Постанова

від 15.02.2024 по справі 320/2719/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 320/2719/21

адміністративне провадження № К/990/17258/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2719/21

за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Кушнова А. О.) від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чаку Є. В., Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.) від 12 квітня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2021 року Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Т. Г. Шевченка (далі - ПОСП ім. Т. Г. Шевченка) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014830506, яким до ПОСП ім. Т. Г. Шевченка застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті фактичної перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, яким до позивача була застосовано фінансову санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії, є передчасними, адже зроблені відповідачем без урахування фактичних обставин справи та без урахування протиправної відмови відповідача у видачі позивачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Зокрема позивач стверджує, що в березні 2020 року ним подано до відповідача документи для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). До заяви було додано всі необхідні документи, проте відповідачем було протиправно відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 320/6270/20, яке набрало законної сили.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0014830506 від 20 серпня 2020 року.

Стягнуто на користь ПОСП ім. Т. Г. Шевченка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 7 500 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 травня 2023 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПОСП ім. Т. Г. Шевченка в задоволенні позову.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 18 липня 2023 року до Верховного Суду від ПОСП ім. Т. Г. Шевченка надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 17 липня 2020 року по 24 липня 2020 року проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача з метою перевірки дотримання ним норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

9. Результати перевірки оформлені Актом № 0999/1036/05/04258770 від 24 липня 2020 року, у висновках якого зазначено, що відповідачем встановлено зберігання позивачем пального без наявності ліцензії, а саме встановлено факти прийняття на зберігання пального на паливний склад за адресою: Богуславський р-н, с. Михайлівка (використовується позивачем): 1) 26 квітня 2020 року на паливний склад прийнято на зберігання 7 075,6 л дизельного палива від ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн», про що складена акцизна накладна № 1511 від 26 квітня 2020 року; 2) 29 квітня 2020 року підприємством прийнято на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ «Паливна компанія «Газ-Ресурс», про що складена акцизна накладна № 11451 від 29 квітня 2020 року. У період із 01 квітня 2020 року по 17 липня 2020 року відповідно до реєстру ліцензій пального позивач ліцензію на зберігання пального не отримував та не подавав до органів ДПС (ДФС) повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування (контора (бухгалтерія): Богуславський р-н, с. Михайлівка).

10. 29 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28 липня 2020 року (вх. № 31020/10 за даними відповідача) для зберігання пального за адресою місцезнаходження позивача. У вказаній заяві міститься посилання на платіжне доручення № 1889 від 16 березня 2020 року, видане позивачем, у якості інформації про внесення платежу за ліцензію.

11. 18 серпня 2020 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 891 від 18 серпня 2020 року на директора позивача ОСОБА_1 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

12. 20 серпня 2020 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0014820506 від 20 серпня 2020 року, яким до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 020 грн за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування відповідно до абзацу другого пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року, яким до позивача було застосовано фінансову санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії відповідно до статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

13. 11 вересня 2020 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення № 0014820506 та 0014830506 від 20 серпня 2020 року.

14. Рішенням від 30 грудня 2020 року № 36726/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України частково задовольнила скаргу позивача, скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача № 0014820506 від 20 серпня 2020 року, а податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року - залишила без змін.

15. Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0014830506 від 20 серпня 2020 року протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про відсутність вини позивача в правопорушенні, передбаченому статтею 17 Закону № 481/95-ВР та виявленому відповідачем під час фактичної перевірки господарської діяльності позивача, а саме зберіганні пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

17. Такий висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що відповідач 07 квітня 2020 року протиправно відмовив позивачу у видачі ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), тобто створив штучну передумову для порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, що виключає вину позивача.

18. Протиправна відмова відповідача у видачі позивачу ліцензії на зберігання палива, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, слугувала причиною для отримання позивачем 26 квітня 2020 року на зберігання 7 075,6 л дизельного пального від ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та 29 квітня 2020 року на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ «Газ-Ресурс» без чинної на дату отримання позивачем такого палива ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували положення частини сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР.

22. На переконання скаржника, з огляду на те, що у період з 01 квітня по 17 липня 2020 року ПОСП ім. Т. Г. Шевченка зберігало пальне за відсутні відповідної ліцензії, у діях позивача наявні об`єкт, об`єктивна сторона та суб`єкт податкового правопорушення. При цьому, виходячи з поведінки позивача щодо обставин зберігання пального без наявності ліценції, то він не перебував у стані крайньої необхідності, випадок у обставинах, за яких відбувалося несанкціоноване зберігання ним пального, відсутній. Тобто, позивач мав можливість для дотримання відповідних правил та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Відтак, позивач, незалежно від дій контролюючого органу, не мав права допускати порушення норм податкового права, а якщо б дії контролюючого органу призвели б до негативних наслідків, мав би право звернутися за захистом своїх порушених прав до компетентного суб`єкта.

23. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушили вимоги статті 129 Конституції України та статей 9, 90, 242 КАС України (щодо законності та об`єктивності судових рішень).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є: застосування Закону № 481/95-ВР у питанні доведеності наявності складу правопорушення у діях позивача.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

27. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

28. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

29. Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

30. Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

31. До 01 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

32. З 01 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

33. З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

34. Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500 000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

35. Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500 000 гривень.

36. За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

37. Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

38. Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємкостей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

39. При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

40. Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

41. Системний аналіз наведених норм Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

42. Як уже було зазначено, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (і це не заперечується відповідачем), що 16 березня 2020 року позивач сплатив 780 грн як плату за ліцензію на право зберігання пального, що підтверджується платіжним дорученням № 1889 від 16 березня 2020 року та подав до відповідача пакет документів для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

43. Рішенням Головного управління ДПС у Київській області, оформленим листом № 12443/10/10-36-32-03-18 від 07 квітня 2020 року, позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Позивач не погодившись із вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з позовом.

44. При цьому, 26 квітня 2020 року позивач у рамках договору поставки нафтопродуктів № 2020/02/2020-О від 20 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та ПОСП ім. Т. Г. Шевченка, отримав від постачальника дизельне паливо в кількості 5,831 т або 7 075,6 л, що підтверджується видатковою накладною № 1107 від 26 квітня 2020 року, складеною між ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та позивачем, платіжним дорученням № 1913 від 27 березня 2020 року, виданим позивачем, податковою накладною № 3 від 27 березня 2020 року та розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 26 квітня 2020 року до неї, складених ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн», та акцизною накладною № 1511 від 26 квітня 2020 року, складеною ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн».

45. 29 квітня 2020 року позивач також отримав від ТОВ «Газ-Ресурс» скраплений газ у кількості 3,5616 т або 7 000 л, що підтверджується акцизною накладною № 11451 від 29 квітня 2020 року, складеною ТОВ «Паливна компанія «Газ-Ресурс».

46. 22 жовтня 2020 року Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі № 320/6270/20, яке залишено без змін згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, зокрема:

- визнав протиправною та скасував відмову відповідача у видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) позивачу №12443/10/10-36-32-03-18 від 07.04.2020;

- зобов`язав відповідача видати позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) згідно поданої 19 березня 2020 року підприємством заяви, із терміном дії ліцензії з 09 квітня 2020 року.

47. 19 березня 2021 року Верховний Суд своєю ухвалою у справі № 320/6270/20 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року.

48. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 320/6270/20 відповідач видав позивачу ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним № 10030414202001460 від 12 серпня 2020 року з терміном дії з 12 серпня 2020 року до 12 серпня 2025 року за адресою місця зберігання пального: 09721, Київська обл., Богуславський р-н, с. Михайлівка, вул. Шевченка, буд. 109, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 20 000 л.

49. Крім того, судами встановлено, що 01 лютого 2021 року Київський апеляційний суд своєю постановою у справі № 358/977/20 скасував постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року, відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; прийняв нову постанову, відповідно до якої провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

50. Колегія суддів вважає, що з огляду на викладені обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що саме протиправна відмова відповідача у видачі позивачу ліцензії на зберігання палива, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, слугувала причиною для отримання позивачем 26 квітня 2020 року на зберігання 7 075,6 л дизельного пального від ТОВ «Паливна компанія «ПІТ-Лейн» та 29 квітня 2020 року на зберігання 7 000 л скрапленого газу від ТОВ «Газ-Ресурс» без чинної на дату отримання позивачем такого палива ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

51. Вказані обставини виникли саме у зв`язку з протиправними діями Головного управління ДПС у Київській області, що спростовує результати проведеної його спеціалістами перевірки у період з 17 липня 2020 року по 24 липня 2020 року та підтверджує відсутність у діяннях позивача складу інкримінованого правопорушення згідно статті 17 № 481/95-ВР. Фактично позивач був позбавлений можливості вчасно отримати ліцензію на право зберігання дизельного пального.

52. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від № 0014830506 від 20 серпня 2020 року, яким до позивача, на підставі статті 17 № 481/95-ВР, за порушення, встановлене статтею 15 Закону № 481/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500 000 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства та законодавства у сфері державного регулювання виробництва і обігу пального.

53. Довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. У контексті оцінки доводів касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

55. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

56. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

57. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

58. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 320/2719/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов