Ухвала

від 12.04.2023 по справі 916/1221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"12" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1221/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., розглянув матеріали заяви Арцизької міської ради (вх.№2-498/23 від 11.04.2023р.) про вжиття заходів забезпечення у справі №916/1221/23

За позовом: Арцизької міської ради (68400, Одеська обл., м. Арциз, вул. Соборна, буд.46, код ЄДРПОУ 04057037, електронна адреса: yur.otdel.amr@gmail.com, lena.ermolenko@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БРТ АГРО» (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.51, код ЄДРПОУ 41220687)

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Арцизька міська рада, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «БРТ АГРО» про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 1 737 350 грн, збитків у розмірі 18 944 грн 36 коп.

Ухвалою суду від 29.03.2023р. позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2023р.

11 квітня 2023р. до суду надійшла заява Арцизької міської ради (вх.№2-498/23 від 11.04.2023р.) про вжиття заходів забезпечення у справі №916/1221/23, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на майно та (або) грошові кошти у розмірі 1 756 грн 36 коп.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що предметом спору у даній справі є неустойка та збитки, завдані у зв`язку з невиконанням ТОВ «БРТ АГРО» своїх зобов`язань за Договором №218 від 29.09.2021р.

Позивач зазначає, що відповідач, ухиляючись від виконання умов Договору, уникаючи відповідальності, змінив назву та місце розташування, не надавши Арцизькій міській раді жодної інформації щодо цього.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача може унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, у зв`язку з чим позивач звернувся з даною заявою до суду.

Позивач просить не застосовувати положення щодо зустрічного забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 136-140 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заяву Арцизької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд ще раз зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021р. у справі №904/5108/20, від 13.08.2021р. у справі №904/4982/21.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно тексту позовної заяви, предметом позову у даній справі є стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 1 737 350 грн та збитків у розмірі 18 944 грн 36 коп., спричинених порушенням відповідачем умов Договору №218 від 29.09.2021р.

Позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову просить суд у якості забезпечення позову накласти арешт на майно та (або) грошові кошти у розмірі 1 756 294 грн 36 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Суд зауважує на тому, що зміна адреси відповідача сама по собі не свідчить про існування або виникнення в майбутньому обставин, які утруднять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення або часткового задоволення позовних вимог.

Також суд зазначає, що дійсно, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (ч. 4 ст. 139 ГПК України).

Однак, позивачем не визначено який саме захід забезпечення позову слід застосувати. Зазначення позивачем у заяві про забезпечення позову альтернативного способу (та/або) є безпідставним, адже, до повноважень суду не відноситься визначення способу забезпечення позову, який має визначити саме заявник. Суд лише оцінює підстави для застосування обраного заявником способу забезпечення позову.

Крім того, у прохальній частині заяви позивачем не зазначено особу, стосовно якої слід вжити заходи забезпечення позову.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Арцизької міської ради (вх.№2-498/23 від 11.04.2023р.) про вжиття заходів забезпечення у справі №916/1221/23.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Арцизької міської ради (вх.№2-498/23 від 11.04.2023р.) про вжиття заходів забезпечення у справі №916/1221/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Н.В. Рога