Рішення

від 10.04.2023 по справі 646/8080/21

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

10.04.23

Справа № 646/8080/21

№ провадження 2/646/18/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10.04.2023 року Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Туру В.Г. засобами поштового зв`язку звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд визначити, що розмір частки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0466 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:05:007:0001, становить 46/100 часток.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_3 , яка на момент своєї смерті володіла земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,0466 га на праві спільної сумісної власності, кадастровий номер: 6310138800:05:007:0001. За час життя матері позивача розмір часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначався. Після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв спадщину частково - в частині прийняття спадщини у вигляді 46/100 часток на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 нотаріусом Першої ХДНК було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.11.2017 року, а у видачі свідоцтва на частку земельної ділянки площею 0,0466 га, за вищевказаною адресою, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд було відмовлено відповіддю від 19.02 за № 447/02-31 на підставі того, що у державному акті на право власності на земельну ділянку не визначена частка спадкового майна у спільній сумісній власності, яка належала померлій ОСОБА_3 . В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою для реалізації свого права на оформлення спадщини.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.01.2023 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2023 року закрито підготовче судове засідання у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Туру В.Г. в судове засідання не прибула, подала до канцелярії суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Розгляд справи просила проводити без її участі та позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0466 га розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі державного акту на праві спільної сумісної власності на земельну ділянку серії ЯА №452200 належала матері позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інша частина вказаної земельної ділянки на праві співвласників земельної ділянки належала померлій матері відповідача ОСОБА_4 (а.с. 10-15).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем після смерті своєї матері було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Частина спадщини, яка залишилась неоформленою, складається із земельної ділянки площею 0,0466га, переданої для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Першою ХДНК на підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку у зв`язку із неможливості безспірності встановити вказану частку земельної ділянки у спільній сумісній власності, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вказаною позовною заявою (а.с.20).

З наданої до суду копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 вбачається, що співвласник земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем зазначеного у заповіті майна померлої є відповідач ОСОБА_2 якій належить 54/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 22).

За змістом ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався, або вона перебувала у користуванні співвласників, і ними не було досягнуто згоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) часток у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

З доданого до матеріалів справи державного акту про право власності на земельну ділянку та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що померла мати відповідачки ОСОБА_4 та померла мати позивача ОСОБА_3 були власниками земельної ділянки площею 0.0466 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, без визначення часток у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до 1, 2 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом; у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1226 Цивільного Кодексу України суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Пунктом 3.4 інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року роз`яснено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України).

З урахуванням того, що позивач на теперішній час в інший ніж судовий спосіб не має можливості захистити своє право власності на земельну ділянку, право власності на яку він не може набути в порядку спадкування за законом у зв`язку з невизначеністю часток у праві спільної власності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0466 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:05:007:0001, становить 46/100 часток.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - Туру Віра Григорівна , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя -