

1) за договором № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.06.2021: 11 783,85 грн інфляційних, 2 284,00 грн 3% річних та 19 034,60 грн пені;

2) за договором № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 01.06.2021: 11 805,60 грн інфляційних, 2 461,50 грн 3% річних та 19 972,00 грн пені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У пункті 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору 1 визначено, що за прострочення в оплаті належно наданих Перевізником послуг, Замовник виплачує Перевізникові пеню в розмірі 1 (одинарної) облікової ставки НБУ від суми платежу, за кожен день прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.4 Договору 2 передбачено, що у разі прострочення платежу за цим Договором Замовник відшкодовує Експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022.

Суд зазначає, що 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20.05.2023.

За змістом статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У пункті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями частини другої статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Пунктом 9.1 Договору 1 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це є наслідком непереборної сили, тобто носить надзвичайний і непереборний характер, що виник після укладення договору, і не залежить від волі сторін, які не могли їх передбачити, ні запобігти.

Пунктом 7.1 Договору 2 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за цим договором у разі настання форс-мажорних обставин таких, як війни, повені, епідемії, епізоотії, страйки, ембарго, дії органів влади і управління, що виникли після укладення цього договору і узгодження сторонами заявки.

Матеріали справи свідчать про те, що 25.02.2022 ТОВ "Пісківський завод скловиробів" наказом № 168-к із 26.02.2022 оголосило про призупинення виробництва продукції на невизначений строк (до закінчення воєнного стану в Україні). Крім того оголошено простій з 01.03.2022 всім працівникам крім тих, які задіяні в консервуванні скловарних печей.

Пунктом 5 зазначено наказу передбачено, що під час простою працівники звільняються від обов`язку бути присутніми на робочих місцях при наявному ризику для життя.

Таким чином, введення воєнного стану вплинуло на спроможність своєчасного проведення розрахунків, а отже з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за належне відмовити у задоволенні 19 034,60 грн пені, нарахованої за договором № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.06.2021 та 19 972,00 грн пені, нарахованої за договором № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 01.06.2021.

При цьому слід зазначити, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

В свою чергу у даній справі форс-мажорні обставини виникли через військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та безпосередньо торкнулось підприємства відповідача та його виробничих потужностей розташованих у зоні бойових дій за адресою: смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської області.

До того ж, за наслідками пошкодження майна розташованого на території заводу в смт Пісківа, Бучанського району Київської обл. та продукції, у тому числі за заявою Генерального директора Товариства відкрито зведене кримінальне провадження № 12022111050001560 від 12.05.2022 та за наслідками пошкодження майна відповідача розташованого в смт Пісківка, у тому числі за заявами Генерального директора Товариства відкрито зведене кримінальне провадження № 12022111050002074 від 27.06.2022.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуг є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Під час перевірки розрахунків позивача суд установив, що останнім початок періоду прострочення зобов`язань по Договору 1 визначено з 06.07.2022 (оплата упродовж 15 днів з моменту отримання документів направлених 20.06.2022 разом із претензією № 20/06/01), а по Договору 2 з 26.06.2022 (оплати упродовж 5 днів з моменту отримання документів), оскільки позивач зазначив, що докази направлення у лютому 2022 року оригіналів документів відповідачу не збереглись.

Разом з тим, судом встановлено, що до претензії № 20/06/01, яка направлялась позивачем 20.06.2022, в якості додатків не долучено жодних документів, окрім того в якості доказів направлення, як претензії, так і імовірних оригіналів/копій документів на підтвердження здійснення перевезення матеріали справи також не містять. Отримання претензії № 20/06/01 позивача підтверджується самим відповідачем, оскільки матеріали справи містять відповідь на претензію № 20/06/01.

Таким чином, суд вважає помилковим такий обрахунок позивача строків виконання зобов`язань.

В такому випадку суд вважає за можливе застосувати положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із листів, якими обмінювались сторони вбачається, що відповідач надав відповідь на претензію від 20.06.2022 позивача 22.06.2022, таким чином враховуючи положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що вимога позивача пред`явлена відповідачу 22.06.2022.

Таким чином, строк виконання зобов`язань з оплати послуг за Договором 1 та Договором 2 закінчився 29.06.2022, зі спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені судом обставини, за перерахунком суду сума 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором 1 (155 239,00 грн) за період з 06.07.2022 (визначено позивачем) по 30.11.2022 становить 1 888,39 грн, а сума втрат від інфляції (за період липень-грудень 2022 року) 12 154,45 грн; за Договором 2 (158 457,00 грн) 3% річних за період з 29.06.2022 (встановлений судом) по 30.11.2022 - 2 018,70 грн, інфляційні (за період липень-грудень 2022 року) - 12 406,40 грн.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат є меншими, ніж розраховані судом, та у зв`язку з тим, що відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі, тобто 11 783,85 грн за Договором 1 та 11 805,60 грн за Договором 2.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 907,09 грн (1888,39 + 2018,70) 3% річних та 23 589,45 грн (11 783,85 + 11 805,60) інфляційних втрат. У стягненні 39 006,60 грн (19034,60 + 19972,00) пені суд відмовляє. В іншій частині позовних вимог (313 696,00 грн основного боргу, які були сплачені відповідачем в процесі розгляду справи в суді) провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судових витрат суд виходив з наступного.

Згідно пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, задоволення вимог позивача в частині основного боргу відповідачем проведено після пред`явлення позову, часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 5 117,89 грн покладається на відповідача, решта судового збору (597,67 грн) покладається на позивача у зв`язку з відмовою.

Крім того, як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 400,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві, яка є першою заявою по суті, позивач повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" понесло витрати на забезпечення професійної правничої допомоги в розмірі 20 400,00 грн.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" у цій справі надавалась адвокатом Адвокатського об`єднання "Серотюк, Скакун і партнери" Гриньком Володимиром Федоровичем, який діяв на підставі ордеру серії АІ № 1327439 від 22.12.2022.

Суд установив, що між Адвокатським об`єднанням "Серотюк, Скакун і партнери" (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" (Клієнт) 22.12.2022 укладено договір № АО/ССП-22/12-22 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.4 Договору обумовлено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

29 грудня 2022 року між Адвокатським об`єднанням "Серотюк, Скакун і партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" підписано акт виконаних робіт № 1 до договору № АО/ССП-22/12-22 про надання правової допомоги від 22.12.2022 на загальну суму в розмірі 20 400,00 грн.

За змістом вказаного акта адвокат надав, а замовник прийняв такі послуги:

- попереднє консультування 1 год;

- складання позовної заяви, виготовлення та завірення копій додатків до позовної заяви, виготовлення копії позовної заяви з додатками для відповідача та подача позовної заяви до суду 4,1 год.

Вартість однієї години надання правової допомоги становить 4 000,00 грн.

Досліджуючи надані документи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням "Серотюк, Скакун і партнери" професійної правничої допомоги позивачу у цій справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем неспіврозмірність вимог позивача про стягнення з Товариства витрат на забезпечення професійної правничої допомоги у розмірі 20 400,00 грн не доведено, останній лише послався на відповідні норми процесуального закону, які регулюють такі стягнення.

Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи часткове задоволення позовних вимог, закриття провадження в частині основного боргу в розмірі 313 696,00 грн, оскільки сплата боргу відбулася після пред`явлення позову до суду, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в цій частині за рахунок відповідача в сумі 18 266,78 грн.

Керуючись статтями 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 155 239,00 грн заборгованості за договором № 01062021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.06.2021 та 158 457,00 грн заборгованості за договором № 01062021-01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 01.06.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (07820, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Пісківка, вулиця Тетерівська, будинок 1, ідентифікаційний код 33894121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС УКРАЇНА" (03148, місто Київ, вулиця Академіка Корольова, будинок 10-В, квартира 97, ідентифікаційний код 42985109) 3 907 (три тисячі дев`ятсот сім) грн 09 коп. 3% річних та 23 589 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 45 коп. інфляційних втрат, а також 5 117 (п`ять тисяч сто сімнадцять) грн 89 коп. судового збору та 18 266 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн 78 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 13.04.2023