Постанова

від 12.04.2023 по справі 815/4099/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 815/4099/16

касаційне провадження № К/9901/40068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 2016 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі №815/4099/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-ТД ІМПОРТ» (далі у тексті - ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ», Товариство) до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Залізнична ОДПІ, Інспекція), про визнання протиправними відмов у прийнятті податкових декларацій,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-ТД ІМПОРТ» звернулось до суду із адміністративним позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просило визнати протиправними відмови відповідача у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість з додатками за звітні (податкові) періоди: січень, лютий, березень та квітень 2016 року, а податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за вказані звітні (податкові) періоди 2016 року такими, що подані ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ» у день їх фактичного отримання Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а саме: 18 лютого, 16 березня, 20 квітня та 18 травня 2016 року.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова позивачу у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за вказані вище періоди з посиланням на встановлення факту відсутності посадових осіб підприємства за податковою адресою, про що було складено акт від 18.01.2016 № 9 є протиправною, оскільки Товариство не змінювало свого місця реєстрації (місцезнаходження), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, позов задовольнив повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариством не було допущено порушення у вигляді внесення до декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень та квітень 2016 року недостовірної інформації, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з огляду на що відмова Інспекції у прийнятті декларацій з податку на додану вартість є протиправною, а Інспекцією зобов`язана поновити порушена право платника податків, що відповідає принципу повного захисту прав та інтересів Товариства, про які він просить.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що Товариством не вірно скеровано податкові декларації у порушення вимог п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин). Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.04.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 12.04.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ» з січня 2016 року перебуває на обліку у Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Позивач неодноразово засобами електронного зв`язку на адресу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області направляв договір про визнання електронних документів, проте відповідач не уклав з ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ» даний договір, у зв`язку з чим Товариство, як платник податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ), не мало можливості подавати податкову звітність із ПДВ в електронному вигляді засобами електронного зв`язку.

Товариство 18 лютого, 16 березня, 20 квітня та 18 травня 2016 року поштою направило на адресу Інспекції податкову звітність з ПДВ за січень, лютий, березень та квітень 2016 року відповідно.

Листами від 24.02.2016 № 2220/10/13-03-08/198, від 21.03.2016 № 3238/13-03-08-0018, від 20.04.2016 та від 20.05.2016 № 5676/13-03-08-00-18/550 Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відмовила позивачу у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за вказані вище періоди із посиланням на встановлення факту відсутності посадових осіб підприємства за податковою адресою, про що було складено акт від 18.01.2016 № 9.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було порушено порядок прийняття у позивача податкової звітності та безпідставно відмовлено у її прийнятті, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі у тексті - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Абзацом 1 пункту 46.5 статті 46 ПК України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 ПК України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 ПК України, якими, зокрема, є місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у заголовній частині декларацій з податку на додану поданих Товариством до Інспекції, місцезнаходженням (податковою адресою) зазначено: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, яке з 30.12.2015 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місцезнаходженням ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ». Крім того, судами встановлено, що з 30.12.2015 по 02.07.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносилась будь-яка інформація, зокрема, щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Також, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відхилив посилання Інспекції на те, що направлення Товариством оскаржуваних податкових декларацій відбулося із порушенням вимог п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки у листах, якими було відмовлено ТОВ «Х-ТД ІМПОРТ» у прийняті податкової звітності, як підставу для таких відмов зазначено виключно встановлення факту відсутності посадових осіб підприємства за податковою адресою, що, спростовано матеріалами справи. При цьому, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи , податкова звітність позивача отримана контролюючим органом у визначений пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України строк, а саме: 18 лютого 2016 року (за січень 2016 року), 16 березня 2016 року (за лютий 2016 року), 20 квітня 2016 року (за березень 2016 року) та 18 травня 2016 року (за квітень 2016 року), з огляду на що, посилання Інспекції на акт від 18.01.2016 № 9, як на причину відмов, є безпідставними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк