Постанова

від 12.04.2023 по справі 320/2719/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2719/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г. Шевченка звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0014830506.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом у період з 17.07.2020 по 24.07.2020 проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача з метою перевірки дотримання ним норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати перевірки оформлені Актом №0999/1036/05/04258770 від 24.07.2020, у висновках якого зазначено, що відповідно до пункту 2.2.1.2 якого відповідачем встановлено зберігання позивачем пального без наявності ліцензії, а саме встановлено факти прийняття на зберігання пального на паливний склад за адресою: Богуславський р-н, с. Михайлівка (використовується позивачем): 1) 26.04.2020 на паливний склад прийнято на зберігання 7 075,6 л дизельного палива від ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн», про що складена акцизна накладна №1511 від 26.04.2020; 2) 29.04.2020 підприємством прийнято на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ «Паливна компанія «Газ-Ресурс», про що складена акцизна накладна №11451 від 29.04.2020. У період із 01.04.2020 по 17.07.2020 відповідно до реєстру ліцензій пального позивач ліцензію на зберігання пального не отримував та не подавав до органів ДПС (ДФС) повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування (контора (бухгалтерія): Богуславський р-н, с. Михайлівка).

29.07.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28.07.2020 (вх. №31020/10 за даними відповідача) для зберігання пального за адресою місцезнаходження позивача. У вказаній заяві міститься посилання на платіжне доручення №1889 від 16.03.2020, видане позивачем, у якості інформації про внесення платежу за ліцензію.

18.08.2020 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №891 від 18.08.2020 на директора позивача ОСОБА_1 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

20.08.2020 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0014820506 від 20.08.2020, яким до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 020,00 грн. за неподання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування відповідно до абзацу другого пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також податкове повідомлення-рішення №0014830506 від 20.08.2020, яким до позивача було застосовано фінансову санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії відповідно до статті 17 Закону 481/95-ВР.

11.09.2020 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення №№0014820506 та 0014830506 від 20.08.2020.

Рішенням від 30.12.2020 №36726/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України частково задовольнила скаргу позивача, скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача №0014820506 від 20.08.2020, а податкове повідомлення-рішення відповідача №0014830506 від 20.08.2020 - залишила без змін.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача №0014830506 від 20.08.2020 протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, регламентовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995.

Згідно статті 15 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Згідно статті 1 Закону №481/95 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Відповідно до абз. 52 статті 1 Закону №481/95 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Абзацом 56 статті 1 Закону №481/95 визначено, що зберігання пального це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно з ч. 19 ст. 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Статтею 17 Закону №481/95 передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, відповідно до якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року.

Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 43 ст. 15 Закону №481/95 отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено частиною 38 статті 15 Закону №481/95. Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

Судом встановлено, що 16.03.2020 позивач сплатив 780,00 грн. як плату за ліцензію на право зберігання пального, що підтверджується платіжним дорученням №1889 від 16.03.2020 та подав до відповідача пакет документів для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Рішенням Головного управління ДПС у Київській області, оформленим листом №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020, позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

При цьому, 26.04.2020 позивач у рамках договору поставки нафтопродуктів №2020/02/2020-О від 20.02.2020, укладеного між ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка, отримав від постачальника дизельне паливо в кількості 5,831 т або 7 075,6 л, що підтверджується видатковою накладною №1107 від 26.04.2020, складеною між ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та позивачем, платіжним дорученням №1913 від 27.03.2020, виданим позивачем, податковою накладною №3 від 27.03.2020 та розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №2 від 26.04.2020 до неї, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «ПІТ-Лейн», та акцизною накладною №1511 від 26.04.2020, складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «ПІТ-Лейн».

29.04.2020 позивач також отримав від ТОВ «Газ-Ресурс» скраплений газ у кількості 3,5616 т або 7 000 л, що підтверджується акцизною накладною №11451 від 29.04.2020, складеною ТОВ «Паливна компанія «Газ-Ресурс». З матеріалів справи вбачається, що позивач не погодившись із вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з позовом.

22.10.2020 Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі №320/6270/20, яке залишено без змін згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, зокрема:

- визнав протиправною та скасував відмову відповідача у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) позивачу №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020;

- зобов`язав відповідача видати позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) згідно поданої 19.03.2020 підприємством заяви, із терміном дії ліцензії з 09.04.2020.

19.03.2021 Верховний Суд своєю ухвалою у справі №320/6270/20 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6270/20 відповідач видав позивачу ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним №10030414202001460 від 12.08.2020 з терміном дії з 12.08.2020 до 12.08.2025 за адресою місця зберігання пального: 09721, Київська обл., Богуславський р-н, с. Михайлівка, вул. Шевченка, буд. 109, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 20 000 л.

Крім того, судом встановлено, що 01.02.2021 Київський апеляційний суд своєю постановою у справі №358/977/20 скасував постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 19.11.2020, відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; прийняв нову постанову, відповідно до якої провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме протиправна відмова відповідача у видачі позивачу ліцензії на зберігання палива, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, слугувала причиною для отримання позивачем 26.04.2020 на зберігання 7 075,6 л дизельного пального від ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та 29.04.2020 на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ «Газ-Ресурс» без чинної на дату отримання позивачем такого палива ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Вказані обставини виникли у зв`язку з протиправними діями Головного управління Державної податкової служби у Київській області, що спростовує результати проведеної його спеціалістами перевірки у період з 17.07.2020 по 24.07.2020 та підтверджує відсутність у діяннях позивача складу інкримінованого правопорушення ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива".

Фактично позивач був позбавлений можливості вчасно отримати ліцензію на право зберігання дизельного пального.

З огляду на викладене у сукупності, враховуючи факт своєчасного вчинення позивачем дій щодо отримання ліцензії на право зберігання дизельного пального, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Щодо заперечення апелянта на ухвалу Київського окружного адміністративного суду про поновлення строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 20.08.2020 відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0014830506 від 20.08.2020.

11.09.2020 позивач подав до ДПС України скаргу, зокрема на податкове повідомлення-рішення №0014820506 від 20.08.2020.

Рішенням від 30.12.2020 №36726/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України податкове повідомлення-рішення відповідача №0014830506 від 20.08.2020 - залишила без змін.

Вказане рішення було отримано позивачем 09.01.2021.

У свою чергу, 22.10.2020 Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі №320/6270/20 визнав протиправною та скасував відмову відповідача у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) позивачу №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020; зобов`язав відповідача видати позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) згідно поданої 19.03.2020 підприємством заяви, із терміном дії ліцензії з 09.04.2020.

08.02.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №320/6270/20 апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 - без змін.

04.03.2021 позивач отримав повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі №320/6270/20 поштою.

В цей же день, тобто 04.03.2021 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому згідно пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

В даному випадку позивач, отримавши 09.01.2021 рішення Державної податкової служби України №36726/6/99-00-06-03-01-06 від 30.12.2020, до суду звернувся 04.03.2021, тобто з пропуском строк звернення до адміністративного суду.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції позивач у даній справі свою позицію щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0014830506 від 20.08.2020 пов`язує саме з протиправним рішенням Головного управління ДПС у Київській області, оформленим листом №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020, яким податковим органом було відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Вказане рішення №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020, було визнано протиправним та скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №320/6270/20, яке набрало законної сили 08.02.2021 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі 320/6270/20 від 08.02.2021.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки оскаржуване повідомлення-рішення №0014830506 від 20.08.2020 було прийняте відповідачем до зміни правового підходу щодо строку звернення до адміністративного суду про оскарження податкового повідомлення-рішення після закінчення процедуру адміністративного оскарження (досудового оскарження), викладеного в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, а позивач, отримавши 04.03.2021 повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі 320/6270/20, одразу звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2023 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких