Постанова

від 12.04.2023 по справі 927/383/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 927/383/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гевко А.В.,

від відповідача - не з`явились,

вільний слухач - Путря Д.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 (повний текст рішення складено 15.12.2022)

у справі № 927/383/22 (суддя Демидова М.О.)

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД"

до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС"

про відшкодування збитків у сумі 112065 грн. 36 коп.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД"

про стягнення 26000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" про відшкодування збитків у сумі 112 065 грн. 36 коп.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу нанесено збитки у зв`язку із втратою частини вантажу з вини відповідача під час його перевезення.

03.08.2022 року Приватне підприємство "СПЕЦТРАНС" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД" про стягнення 26 000 грн. за надані послуги з перевезення.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав свого обов`язку в частині оплати виконаних заявок №2022/0223 від 23.02.2022 року, №2022/0509 від 09.05.2022 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року первісні позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД" збитки у сумі 112 065 грн. 36 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з боку ПП "Спецтранс" має місце неналежне виконання умов договору і невиконання обов`язку з доставки товару у пункт призначення (розвантаження), тобто порушення договірного зобов`язання, що свідчить про протиправність поведінки відповідача за первісним позовом. В свою чергу відповідачем за первісним позовом всупереч установленому законом порядку не підтверджено настання у останнього форс-мажорних обставин та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин та неможливістю виконання договірних зобов`язань. Відтак, на думку суду першої інстанції ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" доведено наявність вини відповідача за первісним позовом, протиправної поведінки у діях ПП "Спецтранс", причинно-наслідкового зв`язку між діями ПП "Спецтранс" та заявленою ТОВ "Укр-Безнес Трейд" до стягнення сумою збитків у розмірі 112 065, 36 грн., яка розрахована на підставі п. 2.1.10 договору. Щодо зустрічного позову місцевий господарський суд вказав, що оскільки судом встановлено, що ПП "Спецтранс" взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №23/02/2022 від 23.02.2022 року не виконало належним чином, внаслідок чого ТОВ "Укр-Безнес Трейд" понесено збитки у сумі 112 065, 36 грн., підстав для проведення оплат, зазначених в заявках №200/0223 від 23.02.2022 року на суму 11 000,00 грн. (сума фрахту), №200/0509 від 09.05.2022 року на суму 15 000,00 грн. (сума фрахту), які є предметом зустрічного позову, немає.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції неповністю встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені наявні у справі докази та надано їм невірну оцінку. Зокрема скаржник вважає, що судом першої інстанції не було враховано ситуації, в якій опинилося ПП «СПЕЦТРАНС» в березні-квітні 2022 року. В передмісті Чернігова активні бойові дії зі збройними силами російської федерації розпочались вже надвечір 24 лютого 2022 року. Починаючи з 24 лютого до початку квітня 2022 року на території міста Чернігів велися активні бойові дії. В березні 2022 року місто Чернігів знаходилось в оточенні, всі мости через річку Десна були зруйновані і навіть до руйнації останнього мосту, проїзд в сторону міста Києва був неможливий, через контроль території навколо міста Чернігів збройними силами російської федерації. Дані обставини підтверджуються численними публікаціями в ЗМІ. Таким чином, в умовах, відсутності мобільного зв`язку, електропостачання, не кажучи вже про роботу Укрпошти в умовах оперативного оточення ПП «СПЕЦТРАНС» не мало фізичної можливості повідомити про такі обставини контрагента ТОВ «УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД». Крім того, відповідно до Експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-317 від 30 листопада 2022 року (який було отримано ПП «СПЕЦТРАНС» вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а отже ПП «СПЕЦТРАНС» просить долучить його до справи в суді апеляційної інстанції) було встановлено, що пошкодження та знищення вантажу в напівпричепі НОМЕР_1 здійснено в результаті військової агресії рф проти України під час обстрілів м. Чернігова. При цьому, скаржник підтверджує, що ним не було надано сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом. Однак, даний факт пояснюється величезним критичним перевантаженням органу владних повноважень, відповідального за видачу таких сертифікатів, у зв`язку з численними зверненнями юридичних та фізичних осіб з усієї України щодо видачі такого роду сертифікатів. При цьому, скаржник зазначає, що ПП «СПЕЦТРАНС» на сьогоднішній день знаходиться в процесі очікування отримання такого сертифікату, затягування з отриманням якого відбувається не з вини ПП «СПЕЦТРАНС» (і в разі його отримання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, він неодмінно буде наданий суду), а у зв`язку із небаченою до цього вкрай складною ситуацією в більшості регіонів України, які визнані регіонами ведення воєнних (бойових) дій та величезним ажіотажем та навантаженням на відповідний контролюючий орган з видачі відповідних сертифікатів. Відтак, на думку скаржника суд першої інстанції поверхнево поставився до дослідження обставин справи в цій частині і дійшов необґрунтованих висновків про не підтвердження з боку ПП «СПЕЦТРАНС» відсутності вини останнього у втраті вантажу ТОВ «УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД». В той же час, на думку скаржника подана ТОВ «УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД» позовна заява не містить визначення в чому саме полягає завдана позивачу шкода, в чому виражається протиправна поведінка ПП «СПЕЦТРАНС» та який причинний зв`язок між поведінкою та збитками. Тобто судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено основи законодавства у сфері стягнення збитків, неправильно встановлено обставини справи, не належним чином досліджено наявні докази, надано їм невірну оцінку, у зв`язку з чим суд прийшов до помилкових висновків. При цьому скаржник вважає, що місцевий господарський суд абсолютно не звернув уваги на те, що в травні 2022 року за результатами розгляду звернення ПП «СПЕЦТРАНС» позивачем за первісним позовом (ТОВ «УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД») була сформована нова заявка № 2022/0509 від 09 травня 2022 року та змінено кінцевий пункт призначення, дане перевезення було виконано, що підтверджено ТТН №540 від 23.02.2022 року та складеними сторонами актами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7 443 грн. 00 коп.

27.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 року, витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/383/22.

06.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №927/383/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року у справі №927/383/22 та призначено розгляд справи на 22.02.2023 року.

20.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

15.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме сертифікату торгово-промислової палати №5900-23-0314 від 24.01.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

20.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС", відповідача за первісним позовом у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року розгляд справи відкладено на 12.04.2023 року.

03.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме листа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» №ФР-907 від 10.03.2023 року.

04.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 12.04.2023 року представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Щодо клопотань відповідача за первісним позовом про долучення додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів звертає увагу, що подані додаткові докази датовані датами після проголошення рішення судом першої інстанції у даній справі (29.11.2022 року), зокрема сертифікат торгово-промислової палати №5900-23-0314 датовано 24.01.2023 року, а лист ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» №ФР-907 датовано 10.03.2023 року.

Крім цього, зі змісту листа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» №ФР-907 від 10.03.2023 року вбачається, що ПП «СПЕЦТРАНС» звернулося до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з адвокатським запитом №16/02-1 від 16.02.2023 року.

Також, зі змісту сертифікату торгово-промислової палати №5900-23-0314 від 24.01.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що він виготовлений на звернення №17/01-01 від 17.01.2023 року.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не вказує будь-яких поважних причин звернення останнім, як до Сумської торгово-промислової палати, так і до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» після проголошення рішення у даній справі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, скаржник на надав будь-яких належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції (а саме звернутися до Сумської торгово-промислової палати, так і до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» під час розгляду справи в суді першої інстанції), однак своїм правом не скористався.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги подані скаржником додаткові докази.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.02.2022 року згідно умов договору поставки №7712р від 15.07.2020 року ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" подавало заявку ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" на поставку товару №PO0028Y0FO від 18.02.2022 року. (а.с. 10-12).

В подальшому, 23.02.2022 року між сторонами у даній справі укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №23/02/2022 (далі - договір) (а.с. 13-15), у відповідності з умовами пункту 1.1-1.2 якого перевізник (ПП "Спецтранс") зобов`язується доставити автомобільним транспортом, довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договором термін і видати його вантажоодержувачеві. Замовник (ТОВ "Укр-Бізнес Трейд") зобов`язується сплатити за перевезення вантажу передбачену договором винагороду. Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач, термін доставки, вартість послуг та інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною договору, зразок якого знаходиться в Додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 2.1.4 договору перевізник зобов`язаний забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення з моменту йото прийняття до перевезення і до моменту передачі в пункті призначення вантажоодержувачеві.

Згідно з п. 2.1.6 договору перевізник зобов`язаний своєчасно доставити пред`явлений замовником вантаж в пункт призначення і здати його вантажоодержувачеві.

Пунктом 2.1.7 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний інформувати замовника будь-якими засобами зв`язку про виниклі перешкоди, які загрожують належному виконанню перевізником зобов`язань за цим договором, в тому числі про невідповідність кількості або якості вантажу з наданими документами.

Також пунктом 2.1.10 договору встановлено, що перевізник зобов`язаний нести відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться з моменту приймання вантажу від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачеві в розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної в товаросупровідних документах.

Відповідно до п. 3.1 договору сплата винагороди за договором проводиться замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документі.

Згідно з п. 4.1 договору перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі його вантажоодержувачеві.

За невиконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що сторона, яка не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання зазначених обставині і про передбачуваний термін їх дії протягом 10 календарних днів з моменту настання (з додаванням доказів існування таких обставин: документа, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. У іншому випадку невиконуюча сторона втрачає можливість посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу невиконання нею своїх зобов`язань за договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року. Якщо хоча б однієї із сторін не виконано будь-яке зобов`язання за договором, термін дії цього договору продовжується до моменту належного виконання зобов`язання. (п. 8.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" надано заявку ПП "Спецтранс" на перевезення вантажу №2022/0223 від 23.02.2022 року (а.с. 15).

Відповідно до умов заявки №2022/0223 від 23.02.2022 року, яка була прийнята ПП "Спецтранс" до виконання, вантаж мав бути завантажений 23.02.2022 року за адресою: м. Деражня, (Хмельницька обл.) вул. Миру, 118/1 та доставлений 24.02.2022 року о 9:00 за адресою: вул. Гоголівська 1а, с. Квітневе, Броварський район; сума фрахту, форма оплати: 11000 грн. з ПДВ до 7 днів.

Також, 23.02.2022 року на виконання вказаної Заявки в автомобільний транспорт відповідача за первісним позовом завантажено 5,858 т сухих сніданків на суму 668 046, 12 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №540 від 23.02.2022 року та видатковою накладною №540 від 23.02.2022 року на суму 668 046, 12 грн. (а.с. 16-17).

В подальшому, позивач за первісним позовом, враховуючи відсутність жодної інформації про вантаж, який не було видано відповідачем за первісним позовом вантажоодержувачеві, а також телефонного зв`язку з водієм, 09.03.2022 року звернувся в Хмельницьке районне управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області №3 із заявою про вчинення злочину за ст.190 Кримінального кодексу України (а.с. 18-19).

06.04.2022 року ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" отримав відповідь від відділу поліції Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області про те, що дії ПП "Спецтранс" мають розглядатись у порядку цивільного судочинства (а.с 20).

09.05.2022 року ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" отримало від ПП "Спецтранс" лист, яким ПП "Спецтранс" повідомив, що 24.02.2022 року автомобільний транспорт з вантажем позивача за первісним позовом знаходився в м. Чернігові, частина вантажу вкрадена, зазначено про відсутність вини ПП "Спецтранс" у втраті вантажу, посилаючись на введення воєнного стану в України з 24.02.2022 року, що є форс-мажорною обставиною, та на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.2-7.1 (а.с. 21-22).

В той же час, листом від 25.08.2022 року ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" повідомило ТОВ "Укр-Бізнес Трейд", що 24.02.2022 року доставки вантажу транспортний засіб DAF із реєстраційним номером НОМЕР_2 та номером напівпричепу НОМЕР_1 на території розподільчого центру не з`являвся (а.с. 130).

З метою недопущення збільшення розміру збитків, спричинених подальшим псуванням вантажу, частина якого була вкрадена, 09.05.2022 року ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" надав ПП "Спецтранс" заявку №2022/0509 від 09.05.2022 року, у п. 1 якої зазначено про те, що враховуючи, що перевізник (ПП "Спецтранс") доставив товар за заявкою №2022/0223 від 23.02.2022 року до міста Чернігова, замовник (ТОВ "Укр-Бізнес Трейд") замовляє та зобов`язується оплатити зворотне перевезення залишків товару до м. Деражня; сума фрахту, форма оплати: 15 000 грн. з ПДВ. Перевізник зобов`язується виконати для замовника перевезення вантажу за такими параметрами замовлення: маршрут м. Чернігів, вул. Інструментальна 246 - Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 118/1. (а.с. 23).

В подальшому, сторонами складено акт приймання-передачі товару від 11.05.2022 року, відповідно до якого ПП "Спецтранс" було доставлено 4,82 т товару з 5,858 т, які були відправлені за первинною заявкою. (а.с. 24).

Отже, спір у справі на думку позивача за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що ПП "СПЕЦТРАНС" самостійно та без інформування ТОВ "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД" змінив маршрут перевезення та всупереч договору прийняв рішення про зберігання вантажу у місті Чернігів чим фактично створив умови для крадіжки вантажу, навіть якщо така крадіжка дійсно сталась. Повідомлення про викрадення вантажу не є доказом того, що вантаж було дійсно вкрадено. Як зазначає позивач за первісним позовом, ПП "СПЕЦТРАНС" свідомо порушив зобов`язання за договором, що призвело до втрати частини вантажу та спричиненню збитків ТОВ "УКР-БІЗНЕС ТРЕЙД".

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом вважає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 року, останнім 24.02.2022 року було отримано усну відмову в розвантаженні транспортного засобу ПП "СПЕЦТРАНС", внаслідок чого вантаж переміщено до м. Чернігова на охоронювану територію за адресою м. Чернігів, вул. Інструментальна, 246, де внаслідок бойових дій пошкоджено та знищено частину майна, у зв`язку з чим розпочато кримінальне провадження №22022270000000010 від 28.02.2022 року на підставі ч.1 та ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що у період часу з 24.02.2022 року до 28.03.2022 року зафіксовано факти крадіжки майна з напівпричепів, у зв`язку з чим розпочато кримінальне провадження №12022270340001848 на підставі ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с.81, 83).

Однак, як зазначає ПП "Спецтранс", водієм 11.05.2022 року було доставлено ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" акт надання послуг №281 від 31.03.2022 року за рейс Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру 118/1 - Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1а та акт надання послуг № 549 від 11.05.2022 року за рейс м. Чернігів, вул. Інструментальна 246 - Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 118/1, а також рахунки на оплату №281 від 23.02.2022 року на суму 11 000,00 грн. (а.с. 89) та №549 від 11.05.2022 року на суму 15 000, 00 грн.(а.с. 90).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено довором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст. 924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов`язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою судів в даному випадку відповідачем порушені зобов`язання, визначені пунктами договору, умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв`язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що вантаж відправлений на підставі заявки №2022/0223 від 23.02.2022 року не було отримано 24.02.2022 року о 9:00 за адресою розвантаження (вул. Гоголівська 1а, с. Квітневе, Броварський район), зазначеною у заявці, а з невідомих причин відправлено за власним бажанням перевізника до міста Чернігова, у зв`язку, як стверджує відповідач за первісним позовом із відмовою у розвантаженні товару вантажоодержувачем.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист від 25.08.2022 року вантажоожержувача (ТОВ "СІЛЬПО-ФУД"), яким була надана відповідь на запит ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" щодо доставки товару за заявкою №2022/0223 від 23.02.2022 року, у якій зазначено про те, що 24.02.2022 року транспортний засіб перевізника з вантажем на територію розподільчого центру не прибув. (а.с. 130).

В подальшому, за заявкою ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" №2022/0509 від 09.05.2022 року ПП "Спецтранс" доставило 4,82 т товару з 5,858 т. з міста Чернігів (вул. Інструментальна 246) до Хмельницької області (м. Деражня, вул. Миру, 118/1), тобто вантаж фактично повернувся на адресу ТОВ "Укр-Бізнес Трейд", тільки на 1,038 т менше, ніж завантажено за первісною заявкою.

Вказані обставини щодо повернення товару у кількості 4,82 т на адресу ТОВ "Укр-Бізнес Трейд", тобто на адресу завантаження товару за заявкою №2022/0223 від 23.02.2022 року ПП "Спецтранс" не спростовано.

Відповідно до п. 2.1.10 договору перевізник зобов`язаний, зокрема: нести відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться з моменту приймання вантажу від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачеві в розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної в товаросупровідний документах.

Відтак, позивач за первісним позовом з урахуванням п. 2.10.1 договору визначив розмір збитків (вартість втраченого вантажу), яка склала 112 065, 36 грн. з ПДВ.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом визнає факт часткової втрати вантажу, однак вказує, що така втрата сталась не з його вини, а з підстав форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Колегія суддів зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який міститься посилання в апеляційній скарзі, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

При цьому, посилання скаржника, що ПП «СПЕЦТРАНС» на сьогоднішній день знаходиться в процесі очікування отримання такого сертифікату, затягування з отриманням якого відбувається не з вини ПП «СПЕЦТРАНС» колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи не містять звернення відповідача за первісним позовом до Торгово-промислової палати України.

В той же час, колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на запроваджений в країні воєнний стан, враховує можливі ризики для безпеки здоров`я та життя людини, пов`язані з військовою агресією та необхідністю забезпечення безпеки життю та здоров`ю людини.

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк відповідач за первісним позовом міг виконати свої зобов`язання за договором, чи були виконані дії, передбачені умовами договору для того, щоб сторона договору могла підпадати під дію форс-мажору, а також якими доказами підтверджується неможливість виконання своїх обов`язків за договором, оскільки підстави для звільнення від обов`язків за договором у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість звільнення сторони від виконання своїх обов`язків за договором має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що сторона, яка не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання зазначених обставині і про передбачуваний термін їх дії протягом 10 календарних днів з моменту настання (з додаванням доказів існування таких обставин: документа, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. У іншому випадку невиконуюча сторона втрачає можливість посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу невиконання нею своїх зобов`язань за договором.

В той же час, матеріали справи не місять доказів того, що відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому договору у зв`язку із обставинами форс-мажору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом вперше звернувся до позивача за первісним позовом в травні, що також підтверджує ПП «Спецтранс». (а.с. 21-22).

Зі змісту даного листа також вбачається, що вантаж позивача за первісним позовом з невідомих причини знаходиться в м. Чернігові.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в квітні місяці 2022 року на території м. Чернігова та Чернігівської області активні бойові дії вже не велись, за можливості було відновлено роботу більшості структур, як державних, так і приватних.

Тобто, з квітня місяця 2022 року, відповідач за первісним позовом теоретично мав можливість здійснити повідомлення, передбачене п. 5.3. договору.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до заявки №2022/0223 від 23.02.2022 року вантаж мав бути доставлений 24.02.2022 року о 9:00 за адресою: вул. Гоголівська 1а, с. Квітневе, Броварський район.

В той же час, як стверджує відповідач за первісним позовом, він ватаж доставив, однак його відмовились приймати, втім доказів вказано матеріал справи не місять про, що було зазначено вже вище.

Однак, якщо припустити той факт, що вантаж 24.02.2022 року о 9:00 перебував у Київській області, стає не зрозумілими та цілком нелогічними дії перевізника їхати в напрямку міста Чернігова, тобто в сторону з якої й відбувався наступ російських військ, а не повернути товар до міста завантаження.

По суті, такі дії відповідача за первісним позовом й призвели до пошкодження та часткової втрати вантажу. Оскільки, якби станом на ранок 24.02.2022 року, перевізник з врахуванням неможливості доставити вантаж у Київську область, мав здійснити повернення такого вантажу у Хмельницьку область, тобто до позивача за первісним позовом.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Щодо долученого до апеляційної скарги Експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-317 від 30 листопада 2022 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів звертає увагу, що даний висновок не був предметом дослідження в суді першої інстанції.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Спецтранс» було подано відзив на позовну заяву 03.08.2022 року. (а.с. 65).

Зі змісту даного відзив не вбачається, що відповідач за первісним позовом повідомив суд першої інстанції, що ним вчиняються дії для отримання Експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Також, зі змісту самого Експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати вбачається, що ПП «Спецтранс» звернулося до експертної установи 15.09.2022 року, тобто до прийняття оскаржуваного рішення, однак доказів того, що ПП «Спецтранс» повідомляло місцевий господарський суд про такі дії матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідач за первісним позовом мав можливість повідомити суд першої інстанції, що він очікує на Експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, однак таких дій ПП «Спецтранс» не здійснило, а також у зв`язку з тим, що такий висновком не було подано на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядався останнім, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів не бере до уваги додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем за первісним позовом всупереч установленому законом порядку не доведено причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин та неможливістю виконання договірних зобов`язань.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" доведено наявність вини відповідача за первісним позовом, протиправної поведінки у діях ПП "Спецтранс", причинно-наслідкового зв`язку між діями ПП "Спецтранс" та заявленою ТОВ "Укр-Бізнес Трейд" до стягнення сумою збитків у розмірі 112 065, 36 грн., яка розрахована на підставі п. 2.1.10 договору.

Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у ТОВ "Укр-Бізнес Трейд", наявна заборгованість перед ПП "Спецтранс" у розмірі 26 000,00 грн. за виконання двох перевезень за заявками №200/0223 від 23.02.2022 року на суму 11 000,00 грн. (сума фрахту), №200/0509 від 09.05.2022 року на суму 15 000,00 грн. (сума фрахту).

Як вже було вище зазначено, відповідно до п. 1.2 договору перевізник (ПП "Спецтранс") зобов`язується доставити автомобільним транспортом, довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договором термін і видати його вантажоодержувачеві. Замовник (ТОВ "Укр-Безнес Трейд") зобов`язується сплатити за перевезення вантажу передбачене договором винагороду. Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач, термін доставки, вартість послуг та інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною цього договору, зразок якого знаходиться в Додатку №1 до договором.

Відповідно до п. 3.1 договору сплата винагороди за цим договором проводиться Замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, протягом 15 банківських-днів з моменту отримання оригіналів документі.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як вже вище було встановлено, ПП "Спецтранс" взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №23/02/2022 від 23.02.2022 року не виконало належним чином, внаслідок чого ТОВ "Укр-Безнес Трейд" понесено збитки у сумі 112 065, 36 грн.

При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що доведеність усіх чотирьох складових правопорушення стало підставою для стягнення з ПП "Спецтранс" на користь ТОВ "Укр-Безнес Трейд" збитків, які є предметом первісного позову у даній справі.

Втім, матеріали справи не містять будь-якого доказу, що такі обставини викликані неправомірними діями чи вказівками замовника - ТОВ "Укр-Безнес Трейд".

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363), а саме п. 11.4 на замовника (відповідач у справі) покладається обов`язок виписування товарно-транспортної накладної на перевезення вантажів:

- товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно з п.п. 11.5, 11.6 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Тобто, оригінали ТТН, має виписуватись замовником (відповідачем за зустрічним позовом у справі), однак матеріали справи не містять ТТН за травень 2022 року, а місять лише ТТН №540 від 23.02.2022 року в яку внесено від руки зміни щодо пункту розвантаження за заявкою №2022/0509 від 09.05.2022 року, що не може вважатися належним та допустимим доказом.

Відтак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення перевезення у позивачем за зустрічним позовом у травні 2022 року.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для проведення оплат, зазначених в заявках №200/0223 від 23.02.2022 року на суму 11 000, 00 грн. (сума фрахту), №200/0509 від 09.05.2022 року на суму 15 000, 00 грн. (сума фрахту), які є предметом зустрічного позову, немає.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СПЕЦТРАНС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року у справі №927/383/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року у справі № 927/383/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 року у справі № 927/383/22.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/383/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко