Постанова

від 12.04.2023 по справі 600/2015/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2015/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

12 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці 2004" до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2022 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» , звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов (відповідача), в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті № 307809 від 29.12.2021 р. про застосування до ТзОВ «Чернівці-2004» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт працівниками Укртрансбезпеки було встановлено, що під час здійснення пасажирських перевезень перевізник не забезпечив водія ТОВ «Чернівці-2004», який керував транспортним засобом марки «Богдан», номерний знак НОМЕР_1 , полісом обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті. За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №315460 від 04.11.2021 року.

Також, за результатами розгляду акту №315460 від 04.11.2021, що відбувся в Придністровському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки (Чернівецька область) 29.12.2921, у зв`язку із тим, що у водія транспортного засобу позивача на момент проведення рейдової перевірки був відсутній поліс обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, заступником начальника Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було винесено Постанову №307809 від 29.12.2021 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «Чернівці-2004» у сумі 17000 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч.І ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що під час проведення перевірки співробітникам Укртрансбезпеки надані усі необхідні та передбачені чинним законодавством підтверджуючі документи, однак останні, не взявши до уваги жодних доводів, безпідставно склали акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №315460 від 04.11.2021, що призвело до винесення незаконної постанови від 29.12.2021 № 307809.

При цьому наголошує, що на момент складання акту проведення перевірки, водій знаходився на території ТзОВ «Чернівці-2004» за адресою м. Чернівці, вул. Лесина, 1 (є юридичною і фактичною адресою підприємства) та не здійснював на той час жодних перевезень. Вважає, що свідомі чи несвідомі помилки контролюючого органу не можуть перекладатись на позивача.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспектором Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 04.11.2021 здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення пасажирських перевезень перевізником ТОВ «Чернівці-2004» транспортним засобом марки «Богдан», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Перевірка здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 011398 від 01.11.2021.

За результатами перевірки складено акт №315460 від 04.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився, що особисто засвідчив підписом.

Згідно вказаного акту виявлено наступні порушення: здійснення перевезення пасажирів по маршруту №12 м. Чернівці без документів, які передбачені ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме полісу обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону.

Судом також встановлено, що 12.11.2021 заступником начальника Придністровського міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Дмитром Кийовим оформлено повідомлення №95632/40-1/24/21, згідно якого ТОВ «Чернівці-2004» запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 22.12.2021 року. Доказів вручення вказаного повідомлення позивачу суду надано не було.

29.12.2021 заступник начальника Придністровського міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Дмитро Кийов, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову №307809 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до якої за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути із ТОВ «Чернівці-2004» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. Доказів вручення вказаної постанови позивачу суду надано не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення пасажирських перевезень перевізником ТОВ «Чернівці-2004»).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно положень статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (частина 1).

Частиною 2 статті 39 Закону №2344-III визначено перелік документів для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 727 від 19.08.2020 року, чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється в тому числі, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).

Аналіз положень статті 39 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень пасажирів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959 затверджено Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Зокрема, пунктом 1 Положення №959 визначено порядок здійснення обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену.

Згідно пунктів 3, 4 та 5 вказаного Положення кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування. Відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Відповідно чинним Положенням №959 передбачено обов`язкове страхування від нещасних випадків на транспорті водія. При цьому, обов`язок забезпечити водія полісом обов`язкового особистого страхування покладається саме на перевізника, який є власником транспортного засобу чи експлуатує його.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувану постанову від 29.12.2021 року №307809 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема оформленого акту від №315460 від 04.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно вказаного акту виявлено наступні порушення: здійснення перевезення пасажирів по маршруту №12 м. Чернівці без документів, які передбачені ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме полісу обов`язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного закону.

Водночас, вчинення ТОВ «Чернівці-2004» порушень статті 48 Закону №2344-III не зафіксовано жодними матеріалами справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. В акті від №315460 від 04.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом констатовано про порушення ТОВ «Чернівці-2004» статті 39 Закону №2344-III.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що страхувальником ТОВ «Чернівці-2004», як перевізником, виконано покладений на нього обов`язок щодо обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті водія ОСОБА_1 , про що суду надано копію додатку №11 до договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті № 35-2506-20-00049 від 02.12.2020, строк дії договору з 03.12.2020 по 02.12.2021.

Тобто, на час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення пасажирських перевезень перевізником ТОВ «Чернівці-2004» по водію ОСОБА_1 вчинено необхідний обсяг дій по обов`язковому страхування від нещасних випадків на транспорті.

При цьому суд зазначає, що наявність Договору на обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, який наданий позивачем суду, не свідчить про те, що він був у водія ОСОБА_1 на момент складання акту. Однак, наведене не спростовує те, що наявність такого договору у водія обов`язкова саме при перевезенні пасажирів, а не при перебуванні транспортного засобу по місцю його стоянки.

Вищезазначені факти, на думку колегії суддів свідчать про передчасність висновків контролюючого органу щодо наявності факту порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2021 заступником начальника Придністровського міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Дмитром Кийовим оформлено повідомлення №95632/40-1/24/21, згідно якого ТОВ «Чернівці-2004» запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 22.12.2021. Однак, доказів вручення вказаного повідомлення позивачу з дотриманням вимог (пункту 26) Порядку №1567 суду надано не було.

Водночас, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскаржувану постанову №307809 прийнято 29.12.2021, а не 22.12.2021 як визначено у повідомленні №95632/40-1/24/21.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, інформування позивача про дату та час розгляду справи, а саме на 29.12.2021, свідчить про неналежну організацію процедури розгляду такої справи, що в подальшому позбавило ТОВ «Чернівці-2004», як перевізника, при розгляді такої справи, підтвердити виконання ним обов`язку щодо обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті водія ОСОБА_1 , зокрема надати описаний судом вище додаток №11 до договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті № 35-2506-20-00049 від 02.12.2020.

Отже, відповідачем не було дотримано процедуру оформлення та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка є фундаментальним показником правомірності винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вищеописаний підхід відповідача щодо прийняття постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість.

При цьому, ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі №294/220/14-ц.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанови приймалась на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт з фундаментальними порушеннями Порядку №1567, що свідчить про її протиправність.

При цьому, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, натомість позивачем, з огляду на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без його участі, у цій справі наведено суду доводи та надано відповіді їм докази, які свідчать про помилковість висновків відповідача щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

Колегія суддів також враховує, що мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать:

-охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17, від 20 березня 2019 року у справі № 820/4984/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16 та від 20 травня 2022 року у справі № 640/16786/19.

Крім того, у частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності постанови про притягнення позивача до відповідальності колегія суддів також враховує, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Вищезазначене свідчить, що відповідач не може надати розумного пояснення або іншої версії притягнення до відповідальності представника позивача за перевезення пасажирів по території підприємства, не з`ясувавши під час винесення постанови №307809 від 29.12.2021 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «Чернівці-2004» у сумі 17000 грн., зокрема про вчасне інформування позивача про дату та час розгляду справи, що в подальшому є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.