Постанова

від 26.09.2023 по справі 911/2410/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 911/2410/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Кашуба М.О.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 р. (повне рішення складено 12.04.2023 р.)

у справі № 911/2410/22 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Груп"

про стягнення 741245,35 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Приватне підприємство "Чернігівнафтопродукт" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Груп" про стягнення 502929,36 грн заборгованості за договором поставки паливно-мастильних матеріалів № 757Г від 22.02.2021 р., 120289,68 грн пені, 10871,54 грн 3% річних та 107154,77 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив повну оплату за поставлений ним товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2023 р. (повне рішення складено 12.04.2023 р.) у справі № 911/2410/22 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Чернігівнафтопродукт" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що поставка ним товару на загальну суму 502929,36 грн підтверджується видатковою накладною № РН-0002565 від 18.02.2022 р. та товарно-транспортною накладною № 0000002583 від 18.02.2022 р. Також позивач вказує, що за податковою накладною № 567 від 18.02.2022 р. ним було задекларовано податкові зобов`язання за фактом господарської операції з поставки товару відповідачу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 911/2410/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2410/22.

25.05.2023 р. до суду надійшли матеріали справи № 911/2410/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/2410/22 залишено без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2190/23 від 19.06.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2410/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/2410/22передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі 911/2410/22 та призначено її до розгляду на 25.07.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 р. задоволено клопотання Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" про участь у судовому засіданні 25.07.2023 р. у справі № 911/2410/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 25.07.2023 р. представник позивача надав пояснення по суті спору, після чого у судовому засіданні було оголошено перерву до 26.09.2023 р.

У судовому засіданні 26.09.2023 р. представник позивача надав додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник відповідача був позбавлений можливості через будь-які перешкоди бути присутнім у судовому засіданні.

При цьому відповідач не наполягав на обов`язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.12.2021 р. між Приватним підприємством «Чернігівнафтопродукт» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Груп» (далі - покупець) укладений договір № 757Г поставки паливно-мастильних матеріалів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні (далі - ПММ).

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є додатком № 1 до умов цього договору.

Як передбачено п. 1.3 договору, право власності на ПММ, вказані у специфікації, виникає у покупця з моменту отримання ПММ покупцем відповідно до умов цього договору.

За п. 2.1 договору відвантаження товару здійснюється за адресами: 16633, м. Ніжин, вул. Ніжинський шлях, 17; 14001, м. Чернігів, вул. Мазепи, 59 або іншим місцем, обумовленим сторонами.

У відповідності до п. 2.2.1 договору постачальник і покупець попередньо погоджують найменування й кількість товару партії, що підлягає відвантаженню.

Згідно з п. 2.2.2 договору кількість та ціна товару (окремої партії) визначається відповідно до видаткової накладної.

Партія товару вважається погодженою до передачі покупцеві з моменту підписання та надання покупцеві видаткової накладної та товарно-транспортної накладної (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо узгоджується сторонами, з наступним відображенням у рахунку-фактурі.

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 договору, та закінчується 31.12.2022 р. (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Позивач вказує на те, що на виконання умов укладеного договору ним було поставлено, а відповідачем прийнято паливно-мастильні матеріали: газ скраплений (2711139700) на загальну суму 502929,36 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002565 від 18.02.2022 р. та товарно-транспортною накладною № 0000002583 від 18.02.2022 р.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив повну оплату за поставлений ним товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що поставка ним паливно-мастильних матеріалів підтверджується видатковою накладною № РН-0002565 від 18.02.2022 р. на суму 502929,36 грн та товарно-транспортною накладною № 0000002583 від 18.02.2022 р.

Однак вказані видаткова накладна та товарно-транспортна накладна, на які посилається позивач, не підписані відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи те, що видаткова накладна № РН-00002565 від 18.02.2022 р. та товарно-транспортна накладна № 0000002586 від 18.02.2022 р. не підписані з боку відповідача, тому такі документи не підтверджують факт отримання останнім товару за укладеним договором.

Посилання скаржника на те, що поставка товару відповідачу підтверджується тим, що за податковою накладною № 567 від 18.02.2022 р. ним було задекларовано податкові зобов`язання за фактом господарської операції з поставки товару відповідачу, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, обов`язок з реєстрації податкового зобов`язання покладений на продавця (постачальника), натомість, у покупця виникає право на сформування на суму сплаченого податку на додану вартість податкового кредиту.

Податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, а саме зареєстрував податкову накладну та сформував податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки для виникнення в платника права на податковий кредит є лише факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19.

З наданої позивачем податкової накладної від 18.02.2022 р. № 567 вбачається, що останній задекларував податкові зобов`язання за фактом господарської операції з поставки відповідачу зазначеного вище товару, натомість доказів формування відповідачем у звітному періоді податкового кредиту за даною господарською операцією до справи додано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 502929,36 грн заборгованості за договором поставки паливно-мастильних матеріалів № 757Г від 22.02.2021 р. є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 120289,68 грн пені, 10871,54 грн 3% річних та 107154,77 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги у задоволенні якої було відмовлено.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 р. у справі № 911/2410/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 р. у справі № 911/2410/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Чернігівнафтопродукт".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.10.2023 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран