Постанова

від 12.04.2023 по справі 920/91/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 920/91/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

представники сторін:

від позивача - Гапон О.Я.,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - Цуканов В.В.,

в судове засідання не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 (повний текст ухвали складено 08.02.2023)

про відмову у видачі дублікатів втрачених наказів

у справі № 920/91/18 (суддя Заєць С.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до Приватного акціонерного товариства Сумська фірма "Усе для дому"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Сумська фірма "Усе для дому" про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.05.2018 року позовні вимоги задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості у сумі 65 252,18 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ становить 1 737 969,56 грн. за Кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: склад № 2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996 р, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 року та належить Іпотекодацю направах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994 року, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994 року, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 року справа № АС9/240-07 Господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 року справа №АС9/240-07 Господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р. № 558 КП Сумської МБТІ від 21.05.2007 року, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 року №18924147 КП "Сумське міське БТІ" номер запису 558 в книзі 15 - шляхом реалізації на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною не меншою ніж 1 086 300,00 грн. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Сумська фірма "Усе для дому" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль 26069 грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

У лютому 2023 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Сумської області з заявою про видачу дублікатів втрачених наказів по справі № 920/91/18, відповідно до вимог якої просить суд видати дублікат судового наказу по справі № 920/91/18 та поновити строк пред`явлення втраченого наказу по справі № 920/91/18.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 року клопотання про поновлення строку для пред`явлення втраченого наказу по справі № 920/91/18 залишено без задоволення та відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк" у задоволенні заяви про видачу дублікатів втрачених наказів по справі № 920/91/18.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із поданою заявою про видачу дубліката наказу у справі № 920/91/18 - 12.12.2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. В той же час, заявник не вчинив жодної дії для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не звертався до виконавчої служби з наказом про примусове виконання рішення по справі № 920/91/18.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 року у справі №920/91/18 та прийняти нове рішення, яким заяву заявою про видачу дублікатів втрачених наказів по справі № 920/91/18 задовольнити та поновити строк пред`явлення втраченого наказу по справі № 920/91/18.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, такою, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права. На думку скаржника суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не доведені, висновку місцевого господарського суду не відповідають встановленим обставинам справи. Зокрема скаржник звертає увагу, що станом на 06.12.2022 року рішення суду не було виконане, стягнення на предмет іпотеки не звернено, а виконавчий документ втрачений. У заяві було зазначено, що підставою для поновлення строку була неможливість виконання рішення у зв`язку із відсутністю відповідного правового механізму, а тому з метою усунення цих протиріч позивач звертався до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, проте ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.08.2021 року у задоволенні заяви було відмовлено, а 09.11.2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційна скарга АТ «Райффайзен Банк» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.08.2021 року була залишена без задоволення, ухвала залишена без змін. Також, 24.12.2021 року АТ «Райффайзен Банк» звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - склад №2 у м. суми, вул. Харківська, 123, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0515/633 від 11.01.2007 року у розмірі 53 982, 52 долари США. Втім, рішенням Господарського суду Сумської області від 14.09.2022 року у справі № 920/23/22 у задоволенні позову було відмовлено. Скаржника наголошує, що розгляд судових справи, які були ініційовані у зв`язку із неможливість виконання рішення суду від 21.05.2018 року закінчилися відповідно 09.11.2021 року та 14.09.2022 року, тобто після спливу трирічного терміну пред`явлення до виконання наказу Господарського суду. Таким чином, на думку скаржника у заяві АТ «Райффайзен Банк» зазначив об`єктивні причини пропуску визначеного трирічного строку.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 27.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали оскарження ухвали від 16.06.2022 року.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 року у справі №920/91/18.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 у справі №920/91/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.02.2023, розгляд справи призначено на 12.04.2023 р.

31.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Сумська фірма "Усе для дому", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Також, 31.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , третьої особи у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

03.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , третьої особи у справі, надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

06.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

12.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 12.04.2023 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було вище зазначено, рішенням господарського суду Сумської області від 21.05.2018 року у справі № 920/91/18 (а.с.115-123 т.2) позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю, у рахунок погашення заборгованості у сумі 65 252,18 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ становить 1 737 969,56 грн. за кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 звернено стягнення на предмет іпотеки: склад № 2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 та належить іпотекодавцю на правах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 справа № АС9/240-07 господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 справа №АС9/240-07 господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р.№ 558 КП Сумської МБТІ від 21.05.2007, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 №18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15 - шляхом реалізації на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не меншою ніж 1 086 300,00 грн., до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 26 069,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

В подальшому було видано наказ Господарського суду Сумської області від 22.12.2018 року у справі № 920/91/18 на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2018 року, яке набрало законної сили 19.06.2018 року. (т.3, а.с. 19-20).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Тобто, строку для пред`явлення наказу у даній справі закінчується 20.06.2021 року. Доказів звернення до виконавчої служби позивачем до матеріалів справи не надано.

У лютому 2023 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Сумської області з заявою про видачу дублікатів втрачених наказів по справі № 920/91/18, відповідно до вимог якої просить суд видати дублікат судового наказу по справі № 920/91/18 та поновити строк пред`явлення втраченого наказу по справі № 920/91/18.

В заяві заявник зазначає, що 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України м. Херсон опинилось на межі бойових дій, доступ до приміщення Банку працівникам був обмежений, в подальшому місто було окуповано, а приміщення Банку захоплено. Оригінал наказу по ухваленому рішенню працівники Банку не встигли евакуювати з міста, зазначений виконавчий документ залишився у захопленому окупантами приміщенні. На даний час доступу до приміщення відсутній, через проведення дій Спецслужбами України по огляду раніше захоплених приміщень (дій щодо виявлення вибухонебезпечних предметів та дій по розмінуванню будівель міста, які до даного часу проводяться), враховуючи процес вивезення окупантами з приміщення техніки, документів та інших цінностей можна дійти висновку, що зазначені виконавчі документи по справі втрачено, саме тому у стягувача виникла потреба у отриманні дубліката наказу. На даний час заборгованість по вказаному судовому рішенню не погашена, виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором № 014/0515/633 від 11.01.2007 року також не проводилось, що залишає невідновленими порушені права Позичальника. Відсутність зазначеного наказу позбавляє стягувача законного права на виконання ухваленого судом рішення, встановленого Конституцією України, та можливості отримати з боржника суми коштів визначеної у рішенні суду, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в наслідок чого буде усунуто порушені права Банку.

Щодо необхідності поновлення строків на пред`явлення виконавчого документа заявником вказано наступне.

Після ухвалення рішення зі сторони відповідача проводились дії по оскарженню рішення, шляхом направлення апеляційної скарги. Крім того, через відсутність заходів саме примусового виконання рішень, які здійснює Державний (приватний) виконавець, оскільки рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку право в самостійному порядку здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку». У даному випадку позивачу не потрібно звертатися до виконавчої служби для виконання рішення суду, оскільки рішення не містить заходів примусового виконання рішень, які б було необхідно виконувати державному (приватному) виконавцю, у зв`язку з чим рішення суду не підлягає примусовому виконанню відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження», що позбавляє позивача можливості його виконати. Крім того, відсутній правовий механізм примусового виконання рішення у подібних випадках. Враховуючи вищевказане, застосовуючи аналогію закону, позивач звернувся до суду з заявою про заміну способу виконання рішення суду, в порядку встановленому ст. 373 ЦПК України. Розгляд справи відбувався до 09.11.2021 року, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду по справі. В подальшому, позивачем подано до суду позовну заяву з проханням у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Розгляд справи завершено 14.09.2022 року, що відображено у рішенні по справі № 920/23/22. 3 наведеного вище вибачається, що розгляди судових справ за результатами яких було заплановано виконання ухваленого рішення по справі № 920/91/18 завершено після спливу строку на пред`явлення виданих виконавчих документів, що є обґрунтованою підставою для поновлення таких строків. Отже враховуючи зазначене вище, у позичальника не було можливості виконати рішення суду, у визначеному законом порядку у строки визначені виконавчим документом для його пред`явлення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду стягувача або державного виконавця, приватного виконавця з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 918/1147/11 зазначено, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 916/924/16 викладено правовий висновок, що під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Згідно зі статтею 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Крім того, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 ГПК України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 ГПК України.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, наказ Господарського суду Сумської області від 22.12.2018 року у справі № 920/91/18 був дійсний для пред`явлення до виконання до 20.06.2021 року (протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили 19.06.2018 року плюс 3 роки).

Водночас, заявник звернувся до суду із поданою заявою про видачу дубліката наказу у справі № 920/91/18 - 12.12.2022 року (т.4, а.с. 203-249), тобто з пропуском строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів критично ставить до доводів скаржника, що підставою для поновлення строку була неможливість виконання рішення у зв`язку із відсутністю відповідного правового механізму, а тому з метою усунення цих протиріч позивач звертався до суду із заявою про зміну способу виконання рішення з огляду на наступне.

Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що у травні 2021 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про зміну способу виконання судового рішення (а.с.93-96 т.3) у якій просило змінити спосіб виконання судового рішення:

з - «У рахунок погашення заборгованості у сумі 65 252,18 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ становить 1 737 969,56 грн. за кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки: склад № 2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 та належить іпотекодавцю на правах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 справа № АС9/240-07 господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 справа № АС9/240-07 господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р.№ 558 КП Сумської МЕТІ від 21.05.2007, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 № 18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15 - шляхом реалізації на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не меншою ніж 1 086 300,00 грн.»

на - «У рахунок погашення заборгованості у сумі 65 252,18 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ становить 1 737 969,56 грн. за кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки: склад № 2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 та належить іпотекодавцю на правах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 справа № АС9/240-07 господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 справа № АС9/240-07 господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р.№ 558 КП Сумської МЕТІ від 21.05.2007, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 № 18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15 - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 086 300,00 грн.».

В той же час, ухвалою господарського суду Сумської області від 10.08.2021 року, (а.с.238-248 т.3), залишеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

При цьому, ухвалюючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року у даній справі, апеляційний суд звернув увагу позивача на наступне:

«За змістом ст. 38 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює порядок реалізації іпотекодержателем права на продажу предмета іпотеки, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Водночас, за змістом положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595:

- якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження (п.п. 2.7 глави 2 розділу ІІ);

- правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують (п. 1.1 глави 2 розділу ІІ).

Отже, якщо рішенням суду передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то під час укладення такого договору купівлі-продажу іпотекодержатель зобов`язаний надати оригінал свідоцтва про право власності на предмет іпотеки або його дублікат. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі № 212/4265/16-ц.

Водночас при розгляді вказаної справи № 212/4265/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що іпотекодержатель, який набув права на реалізацію предмета іпотеки від свого імені, має право на отримання дублікату правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що, у випадку відмови відповідних органів надати дублікати правовстановлюючих документів на спірне майно, він не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав.»

Тобто, доводи заявника, що оскільки рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку право в самостійному порядку здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а тому позивач не мав можливості виконати рішення суду, є не обґрунтованими, оскільки виконання рішення у даній справі залежало виключно від позивача.

В той же час, заявником не було надано суду доказів чого саме бракувало йому для виконання рішення суду.

Тобто, заявник заявляючи клопотання про поновлення йому строку для пред`явлення наказу вказує лише те, що на його думку відсутній належний правовий механізм реалізації предмету іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» без надання будь-яких відповідних доказів, які б свідчили про наявні обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право щодо здійснення продажу предмета іпотеки.

Відтак, посилання заявника на те, що він звертався до господарського суду Сумської області з заявою про зміну способу виконання судового рішення не може бути поважною причиною пропуску строку.

Щодо доводів скаржника про поважність причини пропуску строку з підставі звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, провадження у справі №920/23/22 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» про звернення стягнення на предмет іпотеки, було відкрито ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.01.2022 року.

Крім того, сам скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що із даним позовом (справа №920/23/22) він звернувся 24.12.2021 року.

В той же час, як вже вище було встановлено, наказ Господарського суду Сумської області від 22.12.2018 року у справі № 920/91/18 був дійсний для пред`явлення до виконання до 20.09.2021 року.

Тобто, обставини на які посилається скаржник (ініціювання спору по справі №920/23/22) виникли вже після того, як у позивача сплив трирічний строку для пред`явлення наказу Господарського суду Сумської області від 22.12.2018 року у справі № 920/91/18.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не може визнати зазначені обставини поважними.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поширення пандемії короновірусу із березня 2020 року та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 року не можуть слугувати об`єктивними та поважними підставами пропуску строку пред`явлення виконавчого документа в даній справі заявником до виконання, оскільки доказів того, що під час пандемії короновірусу було зупинено роботу банку чи виконавчої служби заявником не надано так само як і не надано пояснень та доказів яким чином пандемія короновірусу не дала змоги пред`явити наказ до виконання (надіслати його поштою чи електронною поштою), а воєнний стан в Україні взагалі введений після закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявник звернувся з даною заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а підстави для поновлення строку для пред`явлення наказу наведені заявником не можуть визнатись судом поважними, оскільки, як вище встановлено пропуск визначеного строку було допущено саме у зв`язку із бездіяльністю самого заявника.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського Сумської області від 07.02.2023 року у справі № 920/91/18 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 року у справі №920/91/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 07.02.2023 року у справі №920/91/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/91/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз