ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року
м. Київ
справа №820/3699/16
касаційне провадження № К/9901/35943/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 (суддя - Мельников Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" (далі у тексті - ТОВ «КОМПАНІЯ ЄВРОМЕТ», Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - ГУ ДФС у Харківській області, Інспекція), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меларк" (далі у тексті - ТОВ «МЕЛАРК»), про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" звернулося до адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000751402, № 0000761402 та № 0000581409.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 № 0000761402 у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп; скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 № 0000751402 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Меларк» мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв`язку із придбанням послуг до податкового кредиту. Частково відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог в цій частині.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилалась на прийняття судом рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Водночас, відповідач також не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" суд задовольнив, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишив без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 по справі № 820/3699/16 скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняв у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Меларк", про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 №0000751402 у розмірі 261 819, 00 грн, №0000761402 у розмірі 200 108, 75 грн, №0000581409 у розмірі 9 762, 00 грн; в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 залишив без змін.
При розгляді справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих рішень.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.04.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.04.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Компанія Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2016 № 250/20-40-14-02-07/34330281.
Відповідно до змісту вказаного акту податковим органом встановлено такі порушення: п. 198.3, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) на суму 467 387, 00 грн; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 461 819, 00 грн; п. 2.6 Положення № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зокрема, встановлено не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.
На підставі вказаного акту ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.06.2016 № 0000751402, № 0000761402 та № 0000581409.
Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у касаційній скарзі податковий орган мотивує тим, що документи бухгалтерської звітності позивача не підтверджують реального виконання укладених угод, позивачем не надано інших підтверджуючих первинних документів, за якими можливо встановити сам факт виконання наданих послуг між Товариством та: Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану» по прибиранню територій та ПОТ «Буденергоактив» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану» з наданні послуг ультразвуковому дослідженню металу, що свідчить про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 ПК України та завищення витрат на загальну суму 461 819, 00 грн; Товариством не надано документів, що підтверджували б фактичне виконання та господарську необхідність послуг, що свідчить про порушення вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України та завищення податкового кредиту у взаємовідносинах із Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану», Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-буд» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану», ПОТ «Буденергоактив» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану» та ТОВ «МЕЛАРК» на загальну суму 467 387, 00 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зокрема, встановлено не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у сумі 1 952, 40 грн.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
З огляду на приписи статей 14, 44, 138, 139, 198 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, водночас суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити цими операціями відповідні правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції вірно встановив безпідставність таких тверджень Управління, враховуючи, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за дослідженими господарськими договорами і об`єктивність інформації у первинних документах за цими договорами підтверджено наступним.
Податковий кодекс України (далі у тексті - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту/витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного формування податкового кредиту та витрат.
Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги (поставити товар).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та вказані вище контрагенти, на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючими суб`єктами господарювання.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу про те, що господарські операції із надання послуг позивачу Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану», Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-буд» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану», ПОТ «Буденергоактив» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану» та ТОВ «МЕЛАРК» не мали реального характеру.
Так, судами встановлено, що між ТОВ «Компанія Євромет» (замовник) та ТОВ «Меларк» (підрядник) укладено договір № 2 від 01.11.2015 року, предметом якого є виконання монтажних робіт (послуг) електросистеми з матеріалів виконавця за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 101.
Факт реального виконання умов вищезазначеного правочину позивачем підтверджено актом № 1 від 30.11.2015, актами приймання - передачі основних засобів, договірною ціною, локальним кошторисом роботи, розрахунком загальновиробничих витрат по локальному кошторису, відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та відповідною технічною документацією на виконання робіт, схемами електропостачання, а також платіжними дорученнями.
ТОВ «Меларк» задля виконання своїх договірних зобов`язань з ТОВ «Компанія Євромет» на підставі цивільно-правових договорів на виконання робіт № 3 від 02.11.2015 та № 4 від 02.11.2015.
Судами встановлено, що необхідність укладення вищезазначеного договору № 2 від 01.11.2015 зумовлена необхідністю проведення ремонту та обладнання спеціальних систем підключення до джерел живлення та електросистеми, з огляду на відсутність таких потужних електросистем у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 101, яке орендовано позивачем у ТОВ «Фортуна» згідно з договором оренди № О-0101 від 01.01.2013, додатково між ТОВ «Компанія Євромет» та ТОВ «Фортуна» досягнуто домовленості щодо включення витрат, здійснених орендарем при монтажі електросистеми, до орендної плати, що підтверджується листами вказаних підприємств
Окрім того, необхідність проведення монтажу електросистеми обґрунтовано позивачем використанням ТОВ «Компанія Євромет» обладнання, яке було ним отримано у позичку від ТОВ «Науково-виробничий центр Європейські Технології машинобудування» згідно з договором позички № 27/02/15 від 27.02.2015, оскільки вказане обладнання вимагає більш потужних систем електропостачання.
Фактичне виконання робіт позивачем підтверджено наданими до суду первинними бухгалтерськими документами, що свідчать у повній мірі про те, що ТОВ «Компанія Євромет» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ «Меларк».
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції позивача з ТОВ «Меларк» мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням послуг до податкового кредиту.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ "Компанія Євромет" (замовник) та Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану» (виконавець) укладено договір підряду №010413. Також, 01.05.2014 між позивачем та ПОГ «Всесвіт-2» ХОГО «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» укладено договір підряду №010514. На підставі зазначених договорів Товариство придбало послуги з прибирання приміщень, які орендуються останнім, та прилеглої до них території.
В обох договорах сторони погодили, що одиницею вимірювання послуг з прибирання є квадратний метр площі об`єкта, що прибирається, а вартість послуг розраховується виходячи з вартості місячного прибирання 1 м2 площі того чи іншого об`єкта, а згідно з п.3.4 договорів до вартості послуг з прибирання (кожного м2 площі) включена вартість використовуваного інвентаря, миючих та витратних матеріалів, обладнання, необхідного для прибирання тощо.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновків суду першої інстанції про нереальний характер вказаних господарських відносин, оскільки вказана у первинних документах інформація, наданих позивачем, повно відображає здійснені послуги зокрема: перелік конкретних послуг, що надаються за договором, а саме: «складові прибирання території та приміщень», закріплені у п.1.2 договорів (щоденне прибирання приміщень; щоденне комплексне прибирання та благоустрій прилеглої території; прибирання об`єктів після ремонту; комплексне (генеральне) прибирання, в тому числі, миття вікон, прибирання з пилососом, підмітання, миття твердих покривів, хімчистка кавроліна та ін., строки надання послуг та періодичність їх надання також визначено угодою сторін. Основний об`єм роботи - це щоденне прибирання приміщень, щоденне прибирання прилеглої території та її благоустрій. Окрім того, щомісячне генеральне прибирання об`єктів та прибирання об`єктів після ремонту. Також, опис об`єктів прибирання зазначено у договорі та кожному акті наданих послуг із зазначенням вартості послуг з прибирання по кожному об`єкту.
На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану».
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.08.2014 між позивачем та ПОГ «Всесвіт-2» ХОГО «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» укладено договір підряду №30082014. Окрім того, 12.05.2015 між позивачем та ПОГ «Буденергоактив» ХОГО «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» укладено договір підряду №12/05/15. На підставі зазначених договорів позивачем було придбано послуги з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі.
Відповідно до п.3.1 договорів сторони погодили, що вартість послуг з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі визначається виходячи з вартості дослідження 1 тони об`єкта, який досліджується (тобто його ваги).
Акти наданих послуг, як первинні документи, містять всю необхідну інформацію для встановлення сторонами змісту наданих послуг та їх вартості. У документах наведено перелік об`єктів, стосовно яких здійснюється ультразвукова дефектація, їх кількість, вид металу, вартість дослідження 1 тони виробу та вартість дослідження цілого об`єкта.
Суд вірно вказав, що зазначення в актах наданих послуг імен осіб, що здійснювали дослідження, та витрачених людино-годин не здійснювалось сторонами та не є обов`язковим, адже вартість послуги за погодженням сторін визначається без врахування цих факторів, виходячи з ваги досліджуваних виробів. Оформлення первинних документів у такий спосіб законодавством не заборонено.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ультразвукова дефектація металу за спірними договорами, здійснювалась згідно з ГОСТ 22727, про що зазначено у пункті №3 кожного протоколу контролю та виконання спірних договорів жодним чином не пов`язане з монтажем, експлуатацією, реконструкцією, ремонтом машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, віднесених до відповідного переліку.
У ході судового розгляду справи, судом апеляційної інстанції були визнані належними та допустимими надані на підтвердження позивачем позовних вимог копії первинних документів за вказаними операціями, а саме: вказані договори та додатки до них; акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг); рахунки та банківські виписки, а також податкові накладні.
Судом апеляційної інстанції спростовані висновки суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо оформлення неналежним чином первинних документів та встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій із контрагентами - Підприємством об`єднання громадян «Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану», ПОГ «Буденергоактив» та ПОГ «Всесвіт-2» , відображають зміст господарських операцій і не мають суттєвих недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів та містять необхідні реквізити, а тому позивачем було виконано усі передбачені законом та договорами обов`язки, наявні всі документальні на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат, що, у свою чергу, у встановлений законом спосіб відповідачем під час судового розгляду справи спростовано не було.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач придбав послуги з прибирання приміщень, які орендуються останнім, та прилеглої до них території, на підтвердження виконання яких надав суду акти наданих послуг, які, як первинні документи, містять всю необхідну інформацію для встановлення сторонами змісту наданих послуг та їх вартості, у них наведено відомості про надані послуги з прибирання, на підставі яких згідно з договором визначається їх вартість, а саме: об`єкт прибирання, вартість прибирання 1 м2 площі об`єкта, загальна вартість місячного прибирання кожного з об`єктів, а також послуги з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі. Зазначені послуги були йому надані, що підтверджується договорами, актами наданих послуг, а також актами передачі металу на контроль та протоколами контролю, складеними за результатами дослідження кожної партії виробів, які підтверджують фактичне здійснення контролю. Також позивач обґрунтував необхідність придбання зазначених послуг для його господарської діяльності. Так, наказом №22 від 21.01.2012 введено в дію технологічний процес обробки металопрокату за допомогою дефектоскопу. Додатком до наказу є розрахунок собівартості послуг з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі, виходячи з якого позивачем визначалась гранична вартість придбаних послуг.
Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, оскільки судом встановлено, що під час оренди приміщення, у них велись ремонтні роботи, який спричиняв потребу у регулярному прибиранні будівельного сміття та відходів. Окрім того, в ході здійснення господарської діяльності позивача, під час обробки металевих виробів виникає велика кількість металевих відходів: стружки і пилу, які є небезпечними для здоров`я працівників Товариства, а тому мають щоденно прибиратись. Також, практично вся зовнішня площа стін 4-поверхової будівлі за адресою: вул. Котлова, 95 складається з вікон, миття яких потребує спеціальних навичок і знаряддя. Описані вище роботи не можуть бути належним чином виконані силами працівників Товариства, тому позивач залучав підрядника до їх виконання.
Також, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що копії договорів позички, наданих позивачем, наявних у матеріалах справи та досліджених судами, ПОГ «Буденергоактив» та ПОГ «Всесвіт-2» отримували від TOB «НВЦ ЄТМ» у позичку дефектоскопи типу УД 2-12 для проведення ультразвукової дефектації металів, були надані позивачем лише на підтвердження того, що обладнання, необхідне для надання послуг з ультразвукової дефектоскопії, було наявне у ПОГ «Буденергоактив» та ПОГ «Всесвіт-2», при цьому позивач не стверджував, що саме ці дефектоскопи застосовувались під час надання послуг за спірними договорами.
Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником податків витрат та податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують правомірність декларування платником даних свого податкового обліку. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника витрати та податковий кредит з підстав нереальності (безтоварності) операції.
У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. В той же час, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та формування податкового кредиту є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Тому, на підтвердження витрат понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен надати, зокрема документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із зауваженням суду апеляційної інстанції, що податковий орган не ставить під сумнів господарські операції з контрагентами, а лише вказує на те, що позивачем не були надані у повному обсязі інші документи, що підтверджували б факт надання послуг, а також їх обсяги, що, на його думку, й унеможливлює підтвердження факту виконання вказаних послуг.
З урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, суд апеляційної інстанції не лише констатував наявність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а дослідив письмові докази з наданням їм оцінки; перевірив факт реального руху активу; встановив наявність ділової мети у оспорюваних операціях; підтвердив добросовісність позивача; оцінив дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
Надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами первинні документи містять усі необхідні реквізити та у повній мірі відображають суть укладених договорів.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.
Крім зазначеного вище, в ході перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касу Товариства, а саме: 06.11.2013 на особистий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 надійшла сума грошових коштів у розмірі 1 708, 80 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені кошти були помилково перераховані позивачем.
ОСОБА_1 здійснив зняття зазначеної суми коштів зі своєї банківської картки та через касу банку перерахував всю суму на поточний рахунок Товариства згідно з банківською квитанцією №65 від 06.11.2013, призначення платежу: « ОСОБА_1 , повернення помилково перерахованих коштів на карт. рахунок дог № НОМЕР_1 від 05/08/11», яка міститься у матеріалах справи.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , виступаючи як третя (фізична) особа щодо позивача, здійснив платіж на поточний рахунок Товариства через касу банку, а не Товариства. Ці кошти об`єктивно не могли бути оприбутковані у касі Товариства, оскільки надійшли на його поточний рахунок у безготівковій формі.
Відповідно до п.2.5 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Вірним є висновок суду, що платіж, здійснений ОСОБА_1 є безготівковим для позивача, а тому положення, які регулюють порядок оприбуткування готівки та ведення касових операцій, до даних правовідносин не можуть бути застосовані.
Зважаючи на що, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0000581409 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Водночас, слід вказати, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18 (провадження №11-1160апп19) виклала правовий висновок, згідно з яким визначила, що метою постановлення Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (на підставі абзацу 3 пункту 1 якого до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001202201 від 20 листопада 2015 року) було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, й термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Тому, оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, й відповідно його положення після набрання чинності вказаним Законом уже не могли застосовуватись.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
У ході розгляду справи судом апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами.
За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийшов до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі № 820/3699/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.04.2023 |
Оприлюднено | 14.04.2023 |
Номер документу | 110216052 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні