Рішення
від 13.04.2023 по справі 620/1576/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/1576/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 06.02.2023 через уповноваженого представника звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі УДМСУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.10.2022 щодо громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання;

- зобов`язати відповідача поновити позивачу посвідку на постійне проживання відповідно до норм Закону України «Про імміграцію».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, скасовуючи посвідку, належним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що при оформленні документів позивач надав неправдиві відомості, що це за відомості та в чому саме вони полягають або ним було надано підроблені чи недійсні документи, на підставі яких він отримав посвідку. Зокрема, під час додаткової перевірки документів позивача не було враховано, що: протягом тривалого часу (2015-2019 роки) ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України і справжність та відповідність штампів про перетин не викликали сумнівів у компетентних органів; відсутність в системі «Аркан» інформації про перетин кордону може свідчити про можливий збій в роботі електронної бази даних, до якої позивач не має ніякого відношення; у період з 2016 по 2019 роки відносно позивача органами міграційної служби проводилась перевірка щодо відповідності вимогам чинного законодавства України в частині імміграції іноземних громадян наданих ним даних, документів та підстав і жодних порушень встановлено не було.

Ухвалою судді від 17.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 09.03.2023 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 09.03.2023 клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів по справі задоволено, витребувано у ОСОБА_1 копії всіх сторінок паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 18.06.2013.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що за результатами перевірки особової справи позивача щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання та щодо надання дозволу на імміграцію було встановлено наявність підстав для скасування дозволу на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ, оскільки його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей щодо законності перебування в Україні. Зокрема, перевіркою встановлено, що на момент оформлення ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 від 07.07.2014, строком дії до 10.05.2017, він перебував в Україні без наявності законних підстав, а саме: інформація щодо останніх на момент оформлення посвідки перетинів Державного кордону України на виїзд (05.03.2014) та в`їзд (28.05.2014) відповідно до проставлених в паспорті серії НОМЕР_1 штампів відсутня в системі «Аркан» (а.с. 42).

Також оскільки позивач є громадянином Республіки Узбекистан, що належить до держав із безвізовим порядком в`їзду відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, йому було дозволено перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів. Водночас, за відомостями системи «Аркан» востаннє перед оформленням посвідки на тимчасове проживання (07.07.2014) позивач перетинав Державний кордон України на в`їзд 21.11.2013, тобто більш ніж за 8 місяців до оформлення посвідки.

На переконання відповідача, вказані обставини свідчать про те, що під час оформлення посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 перебував на території України за відсутності законних підстав, з порушенням встановленого законодавством строку перебування в Україні, та надав свідомо неправдиві відомості щодо законності свого перебування в Україні.

У свою чергу, отримана позивачем внаслідок повідомлення неправдивих відомостей посвідка слугувала підтвердженням наявності у нього законних підстав для перебування в Україні, що є обов`язковою умовою для отримання дозволу на імміграцію.

Враховуючи наведене, УДМСУ в Чернігівській області вважає рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується національним паспортом (а.с. 55-57).

25.06.2014 позивач відповідно до частини 13 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку №251, у зв`язку із перебуванням у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , звернувся до Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання.

07.07.2014 УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 , строком дії до 06.07.2015 (а.с. 75, 76).

Рішеннями УДМС України в Чернігівській області від 29.05.2015 та від 11.05.2016 ОСОБА_1 продовжувався строк дії посвідки до 28.05.2016 і 10.05.2017 відповідно (а.с. 50-51, 75).

02.06.2016 на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» позивач звернувся до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію.

З урахуванням висновку від 20.07.2016 ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну, дійсний до 19.07.2017 (а.с. 47-49).

28.07.2016 стосовно позивача прийнято рішення про оформлення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , строком дії «безстроково».

12.08.2019 позивача документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_4 , строком дії до 08.08.2019 (а.с. 16, 52, 77).

26.02.2021 ДМС України видано наказ №28 «Про проведення перевірки з окремих питань діяльності УДМС у Чернігівській області» (а.с. 58-59).

За результатами перевірки 06.12.2021 складно акт, у якому зокрема зазначено, що на момент подачі заяви на оформлення посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 повідомив про себе завідомо неправдиві відомості, тому посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 повинна бути скасована. Крім того, зазначено, що вказане є підставою для скасування дозволу на імміграцію (а.с. 60-64).

Листом УДМС України в Чернігівській області від 16.12.2021 до ДМС України направлено справи про надання дозволу на імміграцію в України та документування посвідкою на постійне проживання іноземних громадян, з проектами висновків про скасування дозволів на імміграцію в Україну (а.с. 65).

Листом ДМС України від 18.02.2022 підтримано проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , рекомендовано його до затвердження з певними доповненнями (а.с. 66).

Разом з тим, у зв`язку з веденням активних бойових дій в межах міста Чернігова 25.02.2022 та виникненням реальної загрози захоплення кореспонденції, відсутності можливості вручення її адресату і подальшого збереження, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №152, кореспонденція ДМС України, в тому числі і вказаний лист з додатками, була знищена шляхом спалювання з дотриманням режиму секретності, що підтверджується листом від 29.04.2022. доповідною запискою від 20.07.2022 (а.с. 67, 68).

У зв`язку з наведеним, на виконання наказу ДМС України від 26.02.2021 №28, посадовими особами УДМС України в Чернігівській області повторно складено та 13.10.2022 затверджено висновок про скасування громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 дозволу на імміграцію; скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі обміну посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 від 12.08.2019, на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (а.с. 81-83). Перевіряючі дійшли таких висновків у зв`язку із тим, що посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 не могла підтверджувати законність перебування іноземця на території України на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, оскільки її було отримано на підставі наданого громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_1 паспортного документу серії НОМЕР_1 з штампами перетину кордону «Виїзд 05.03.2014», «В`їзд 28.05.2014», проте згідно інформації, отриманої з бази «Аркан», зазначених перетинів іноземець не здійснював.

13.10.2022 УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення №30-Д про скасування позивачу дозволу на імміграцію, виданого Державним центром персоналізації 02.03.2019, строком дії до 01.03.2029 (а.с. 84).

Також відповідачем 13.10.2022 прийнято рішення №74012500050875 про скасування ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання № НОМЕР_4 (а.с. 85).

Про прийняті рішення позивача повідомлено листом від 14.10.2022 (а.с. 86-88).

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі Закон №2491-ІІІ) іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина п`ята статті 9 Закону №2491-ІІІ).

Аналогічні вимоги містяться в пункті 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі Порядок №1983).

Пунктом 10 Порядку №1983 встановлено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Пунктом 18 Порядку №1983 передбачено, що ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися, у тому числі, до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

При цьому, пунктами 21, 22 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі Порядок №321), пунктами 1, 3 якого передбачено, що посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які, зокрема мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Посвідка видається строком на 10 років (пункт 4 Порядку №321).

Відповідно до пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію (пункт 68 Порядку №321).

Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у скасування посвідки (пункт 72 Порядку №321).

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Відповідно до матеріалів справи на виконання наказу ДМС України від 26.02.2021 №28 посадовими особами УДМС України проведено перевірку окремих питань діяльності Управління, в ході якої встановлено оформлення ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 на підставі наданих іноземцем завідомо неправдивих відомостей, що, у свою чергу, є підставою для скасування дозволу на імміграцію відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 12 Закону №3491-ІІІ.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що для підтвердження законності свого перебування в Україні, на момент звернення до територіального підрозділу УДМС у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію від 02.06.2016, позивач надав посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 від 07.07.2014, строком дії до 10.05.2017. Проте, перевіркою особових справ позивача встановлено, що на момент оформлення йому вищезазначеної посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 перебував в Україні без наявності законних підстав.

Так, законність перебування на території України позивач підтвердив штампами перетину кордону «Виїзд 05.03.2014», «В`їзд 28.05.2014», зазначеними в копії наданого паспортного документу серії НОМЕР_1 . Однак, згідно інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», зазначених перетинів кордону іноземець не здійснював. Разом з тим, присутність громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 у зазначений період (з 05.03.2014 до 28.05.2014) підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, укладеного іноземцем 22.05.2014 на території України з громадянкою України ОСОБА_2 (а.с. 71-72).

Водночас, за відомостями системи «Аркан» востаннє перед оформленням позивачу посвідки на тимчасове проживання 07.07.2014 він перетинав державний кордон України на в`їзд 21.11.2013, тобто більш ніж за 8 місяців до оформлення посвідки.

Вказане підтверджується роздруківкою з системи «Аркан» (а.с. 78-80).

З метою з`ясування фактичних обставин справи, судом витребувано в позивача належним чином завірену копію закордонного паспорта серії НОМЕР_1 від 18.06.2013. Однак, відповідно до довідки Консульського відділу Посольства Республіки Узбекистан в Україні від 23.03.2023 №571/2-24 у 2018 році ОСОБА_1 вказаний документ здав через його псування. 26.11.2018 Посольством було оформлено сертифікат №356862 на повернення до Республіки Узбекистан на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 101).

У зв`язку з наведеним, позивачем надано копію нового паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , виданого 02.03.2019 (а.с. 102-119).

При цьому, у поданому позові представник позивача зазначав, що протягом 2015-2019 років позивач неодноразово перетинав Державний кордон України і під час прикордонного контролю не виникали сумніви у справжності та відповідності штампів у його паспорті, що свідчить про можливий збій в роботі електронної бази даних «Аркан».

Пунктом 37 Порядку №321 передбачено, що ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Умови перетинання державного кордону України визначають положення Закону України «Про прикордонний контроль».

Разом з тим, загальні вимоги до збирання, використання та зберігання інформації про осіб, які перетнули державний кордон України регулює Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затверджене наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472 (далі - Положення №472, в редакції, яка діяла станом на 28.05.2014).

Відповідно до пункту 3 Положення №472 База даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» (далі - База даних осіб), - автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та відповідно документів громадян України на право виїзду з України і в`їзду в Україну, у тому числі паспорта громадянина України, та паспортних документів іноземців та осіб без громадянства.

Згідно із пунктами 8-9 Положення №472 База даних осіб формується шляхом ведення інформації про осіб з використанням автоматизованих робочих місць «Інспектор» (стаціонарних, портативних, кишенькових) (далі - АРМ «Інспектор») до програмно-технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю (далі - ПТК АПК) інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ІТС) «Гарт-1» і передавання її в режимі реального часу до ЦСД системи «Гарт» з використанням технічних засобів телекомунікаційної мережі Державної прикордонної служби України.

ПТК АПК ІТС «Гарт-1» розгортаються в усіх пунктах пропуску (пунктах контролю) (далі - пункти пропуску) через державний кордон, де здійснюються пасажирські перевезення та пропуск осіб через державний кордон.

Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль» (в редакції, яка діяла станом на 28.05.2014) передбачено, що відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства.

Пунктом 14 Положення №472 передбачено, що відомості про особу вводяться до Бази даних осіб посадовими особами, зокрема, із паспортних документів іноземців та осіб без громадянства із застосуванням приладів для автоматичного зчитування машинозчитувальної зони паспортних документів (паспортрідерів), у тому числі і з електронних чіпів, що містять інформацію про власника, зокрема й інформацію про його біометричні дані, а в разі відсутності таких приладів чи даних у машинозчитувальній зоні - уручну.

Пунктом 7 Положення №472 передбачено, що формування Бази даних осіб передбачає можливість інформаційної інтеграції з подібними базами даних інших правоохоронних органів, а також центральних органів виконавчої влади, суб`єктів системи «Аркан» згідно з чинним законодавством.

Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон затверджено наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України 03.04.2008 №284/287/214/150/64/175/266/75 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 3, 8 система «Аркан» - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, приймання, отримання, передавання, реєстрація, зберігання) щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, та автоматизований доступ до інформаційних ресурсів (баз даних) суб`єктів системи «Аркан».

Вона створюється з метою своєчасного, достовірного та функціонально повного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності суб`єктів системи стосовно здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, припинення протиправної діяльності фізичних і юридичних осіб, які незаконно переправляють мігрантів в Україну або транзитом переміщують їх через територію України, посилення контролю за додержанням правил в`їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, а також виконання інших завдань у правоохоронній сфері згідно із законодавством.

У пункті 9 Положення №472 перелічено функції системи «Аркан», серед яких поповнення інформаційних ресурсів (баз даних) інформаційних систем органів виконавчої влади у режимі обробки повідомлень; надання суб`єктам системи «Аркан» інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) інформаційних систем органів виконавчої влади; забезпечення двосторонніх інформаційно-телекомунікаційних зв`язків між суб`єктами системи «Аркан».

Таким чином, при наданні посадовою особою прикордонної служби іноземцю дозволу на перетин державного кордону у паспортному документі такої особи проставляється відмітка про перетинання державного кордону. Крім того, із паспортних документів іноземця до Бази даних осіб вводяться відомості про особу.

Разом з тим, в ході додаткової перевірки міграційної справи позивача уповноваженими особами відповідача встановлено, що штампи перетину державного кордону, які були проставлені у паспортному документі серії НОМЕР_1 , відсутні в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією «Аркан».

Враховуючи викладене, суд констатує підтвердження фактів, встановлених і відображених відповідачем у Висновку про наявність підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ.

При цьому, попередні перевірки документів позивача, не спростовують можливості додаткових перевірок і виявлення під час їх проведення порушення іноземцем вимог законодавства України щодо імміграції.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення про скасування громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

При ухваленні рішення судом враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.10.2019 по справі №300/564/19, відповідно до яких скасовуючи дозвіл на імміграцію позивача, суд мав би також виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивача на сім`ю, інтереси для добробуту дітей позивача та міцність соціальних, культурних і родинних зв`язків у сім`ї позивача.

Верховний Суд зазначив про необхідність дотримання одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої, доведеної у встановленому законом порядку, вини останнього.

З інформації, відображеної в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб встановлено, що 22.05.2014 між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с. 71-72).

Зі змісту дозволу на імміграцію від 20.07.2016 встановлено, що він виданий позивачу на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», який передбачає, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України (а.с. 49).

Разом з тим, 01.10.2016 шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу (а.с. 73-74).

Суд зауважує, що матеріали справи не містять інформації щодо перебування позивача у шлюбі, наявності у нього дітей, утриманців, місця роботи, перебування у власності нерухомості тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача відповідають критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї скасування дозволу на імміграцію не матиме наслідком повну зміну способу життя.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2023 року.

Позивач: громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37804450, вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна

СудЧернігівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.04.2023
Оприлюднено17.04.2023
Номер документу110212416
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них

Судовий реєстр по справі —620/1576/23

Постанова від 14.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 13.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 23.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 02.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 07.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.12.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.11.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 30.10.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 06.09.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Рішення від 13.04.2023

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Бородавкіна С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні