Постанова

від 30.03.2023 по справі 380/11529/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 рокуСправа № 380/11529/21 пров. № А/857/18217/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Громадська організація «Київська міська єврейська громада», про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Самбірської міської ради Львівської області та Громадська організація «Київська міська єврейська громада» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року (суддя Гулик А.Г., м.Львів, повний текст складено 6 жовтня 2021 року),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Самбірської міської ради Львівської області (далі Міська рада) в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 19.09.2019 про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (далі Земельна ділянка; Заява відповідно) та прийняття рішення про надання Земельної ділянки в оренду позивачу;

зобов`язати відповідача у двотижневий строк, з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили, розглянути Заяву про затвердження проекта землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду, на пленарному засіданні сесії Міської ради та прийняти рішення про надання Земельної ділянки в оренду позивачу, на пленарному засіданні сесії Міської ради.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міської ради щодо не розгляду Заяви ОСОБА_1 про затвердження проекта землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду. Зобов`язано Міську раду розглянути Заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду у встановленому порядку прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили Міська рада та Громадська організація «Київська міська єврейська громада» (далі ГО), які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В доводах апеляційної скарги Міська рада вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача відносно розгляду Заяви, так як Міська рада не мала підстав для повного та об`єктивного розгляду цієї Заяви з огляду на те, що спірна Земельна ділянка фігурувала у спорі за позовом позивача в іншій справі. Також, скаржник звертає увагу на порушення судом норм процесуального права, що виразились у не задоволенні заяви відповідача щодо розгляду справу в порядку загального позовного провадження.

ГО в апеляційній скарзі зазначає, що спірна Земельна ділянка знаходиться впритул до єврейського кладовища, де знаходиться поховання часів Другої світової війни. На цій території проводились дослідження та формування матеріалів, які б підтверджували наявність поховань на вказаній Земельній ділянці. Відведення Земельної ділянки в оренду може негативно вплинути на проведення відповідних заходів щодо дослідження та збереження місць поховань, а також створення меморіального парку жертвам «Голокосту» тощо.

Позивач у відзивах на апеляційні скарги заперечує вимоги таких, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки заява позивача станом на момент вирішення справи, не розглянута, тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 серпня 2013 року у справі №452/2572/13-ц, яке набрало законної сили 27.08.2013 (далі Рішення суду), визнано за ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , право власності на індивідуальний житловий будинок, - загальною площею 75,8 м2, житловою площею 39,1 м2 та басейн по АДРЕСА_1 (далі Житловий будинок).

На підставі вказаного Рішення суду позивач оформив право власності на Житловий будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8776978 від 02.09.2013.

Рішенням Міської ради «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 10.06.2014 №21 (далі Рішення №21) надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки ОСОБА_1 орієнтованою площею 1400 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок частини земельної ділянки, якою користувалися ПМП «Ліля» за його згодою на вилучення та частини земельної ділянки житлової та громадської забудови комунальної власності ради, для надання в оренду (т.1 а.с.32 зворот).

19.09.2019 ОСОБА_1 звернувся із Заявою про затвердження проекта землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду. До Заяви позивачем долучено оригінал проекта землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-461097341209 від 16.09.2019 щодо присвоєння кадастрового номера 4610900000:13:028:0014 Земельній ділянці; копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку Земельної ділянки від 18.09.2019.

Згідно з витягу з протоколу постійної комісії з питань землекористування, будівництва, архітектури, охорони довкілля та благоустрою Міської ради (далі Постійна комісія) від 29.10.2019 №82, нею за результатами розгляду Заяви запропоновано підготувати проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).

24.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо інформування про результати розгляду його Заяви.

Відповідач скерував позивачу лист від 28.11.2019 за вих. №К-2798/2-17 про те, що Заява позивача розглянута постійною комісією органу місцевого самоврядування та буде в подальшому вирішена на сесії Міської ради.

15.02.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надіслати письмову відповідь із зазначенням відомостей про результати розгляду Заяви.

Про результат розгляду цієї заяви відповідач позивача не повідомив.

15.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Міської ради із заявою про забезпечення внесення змін до Детального плану території, обмеженої зокрема і вулицею Дорошенка, затвердженого рішенням Міської ради від 10.10.2019 №4 (далі Рішення №4), в частині накладення детального плану території на Земельну ділянку, з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі №1.380.2019.006676 (далі Постанова суду), якою визнано протиправним та скасовано Рішення № 4 в частині накладення детального плану території на Земельну ділянку.

Однак у відповідь на таке звернення Міська рада листом від 16.08.2021 №2272/2-17 повідомила позивача про неможливість розгляду такого звернення по суті до розгляду справи №1.380.2019.006676 у касаційному порядку (а.с.118-120).

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи на виконання оскаржуваного рішення суду Міська рада рішенням «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» від 16.03.2023 №31 відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам генерального плану міста Самбора, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих 19.10.1976 за №418, а саме розташування земельної ділянки в межах зелених насаджень загального (громадського) користування землі рекреаційного призначення (т.2 а.с.39).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовано, серед іншого, Законом України «Про землеустрій» (далі Закон №858-IV).

Стаття 1 Закону №858-IV встановлює, що проект землеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, зазначеним Законом (стаття 30 Закону №858-IV).

У свою чергу, частиною першою статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 зазначеного Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, пунктом 6 частини третьої статті 186 ЗК передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 зазначеного Кодексу.

За змістом частини восьмої статті 186 ЗК підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підстави для відмови у затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпними та зводяться до невідповідності документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень частини восьмої статті 186 ЗК. Інакше кажучи, умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон №280/97-ВР). Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад регламентується статтею 26 названого Закону.

Так, згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закон №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. У відповідності до частини першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відтак, зважаючи на спірні у справі відносини, за результатами розгляду відповідачем питань регулювання земельних відносин останнім має прийматися відповідне рішення, яке є розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Між тим, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання затвердження проекта землеустрою або про відмову у його затвердженні у формі «рішення», свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Факт повідомлення позивача про те, що розгляд Заяви здійснено постійною комісією органу місцевого самоврядування, суд вважає помилковим, оскільки, таке інформування не звільняє відповідача від прийняття відповідного рішення у визначений законодавством строк.

Посилання Міської ради на неможливість розгляду Заяви з підстав порушення позивачем процедури погодження землевпорядної документації, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки імовірні порушення позивачем процедурної форми погодження проекта землеустрою не є законодавчо обумовленою підставою для не прийняття відповідачем жодного рішення по суті заяви.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє аргументи відповідача-апелянта про неможливість прийняття рішення за Заявою позивача до прийняття рішення у справі №1.380.2019.006676 Верховним судом, оскільки такі підстави не звільняють його від прийняття відповідного рішення у встановлені строки, і на час звернення позивача до суду з цим позовом, справа №1.380.2019.006676, була розглянута апеляційним судом, рішення якого набрало законної сили 08.06.2021.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки Заява позивача станом на час вирішення справи, не розглянута.

Вказане сторонами, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, не заперечувалось.

Відносно доводів Міської ради про порушення судом першої інстанції вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) в частині не призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як в апеляційній скарзі, так і під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники Міської ради не навели належних аргументів на підставі яких суд мав дійти висновку про те, що розглядувана категорія справ є справою, яка підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, так як це передбачено у частині четвертій статті 12, статті 257 КАС.

Щодо доводів ГО, які наведені в їх апеляційній скарзі про те, що спірна Земельна ділянка може мати важливе історико-культурне значення, а реалізація права позивача на затвердження проекту землеустрою може негативно вплинути на проведення відповідних заходів щодо дослідження, вивчення стану й збереження місць поховань, а також на створення меморіального парку, то як уже наголошував суд апеляційної інстанції під час судового розгляду справи, відповідні доводи скаржника є голослівними, так як ним не долучено жодних доказів на підтвердження обставин надання спірній Земельній ділянці чи прилеглим до неї ділянкам, статусу культурно-історичної пам`ятки, як і не доведено того, що Земельна ділянка знаходиться впритул до єврейського кладовища, де знаходяться поховання часів Другої світової війни.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Самбірської міської ради Львівської області та Громадської організації «Київська міська єврейська громада» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 13 квітня 2023 року у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Кушнерика М.П. у період з 10.04.2023 по 12.04.2023.