Постанова

від 18.04.2017 по справі 820/3699/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 р. Справа № 820/3699/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет", Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 820/3699/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет"

до Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Меларк"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000751402, № 0000761402 та № 0000581409, винесені 23.06.2016 Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 250/20-40-14-02-07/34330281 від 24.05.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року позовні вимоги було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 № 0000761402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 № 0000751402 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач також не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт № 250/20-40-14-02-07/34330281 від 24.05.2016 року.

Відповідно до змісту вказаного акту податковим органом встановлено такі порушення:

-п. 198.3, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 467387,00грн.;

-п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 461819 грн.;

- п. 2.6 Положення № 637 Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , зокрема встановлено не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

На підставі вказаного акту ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000751402, № 0000761402 та № 0000581409 від 23.06.2016 року.

Позивач не погодився із такими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ Меларк мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту. Частково відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості та недоведеності позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Так, відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ Компанія Євромет (замовник) та ТОВ Меларк (підрядник) укладено договір № 2 від 01.11.2015 року, предметом якого є виконання монтажних робіт (послуг) електросистеми з матеріалів виконавця за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 101 (т.1 а.с. 114-117).

Факт реального виконання умов вищезазначеного правочину підтверджується актом № 1 від 30.11.2015 року (т.1 а.с. 118), актами приймання - передачі основних засобів, договірною ціною, локальним кошторисом роботи, розрахунком загальновиробничих витрат по локальному кошторису, відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та відповідною технічною документацією на виконання робіт, схемами електропостачання, а також платіжними дорученнями (т.1 а.с. 121-159, 199-204, 178-186).

ТОВ Меларк задля виконання своїх договірних зобов'язань з ТОВ Компанія Євромет на підставі цивільно-правових договорів на виконання робіт № 3 від 02.11.2015 року та № 4 від 02.11.2015 року (т.1 а.с. 119-120).

Як вбачається з пояснень представник позивача (т.2 а.с. 132-133), необхідність укладення вищезазначеного договору № 2 від 01.11.2015 року зумовлено необхідністю проведення ремонту та обладнання спеціальних систем підключення до джерел живлення та електросистеми, з огляду на відсутність таких потужних електросистем в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 101, яке орендовано позивачем у ТОВ Фортуна згідно договору оренди № О-0101 від 01.01.2013 року.

Позивач також зазначив, що між ТОВ Компанія Євромет та ТОВ Фортуна досягнуто домовленості щодо включення витрат, здійснених орендарем при монтажі електросистеми, до орендної плати, що підтверджується листами вказаних підприємств (т.2. а.с. 148-149).

Окрім того, необхідність проведення монтажу електросистеми зумовлена використанням ТОВ Компанія Євромет обладнання, яке отримано підприємством в позичку від ТОВ Науково-виробничий центр Європейські Технології машинобудування згідно договору позички № 27/02/15 від 27.02.2015 року (т.2 а.с. 134-136), оскільки вказане обладнання вимагає більш потужних систем електропостачання (т.2 а.с. 137-143).

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що ТОВ Компанія Євромет виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ Меларк .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ Меларк мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту.

Таким чином, в цій частині рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо взаємовідносин позивача з Підприємством об'єднання громадян Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з таких підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Компанія Євромет" (замовник) та Підприємством об'єднання громадян Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану (виконавець) укладено договір підряду №010413. Також, 1 травня 2014 року між позивачем та ПОГ Всесвіт-2 ХОГО Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану укладено договір підряду №010514. На підставі зазначених договорів Товариство придбало послуги з прибирання приміщень, які орендуються останнім, та прилеглої до них території.

В обох договорах сторони погодили, що одиницею вимірювання послуг з прибирання є квадратний метр площі об'єкта, що прибирається, а вартість послуг розраховується виходячи з вартості місячного прибирання 1 м2 площі того чи іншого об'єкта.

Згідно з п.3.4 договорів до вартості послуг з прибирання (кожного м2 площі) включена вартість використовуваного інвентаря, миючих та витратних матеріалів, обладнання, необхідного для прибирання тощо.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що з актів виконаних робіт, складених сторонами на виконання наведених вище договорів, не вбачається за можливе встановити перелік конкретних отриманих послуг з формуванням їх собівартості, їх обсягу, розмежування на певні терміни виконання, періодичність прибирання, опис об'єктів прибирання, фактичну дату отримання послуг, а також відсутня інформація по яких саме об'єктах та на яку саме суму по кожному об'єкту виконані роботи, з врахуванням реального часу здійснення робіт. У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що надані акти не підтверджують наявність у позивача господарської мети, що унеможливлює з'ясування наявності розумних економічних причин або іншої мети ділового характеру, що вказувало б на безпосередній зв'язок з господарською діяльністю виконання зазначених договорів.

Колегія суддів зазначає, що наведені вище висновки суду є помилковими, оскільки вказана інформація міститься у первинних документах, наданих позивачем, зокрема: перелік конкретних послуг, що надаються за договором, а саме складові прибирання території та приміщень , закріплено у п.1.2 договорів (щоденне прибирання приміщень; щоденне комплексне прибирання та благоустрій прилеглої території; прибирання об'єктів після ремонту; комплексне (генеральне) прибирання, в тому числі миття вікон, прибирання з пилососом, підмітання, миття твердих покривів, хімчистка кавроліна та ін.

Строки надання послуг та періодичність їх надання також визначено угодою сторін. Основний об'єм роботи - це щоденне прибирання приміщень, щоденне прибирання прилеглої території та її благоустрій. Окрім того - щомісячне генеральне прибирання об'єктів та прибирання об'єктів після ремонту.

Опис об'єктів прибирання зазначено у договорі та кожному акті наданих послуг із зазначенням вартості послуг з прибирання по кожному об'єкту.

Також позивач пояснив, що практично весь час з моменту, коли позивач почав орендувати приміщення, у них велись ремонтні роботи. Постійний ремонт спричиняв потребу у регулярному прибиранні будівельного сміття та відходів. Окрім того, в ході здійснення господарської діяльності позивача, під час обробки металевих виробів виникає велика кількість металевих відходів: стружки і пилу, які є небезпечними для здоров'я працівників товариства, а тому мають щоденно прибиратись. Також, практично вся зовнішня площа стін 4-поверхової будівлі за адресою: вул. Котлова, 95 складається з вікон, миття яких потребує спеціальних навичок і знаряддя. Описані вище роботи не можуть бути належним чином виконані силами працівників товариства, тому позивач залучав підрядника до їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що акти наданих послуг, як первинні документи, містять всю необхідну інформацію для встановлення сторонами змісту наданих послуг та їх вартості. В актах наведено відомості про надані послуги з прибирання, на підставі яких згідно з договором визначається їх вартість, а саме - об'єкт прибирання, вартість прибирання 1 м2 площі об'єкта, загальна вартість місячного прибирання кожного з об'єктів.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Підприємством об'єднання громадян Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану .

Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині підлягає скасуванню.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що 30 серпня 2014 року між позивачем та ПОГ Всесвіт-2 ХОГО Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану укладено договір підряду №30082014. Окрім того, 12 травня 2015 року між позивачем та ПОГ Буденергоактив ХОГО Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану укладено договір підряду №12/05/15. На підставі зазначених договорів позивачем було придбано послуги з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що зі змісту актів наданих послуг (до наведених договорів) не вбачається за можливе встановити інформацію щодо кількості дослідженого металу, видів металопродукції, кількості осіб, які здійснювали дослідження, кількості витраченого часу людино-годин.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.1 договорів сторони погодили, що вартість послуг з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі визначається виходячи з вартості дослідження 1 тони об'єкта, який досліджується (тобто його ваги).

Акти наданих послуг, як первинні документи, містять всю необхідну інформацію для встановлення сторонами змісту наданих послуг та їх вартості. У документах наведено перелік об'єктів, стосовно яких здійснюється ультразвукова дефектація, їх кількість, вид металу, вартість дослідження 1 тони виробу та вартість дослідження цілого об'єкта.

Чинним законодавством не встановлено інших вимог до договорів підряду або актів наданих послуг, що до них складаються. Виходячи з принципу свободи договору, сторони мають законне право самостійно визначати структуру договору, структуру ціни послуги, порядок визначення вартості послуг, перелік відомостей, що мають бути включені до акту наданих послуг.

Зазначення в актах наданих послуг імен осіб, що здійснювали дослідження, та витрачених людино-годин не здійснювалось сторонами та не є обов'язковим, адже вартість послуги за погодженням сторін визначається без врахування цих факторів, виходячи з ваги досліджуваних виробів. Оформлення первинних документів у такий спосіб законодавством не заборонено.

Окрім того, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що на спірні відносини ультразвукової дефектації металу поширюється дія Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність та Правил сертифікації фахівців з неруйнівного контролю, затверджених наказом Мін'юсту України №1387 від 10.12.2012.

Так, Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність визначає, що метрологія - це наука про вимірювання та їх застосування, а метрологічна діяльність - це діяльність, пов'язана із забезпеченням єдності вимірювань. Тобто йдеться про вимірювання певних встановлених величин, їх порівняння з встановленими еталонами тощо, що не має відношення до ультразвукової дефектації, яка проводилась за спірними договорами.

Правила сертифікації фахівців з неруйнівного контролю (п.1.1) визначають, що вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання та фахівців, які виконують роботи з неруйнівного контролю металу та зварних з'єднань при виготовленні, монтажі, експлуатації, реконструкції, ремонті, експертному обстеженні та технічному огляді машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, згідно з додатком 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

Тобто зазначені правила підлягають застосуванню лише у разі виконання робіт з неруйнівного контролю металу при виготовленні машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, які віднесені до відповідного переліку, затвердженого Кабміном.

Ультразвукова дефектація металу за спірними договорами, в свою чергу, здійснювалась згідно з ГОСТ 22727, про що зазначено у пункті №3 кожного протоколу контролю. Виконання спірних договорів жодним чином не пов'язане з монтажем, експлуатацією, реконструкцією, ремонтом машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, віднесених до відповідного переліку.

Колегія суддів зазначає, що позивач придбав послуги з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі. Зазначені послуги були йому надані, що підтверджується договорами, актами наданих послуг, а також актами передачі металу на контроль та протоколами контролю, складеними за результатами дослідження кожної партії виробів, які підтверджують фактичне здійснення контролю.

Також позивач обґрунтував необхідність придбання зазначених послуг для його господарської діяльності. Так, наказом №22 від 21.01.2012 введено в дію технологічний процес обробки металопрокату за допомогою дефектоскопу. Додатком до наказу є розрахунок собівартості послуг з ультразвукової дефектації металу та виробів зі сталі, виходячи з якого позивачем визначалась гранична вартість придбаних послуг.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до договорів позички, наданих позивачем, ПОГ Буденергоактив та ПОГ Всесвіт-2 отримували від TOB НВЦ ЄТМ у позичку дефектоскопи типу УД 2-12 для проведення ультразвукової дефектації металів. При цьому, у спірних правовідносинах дослідження здійснювались з використанням іншого дефектоскопу, типу УД 2-70.

Проте, колегією суддів встановлено, що копії зазначених договорів позички були надані позивачем лише на підтвердження того, що обладнання, необхідне для надання послуг з ультразвукової дефектоскопії, було наявне у ПОГ Буденергоактив та ПОГ Всесвіт-2 , при цьому позивач не стверджував, що саме ці дефектоскопи застосовувались під час надання послуг за спірними договорами.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, дійшов помилкових висновків, а тому рішення суду першої інстанції в частині правовідносин позивача з даним контрагентом також підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0000581409 колегією суддів встановлено такі обставини.

Так, 06 листопада 2013 року на особистий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 надійшла сума грошових коштів у розмірі 1708,80 грн. Колегією суддів встановлено, що зазначені кошти були помилково перераховані позивачем.

ОСОБА_1 здійснив зняття зазначеної суми коштів зі своєї банківської картки та через касу банку перерахував всю суму на поточний рахунок Товариства згідно з банківською квитанцією №65 від 06.11.2013, призначення платежу: ОСОБА_1, повернення помилково перерахованих коштів на карт. рахунок дог №Н041912613 від 05/08/11 .

Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що грошові кошти у сумі 1708,80 грн. були перераховані ОСОБА_1 на відрядження та були повернуті останнім як невикористані, оскільки жодний доказ відповідних обставин не підтверджує.

ОСОБА_1, виступаючи як третя (фізична) особа по відношенню до позивача, здійснив платіж на поточний рахунок Товариства через касу банку. Ці кошти об'єктивно не могли бути оприбутковані у касі Товариства, оскільки надійшли на його поточний рахунок у безготівковій формі.

Відповідно до п.2.5 постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Тобто, платіж, здійснений ОСОБА_1, є безготівковм для позивача, а тому положення, які регулюють порядок оприбуткування готівки та ведення касових операцій, до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

Отже, в цій частині висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову також є помилковим.

Відповідно до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 820/3699/16 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 820/3699/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євромет" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Меларк" про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2016 року №0000751402 у розмірі 261819,00 грн., №0000761402 у розмірі 200108,75 грн., №0000581409 у розмірі 9762,00 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 19.04.2017 р.