Рішення

від 22.03.2023 по справі 911/2410/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2410/22

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2410/22

за позовом Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт», м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Груп»,

с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області

про стягнення 741 245,35 грн

Представники:

від позивача:не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Чернігівнафтопродукт» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Груп» (далі-відповідач) про стягнення 741 245,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки паливно-мастильних матеріалів № 757Г від 22.12.2021 в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 502 929,36 грн., з огляду на наявність якої нараховані 120 289,68 грн пені, 107 154,77 грн інфляційних нарахувань та 10 871,54 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 відкрито провадження у справі № 911/2410/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 21.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2022 підготовче засідання було відкладено на 18.01.2023.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2410/22, справу призначено до розгляду по суті на 15.02.2023.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2023 розгляд справи по суті був відкладений на 22.03.2023.

13.03.2023 через канцелярію господарського суду від Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукти» надійшли письмові пояснення № 123 від 10.03.2023 (вх. № 4805/23).

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з`явився, однак 16.01.2023 (вх. № 782/23), 26.01.2023 (вх. № 1556/23), 21.03.2023 (вх. № 5491/23) від позивача до господарського суду надійшли заяви, в яких позивач просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи у господарському суді за його часті, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 між Приватним підприємством «Чернігівнафтопродукт» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Груп» (відповідач, покупець) укладений Договір № 757Г поставки паливно-мастильних матеріалів відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні (далі-ПММ).

Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є Додатком № 1 до умов цього договору (п. 1.2 договору).

Специфікація, яка є додатком до договору до суду не надано.

Умовами пункту 1.3 договору визначено, що право власності на ПММ, вказані у специфікації, виникає у покупця з моменту отримання ПММ покупцем відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору відвантаження товару здійснюється за адресою: 16633, м. Ніжин, вул. Ніжинський шлях, 17; 14001, м. Чернігів, вул. Мазепи, 59 або іншим місцем обумовленого сторонами.

Постачальник і покупець попередньо погоджують найменування й кількість товару партії, що підлягає відвантаженню (п. 2.2.1 договору).

Кількість та ціна товару (окремої партії) визначається відповідно до видаткової накладної (п. 2.2.2 договору).

Партія товару вважається погодженою до передачі покупцеві з моменту підписання та надання покупцеві видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо узгоджується сторонами, з наступним відображенням у рахунку-фактурі.

Рахунок-фактура на поставку товару 18.02.2022 до суду не надано.

Оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з моменту отримання партії товару (п. 3.4 договору).

Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 договору та закінчується 31.12.2022.

Так, позивач вказує на те, що ним було поставлено, а відповідачем прийнято паливно-мастильні матеріали: газ скраплений (2711139700) на загальну суму 502 929,36 грн, про що позивачем до матеріалів справи була надана копія видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022.

На підтвердження поставки товару, позивачем також додана до матеріалів справи копія товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022.

Тобто, в обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає про існування між сторонами правовідносин з поставки товару (паливно-мастильних матеріалів), що виникли на підставі Договору № 757Г від 22.12.2021 поставки паливно-мастильних матеріалів та складених на виконання його умов видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 та товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022.

При цьому, за доводами позивача вартість отриманого відповідачем товару в сумі 502 929,36 грн залишена відповідачем не сплаченою, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, зазначаючи про належне виконання позивачем своїх обов`язків за договором з поставки паливно-мастильних матеріалів (товару) позивачем до матеріалів справи були додані копії видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 на суму 502 929,36 грн та товарно-транспортна накладна № 0000002583 від 18.02.2022.

Однак, під час дослідження матеріалів судом встановлено, що видаткова накладна № РН-0002565 від 18.02.2022 (засвідчену копію якої додано до позовної заяви) не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 ГПК України поставки або отримання товару, оскільки її складено з порушенням вимог до документів первинного бухгалтерського обліку, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За частиною 2 статті 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Натомість, з видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 не вбачається за можливе ідентифікувати осіб, які брали участь в господарській операції з поставки товару на суму 502 929,36 грн зі сторони покупця.

Товарна-транспортна накладна на відпуск паливно-мастильних матеріалів (газ скраплений) № 0000002583 від 18.02.2022 (засвідчена копія якої додана до позову) також не містить підпису покупця.

Оригіналів видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 на суму 502 929,36 грн та товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022 позивачем до суду також надано не було.

13.03.2023 через канцелярію господарського суду від Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт» надійшли письмові пояснення № 123 від 10.03.2023 (вх. № 4805/23), в яких останній вказував на відсутність у нього оригіналів первинних документів та існуванням між позивачем та ТОВ «Глобал Логістик Груп» правовідносин з поставки товару, що виникли на підставі Договору № 757Г від 22.12.2021 поставки паливно-мастильних матеріалів та складених на виконання його умов видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 та товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022.

Так, відсутність у позивача оригіналів первинної документації, обумовлюється повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України та зокрема, тим, що у лютому-березні 2022 року місто Чернігів зазнало артилерійських, ракетних та авіаційних обстрілів. Приватне підприємство «Чернігівнафтопродукт» орендувало приміщення на території нафтобази за адресою: м. Чернігів, вул. Мазепи, 59. При цьому, внаслідок обстрілів на території нафтобази було спричинено пожежу, у зв`язку з чим були знищені як паливно-мастильні матеріали, обладнання та частина первинної документації.

Місцезнаходження позивача є: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66. Доказів оренди позивачем приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 59 до суду не надано.

В додаток до своїх пояснень, позивачем були додані лист № 157 від 16.08.2022 ПП «Чернігівнафтопродукт» до ГУ ДПС у Чернігівській області про втрату первинних документів, лист № 13-06/3721 від 27.07.2022 ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Акт про пожежу від 19.07.2022 та лист Чернігівської обласної прокуратури.

Так, 19.07.2022 року комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Чернігівського районного Управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області майора служби цивільного захисту Бєломитцева Д.С., провідного інспектора відділу запобігання надзвичайних ситуацій Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Мелещенка Р.Л. було складено Акт, яким зафіксовано, що 19.03.2022 внаслідок попадання бойових боєприпасів виникла пожежа за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 59.

Так, в зазначеному акті комісією було зафіксовано, що пожежею було знищено: арматуру, насоси, витратоміри, власником яких є ТОВ «СПК»; паливно-мастильні матеріали, власником яких є ПП «Чернігівнафтопродукт»; резервуар з пальним, трубопроводи, залізнична естокада з обладнанням для зливу нафтопродуктів та скрапленого газу, ремонтний цех з обладнанням, складське приміщення з автозапчастинами, власником яких є ТОВ «СПК».

Однак, з наданих суду доказів не вбачається пошкодження пожежею первинної документації, акт не містить жодних посилань щодо знищення пожежею оригіналів первинних документів, у цьому випадку, саме які б свідчили про існування між позивачем та ТОВ «Глобал Логістик Груп» правовідносин з поставки товару, що виникли на підставі Договору № 757Г від 22.12.2021 поставки паливно-мастильних матеріалів та складених на виконання його умов видаткової накладної № РН-0002565 від 18.02.2022 та товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022.

У листі № 157 від 16.08.2022 ПП «Чернігівнафтопродукт» до ГУ ДПС у Чернігівській області зазначено про те, що з 24.02.2022 регулярними збройними силами РФ в результаті застосування танків, артилерійських систем залпового вогню та ракет невідомих систем було спричинено ураження території будівлі, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, 59, внаслідок чого також зазнала пошкодження адміністративна будівля.

При цьому, ПП «Чернігівнафтопродукт» зазначено перелік знищеної первинної документації.

Однак, відповідний лист № 157 від 16.08.2022 не підтверджує, що військовими діями була знищення первинна документації, яка підтверджує саме поставку ПП «Чернігівнафтопродукт» товару видатковою накладною № РН-0002565 від 18.02.2022 та товарно-транспортної накладної № 0000002583 від 18.02.2022 на суму 502 929,36 грн, а в сукупності з Актом комісії від 19.07.2022, в якому взагалі не йдеться про пошкодження адмінбудівлі за адресою: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, 59, такий доказ для суду є нікчемним.

Отже, у суду не вбачається за можливе ідентифікувати осіб, які брали участь в господарській операції з поставки товару на суму 502 929,36 грн зі сторони покупця, зокрема, за видатковою накладною № РН-00002565 від 18.02.2022 за якою, на думку позивача, у відповідача наявна заборгованість.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № РН-00002565 від 18.02.2022 та товарно-транспортна накладна № 0000002586 від 18.02.2022 не підтверджують факт отримання відповідачем спірного товару.

Відповідно до пунктів 231.3., 231.4. статті 231 Податкового кодексу України акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового. Право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що позивачем - ПП «Чернігівнафтопродукт» самостійно, як платником акцизного податку, складено акцизну накладну № 4188 від 18.02.2022 (засвідчену копію якої додано до позову) однак, що не підтверджують факт вчинення із сторони відповідача спірної господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений цим Кодексом термін.

За пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена в самому документі як дата його складання відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 201.10. статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, обов`язок з реєстрації податкового зобов`язання покладений на продавця (постачальника), натомість, у покупця виникає право на сформування на суму сплаченого податку на додану вартість податкового кредиту.

За висновком суду, податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, а саме зареєстрував податкову накладну та сформував податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки для виникнення в платника права на податковий кредит є лише факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Наведене узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 (п.9.2.).

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач за податковою накладною від 18.02.2022 № 567, задекларував податкові зобов`язання за фактом господарської операції з поставки відповідачу спірного товару, натомість доказів формування відповідачем у звітному періоді податкового кредиту за даною господарською операцією до справи додано не було.

Отже, позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; ст.ст. 74, 81 ГПК України)

З огляду на встановлені обставини, податкова накладна від 18.02.2022 № 567 подана позивачем до суду, не підтверджує факт вчинення відповідачем господарської операції з поставки товару, загальною вартістю 502 929,36 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 цієї статті ).

Відповідно до частини 4 вказаної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Здійснивши аналіз матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено факт поставки відповідачу спірного товару, загальною вартістю 502 929,36 грн., у зв`язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені в сумі 120 289,68 грн., інфляційних нарахувань - 107 154,77 грн та 3 % річних - 10 871,54 грн, то суд відзначає, що враховуючи відмову в задоволені вимоги щодо стягнення основної заборгованості, у суду також відсутні підстави щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, як такі, що є похідними від основної вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал логістик груп» про стягнення 741 245,35 грн відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.04.2023.

Суддя О.О. Христенко