Постанова

від 12.04.2023 по справі 333/3934/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.04.2023 Справа № 333/3934/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/3934/22 Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С.

Провадження №22-ц/807/881/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 вособі представника адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька гімназія №54 Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні2022року ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради, згідно наказу № 639к/тр від 14 серпня 2020 року призначена на посаду директора Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Запорізької міської ради Запорізької області на умовах укладеного строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року, № 140. Цей договір діє з 15 серпня 2020 року по 14 серпня 2022 року.

Відповідач запропонував їй скласти та подати заяву у зв`язку з закінченням строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року № 140 про його продовження, шляхом укладення додаткової угоди до строкового трудового договору. 06 липня 2022 року позивач склала та подала відповідачу заяву про продовження строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року № 140, на новий період термін, а саме співробітнику відповідача у відділі кадрів ОСОБА_2 у погоджений спосіб на електронну адресу. Після подання заяви, з 20 липня 2022 року вийшла у відпустку, та перебувала до 20 серпня 2022 року (останній день відпустки). В період відпустки, 17 серпня 2022 року відповідач ознайомив її з наказом № 406 к/тр від 11 серпня 2022 року про звільнення, з 20 серпня 2022 року у зв`язку з закінченням строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року, № 140. Відповіді - відмови на подану заяву про продовження строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року, № 140, на новий термін, вона неотримала. Відповідач неповідомив її про те, що у зв`язку з тим, що термін дії укладеного з нею строкового трудового договору закінчується, вона буде звільнена, також не було запропоновано працевлаштування на іншу посаду. Вважає, що відповідач порушив права та її законні інтереси. Також, порушення її трудових прав призвело до моральних страждань, втрата нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради № 406 к/тр від 11 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору від 14 лютого 2020 року № 140. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Запорізької міської ради Запорізької області на умовах укладеного строкового трудового договору від 14 лютого 2020 року, № 140, уклавши додаткову угоду до строкового трудового договору від 14 лютого 2020 року, № 140, з 21 серпня 2022 року. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Запорізьку гімназію №54 Запорізької міської ради.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23січня 2023року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Дерев`янко Ірина Олександрівна подала апеляційнускаргу,в якійпосилаючись нанеповне з`ясування судомобставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що судпершої інстанції неповено з`ясував обставини у справі, безпідставно не задовольнив позовні вимоги, не врахувавши, що зі сторони відповідача є порушення трудового законодавства і відповідно прав та інтересів позивачки.

Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, Запорізька гімназії № 54 Запорізької міської ради зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки вона призначена на посаду директора за результатами конкурсного відбору строком на два роки на підставі рішення конкурсної комісії, що відповідає вимогам статей 3, 21, 23, 36 КЗпП України, Закону України"Проповну загальнусередню освіту" у редакції, чинній на момент призначення та звільнення з посади директора. Із зазначеним наказом позивачка ознайомлена, не заперечувала щодо строку його дії та не оскаржувала його.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що згідно наказу № 639 к/тр від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначена на посаду директора Запорізької загальноосвітньої школи І-III ступенів № 54 Запорізької міської ради Запорізької області, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 27 травня 2020 року № 35, за результатами конкурсного відбору на заміщення вакантної посади на умовах укладеного строкового трудового договору від 14 серпня 2020 року, № 140 (а.с.17).

За наказом № 406 к/тр від 11 серпня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено 20 серпня 2022 року з посади директора Запорізької загальноосвітньої школи І-III ступенів № 54 Запорізької міської ради Запорізької області у зв`язку з закінченням строкового трудового договору № 140 від 14 серпня 2020 року. ОСОБА_1 ознайомлена з наказом 17 серпня 2022 року (а.с.16).

Між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти № 140 від 14 серпня 2020 року (а.с.21-26).

За п. 5.2.1. строкового трудового договору (контракту) з керівником закладу освіти № 140 від 14 серпня 2020 року, укладеного між позивачем і відповідачем, керівника закладу загальної середньої освіти може бути звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії цього Договору (а.с.25).

У п. 6.1. вказаного строкового трудового договору визначено, що цей договір діє з 15 серпня 2020 року по 14 серпня 2022 року (а.с. 25).

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістомстатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначаєЗакон України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року N 2145-VIII.

На момент призначення позивача на посаду керівника закладу освіти, трудові відносини у системі загальної середньої освіти регулювалися законодавством України про працю,Законом України від 05 вересня 2017 року N 2145-VIII "Про освіту",Законом України від 16 січня 2020 року № 463-1Х "Про повну загальну середню освіту"(далі -Закон N 463-1Х) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповіднгодо частини першої статті 38 Закону України "Про повну загальну середню освіту" керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров`я, що не перешкоджає виконанню професійних обов`язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).

Відповідно до частини 11, 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту» протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.

Не може бути укладено трудовий договір з особою, яка не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону. Трудовий договір укладається на шість років на підставі рішення конкурсної комісії. Після закінчення строку, на який укладено строковий трудовий договір, трудові відносини припиняються та не можуть бути продовжені на невизначений строк.

З особою,яка призначаєтьсяна посадукерівника закладузагальної середньоїосвіти вперше,укладається трудовийдоговір строкомна двароки. Після закінчення строку дії такого строкового трудового договору та за умови належного його виконання сторони маютьправо продовжитистрок діївідповідного строковоготрудового договоруще начотири рокибез проведенняконкурсу. Особане можебути керівникомодного ітого жзакладу загальноїсередньої освітибільше ніждва строкипідряд (крімтих,що розташованів населенихпунктах зодним закладомзагальної середньоїосвіти).До першогошестирічного строкувключається дворічнийстрок перебуванняна посадікерівника закладузагальної середньоїосвіти,призначеного вперше.

Частиною тринадцятою статті 39Закону України"Проповну загальнусередню освіту" передбачено, що керівник закладу загальної середньої освіти звільняється з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного трудового договору.

Припинення трудового договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю.

Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженим рішенням Запорізької міської ради від 30 вересня 2020 року № 33 передбачено: «…6. Директор департаменту 6.18. Укладає трудові договори щодо прийняття на роботу з керівниками навчальних закладів, підпорядкованих департаменту у відповідності до норм чинного законодавства України. 6.19 Звільнняє керівників навчальних закладів, підпорядкованих департаменту…»

Судом правильно встановлено, що позивач перебувала у строкових трудових відносинах з Департаментом освіти і науки Запорізької міської міської ради на підставі укладеного за результатами конкурсного добору контракту від 14 серпня 2020 року № 140 строком на два роки (для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше).

Відповідно до частин першої та третьоїстатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з особливостей вказаної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

Згідно з пунктом 5.2.1 контракту сторони погодили, що керівника закладу загальної середньої освіти може бути звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

У пункті 6.1 контракту визначено, що цей договір діє з 15 серпня 2020 року по 14 серпня 2022 року. З особою, яка призначена на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, укладається трудовий договір строком на два роки. Після закінчення строку дії такого строкового трудового договору та за умови належного його виконання сторони мають право продовжити строк дії відповідного строкового договору ще на чотири роки без проведення конкурсу.

Відповідно до ч. ст. 22 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця ( посади).

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору за закінченням строку не вимагає додаткової заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник вже висловив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договору, а для продовження строкового трудового договору на новий строк - потрібно волевиявлення як працівника, так і роботодавця.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц

Судом встановлено, що до закінчення терміну дії контракту від 14 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя не досягнуто згоди щодо продовження строку укладеного з ним контракту, наслідком чого стало припинення з позивачем трудових відносин на підставі пункту 2статті 36 КЗпП України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанцї дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про поновлення позивачки на роботі у зв`язку з тим, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір від 14 серпня 2020 року терміном на 2 роки, факт укладення якого підтверджено як власноручно написаною заявою позивачки, так і наказом про прийняття на роботу, тому звільнення позивачки з роботи у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36КЗпП України є правомірним.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконним звільнення позивачки з роботи у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору та її поновлення.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки суд першої інстанції встановив усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи та ухвалення законного, обґрунтованого судового рішення, на підставі наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів здійснена судом першої інстанції, отже, відсутні підстави стверджувати, що суд при розгляді справи порушив вимоги процесуального закону.

Вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23січня 2023року у цій справі залишити беззмін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 13 квітня 2023 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.