Постанова

від 11.04.2023 по справі 340/1884/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/1884/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року (головуючий суддя Петренко О.С.)

у справі №340/1884/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області, Державного агентства меліорації та рибного господарства України

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, в якому просив:

- стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, правонаступником якого є Державне агентство рибного господарства України на його користь недоотриману суму заробітної плати при звільнені з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в розмірі 1 398,90 грн та 533 276,26 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 26.05.2017 по 31.03.2021;

- визнати протиправними дії Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку середнього заробітку за час проходження ним військової служби за контрактом, викладену у листі №1-8-17/80-21 від 20.01.2021;

- стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області на його користь недоотримані суми грошового забезпечення в розмірі 112 766,61 грн за період з 26.05.2017 по 28.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 19.02.2013 обіймав посаду начальника відділу оперативної роботи Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області. Починаючи з 29.09.2016 та по час звернення до суду із позовом у цій справі (19.04.2021) позивач перебуває на військовій службі за контрактом. Відповідно до наказу Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області №38-о від 21.10.2016 ОСОБА_1 увільнений від роботи на період служби у ЗСУ за контрактом, з 29.09.2016 зі збереженням місця роботи і середнього заробітку на особливий період служби або до оголошення демобілізації. За час проходження служби ОСОБА_1 відбулась реорганізація Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства». У зв`язку з реорганізацією Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, наказом №59-о від 25.05.2017 ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, в порядку переведення для подальшої роботи в Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області, згідно з п.5 ст.36 КЗпП України. Позивач вважаючи, що при звільненні йому не було виплачено всі належні суми, звернувся до суду із позовом у цій справі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №340/1884/21 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату в розмірі 58 525 грн 79 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на позивача в межах спірних правовідносин розповсюджуються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, тобто, збереження місця роботи, посади, і середнього заробітку в установі, в якій він працював на час призову. Досліджуючи питання правильності проведеного розрахунку з позивачем при звільненні 25.05.2017 з посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до наказу №59-о від 25.05.2017 з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок та виплачено компенсацію за 34 календарні дні не використаної відпустки. Водночас суд зазначив, що при розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 не ввійшли суми індексації заробітної плати, оскільки це був перерахунок за попередні місяці, які, відповідно до положень Порядку №100, не включаються до розрахункового періоду. Поряд із зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з 2018 року по травень 2021 року позивач мав право на проведення коригування середньоденного заробітку для виплати заробітної плати під час мобілізації, однак відповідачем таке коригування не проводилось, що зумовило наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення на його користь недоотриманої заробітної плати в розмірі 58 525,79 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції повністю скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції без достатніх для того підстав встановив, що суми індексації заробітної плати не ввійшли до розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, оскільки це був перерахунок за попередні місяці і кількість відпрацьованих днів становить 39. Водночас судом першої інстанції не було надано належної оцінки розрахункам та доводам позивача, в яких останній зокрема зазначав, що для проведення власних розрахунків позивачем були використані розрахункові листи Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області та штатний розпис за 2016 рік, на підставі яких слідує, що: у липні 2016 року позивачу було нараховано 3 553,05 грн, кількість відпрацьованих днів склала 21 день, у серпні 2016 року нараховано 2 688,40 грн, кількість відпрацьованих днів 17, відповідно середньоденна заробітна плата позивача склала 164,25 грн (3553,05+2688,40):38 днів=164,25 грн). Поряд із зазначеним, позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачу не донараховано за період з 26.05.2017 по 28.02.2021 лише 58 525,79 грн заробітної плати не відповідає обставинам справи, у тому числі з огляду на те, що судом першої інстанції: не застосовано положення абз. 8 п. 2 розділу ІІ Порядку №100; не з`ясовано чи мала місце ліквідація, чи реорганізація Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області; не досліджено питання того, що середній заробіток позивача за період з 26.05.2017 по 28.02.2021 підлягає визначенню не лише з посадового окладу, а з урахуванням надбавки за вислугу років та рангу державного службовця; безпідставно відмовлено у призначенні судово-економічної експертизи, наслідком якої могло б бути усунення розбіжностей між розрахунками позивача та відповідачів.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначило зокрема, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 територіальні органи Державного агентства рибного господарства ліквідовані як юридичні особи публічного права, у тому числі і Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області. Утворені територіальні органи Державного агентства рибного господарства як структурні підрозділі апарату Агентства, зокрема Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області. Водночас зазначене Агентство є правонаступником майна, а не прав та обов`язків територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються. Відповідач зауважив, що територіальні органи Держрибагентства, що ліквідовано як юридичні особи публічного права виконували частину делегованих Держрибагентством функцій і у зв`язку з їх ліквідацією, такі функції не передавалися жодному органу. Водночас висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.10.2018, про який зазначає позивач, не може братись до уваги, оскільки Територіальні органи Держрибагентства, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 без статусу юридичних осіб, а законодавством не передбачено можливості реорганізації юридичної особи в не юридичну. Державне агентство меліорації та рибного господарства України також зазначило, що останнє погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості перед позивачем за спірний період та вважає, що розрахунки позивача, зазначені в апеляційній скарзі не можуть братися судом до уваги, оскільки здійснені особисто позивачем без будь-яких законних на те підстав.

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області також подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначило, що у 2016 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №1155-р «Про перенесення робочих днів у 2016 році» та наказу Держрибагентства від 25.11.2015 №161-щ, робочий день понеділка 27 червня 2016 року перенесений на суботу 02 липня 2016 року. Тому кількість робочих днів у липні 2016 року склала 22 дні, в серпні 2016 року 17 днів, відповідно загальна кількість відпрацьованих днів за два місяці роботи, які передували укладанню ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби складає 39 днів. Крім того, відповідач вказує про те, що позивачем неправильно застосовано положення абз. 3 п. 2, п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та, як наслідок, безпідставно включено до розрахунку середнього заробітку за липень, серпень 2016 року суму індексації за травень та червень 2016 року. Відповідач також зазначив, що Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області є новоствореною установою та не є правонаступником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, відповідно до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п. 4 та п. 10 Порядку№100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які передбачають проведення розрахунків середньої заробітної плати виходячи з установлених в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, та із застосуванням коригування на коефіцієнт їх підвищення. З огляду на вказані положення п. 4 та п. 10 Порядку №100, відповідач вважає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що за спірний період заборгованість по заробітній платі позивача виникла внаслідок не застосування коригування на коефіцієнт підвищення та склала 58 525,79 грн.

В судовому засіданні представник відповідача-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

За правилами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу оперативної роботи Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області з 19.02.2013 як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір (т. 1, а.с. 37).

29.09.2016 позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ (т.1, а.с. 40-41).

Наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області від 21.10.2016 №38-о позивач увільнений від роботи на період військової служби (т.1, а.с.43).

Відповідно до наказу №59-о від 25.05.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в порядку переведення для подальшої роботи в Управління Державного агентства рибного господарства в Полтавській області, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу, відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 34 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 19.02.2016 по 25.05.2017 (т.1, а.с.44).

Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 25.05.2017 №74-о, ОСОБА_1 призначено з 26.05.2017 на посаду провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Управління Державного агентство рибного господарства у Полтавській області в порядку переведення (т.1, а.с.50).

Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 25.05.2017 №76-о, позивача увільнено від роботи на період військової служби (т.1, а.с.51).

Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 22.05.2020 за №104-ос, ОСОБА_1 з 22.05.2020 переведено на посаду провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» (т.1, а.с.52).

24.12.2020 позивач звернувся до Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області із заявою про здійснення йому перерахунку середнього заробітку за період проходження ним військової служби за контрактом у ЗСУ з 29.09.2016 по грудень 2020 року та виплатити заборгованість, у зв`язку з допущеними помилками під час розрахунку (т.1, а.с.71-72).

Листом від 20.01.2021 за №1-8-17/80-21 Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що з метою недопущення порушення законодавства України та прав ОСОБА_1 . Управлінням було направлено листи для отримання роз`яснень щодо правомірності здійснення перерахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за період проходження військової служби за контрактом та під час увільнення від посади провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1, а після змін до штатного розпису відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області, оскільки в чинному законодавстві чітко не врегульовані правовідносини між працівником, що перебуває на військовій службі за контрактом та організацією, в якій він перебуває на посаді державної служби та отримує щомісяця середній заробіток. Стосовно розрахунку до заяви, на якому наполягав позивач, відповідач вказав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 та наказу Держрибагентства від 30.11 2015 №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства» Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області ліквідовано як юридична особа публічного права, Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області зареєстровано та розпочало свою діяльність у січні 2017 року як структурний підрозділ Держрибагентства та згідно постанови №894 не являється правонаступником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області. Тим більше, за період перебування ОСОБА_1 на військовій службі під час увільнення від посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, оклади не змінювались. Відповідач також зазначив, що Полтавський рибоохоронний патруль надасть позивачу вичерпну інформацію щодо його звернення після отримання роз`яснень відповідних органів, уповноважених надавати такі роз`яснення (т.1, а.с.73-74).

Правомірність визначення розміру заробітної плати при звільнені позивача з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області та розміру середнього заробітку, який має бути виплачено позивачу, за період з 26.05.2017 по 28.02.2021 є предметом судового розгляду у даній справі.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Статтею 119 Кодексу законів про працю України закріплені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Відповідно до частин 1-3 та 5 зазначеної статті, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», Про альтернативну (невійськову) службу», Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у період дії особливого періоду уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу від 29.09.2016 (т.1, а.с.40-41).

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на позивача розповсюджуються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, тобто, збереження місця роботи, посади, і середнього заробітку в установі, в якій він працював на час призову, що не заперечується учасниками справи.

Щодо доводів позивача про помилковість визначення розміру заробітної плати при звільнені останнього з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (в редакції від 07.08.2015 чинній на час звільнення позивача - 25.05.2017) (далі Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві в установі організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

З аналізу наведеного вбачається, що відповідно до пункту 3 Порядку №100 лише премії включаються в заробіток того місяця, на який припадають згідно з розрахунковою відомістю. Всі інші виплати мають включатись до заробітку того місяця, в якому вони мали бути проведені.

Так, відповідно до наказу №59-о від 25.05.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу оперативної робот Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в порядку переведення для подальшої роботи в Управління Державного агентства рибного господарства в Полтавській області, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу, відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 34 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 19.02.2016 по 25.05.2017 (т.1, а.с.44).

На підставі зазначеного наказу №59-о від 25.05.2017 з ОСОБА_1 було проведено розрахунок та виплачено компенсацію за 34 календарні дні не використаної відпустки. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку: за липень 2016 року нараховано 3 405,15 грн, відпрацьовано 22 дні; за серпень 2016 року нараховано 2 361,26 грн, відпрацьовано 17 днів. 6036,41 грн (сума заробітної плати за 2 місяці) : 39 днів (відпрацьовано позивачем) = 154,78 грн (середньоденна заробітна плата).

Водночас позивач вважає, що Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області було неправильно розраховано середньоденну заробітну плату (на думку позивача кількість відпрацьованих днів має становити 38, а сума заробітної плати за 2 місяці - 6 241,45 грн), що вплинуло на розмір заробітної плати, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 при звільнені 25.05.2017 (на думку позивача недоплаченою залишилась сума в розмірі 1 398,90 грн).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у 2016 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №1155-р «Про перенесення робочих днів у 2016 році» та наказу Держрибагентства від 25.11.2015 №161-щ, робочий день понеділка 27 червня 2016 року перенесений на суботу 02 липня 2016 року.

З огляду на вказане відповідач правильно визначив кількість робочих днів 39 (за липень 2016 22 дні, за серпень 2016 року 17 днів), які підлягають врахуванню при розрахунку середньоденної заробітної плати позивача при звільненні.

Більш того, з урахуванням положень пункту 3 Порядку №100 відповідачем правильно не було включено до складу заробітної плати за липень 2016 року суму індексації у розмірі 147,90 грн, а за серпень 2016 року суму індексації у розмірі 57,14 грн, з огляду на те, що вказані суми індексації мали бути проведені у попередні місяці, які не включаються до розрахункового періоду, відповідно Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області правильно визначено суму заробітної плати за 2 місяці - 6036,41 грн, яка підлягає врахуванню при розрахунку середньоденної заробітної плати позивача при звільненні.

Таким чином доводи позивача щодо здійснення Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області неповного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 25.05.2017 не знайшли свого підтвердження, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Крім того, задоволенню також не підлягає позовна вимога про стягнення 533 276,26 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 26.05.2017 по 31.03.2021, оскільки остання прямо пов`язана з попередньою позовною вимогою позивача щодо стягнення недоотриманої суми заробітної плати при звільнені з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в розмірі 1 398,90 грн, підстави для задоволення якої відсутні.

Щодо доводів позивача про неправомірність визначення розміру середнього заробітку, який має бути виплачено позивачу, за період з 26.05.2017 по 28.02.2021, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-4 постанови Кабінету Міністрів України «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» від 30.09.2015 №894 ( далі - Постанова №894) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1 (зокрема Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області).

Погоджено з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області).

Установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство.

Державному агентству рибного господарства визначено забезпечити: здійснення територіальними органами, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

30.11.2015 Державним агентством рибного господарства України видано наказ №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», яким, вирішено ліквідувати до кінця 2015 року, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно додатком 1, у тому числі Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області.

З огляду на положення Постанови №894 вбачається, що до новоствореного Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області перейшли повноваження та функції ліквідованого територіального органу Державного агентства рибного господарства (Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області) після його утворення відповідно до вимог п. 4 Постанови №894

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи відсутність у Постанові №894 обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів Державного агентства рибного господарства, фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державного агентства рибного господарства - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області з одночасним створенням управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області як структурного підрозділу Агентства, при цьому, функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються, покладалися на Агентство до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства згідно п. 4 вказаної Постанови №894, а після їх утворення перейшли до останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов`язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації чи ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

При цьому, слід зазначити, що припинення договору на підставі вказаної норми не передбачає збереження заробітної плати звільненого працівника під час його прийому на нове місце роботи.

Як зазначалось вище, відповідно до наказу №59-о від 25.05.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області в порядку переведення для подальшої роботи в Управління Державного агентства рибного господарства в Полтавській області, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 44).

Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 25.05.2017 №74-о, на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.05.2017, позивача призначено з 26.05.2017 на посаду провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Управління Державного агентство рибного господарства у Полтавській області в порядку переведення. Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад згідно із штатним розписом, надбавку за вислугу років на державній службі та присвоєно 9 ранг державного службовця категорії «В» (т.1, а.с.50).

Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 25.05.2017 №76-о, позивача увільнено від роботи на період військової служби (т.1, а.с.51).

Отже, ОСОБА_1 з 26.05.2017 обіймав посаду провідного державного інспектора в Управлінні Державного агентства рибного господарства у Полтавській області (перейменовано в Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області) внаслідок звільнення останнього з посади начальника відділу оперативної роботи Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, яке відбулось шляхом переведення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та за згодою позивача, викладеною у заяві від 17.05.2017.

Проаналізувавши наведене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки позивача переведено (за його згодою) до Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП, які передбачають припинення трудового договору, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження відповідно до Порядку визначатиметься за новим місцем роботи.

Відповідно до абз. 18 п. 4 Порядку №100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Крім того, Міністерство соціальної політики України у листі від 11.08.2014 №1146/13/84-14 надало роз`яснення «Щодо нарахування середнього заробітку мобілізованим працівникам», в якому зазначило, що середньоденна заробітна плата, яка зберігається за мобілізованим працівником, який був мобілізований у перший день своєї роботи на підприємстві, обчислюється шляхом ділення посадового окладу, встановленого йому в штатному розписі, на число робочих днів місяця, в якому він мав приступити до роботи та в якому його було мобілізовано.

З матеріалів справи встановлено, що, оскільки позивач був увільнений від роботи на період військової служби у перший день своєї роботи в Управлінні Державного агентства рибного господарства у Полтавській області, середній заробіток для виплати заробітної плати під час мобілізації розрахований відповідачем виходячи з посадового окладу згідно штатного розпису на підставі положень абз. 18 п. 4 Порядку №100, та становить 167,60 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що фактична реорганізація Управління охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області не свідчить про помилковість застосування Управлінням Державного агентства рибного господарства у Полтавській області положень абз. 18 п. 4 Порядку №100 при розрахунку середнього заробітку для виплати заробітної плати під час мобілізації, з огляду на те, що в межах спірних правовідносин відбулось припинення трудового договору ОСОБА_1 з Управлінням охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП та за згодою позивача, що виключає можливість визначення розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження відповідно до Порядку за попереднім місцем роботи, протилежного позивачем не доведено, так як і не зазначено про свою незгоду зі звільненням відповідно до наказу №59-о від 25.05.2017 з припиненням трудового договору та виплатою компенсації за невикористані дні відпустки.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно звернув увагу на положення п. 10 Порядку №100, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Так, в 2017 році посадовий оклад провідного державного інспектора, згідно штатного розпису становив 3352 грн.

У 2018 році посадовий оклад провідного державного інспектора, згідно штатного розпису становив 4400 грн.

4400 : 3352 = 1,3126 (коефіцієнт коригування).

167,60 х 1,3126 = 219,99 грн.

Нараховано за рік 41915,96 грн. З урахуванням коефіцієнта коригування сума нарахування має становити 54997,50 грн. Різниця 13081,54 грн.

В 2019 році посадовий оклад становив 4960 грн.

4690 : 4400 = 1,0659 (коефіцієнт коригування).

219,99 х 1,0659 = 234,49 грн.

Нараховано за 2019 рік 41901,20 грн. З урахуванням коефіцієнта коригування, сума нарахування мала становити 58622,50 грн. Різниця 16721,30 грн.

В 2020 році посадовий оклад провідного державного інспектора, згідно штатного розпису становив 5100 грн.

5100 :4690 = 1,0874 (коефіцієнт коригування).

234,49 х 1.0874 = 254,98 грн.

Нараховано за 2020 рік 44102,41 грн. З урахуванням коефіцієнта коригування, сума нарахування мала становити 63999,98 грн. Різниця 19897,57 грн.

У зв`язку із внесенням змін до Порядку №100 на підставі Постанови КМУ №1213 від 09.12.2020, а саме виключення п.10 та відсутності підвищень окладів в 2021 році, коригування заробітної плати не проводиться, тому середньоденна заробітна плата становить 254,98 грн. За 5 місяців 2021 року позивачу нараховано 16927,60 грн. З урахуванням коефіцієнта коригування, сума нарахування мала становити 25752,98грн. Різниця 8825,38 грн.

З огляду на викладене вище, за спірний період, з урахуванням коефіцієнту коригування заробітної плати підлягає донарахуванню заробітна плата в сумі 58 525,79 грн, що не заперечується відповідачами.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати в розмірі 58 525,79 грн.

Щодо посилань позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з відмовою у призначенні судово-економічної експертизи, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки спірні правовідносини у цій справі пов`язані саме з правильністю визначення положень законодавства, на підставі яких мали здійснюватись спірні розрахунки, та не потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, які необхідні для здійснення таких розрахунків.

Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі №340/1884/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко