Постанова

від 04.04.2023 по справі 914/441/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/441/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кузь І. І. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Мехеда Н. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Львівської міської ради

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2022 (суддя Березяк Н. Є.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 (судді: Марко Р. І. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.) у справі

за позовом Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2022 року Львівська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (далі - Товариство) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орендар вчасно не звернувся до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, а до невчасно поданої заяви він не долучив додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Крім того, позивач стверджує, що всупереч умовам договору оренди від 19.05.2015 № З-2780 та затвердженим містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки на вул. Залізничній, 7 відповідач отримав документ на будівництво не автомийки зі збірно-розбірних конструкцій (без права капітального будівництва - без фундаментів), а зареєстрував в Інспекції ДАБК у м. Львові повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), тому наявні всі правові підстави для відмови Товариству у продовженні договору оренди земельної ділянки. На думку позивача, зазначений договір оренди земельної ділянки від 19.05.2015 № З-2780, що укладався терміном на 5 років, припинив свою дію 26.02.2020 і його не було поновлено. Рада також зазначає, що нею були виявлені порушення у використанні спірної земельної ділянки, що зафіксовано в акті обстеження.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022, у задоволені позову відмовлено з тих підстав, що між сторонами цього спору наявні договірні відносини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі Рада просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 914/441/22, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статей 328, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки суди не врахували висновки щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20.

Скаржник наголошує, що:

1) на спірній земельній ділянці діють обмеження у використанні;

2) отримання ТОВ "Автосервіс" повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 06.06.2019 суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, а також умовам договору оренди землі від 19.05.2015 № 3-2780, затвердженим містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки;

3) дозвіл на влаштування паркану не надавався;

4) суди не врахували акт обстеження спірної земельної ділянки від 24.12.2021 № 126 як належний та допустимий доказ, чим порушено положення статті 76 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи

6. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 914/441/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.04.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 19.05.2015 на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ухвали Ради від 19.10.2006 № 219 "Про розмежування повноважень між виконавчим органом Львівської міської ради" між Радою та Товариством було укладено договір оренди землі, за змістом якого:

- орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал Ради від 26.07.2012 № 1675 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові", від 25.12.2014 № 4250 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", від 26.02.2015 № 4380 "Про продовження ТзОВ "Автосервіс" терміну оренди земельної ділянки на вул. Залізничній, 7" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7 (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:02:005:0016, загальною площею 0, 7425 га, у тому числі під забудовою 0,3828 га, інше 0, 3597 га (у тому числі площею 0, 7425 га у межах червоних ліній) (пункт 2);

- на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: кам`яні нежитлові будівлі (пункт 3);

- договір укладено на 5 років до 26.02.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

- земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель (пункт 15);

- дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи. Дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37);

- дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендарем земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38).

9. У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі (строк дії договору визначено до 26.02.2020), відповідач листом від 31.10.2019 № 31/10, тобто із дотриманням строку, передбаченого Законом України "Про оренду землі" та умовами самого договору оренди землі, звернувся до позивача із повідомленням про намір поновити на новий термін договір оренди землі від 19.05.2015, який зареєстрований у Раді за № 3-2780. Надіслання відповідачем зазначеного листа позивачу підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком про його направлення.

10. 03.01.2020 Товариство через ЦНАП надало Раді заяву та усі необхідні документи для продовження дії договору оренди землі (вх. № 2-651/АП-24), що підтверджується відповідним описом прийнятих документів.

11. 24.12.2021 Радою складено акт № 126 обстеження земельної ділянки на вул. Залізничній, 7 у м. Львові, відповідно до якого земельна ділянка в межах червоних ліній площею 0,7425 га фактично використовується Товариством для обслуговування нежитлового приміщення в будівлі під літ. "3-1" загальною площею 2449,9 м2 та нежитлової будівлі під літ. "П-2" - медпункт загальною площею 733,9 м2. Під час обстеження також виявлено, що нежитлові будівлі, на які були відсутні документи на право власності, демонтовано Товариством, на самій земельній ділянці житлових будівель не виявлено. Частина земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:02:005:0016, орієнтовною площею 0,2522 га є огородженою металевими стовпцями на бетонній основі для майбутнього відгородження парканом. На цій земельній ділянці залита бетонна плита з фундаментом під очисні споруди, на якій змонтовано конструкції металевого каркасу з навісом автомобільної мийки самообслуговування. Дозвіл Залізничної районної адміністрації на влаштування огорожі на вул. Залізнична, 7 у м. Львові, обов`язковість одержання якого передбачено Положенням про порядок влаштування огорож у м. Львові, Товариству не надавався.

12. За результатами розгляду справи № 914/3333/21 рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі за позовом Товариства до Ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, позовні вимоги задоволено; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 18.05.2015, укладеного між Радою та Товариством щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:02:005:0016, загальною площею 0,7425 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7, та зареєстрованого у Раді 19.05.2015 за № З-2780, зі змінами, внесеними договором про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого у Раді 19.05.2015 за № З-2780 та в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції 05.06.2015, номер запису про інше речове право 9965698, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654071146101, зареєстрованого у Раді 15.03.2017 за № З-2934, у редакції, викладеній у судовому рішенні. Рішення суду мотивовано тим, що Товариство дотрималося встановленої процедури укладення договору оренди землі на новий строк, що передбачено як умовами договору оренди землі, так і чинним законодавством, надавши своєчасно лист звернення з відповідними документами, в тому числі проект додаткової угоди. Суд першої інстанції у справі № 914/3333/21 також визначив, що дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування та містобудівної документації під час будівництва Товариством автомийки самообслуговування було предметом перевірки, проведеної 01.12.2021 Інспекцією ДАБК у м. Львові, за наслідками якої складено акт № 739-пп, яким встановлено, що будівництво автомийки самообслуговування здійснено Товариством відповідно до вимог чинного законодавства. Робочий проект "Будівництво ТзОВ "Автосервіс" автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових приміщень в м. Львові" пройшов експертизу у філії Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області та за результатами якої складено експертний звіт від 15.11.2017 №14-2659-17, в якому зазначено, що робочий проект виконано згідно з вимогами вихідних даних на проектування та розроблений з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва.

Відповідно до вимог частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позиція Верховного Суду

13. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20 щодо застосування положень статей 328, 376 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України.

16. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

17. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

18. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Ради до Товариства про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

19. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20, з огляду на таке.

20. У справі № 922/2319/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є стягнення вартості втраченого вантажу у сумі 44 150,00 доларів США.

21. У справі № 913/502/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є стягнення 546 245,80 грн штрафу, 1445,88 грн пені та розірвання договорів оренди землі.

22. У справі № 916/1168/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є визнання недійсним рішення Южненської міської ради від 16.12.2008 № 984-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Санта-Юг", визнання недійсним договір оренди землі з усіма додатковими угодами до нього, визнання недійсним рішення Южненської міської ради від 22.12.2015 № 121-VII "Про припинення права постійного користування Виробничо-комерційної фірми у вигляді ТОВ "ВІД" земельною ділянкою", усунення перешкод позивачеві у користуванні власністю шляхом зобов`язання ДП "Санта-Юг" не перешкоджати позивачеві у користуванні земельною ділянкою та нежитловою будівлею.

23. У справі № 905/1232/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є визнання недійсним рішення комісії АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" із розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

24. З викладеного вбачається, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19 є помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, зважаючи на предмет спору у справі № 914/441/22 (звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки). При цьому у жодній із зазначених постанов не має висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 328, 376 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України.

25. У справі № 914/2200/20 (предмет спору - зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі), на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, судами було встановлено, що між відповідачем та власником спірної земельної ділянки (позивачем) немає договірних відносин.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20 на підставі положень частин 2, 3 статті 152 ЗК України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 ЗК України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Однак у справі, яка розглядається (№ 914/441/22), суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки, встановивши, що між сторонами цього спору наявні договірні відносини (рішенням Господарського суду Львівської області від 31.03.2022 у справі № 914/3333/21 визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного між Радою та Товариством щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:02:005:0016, загальною площею 0,7425 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7), дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, з урахуванням встановлених у справі, яка розглядається (№ 914/441/22), обставин наявності між сторонами цього спору договірних відносин щодо користування спірною земельною ділянкою, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині доводів скаржника, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20.

26. Отже, доводи скаржника про застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 328, 376 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України без врахування висновків щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20, колегія суддів вважає такими, що не отримали підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Висновки Верховного Суду

27. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

29. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

30. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норми матеріального права (статей 328, 376 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України) під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

31. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 914/441/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай