Постанова

від 21.11.2023 по справі 757/2065/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року

справа № 757/2065/22-ц

провадження № 22-ц/824/10524/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Дьоміній К.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Київська обласна рада,

третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Матійчук Г.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради, третя особа: Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року позивач звернулась до суду з із вказаним позовом, у якому просить визнати неправомірним та скасувати розпорядження Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 «Про звільнення від виконання обов'язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини»; поновити її на роботі у Київському обласному центрі охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини на посаді директора із 18.12.2021 року, стягнути із Київської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 18.12.2021 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн та судові витрати; зобов?язати Київську обласну раду внести запис до трудової книжки про призначення на підставі розпорядження Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 «Про звільнення від виконання обов'язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини» виконуючим обов'язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач працювала на посаді директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини з 17.08.2016 року по 16.08.2021 року, що підтверджується наказом Управління культури національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації від 15.08.2016 року №199-к, яким її було призначено на посаду директора.

Наказом Управління культури Київської обласної державної адміністрації від 12.08.2021 року №675-к, позивача було звільнено з посади директора у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Київська обласна рада рішеннями від 24.12.2015 року №033-01-VII «Про делегування повноважень Київської обласної ради Київській обласній державній адміністрації» та від 21.04.2011 року №092-06-VI «Про Порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об'єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» (зі змінами) - питання про призначення керівників комунальних закладів (установ) віднесла до своєї компетенції.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 вона була призначена виконуючим обов?язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам?яток культурної спадщини з 17.08.2021 року по 16.10.2021року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 було продовжено дію строкового трудового договору, як виконуючого обов'язки директора на два місяці до 16.12.2021 року, включно.

Вказує, що 02.12.2021 року вона звернулась до Київської обласної ради із заявою про продовження терміну дії строкового трудового договору на 2 місяці із 17.12.2021 року по 16.02.2022 року.

Однак, розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 її звільнено від виконання обов'язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Зазначає, що 17.12.2021 року вона ще продовжувала виконувати свої робочі обов'язки, зокрема: нею, як керівником були підписані листи, фінансові документи, вона була на роботі та продовжувала працювати, про що свідчить табель обліку робочого часу, виконувала обов'язки директора.

Таким чином, вважає, що оскільки за розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 строковий трудовий договір між нею та Київською обласною радою 16.12.2021 року не був припинений, а 17.12.2021 року вона весь дань працювала, то строковий трудовий договір між нею та Київською обласною радою 17.12.2021 року став таким, що укладений на невизначений строк у відповідності до ст. 39-1 КЗпП України. Отже, застосування Київською обласною радою п. 2 ч. 1 ст. 36 К3пП України у розпорядженні від 16.12.2021 року №793 як підставу для припинення 17.12.2021 року безстрокового трудового договору із позивачем є протиправним, а звільнення незаконним, тому вказане розпорядження підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги обґрунтовані тим, що суд дійшов помилкового висновку про укладеність трудового договору на невизначений строк. Вважає безпідставним твердження суду першої інстанції на те, що сам факт перебування на робочому місці не свідчить про продовження строку дії договору, та що трудові відносини фактично тривають. Зазначає, що посилання суду щодо обізнаності позивача про припинення із нею трудових відносин 17.12.2021 року не відповідає дійсності. В матеріалах справи наявна копія заяви позивача на ім`я голови Київської обласної ради про продовження терміну дії строкового договору на дві місяці з 17.12.2021 року по 16.02.2021, однак оцінки вказаному доказу судом надано не було. Крім того, судом також не надано оцінки відсутності в трудові книжці запису про звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Київської обласної ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків директора «Київського обласного центру охорони у наукових досліджень пам`яток культурної спадщини» 17 грудня 2021 року у зв`язку із закінченням терміну дії строкового договору. Вказує, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач була обізнана про умови договору та зазначений строк його дії, який вона не оскаржила. Оскільки трудові відносини у позивача існували із підприємством, відтак позовна вимога про виплату середнього заробітку заявлена до Київської обласної ради як до неналежного відповідача. Судом не встановлено факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тому діями відповідача не було завдано моральної шкоди позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини з 17.08.2016 року по 16.08.2021 року, що підтверджується наказом Управління культури національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації від 15.08.2016 року №199-к, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду директора.

Наказом Управління культури Київської обласної державної адміністрації від 12.08.2021 року №675-к, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Київська обласна рада рішеннями від 24.12.2015 року №033-01-VII «Про делегування повноважень Київської обласної ради Київській обласній державній адміністрації» та від 21.04.2011 року №092-06-VI «Про Порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об?єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» (зі змінами) - питання про призначення керівників комунальних закладів (установ) віднесла до своєї компетенції.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.08.2021 року №428 ОСОБА_1 була призначена виконуючим обов'язки директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини з 17.08.2021 року по 16.10.2021 року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 12.10.2021 року №653 було продовжено дію строкового трудового договору ОСОБА_1 , як виконуючого обов`язки директора на два місяці до 16.12.2021 року, включно.

02.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київської обласної ради із заявою про продовження терміну дії строкового трудового договору на 2 місяці із 17.12.2021 року по 16.02.2022 року.

Розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Такі самі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19), від 12 лютого 2020 року в справі №369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року в справі №760/408/19 (провадження №61-20368св19), від 25 жовтня 2021 року у справі №607/3393/18 (провадження №61-13597св21).

Встановлено, що між сторонами укладено строковий трудовий договір зі строком дії з 17.08.2021 року по 16.10.2021 року, який було продовжено за заявою позивача строком на 2 місяці до 16 грудня 2021 року, про що видано відповідне розпорядження.

Вказані обставини свідчать про обізнаність та згоду позивача на укладення строкового трудового договору.

Отже, ОСОБА_1 мала усвідомлювати строковий характер трудових правовідносин, а також вірогідність їх припинення після закінчення строку дії трудового договору.

Розпорядженням Київської обласної ради від 16.12.2021 року №793 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини та припинено дію трудового договору ОСОБА_1 з 17.12.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що свідчить про волевиявлення відповідача про припинення трудових відносин.

Укладаючи строковий трудовий договір, позивач була обізнана про умови договору та зазначений строк його дії, вказаний договір було підписано позивачем, протягом дії договору позивач його умови не оскаржувала та не ініціювала внесення змін і доповнень до нього.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що факт перебування позивача на робочу місці не свідчить про продовження строку дії договору, оскільки п. 1 ст. 39-1 КЗпП України передбачає, обов`язковою умовою для продовження дії договору те, що трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, однак у даній справі Київська обласна рада, прийняттям розпорядження від 16.12.2021 року, завила вимогу про звільнення позивача.

Посилання апелянта на те, що вона не була обізнана щодо існування розпорядження від 17.12.2021 року про її звільнення суд вважає безпідставним, оскільки позивачем було укладено строковий договір, дію якого було продовжено до 16 грудня 2021 року, а тому останній було відомо про закінчення трудових відносин 17.12.2021 року.

Направлення позивачем до Київської обласної ради заяви про продовження терміну дії строкового договору на два місяці не змінює строковості укладеного трудового договору.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач знав про строковість трудових відносин та погодження з ним відповідних умов праці, що підтверджується в тому числі заявами про продовження терміну дії строкового договору. У зв`язку із закінченням строку дії договору сторони не дійшли згоди про його продовження чи укладення нового, що і стало підставою для звільнення позивача.

Враховуючи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної ради від 16.12.2021 року № 793 «Про звільнення від виконання обов`язків директора Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини», підстав для поновлення ОСОБА_1 , на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, внесення запису до трудової книжки немає, оскільки вказані вимоги мають похідний характер від основної вимоги про визнання незаконним розпорядження про звільнення.

Крім того, виплата середнього заробітку здійснюється з підприємства, з яким звільнено працівника існували трудові відносини, а не з Київської обласної ради, що підтверджується також позицією Верховного Суду у справі № 752/15215/19 постанова від 31 серпня 2022року, у справі № 304/1745/18 постанова від 21 квітня 2021 року.

Вимога щодо здійснення записів в трудовій книжці також задоволенню не підлягає, оскільки відповідні записи здійснюються роботодавцем, в даному випадку - Київським обласним центром охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини.

Відтак вказані вимоги заявлено до неналежного позивача, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді