Рішення

від 03.04.2023 по справі 917/664/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023м. ХарківСправа № 917/664/18

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, ідентифікаційний код 39067387) про стягнення 308 696,29 грн за участю представників учасників справи:

прокурора - Пєскової Ю.В.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у період з 01.06.2015 по 31.10.2016, в порушення вимог статей 125-126 Земельного кодексу України,використовував земельну ділянку площею 726 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, на якій розташована належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля - літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м., без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації і не сплачував за її користування орендну плату за землю, внаслідок чого відповідач зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 308696,29 грн на підставі положень статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2018 передано матеріали позовної заяви керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн № 04-11-31-18 від 05.06.2018 на розгляд Господарського суду Харківської області за виключною підсудністю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 у справі №917/664/18 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на Харківську місцеву прокуратуру № 4.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 917/664/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

28.09.2020 матеріали справи №917/664/18 повернуто до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 для розгляду справи № 917/664/18 визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2020 о 10:30 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26.10.2020 про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2020 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021, позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" про стягнення 308696,29 грн залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі №917/664/18 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.07.2021 матеріали справи №917/664/18 повернуто до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 призначено підготовче засідання на 09.08.2021 об 11:30 год.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.08.2021 про відкладення підготовчого засідання на 25.08.2021 о 12:00 год.

Судове засідання, яке було призначене на 25.08.2021 о 12:00 год не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чистякової І.О. на лікарняному, повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 08.09.2021 о 14:00 год, про що всім учасникам справи було надіслано ухвали про повідомлення від 31.08.2021.

06.09.2021 до суду від прокурора надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№ 20586), в якому останній просив зупинити провадження у справі № 917/664/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду цивільної справи № 646/4738/19, обгрунтовуючи дане клопотання тим, що правовідносини у справі № 646/4738/19 є подібними до правовідносин у справі № 917/664/18, а саме предметом розгляду Об`єднаної Палати Верховного Суду у вказаній справі буде неоднакове застосування ст. 79-1 Земельного кодексу України та Закону України "Про державний земельний кадастр" до правовідносин, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, зокрема, при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2021 провадження у справі № 917/664/18 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду цивільної справи № 646/4738/19.

26.01.2023 на електронну адресу суду від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№2001) у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення, а саме постановлення Об`єднаною Палатою Верховного Суду постанови від 14.02.2022 у цивільній справі № 646/4738/19.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 поновлено провадження у справі № 917/664/18. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено у справі № 917/664/18 підготовче засідання на 13.02.2023 о 12:30 год.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.02.2023 про відкладення підготовчого засідання на 27.02.2023 о 15:40 год.

27.02.2023 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№4635) щодо правового обґрунтування позовних вимог та щодо розрахунку заявлених до стягнення коштів.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 27.02.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2023 о 12:20 год.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20.03.2023 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 03.04.2023 о 10:40 год.

Прокурор в судовому засіданні 03.04.2023 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов повністю.

Представник позивача в судове засідання 03.04.2023 не з`явився, по дату та час проведення цього судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим до суду поштовим повідомленням за№6102272074673 про отримання позивачем 23.03.2023 копії ухвали суду від 20.03.2023.

У клопотанні від 31.08.2021 за вх.№5175 позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2023 не з`явився.

Судом встановлено, що копію ухвали суду від 20.03.2023 надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, яка вказана у позовній заяві прокурором та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте вказана копія ухвали суду від 20.03.2023 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102272077290) 21.03.2023 не вручена адресату, зазначено, що надійшла на сортувальний центр.

Також, 31.03.2023 суд намагався повідомити відповідача про розгляд цієї справи телефонограмою, проте за номером, який вказано прокурором у позовній заяві +380666359553, телефонограма не була прийнята відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу, що за вказаною адресою місцезнаходження відповідача було надіслано копію ухвали суду від 05.10.2020 про призначення підготовчого засідання, в якій було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 07.09.2020 у цій справі. Проте вказана копія ухвали суду від 05.10.2020 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102253165889) не вручена відповідачу та повернута до суду за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку з відміткою пошти від 08.10.2020 "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою пошти.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 23.10.2020, проте відповідач в установлений судом строк відзив на позов до суду не надав, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що не отримання боржником кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, боржник несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на цей час.

В той же час, за приписами частини першої статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною другою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Верховним Судом 04.03.2022 було оприлюднено роз`яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Зокрема зауважується, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Суд зазначає, що за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду від 20 березня 2023 року була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 березня 2023 року за посиланням //reyestr/court/gov/ua/Reviev/109645504.

Отже сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (код ЄДРПОУ 39067387), на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.2014 №21057703, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, з 18.04.2014 по 01.11.2016 на праві власності належала нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Відповідно до акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (далі - акт обстеження від 27.03.2018), складеного Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р.Г., за участі інженера-геодезиста Рядової А.В. (кваліфікаційний сертифікат №012901 від 05.10.2015) та інженера-землевпорядника Ткачової Г.О. (кваліфікаційний сертифікат №000023 від 24.12.2012) встановлено, що згідноінформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.03.2018 №118571896 право власності на нежитлову будівлю літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові з 18.04.2014 по 01.11.2016 зареєстроване за ТОВ "Дельта Гранд" на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.2014 №21057703. ТОВ Дельта Гранд з 18.04.2014 по 01.11.2016 використовувало земельну ділянку площею 0,0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові для експлуатації обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м. без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. Площа земельної ділянки за наведеною адресою, яка використовувалася ТОВ "Дельта Гранд", відповідно до її меж складає 0,0726 га, межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C123188554). Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.11.2016 №19-20.08-3-4804/20-16, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.11.2016 № 8089/0/225-16 та листа Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120, у м. Харкові не зареєстровані, договору оренди вказаної земельної ділянки не готувалось, відповідач не є зареєстрованим як платник земельного податку.

За розрахунками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі вищевказаної інформації сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.06.2015 по 31.10.2016 склала 308696,29 грн.

Зазначена сума розрахована за відповідною формулою, передбаченою Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, виходячи з базової вартості одного квадратного метру земель міста Харкова, встановленої рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, яким затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, а також з площі земельної ділянки відповідно до її меж, що зазначені в акті обстеження від 27.03.2018, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Зважаючи на наведені обставини, прокурорстверджує, що відповідач, фактично використовуючи земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові площею 0,0726 га у період з 01.06.2015 по 31.10.2016 під розміщення власного нерухомого майна, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн, які він просить стягнути на підставі положеньстатті 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави вособі органу місцевого самоврядування - Харківської міської ради, прокурор зазначив, щофакт безоплатного використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності порушує інтереси державив особі Харківської міської ради як уповноваженого органу власника-територіальної громади міста Харкова щодо реалізації передбаченоїч. 1ст. 319 ЦК Україниправомочностівільно, у встановленомузаконом порядку розпоряджатися нею, таке використання ослаблює економічні інтереси територіальної громади міста Харкова, що потребує прокурорського реагування у межах встановленоїКонституцією Україникомпетенції.Такожпрокурор зазначив, що з моменту отримання відповідачем права власності на нерухоме майно, яке знаходитьсяна спірній земельній ділянці та на часподанння позовуу даній справі Харківська міська радане звернулася до суду з позовною заявою та не вжила інших відповідних заходів щодо стягнення недоотриманої орендної платив сумі 308696,29 грн, що призвелодо ненадходження грошових коштівдо бюджету територіальної громади міста Харкова.

Відповідач в установлений судом строк відзив на позов до суду не надав, позовні вимоги не спростував.

Направляючи справу № 917/664/18 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 зробив такі висновки і вказівки, що суди першої і апеляційної інстанцій не дослідили належним чином підстави звернення прокурора із позовом у справі № 917/664/18, що є першочерговим у цьому випадку.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, які відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 308696,29 грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно пункту б статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, в редакції станом на день подання позову, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, вредакції станом на день подання позову, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України, вредакції станом на день подання позову, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки згідно ст. 79-1 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у цивільній справі № 646/4738/19.

Відповідно до Порядку надання земельних ділянок у м. Харкові у власність або користування, затвердженого рішенням Харківської міської ради №1191/13 від 03.07.2013 особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, - заявник, звертається до Харківської міської ради, на ім`я міського голови, із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зазначенням місця розташування (адреси), цільового призначення та орієнтовного розміру (площі) земельної ділянки, а також бажаного терміну експлуатації об`єкта.

У подальшому передача вказаної земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки у користування (оренду або постійне користування) або про передачу у власність.

Таким чином, чинним законодавством покладено обов`язок забезпечення розробки землевпорядної документації саме на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (код ЄДРПОУ 39067387), на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.2014 №21057703, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, з 18.04.2014 по 01.11.2016 на праві власності належала нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 1498,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

При цьому в матеріалах справи відсутній укладений у період з 18.04.2014 по 01.11.2016 договір оренди спірної земельної ділянки між відповідачем та Харківською міською радою, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач у період з 18.04.2014 по 01.11.2016 використовував без достатньої правової підстави спірну земельну ділянку, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідноз пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокремаза завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняєтьсявід обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіянане з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України). За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не грунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48гс21.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці за адресою по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові.

З аналізу змісту норм статей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному випадку наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, площею 0,0726 га.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні.

Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. У відповідності до положень пункту "а" частини другої статті 83 ЗК України земельна ділянка по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові належить територіальній громаді міста Харкова на праві комунальної власності. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах не отримані Харківською міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини "виправданого очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Суд зазначає, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлову будівлю вул. вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові.

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем нежитлова будівля будучи згідно статті 181 ЦК України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Як вже зазначалось вище, норми ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та у постанові Великої палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, Велика палата Верховного Суду у вказаних постановах зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у господарській справі № 922/2828/20 міститься висновок, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст.ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у цивільній справі № 642/4792/17, зазначено зокрема, що суди, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 15.08.2017 року, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується відповідачем, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку.

За розрахунком Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, здійсненим на підставі акту обстеження земельної ділянки від 27.03.2018, який є належним і допустимим доказом щодо визначення розміру орендної плати, сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.06.2015 по 31.10.2016 склала 308696,29 грн.

Зазначена сума розрахована за відповідною формулою, передбаченою Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, виходячи з базової вартості одного квадратного метру земель міста Харкова, встановленої рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, яким затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, а також з площі земельної ділянки відповідно до її меж, що зазначені в акті обстеження від 27.03.2018, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

При цьому, розмір доходу ТОВ "Дельта Гранд" через відсутність платежів за земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові розраховано Департаментом територіального контролю Харківської міської ради як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за участі інженера-геодезиста Рябової А.В. (кваліфікаційний сертифікат №012901 від 05.10.2015) та інженера-землевпорядника Ткачової Г.О. (кваліфікаційний сертифікат №000023 від 24.12.2012), площа земельної ділянки яка використовувалася ТОВ "Дельта Гранд" відповідно до її меж складає 0,0726 га.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RТК приймача GNSS S660Р № S6626С123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660Р №S6626С123188554).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shр" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів міста, Харківською міською радою, в межах своїх повноважень встановлених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі Податкового Кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України "Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 23.03.1995 №213 та рішення 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.10.2012 № 894/12 "Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5215-VІ про зміну і встановлення межі міста Харкова", рішенням 25 сесії 6 скликання №1209/13 від 03.07.2013 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, яка включає в себе базову вартість одного квадратного метра земель, економіко-планувальне зонування земель, в тому числі: опис меж економіко-планувальних зон та схему економіко-планувального зонування, значення коефіцієнтів Км2 економіко-планувальних зон, а також визначення впливу локальних факторів у складі: карти-схеми зон впливу функціонально-планувальних, інженерно-інфраструктурних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних локальних факторів та значення коефіцієнтів Км3 зон впливу локальних факторів.

Відповідно до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1209/13 від 03.07.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова встановлена у сумі 291,18 грн.

Зазначена базова вартість щорічно підлягає індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель", і відповідно до листа Держземагентства України від 13.01.2015 у 2015 році індексується на коефіцієнт індексації 1,249 та відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у 2016 році - на коефіцієнт індексацій 1.789817, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - X, за 2015 рік - 1,249 та за 2016 рік - 1,433.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства, будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державного комітету України по земельних ресурсах та Української академії аграрних наук "Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" №18/15/21/11 від 27.01.2006 земля по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, на якій розташовано нежитлова будівля літ. "Д-2", відноситься до земель комерційного використання відповідно за функцією використання.

Розрахунки проведено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради із застосуванням комплексу геодезичних та землевпорядних робіт та програмного комплексу з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, розробленого на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженої рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013 та введеної в дію з 01.01.2014, в яких в електронному вигляді міститься інформація про зонування міста та арифметичні показники коефіцієнтів.

Зокрема, спірна земельна ділянка, відповідно до опису меж економіко-планувальних зон Економіко-планувального зонування земель міста Харкова розташована в зоні код 7533, у зв`язку з чим, в ході розрахунку застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф - 2,5; коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах міста Км2 - 2,52 та коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території Км3 - 1,30506.

За допомогою вищевказаних коефіцієнтів розрахунковим методом отримано дані про нормативну грошову оцінку конкретно визначеної земельної ділянки, під будівлею, що належала на праві власності ТОВ "Дельта Гранд", а саме: літ. "Д-2".

Перевіривши наданийрозрахунок,суд вважає йогоправильним та арифметично вірним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства та неспростованим відповідачем.

Щодо представництва прокурором та захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).

Згідно частин 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в редакції чинній на момент подання позову у справі, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний орган не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні правові висновки викладені у пунктах 45, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україніміські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Українівизначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У зв`язку з викладеним, Харківська міська рада є належним позивачем у вказаній справі.

Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Відповідно до положень ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Отож місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру, вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Так, судом встановлено, що прокурор в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подав до Харківської міської ради повідомлення про намір звернутися до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати від 05.06.2018 №04-07-3338 вих-18. З даним позовом прокурор звернувся у той же день 05.06.2018 згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що у листі №8987/0/226-18 від 10.04.2018 Департамент територіального контролю Харківської міської ради повідомив місцеву прокуратуру про те, що на виконання запиту прокуратури на адресу Харківської міської ради №1076вих-18 від 29.03.2018 про вжиття заходів самоврядного контролю та проведення перевірки користування ТОВ "Дельта Гранд" земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено перевірку та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові використовувалась без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Дельта Гранд" з 18.04.2014 по 01.11.2016 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 1498, 6 кв.м., а з 01.11.2016 земельна ділянка площею 0,0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові використовується ТОВ "Ольга" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-2" також без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Також у відповідь на лист прокуратури №04-07-2983вих18 від 21.05.2018, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради поінформовано місцеву прокуратуру листом №12346/0/226-18 від 01.06.2018 про те, що Харківська міська рада з позовом про стягнення орендної плати за землю не зверталась.

Отже позивач за результатами звернення прокурора та проведеної перевірки був обізнаний про ймовірне порушення своїх інтересів, про що повідомив прокуратуру 10.04.2018 (майже за 2 місяці до подання позову прокурором). З цього часу Харківська міська рада з самостійним позовом не звернулась, і не навела поважність причин такого не звернення. Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурором з даним позовом до суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у цій справі №917/664/18.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що потребувало прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищевказані обставини свідчать про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова та про допущення позивачем бездіяльності щодо їх захисту, а тому у прокурора наявні достатні підстави для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги прокурора не спростовано.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 4630,44 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129, 131-1, 140 Конституції України, ст. 22, 79, 79-1, 83, 120, 125, 1166, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 79, 120, 122, 123, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, ідентифікаційний код 39067387) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 4630,44 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, ідентифікаційний код 39067387).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, ідентифікаційний код 39067387) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 4630,44 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "13" квітня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова