Рішення

від 16.03.2023 по справі 757/2065/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2065/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №757/2065/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Київська обласна рада

третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради, третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року позивач звернулась до суду з із вказаним позовом, у якому просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 «Про звільнення від виконання обов?язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини»; поновити її на роботі у Київському обласному центрі охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини на посаді директора із 18.12.2021 року, стягнути із Київської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимущеного прогулу із 18.12.2021 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн та судові витрати; зобов?язати Київську обласну раду внести запис до трудової книжки про призначення на підставі розпорядження Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 «Про звільнення від виконання обов?язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини» виконуючим обов?язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач працювала на посаді директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2016 року по 16.08.2021 року, що підтверджується наказом Управління культури національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації від 15.08.2016 року №199-к, яким її було призначено на посаду директора.

Наказом Управління культури Київської обласної державної адміністрації від 12.08.2021 року №675-к, позивача було звільнено з посади директора у зв?язку із закінченням строку дії контракту.

Київська обласна рада рішеннями від 24.12.2015 року №033-01-VII «Про делегування повноважень Київської обласної ради Київській обласній державній адміністрації» та від 21.04.2011 року №092-06-VI «Про Порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об?єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» (зі змінами) - питання про призначення керівників комунальних закладів (установ) віднесла до своєї компетенції.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 вона була призначена виконуючим обов?язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2021 року по 16.10.2021року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 було продовжено дію строкового трудового договору, як виконуючого обов?язки директора на два місяці до 16.12.2021 року, включно.

Вказує, що 02.12.2021 року вона звернулась до Київської обласної ради із заявою про продовження терміну дії строкового трудового договору на 2 місяці із 17.12.2021 року по 16.02.2022 року.

Однак, розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 її звільнено від виконання обов?язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Зазначає, що 17.12.2021 року вона ще продовжувала виконувати свої робочі обов?язки, зокрема: нею, як керівником були підписані листи, фінансові документи, вона була на роботі та продовжувала працювати, про що свідчить табель обліку робочого часу, виконувала обов' язки директора.

Таким чином, вважає, що оскільки за розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 строковий трудовий договір між нею та Київською обласною радою 16.12.2021 року не був припинений, а 17.12.2021 року вона весь дань працювала, то строковий трудовий договір між нею та Київською обласною радою 17.12.2021 року став таким, що укладений на невизначений строк у відповідності до ст. 39-1 КЗпП України. Отже, застосування Київською обласною радою п. 2 ч. 1 ст. 36 К3пП України у розпорядженні від 16.12.2021 року №793 як підставу для припинення 17.12.2021 року безстрокового трудового договору із позивачем є протиправним, а звільнення незаконним, тому вказане розпорядження підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали направлено на адреси сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 19.10.2022 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи, останння отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 25.07.2022 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

03.11.2022 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника, свою волю на укладення строкового трудового договору позивач уже виявила, коли писала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час відповідач виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений, власник також не зобов?язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Також вказує, що виконання тимчасовим замісником посадових обов`язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу. Виключною компетенцією Київської обласної ради є як призначення генеральних директорів, так і їх звільнення, а також призначення тимчасово виконуючих обов?язків генеральних директорів комунальних підприємств, закладів, установ, засновником, яких вона є. Таким чином, Київська обласна рада при прийняті оспорюваного розпорядження діяла виключно в межах своїх повноважень та не допустила порушення норм чинного законодавства України.

Третя особа пояснення на позов не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працювала на посаді директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2016 року по 16.08.2021 року, що підтверджується наказом Управління культури національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації від 15.08.2016 року №199-к, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду директора.

Наказом Управління культури Київської обласної державної адміністрації від 12.08.2021 року №675-к, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора у зв?язку із закінченням строку дії контракту.

Київська обласна рада рішеннями від 24.12.2015 року №033-01-VII «Про делегування повноважень Київської обласної ради Київській обласній державній адміністрації» та від 21.04.2011 року №092-06-VI «Про Порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об?єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» (зі змінами) - питання про призначення керівників комунальних закладів (установ) віднесла до своєї компетенції.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 ОСОБА_1 була призначена виконуючим обов?язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2021 року по 16.10.2021 року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 було продовжено дію строкового трудового договору ОСОБА_1 , як виконуючого обов?язки директора на два місяці до 16.12.2021 року, включно.

02.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київської обласної ради із заявою про продовження терміну дії строкового трудового договору на 2 місяці із 17.12.2021 року по 16.02.2022 року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов?язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Такі самі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19), від 12 лютого 2020 року в справі №369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року в справі №760/408/19 (провадження №61-20368св19), від 25 жовтня 2021 року у справі №607/3393/18 (провадження №61-13597св21).

Відповідно до п. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Так, судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов?язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що свідчить про волевиявлення відповідача про припинення трудових відносин.

При цьому, посилання позивача на те, що вона 17.12.2021 року була присутня на роботі, підписувала документи не можуть свідчити про те, що трудовий договір між ОСОБА_1 та Київською обласною радою 17.12.2021 року став таким, що укладений на невизначений строк у відповідності до ст. 39-1 КЗпП України, суд не бере до уваги, оскільки сам факт перебування позивача на робому місці не свідчить про продоження строку дії договору, оскільки п. 1 ст. 39-1 КЗпП України передбачає, обов?язковою умовою для продовження дії договору те, що трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, однак у даній справі Київська обласна ради, прийняттям розпорядження від 16.12.2021 року, завила вимогу про звільнення позивача. При цьому, суд наголошує, що при такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона, у даному випадку позивач, не може перешкодити припиненню трудових відносин шляхом фактичного продовження перебування на робому місці після закінчення трудових відносин.

Разом з тим, позивач, оскаржуючи розпорядження від 16.12.2021 року №793, не зазначає коли нею було отримано вказане розпорядження, а також того чи була вона обізнана про припинення з нею трудових відносин на момент виходу на роботу 17.12.2021 року.

При цьому, суд бере до уваги, що укладаючи строковий трудовий договір, позивач була обізнана про умови договору та зазначений строк його дії, вказаний договір було підписано позивачем, протягом дії договору позивач його умови не оскаржувала та не ініціювала внесення змін і доповнень до нього.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виконання службових обов?язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов?язане з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, є тимчасовим замісництвом. Тимчасове виконання обов?язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) на підприємстві. Працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов?язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи. Працівнику, що заміщує, виплачується різниця між фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує.

Таким чином, виконання тимчасовим замісником посадових обов?язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №756/5123/16-ц (провадження No 61-9077св18), від 28 серпня 2019 року у справі №201/15850/17-ц (провадження N° 61-7566св18).

Щодо стягнення середнього заробітку із Київської обласної ради, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулуза своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 серпня 2022 року (справа №752/15215/19) вказав, «суди не врахували, по позивач просив стягнути з Київської обласної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте належним відповідачем за цією вимогою є КП Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «Обрій». Тому, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити саме з цієї підстави».

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року, справа №304/1745/18, дійшов до висновку, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. Така відповідальність не може бути покладена на орган місцевого самоврядування у трудових правовідносинах без встановлення того, що сама юридична особа не може виконати свої зобов?язання в межах трудових правовідносинах у процедурі виконання судових рішень або банкрутства.

Таким чином, виплата середнього заробітку здійснюється з підприємства, з яким у звільненого працівника існували трудові відносини, а не з Київської обласної ради.

Отже, позивач заявив позовну вимогу до неналежного відповідача.

При цьому, суд зазначає, що вимоги про стягнення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та внесення запису до трудової книжки є похідними, а отже задоволенню не підлягає.

Так, оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами трудового договору, суд приходить до висновку, що право позивача на працю відповідач не порушив, у зв`язку з чим правових підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) немає.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом зазначених положень закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Оскільки, судом не встановлено, що діями відповідача було заподіяно моральної шкоди позивачу, не було встановлено факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, то вказана вимога не підлягає задоволенню.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 15, 23 ЦК України, ст. ст. 21, 23, 36, 39-1, 94, 235, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської обласної ради, третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Київська обласна рада, адреса: площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ 24572267.

Третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини, адреса: вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 23569336.

Суддя Г. О. Матійчук