Рішення

від 13.04.2023 по справі 460/5953/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2023 року м. Рівне№460/5953/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Західпроменерго" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Західпроменерго" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №347547 від 24.01.2023 року згідно якої було застосовано до ПП "Західпроменерго" адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000грн. В обґрунтування позовної заяви позивач стверджує, що ніколи не порушував правил перевезення вантажів автомобільними дорогами України, в тому числі на 127 км. а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, оскільки транспортний засіб, згадка про який міститься в постанові про накладення штрафних санкцій, перебуває в користуванні орендаря ПВКФ «Фіалка». Вказує, що в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", позивач не є автомобільним перевізником, оскільки не здійснював діяльності із перевезення вантажів чи пасажирів, а відтак відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності помилково та протиправно. Також позивач зазначив, що жодних повідомлень про розгляд справи про порушення правил перевезення вантажів від відповідача не отримував, а тому був позбавлений можливості надати відповідні пояснення для відповідача на стадії розгляду ним справи про порушення. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті проти задоволення позовних вимог заперечує. У своєму відзиві відповідач вказав, що чинним законодавством покладено на перевізника обов`язок з забезпечення дотримання нормативних габаритно-вагових параметрів, а водія пред`явлення до перевірки відповідних документів, що позивачем не було дотримано. Крім того, відповідно до норм Інструкції № 379, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП «Західпроменерго» передало транспортний засіб у користування ПВКФ «Фіалка» та не є перевізником. Крім того, ТТН, на яку посилається позивач, під час перевірки була відсчутня у водія. Також вказує, що 16.01.2023 Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області рекомендованим листом із врученням направляв ПП «Західпроменерго» повідомлення про розгляд справи, який відбувся 24.01.2023. Позивачу 23.01.20223 вручено рекомендований лист із запрошенням на розгляд справи. З вищевикладеного вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте до Відділу державного нагляду (контролю) не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Пояснень, клопотань, заяв не надавав. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази судом встановлено таке.

05.12.2022 відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 333600. В акті вказано, що 05.12.2022 на 127 км. а/д Н-22 о 13 год. 10 хв. перевірено транспортний засіб Volvo-тягач, DEDE-напівпричіп-платформа, номерний знак НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 . Належить транспортний засіб ПП «Західпроменерго».

Перевіркою встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажів відсутні документи: посвідчення водія відповідної категорії; товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж; протокол перевірки та адаптації (цифрового) тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.01.2023 № 347547, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000грн на підставі ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів на момент проведення перевірки без документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 57, 58 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом встановлено, що транспортний засіб Volvo-тягач, DEDE-напівпричіп-платформа, номерний знак НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , перебуває у платному користуванні ПВКФ «Фіалка» згідно Договору оренди машин № 5, а водій ОСОБА_1 , є працівником ПВКФ «Фіалка».

Наведені обставини підтверджується наступними документами:

договором оренди машин № 5 від 30.06.2020 р.; актом приймання передачі об`єкту оренди від 01.07.2020 р.;

актом приймання-передачі об`єкту оренди від 31.12.2020;

актом надання послуг № 165 від 30.12.2022р;

повідомленнями про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадяться діяльність від 05.12.2019 та 25.12.2019р;

податковою накладною № 44 від 30.12.2022;

листом ПВКФ «Фіалка» № 26 від 02.03.2023р;

наказом № 1-к від 02.01.2019р про працевлаштування ОСОБА_1 на посаду водія ПВКФ «Фіалка»;

рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 р. у справі № 460/8976/20, згідно якого судом встановлено обставини щодо перебування транспортних засобів в оренді у ПВКФ «Фіалка».

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну від 05.12.2022 № Р216, в якій, як перевізник, вказано ПВКФ «Фіалка», водій ОСОБА_1 .

Суд враховує, що така ТТН не надавалась в ході проведення перевірки відповідачем, однак, така ТТН доводить той факт, що перевізником вантажу 05.12.2022 на автодорозі Н-22 транспортним засобом Volvo-тягач, DEDE-напівпричіп-платформа, номерний знак НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 відносно якого було проведено перевірку, було саме ПВКФ «Фіалка», а не ПП «Західпроменерго».

Аналіз вищенаведеного переліку документів дає підстави дійти висновку, що дійсно з грудня 2020 року транспортний засіб Volvo-тягач, DEDE-напівпричіп-платформа, номерний знак НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 перебуває в користуванні іншої юридичної особи ПВКФ «Фіалка» та були відсутні у володінні позивача.

При цьому, наявність податкової звітності щодо нарахування заробітної плати (єдиного внеску), звітності про основні засоби, що задіяні у виробництві за формою 20-ОПП, які подавалися ПВКФ «Фіалка» до відповідного контролюючого органу, як до моменту виявлення порушення, так після його, а також відомостей про реєстрацію податкових накладних, що складалися за результатом оформлення актів приймання-передачі послуг із оренди, виключає можливість їх оформлення позивачем на передодні звернення до суду виключно з метою ухилення від відповідальності.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. А відтак, наявність товарно-транспортної накладної (або іншого визначеного законодавством документа на вантаж ) є обов`язковою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Актом № 333600 від 05.12.2022 встановлено, що транспортним засобом Volvo-тягач, DEDE-напівпричіп-платформа, номерний знак НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , під час надання послуг з перевезення вантажів відсутні посвідчення водія відповідної категорії; товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж.

Дійсно, під час проведених перевірок встановлені порушення, факт наявності яких позивач не спростовує та не заперечує.

Однак, аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, акту проведення перевірки, та положення вище перелічених норм права, суд дійшов до висновку, про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ПП «Західпроменерго» не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не має відношення до подій, які описані згаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

Крім того, зауваження відповідача про те, що відповідно до Інструкції № 379, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ПП «Західпроменерго» передало транспортний засіб у користування ПВКФ «Фіалка» та не є перевізником, суд вважає не обґрунтованим, оскільки відповідно до п. 2 2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом.

Водночас, суд зважає, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення, так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водія транспортного засобу, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Щодо ознайомлення водія з актом перевірки та підписання їх, суд вже зазначав, що водій ОСОБА_1 є працівником ПВКФ "Фіалка".

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами причетність до виявлених порушень саме особи позивача. Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про застосування штрафу не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування до Приватного підприємства "Західпроменерго" адміністративно-господарського штрафу № 347547 від 24 січня 2023 року в повному обсязі.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Західпроменерго" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 2684грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 березня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Західпроменерго" (вул. Санаторна, 4, с. Олександрія, Рівненський район, Рівненська область, 35320, ЄДРПОУ/РНОКПП 37246018)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Небесної Сотні, 34, м. Рівне, 33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Т.О. Комшелюк