Постанова

від 05.04.2023 по справі 908/2225/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2225/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (Тищенко О.В., Станік С.Р., Михальська Ю.Б.) у справі №908/2225/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" до Запорізької обласної державної адміністрації про припинення акту постійного користування та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Відповідач) про припинення акту постійного користування та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з припиненням ПАТ "АЗМОЛ" Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, користувачем якої було ПАТ "АЗМОЛ", фактично втратив свою чинність та підлягає визнанню припиненим. Позивачем було надіслано Відповідачу проєкт договору оренди, згідно з типовою формою договору оренди, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 із змінами та доповненнями, проте, Відповідач виставив вимоги щодо встановлення в договорі оренди орендної ставки в розмірі 12% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач вважає такі вимоги Відповідача безпідставними, незаконними та такими, що містять ознаки дискримінаційних дій у відношенні Позивача в порівнянні до інших землекористувачів, які орендують ділянки промислового цільового призначення, розташовані в межах населеного пункту - міста Бердянська та порушують його права в частині володіння, користування та розпорядженням нерухомим майном, яке знаходиться на території вказаної земельної ділянки; Відповідач ухиляється від укладання договору оренди, який є типовим і підлягає обов`язковому укладанню, оскільки об`єкт нерухомості має спільну юридичну долю із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 позовну заяву передано за підсудністю в Господарський суд міста Києва в порядку частини третьої статті 31 ГПК України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 позов задоволено повністю.

4.1. Визнано припиненим право постійного користування Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" земельною ділянкою площею 54,5239 га кадастровий номер 2310400000:10:007:0003, оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ЯЯ9122909, виданим 15.10.2009. Зобов`язано Відповідача внести відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Зобов`язано Відповідача укласти з Позивачем договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: 71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вул. Ярослава Мудрого, 2, кадастровий номер: 2310400000:10:007:0003, площею 54,5239 га в редакції Позивача (текст договору викладено в резолютивній частині рішення суду).

5. Рішення суду мотивовано тим, що, звертаючись до Відповідача з проєктом договору оренди, Позивачем долучалася копія рішення Бердянської міської ради №4 від 14.07.2020 про встановлення ставок плати за землю на 2021 рік, яке розміщено на сайті Бердянської міської ради. Оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсним (незаконним) або скасованим рішення Ради і вказане рішення є підставою для визначення розміру орендної плати та укладення договору оренди землі, тому позовні вимоги в частині зобов`язання Відповідача укласти з Позивачем договір оренди землі є обґрунтованими. Зважаючи на те, що ПАТ "Азовські мастила і оливи" постановою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 у справі №908/3667/13 визнано банкрутом і арбітражний керуючий (ліквідатор) Товариства відмовився від права постійного користування земельною ділянкою, тому позовна вимога про визнання припиненим Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Постанова суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів прийняття Відповідачем рішення про припинення постійного користування земельною ділянкою ліквідованою особою та надання Позивачу права оренди відповідної земельної ділянки на визначених умовах, тоді як прийняття відповідних рішень є компетенцією, у даному випадку, Відповідача як органу, уповноваженого на розпорядження землями державної власності. Крім того, між сторонами не було узгоджено такі істотні умови договору оренди землі, як розмір орендної плати, строк оренди, розмір об`єкта оренди, порядок розрахунків. До того ж, оскільки матеріалами справи не доведено, що та редакція проєкту договору, яка викладена в прохальній частині позову, є спірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

8. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано пункти 10.1.1, 10.21, 14.1.136, 14.1.147, 284.1 та 288.4 Податкового кодексу України, і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.

10. Хоча спірні правовідносини сторін виникли до набрання чинності частини тринадцятої статті 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021, проте, на даний час регулювання спірних правовідносин має здійснюватися за статтею 120 Земельного кодексу України в зазначеній редакції, але висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини тринадцятої статті 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021 наразі відсутній.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Як встановили суди попередніх інстанцій, постановою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 у справі №908/3667/13 ПАТ "Азовські мастила і оливи" (ПАТ "АЗМОЛ") визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У ході ліквідаційної процедури за результатами відкритого аукціону Позивач придбав цілісний майновий комплекс ПАТ "АЗМОЛ", до складу якого увійшли об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, що перебували на праві постійного користування ПАТ "АЗМОЛ" на підставі Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, однією із яких була земельна ділянка кадастровий номер 2310400000:10:007:0018 площею 0,2086 га (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №122907 від 15.10.2009).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.03.2019 внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ "АЗМОЛ".

12.1. Як посилається Позивач у позовній заяві, та, як встановили попередні судові інстанції, протягом кількох років (2018-2021 роки) Позивач звертався до Відповідача із заявами (листами), в яких, посилаючись на те, що він набув право власності на комплекс будівель та споруд, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:10:007:0003, просив припинити право постійного користування зазначеної земельної ділянки за ПАТ "АЗМОЛ", надати в оренду вказану земельну ділянку, укласти договір оренди цієї земельної ділянки, встановити орендну плату за земельну ділянку в розмірі 1,5% річних від нормативної грошової оцінки.

Відповідач, посилаючись на пункти 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, пропонував розглянути питання щодо визначення річної суми платежу орендної плати у розмірі 12% нормативної грошової оцінки.

13. Звертаючись до суду, Позивач зазначив, що Відповідач безпідставно ухиляється від укладення з Позивачем договору оренди земельної ділянки, чим порушує земельне законодавство, зокрема, Закон України "Про оренду землі", статтю 377 ЦК України, статтю 120 ЗК України.

14. Приймаючи рішення у справі про задоволення позовної вимоги про визнання припиненим право ПАТ "АЗМОЛ" постійного користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, оскільки постановою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 у справі №908/3667/13 ПАТ "АЗМОЛ" визнано банкрутом і листом від 28.10.2017 арбітражний керуючий (ліквідатор) Товариства відмовився від права постійного користування земельною ділянкою площею 54,5239 га кадастровий номер 2310400000:10:007:0003, але Відповідачем не прийнято рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, тому наявні підстави для припинення права ПАТ "АЗМОЛ" постійного користування земельною ділянкою площею 54,5239 га кадастровий номер 2310400000:10:007:0003, яке оформлено Державним актом на право постійного користування землею, серії ЯЯ9122909, виданим 15.10.2009. Щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання Відповідача укласти з Позивачем договір оренди спірної земельної ділянки, то, зважаючи на те, що рішення Бердянської міської ради №4 від 04.07.2020 про встановлення ставок плати за землю на 2021 рік не визнано недійсним (незаконним) та не скасоване, тому воно є підставою для визначення розміру орендної плати та укладення договору оренди землі.

15. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду та дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття Відповідачем рішення про припинення постійного користування земельною ділянкою ліквідованою особою та надання Позивачу права оренди відповідної земельної ділянки на визначених умовах, тоді як прийняття відповідних рішень є компетенцією, у даному випадку, Відповідача як органу, уповноваженого на розпорядження землями державної власності. Крім того, між сторонами не було узгоджено такі істотні умови договору оренди землі, як розмір орендної плати, строк оренди, розмір об`єкта оренди, порядок розрахунків. До того ж, оскільки матеріалами справи не доведено, що та редакція проєкту договору, яка викладена в прохальній частині позову, є спірною.

16. Позивач у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови апеляційного господарського суду, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини тринадцятої статті 120 ЗК України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021. Скаржник вважає, що, хоча спірні правовідносини сторін виникли до набрання чинності частини тринадцятої статті 120 ЗК України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021, проте на даний час регулювання спірних правовідносин має здійснюватися саме за статтею 120 ЗК України в зазначеній редакції (пункт 10 постанови).

17. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

17.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, у даному випадку не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

18. Як вже зазначалося вище, Позивач протягом 2018-2021 років звертався до Відповідача з листами, в яких, посилаючись на набуття ним права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні іншої особи, просив надати в орендне користування цю земельну ділянку. При цьому, в зверненнях Позивач обґрунтовував свою позицію статтею 120 ЗК України.

19. Колегія суддів звертає увагу на те, що в частині, яка стосується переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на ній, положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України слід застосовувати в редакції, чинній на час набуття особою (у даному випадку Позивачем) права власності на відповідне нерухоме майно. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.11.2022 у справі №915/766/21, від 03.11.2022 у справі №908/671/18(908/2269/21).

20. Водночас, під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не було встановлено конкретний час (дату) набуття Позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, позаяк встановлено, що ним придбано майно за результатами відкритого аукціону у ході ліквідаційної процедури ПАТ "АЗМОЛ" (за рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 у справі №908/3667/13 ПАТ "АЗМОЛ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру) і вже при зверненні до Відповідача в 2018 році (про що зазначає і сам Позивач у позовній заяві) Позивач послався на факт набуття ним права власності на це майно. Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли до звернення Позивача з листом у 2018 році, а тому статтю 120 ЗК України слід застосовувати у відповідній редакції, тобто, в редакції, чинній на час набуття особою (у даному випадку Позивачем) права власності на відповідне нерухоме майно.

20.1. Згідно з положеннями статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Такі ж положення містяться у статті 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

20.2. Тобто, нормами земельного та цивільного законодавства передбачено перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Водночас, у разі переходу права власності на майно, розташоване на такій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право користування земельної ділянки, на якій знаходиться вказане майно, в тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

20.3. Слід зазначити, що, у даному випадку припинення права користування спірною земельною ділянкою у попереднього землекористувача відбувається автоматично у зв`язку з переходом цього права (в тому ж обсязі і на тих же умовах) до нового власника об`єкта нерухомості в силу прямої норми закону і не потребує прийняття судового рішення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №927/57/19).

21. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено" №1720-IX від 08.09.2021 статтю 120 ЗК України викладено в новій редакції, зокрема, частину тринадцяту цієї статті. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що, хоча спірні правовідносини сторін виникли до набрання чинності частини тринадцятої статті 120 ЗК України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021, проте на даний час регулювання спірних правовідносин має здійснюватися саме за статтею 120 ЗК України в зазначеній редакції.

22. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001.

23. З огляду на те, що Позивачем не доведено час (дату) набуття ним права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто, не доведено, що спірні правовідносини між сторонами виникли після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено" №1720-IX від 08.09.2021, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 120 ЗК України в редакції Закону України від №1720-ІХ від 08.09.2021, тому відповідні доводи скаржника є необґрунтованими.

24. З огляду на наведене в пунктах 18-23 цієї постанови, колегія суддів вважає, що, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, підстав для формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування вказаної скаржником в пункті 10 цієї постанови норми права у контексті спірних правовідносин немає. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими апеляційним господарським судом фактичними обставинами справи, а також з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції Позивача.

25. Щодо посилань скаржника на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано пункти 10.1.1, 10.21, 14.1.136, 14.1.147, 284.1 та 288.4 Податкового кодексу України, і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній (пункт 9 постанови), колегія суддів зазначає, що, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що Орендодавцем (Відповідачем) не приймалося рішення про надання спірної земельної ділянки Позивачу в оренду, як цього вимагають положення статті 16 Закону України "Про оренду землі", що є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, тому відсутні підстави для формування висновку щодо визначених скаржником в пункті 9 постанови норм права у контексті спірних правовідносин. Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з висновками апеляційного господарського суду і зробленою ним оцінкою доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржувану постанову в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №908/2225/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв