Постанова

від 13.04.2023 по справі 280/6868/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6868/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року (суддя Новікова І.В.) у справі №280/6868/22 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

скасувати наказ №33-к від 31.10.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 ;

поновити позивача на посаді помічника судді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області з 31.10.2022;

стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

стягнути з відповідача 2 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що з 09.08.2021 працювала у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на посаді помічника судді ОСОБА_2 . Позивачку звільнено з посади помічника судді, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Фактично підставою звільнення стало переведення судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 до іншого суду. Незаконність свого звільнення позивачка пов`язувала з тим, що під час звільнення їй не було запропоновано працевлаштування в суд, до якого переведено суддю ОСОБА_2 , а саме до Комунарського районного суду міста Запоріжжя, чи переведення на іншу посаду державної служби, або переведення на іншу посаду не державною служби. Також, позивачка вказувала на те, що суддею ОСОБА_2 подання щодо її звільнення не вносилось, що свідчить про незаконність звільнення позивача з займаної посади.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено такі висновки.

Так, суд дійшов висновку про те, що позивачка була призначена на посаду помічника судді за строковим трудовим договором, який діє не довше ніж період перебування безпосереднього керівника судді у штаті суду.

З цих підстав суд вказав на те, що оскільки безпосередній керівник позивачки - суддя ОСОБА_2 вибула зі штату Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, то строк дії трудового договору позивачки закінчився, що свідчить про правомірність її звільнення з займаної посади.

Стосовно аргументів позивачки про те, що їй не було запропоновано роботу в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на інших посадах, суд вказав на те, що посада помічника судді, як працівника патронатної служби, має свої особливості, зокрема, на помічника судді не поширюється дія статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, а саме положення трудового законодавства України щодо попередження про майбутнє звільнення та переважного права на залишення на роботі.

З приводу аргументів позивачки про те, що відповідачами не було вирішено питання щодо її працевлаштування в Комунарському районному суді міста Запоріжжя, в який переведено суддю ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції відповідачів таке питання взагалі не відноситься, оскільки для вирішення цього питання необхідна не лише згода самої позивачки, а і подання відрядженого судді, якого у спірному випадку подано не було.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою позивачки з висновками суду першої інстанції щодо правомірності її звільнення з посади помічника судді. Так, позивачка вказує на те, що її було звільнено у період оголошеного наказом голови суду простою із збереженням середнього заробітку. Судом першої інстанції були застосовані норми права (Положення про помічника судді), яких не існувало на момент відрядження (переведення) судді до іншого суду та які суттєво погіршують становище особи, а отже такі норми права не могли бути застосовані у спірних відносинах. Крім цього позивачка вказує на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки її аргументам про те, що її звільнення не було прогнозованим та передбачуваним, а відповідачем було прийнято рішення про звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору, хоча жодним законом не передбачено, що трудовий договір визначений певним строком.

У відзиві на апеляційну скаргу ТУ ДСА в Запорізькій області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що з 09.08.2021, за поданням судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді.

31.10.2022 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області видано наказ №33-к «Про звільнення помічника судді ОСОБА_1 », відповідно до якого наказано звільнити ОСОБА_1 , помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 , 31.10.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України).

Підставою для видання вказаного наказу зазначено: «у зв`язку з тимчасовим переведенням шляхом відрядження судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 згідно з рішенням Голови Верховного Суду від 29.07.2022 №322/0/149-22».

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Щодо аргументів позивачки про не прогнозованість та не передбачуваність її звільнення і відсутність підстав вважати укладений договір строковим.

Відповідно до ст..23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із ч.1 ст.92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби, зокрема, належать посади помічників суддів.

У відповідності до ч.2 ст.92 Закону України «Про державну службу» працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Отже, працівник патронатної служби перебуває на посаді на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він є. Тобто, факт його трудових відносин оформлюється саме строковим трудовим договором і строк дії цього договору обмежується виконанням повноважень особою, працівником патронатної служби якої він є.

Відповідно до статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 затверджено Положення про помічника судді (далі - Положення), яке розроблено відповідно до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу» та визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

Відповідно до пункту 1 Положення, відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».

Згідно пункту 2 Положення, помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Відповідно до пункту 4 Положення, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Пунктом 5 Положення передбачено, що на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

Згідно пункту 8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

З наведених положень норм права вбачається, що помічник судді призначається на посаду за строковим трудовим договором, який діє не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника - судді у штаті суду.

Таким чином, сам факт вибуття безпосереднього керівника - судді зі штаті суду свідчить про закінчення строку трудового договору, який укладено з помічником судді.

Отже, аргументи позивачки про не передбачуваність і не прогнозованість її звільнення, у зв`язку з вибуттям її безпосереднього керівника зі штату суду, є безпідставними, оскільки вказані підстави припинення трудових відносин працівника патронатної служби прямо передбачені наведеними положеннями законодавства.

Щодо аргументів позивачки про неправомірність застосування судом першої інстанції норм Положення про помічника судді, які були прийнятті вже після вирішеного питання щодо відрядження безпосереднього керівника - судді.

Так, 06 жовтня 2022 року Радою суддів України прийнято рішення №32, яким внесено зміни до Положення про помічника судді, зокрема Абзац перший пункту 12 Положення викласти у новій редакції:

«Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, або в день вибуття/прибуття судді у відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення помічника (помічників) судді видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, вибуття судді у відрядження як тимчасове переведення судді».

З огляду на зміст внесених змін до Положення не можливо стверджувати про те, що вказані зміни суттєво погіршують становище особи, як про те зазначала позивачка, запроваджують нові підстави звільнення працівника патронатної служби чи звужують зміст та сутність вже існуючих прав працівника патронатної служби.

Вказані зміни фактично конкретизують дату припинення трудових відносин з помічником судді у випадку припинення виконання повноважень суддею з тих чи інших обставин, а також визначають документи, які є підставою для видання наказу про звільнення помічника судді. При цьому, внесені зміни до Положення не свідчать про те, що було запроваджено нові підстави для звільнення помічника судді. Такі підстави залишилися незмінними - факт вибуття безпосереднього керівника - судді зі штаті суду.

Щодо аргументів позивачки про незаконність її звільнення під час перебування суду у простої та не вирішення питання щодо її працевлаштуванні в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області чи в суді, до якого відбула суддя Ковальова Ю.В.

Так, факт перебування суду в простої не може бути підставою для висновку про неправомірність звільнення позивачки з посади помічника судді, оскільки вказані обставини (простій та звільнення) є різними та не пов`язані між собою, оскільки виникають за різних для цього підстав. При цьому, чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості звільнення працівника під час перебування установи в простої.

Стосовно аргументів позивачки про те, що їй не було запропоновано роботу в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на інших посадах, суд першої інстанції, з посиланням на положення 5 Положення про помічника судді, обгрунтовано вказав на те, що посада помічника судді, як працівника патронатної служби, має свої особливості, зокрема, на помічника судді не поширюється дія статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, а саме положення трудового законодавства України щодо попередження про майбутнє звільнення та переважного права на залишення на роботі.

З приводу аргументів позивачки про те, що відповідачами не було вирішено питання щодо її працевлаштування в Комунарському районному суді міста Запоріжжя, в який переведено суддю Ковальову Ю.В., суд першої інстанції також цілком обгрунтовано зазначив те, що до компетенції відповідачів таке питання взагалі не відноситься, оскільки для вирішення цього питання необхідна не лише згода самої позивачки, а і подання відрядженого судді, якого у спірному випадку подано не було.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з положеннями пункту 11 Положення, яким передбачено те, що у разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» помічник такого судді може бути призначений на посаду до суду, до якого відряджається суддя (за його особистою заявою на час відрядження судді). Рішення про призначення помічника судді приймається за поданням відрядженого судді керівником апарату суду, до якого відряджається суддя.

Таким чином, проаналізувавши підстави звільнення позивачки з посади помічника судді, аргументи позивачки, з якими остання пов`язувала незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі №280/6868/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України

Повне судове рішення складено 13.04.2023

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк