Ухвала

від 22.02.2023 по справі 923/535/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Київ

22.02.2023Справа № 923/535/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до 1. Міністерства юстиції України 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13

2. Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради Бондаренка Дмитра Олександровича 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 37

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона" 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 31А, квартира 30

про визнання незаконним та скасування наказу та визнання протиправними дій державного реєстратора

Представники сторін:

Від позивача: не з`явилися.

Від відповідача 1: Панчишен А.Р.

Від відповідача 2: не з`явилися.

Від третьої особи: не з`явилися.

Гр. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради Бондаренка Дмитра Олександровича про: визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2020 року № 612/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; визнання протиправними дій державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради Бондаренко Дмитра Олександровича щодо "актуалізації реєстраційної дії" проведеної 04.03.2020 року та 05.03.2020 року щодо внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України було прийнято на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.01.2020 року, за результатами розгляду скарги адвоката Макарова В.В. в інтересах ОСОБА_2 , з порушенням пунктів 4, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 року, зокрема, порушено строки розгляду скарги; не враховано наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і тієї самої підстави; за умови подання скарги особою, яка не має на це повноважень. Державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради Бондаренком Дмитром Олександровичем неправомірно внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме змінено склад засновників, змінено адресу, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона", оскільки такі дії вчинено всупереч приписам частини 2 статті 19 Конституції України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та оспорюваним наказом його виконання покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а не на другого відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року у справі № 923/535/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року у справі № 923/535/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 року справу № 923/535/20 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 року матеріали справи № 923/535/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року підготовче судове засідання було відкладено на 15.09.2022 року у зв`язку з неявкою позивача та уповноважених представників відповідача 2 та третьої особи, а також ненаданням останніми пояснень по суті спору.

Протокольними ухвалами від 15.09.2022 року та 26.10.2022 року суд оголосив перерви в підготовчому судовому засіданні до 26.10.2022 року та 08.12.2022 року відповідно у зв`язку з неявкою позивача та уповноважених представників відповідача 2 та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2023 року.

В судовому засіданні 25.01.2023 року оголошено протокольну перерву до 22.02.2023 року у зв`язку з неявкою позивача, відповідача 2 та третьої особи.

У судові засідання з розгляду справи по суті 25.01.2023 року та 22.02.2023 року з`явився уповноважений представник відповідача 1.

Уповноважений представник позивача, відповідача 2 та третьої особи в судові засідання 25.01.2023 року та 22.02.2023 року не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Поряд із тим, доказів отримання позивачем ухвали суду від 08.12.2022 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105492562595, в якому зазначено, що станом на 28.12.2022 року поштове відправлення «у точці видачі/доставки».

Доказів отримання позивачем ухвали суду від 25.01.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105493602400, в якому зазначено, що станом на 07.02.2023 року поштове відправлення «у точці видачі/доставки».

Додатково позивач повідомлявся шляхом розміщення інформації про оголошення перерви в судовому засіданні на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному вебпорталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет 27.01.2023 року.

Доказів отримання відповідачем 2 ухвали суду від 08.12.2022 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105492562587, в якому зазначено, що станом на 28.12.2022 року поштове відправлення «у точці видачі/доставки».

В свою чергу доказів отримання третьою особою ухвали суду від 08.12.2022 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105492562579, в якому зазначено, що станом на 27.12.2022 року поштове відправлення «відправлення не вручено під час доставки»

Окрім того, доказів отримання відповідачем 2 ухвали суду від 25.01.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105493602418, в якому зазначено, що станом на 07.02.2023 року поштове відправлення «у точці видачі/доставки».

Додатково відповідач 2 повідомлявся шляхом розміщення інформації про оголошення перерви в судовому засіданні на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному вебпорталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет 27.01.2023 року.

Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року, яка направлялась на адресу місцезнаходження третьої особи, повернулась до суду 10.02.2023 року неврученою адресату із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження/місцепроживання позивача, відповідача 2 та третьої особи матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місця реєстрації позивача згідно з матеріалами справи, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Про поважні причини неявки представника позивача, відповідача та третьої особи в судові засідання з розгляду справи по суті 25.01.2023 року та 22.02.2023 року суд не повідомлено.

Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду справи по суті 22.02.2023 року до суду не надходило.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.02.2023 року представник відповідача 1 вважав за доцільне залишити позов без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Розглянувши матеріали справи суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу, що Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року у справі № 923/535/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 року відкрито провадження.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 923/535/20 та призначено розгляд справи по суті, а відповідно до ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з початку розгляду справу по суті.

Отже, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 року з урахуванням дати винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про закриття підготовчого провадження у справі № 923/535/20 та призначення розгляду справи по суті від 08.12.2022 року, а також про оголошення перерви в судовому засіданні від 25.01.2023 року у позивача було достатньо часу для з`явлення особисто або направлення в судове засідання уповноваженого представника та/або звернення з клопотанням про розгляд справи без участі позивача.

Натомість, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в підготовчі засідання, призначені у справі на 03.08.2022 року, 15.09.2022 року, 26.10.2022 року, 08.12.2022 року та судові засідання по розгляду справи по суті 25.01.2023 року, 22.02.2023 року позивач та/або уповноважений представник не з`явився.

При цьому судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вище викладене, позивач як ініціатор позову, так і як скаржник за апеляційною та касаційною скаргами, представник якої в тому числі приймав участь в розгляді справи в попередньому судовому розгляді в першій та апеляційній інстанціях, не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 923/535/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як зазначено в пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Поряд із цим, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Наразі, принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову тощо.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу та визнання протиправним дій державного реєстратора, повинні бути доведені дані обставини.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 13.09.2019 року у справі № 916/3616/15 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, з огляду на неодноразове направлення листів на адресу, що відповідає місцепроживанню позивача згідно матеріалів позовної заяви, як факт належного повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи, строків підготовчого провадження та розгляду справи по суті, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи та чергове оголошення перерви в судових засіданнях, в тому числі враховуючи обставини наявності воєнного стану та місцепроживання позивача на території, де проводились бойові дії, в даному випадку у суду відсутні підстави для чергового відкладення судового засідання через неявку позивача та/або уповноваженого представника, зокрема, останнього.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 904/2423/18, на відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017 року, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Аналіз положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення позивача про причини такої неявки лише за наявності двох умов: якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та, одночасно, якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засідання, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь - якій стадії розгляду справи.

Отже, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес в найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Додатково оцінюючи процесуальну поведінку позивача в частині неявки в судові засідання з розгляду справи по суті за відсутності клопотання про розгляд справи без його участі судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 910/16978/19 висновки, згідно яких проаналізувавши зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд дійшов висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених вказаними нормами закону процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Якщо належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач (його представник) не з`явився у судове засідання, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, не повідомив про неявку та про поважність причини такої неявки, суд не має передбаченої процесуальним законом можливості для розгляду позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також що саме позивач - гр. ОСОБА_1 ініціювала даний судовий процес, в тому числі, як скаржник за апеляційною та касаційною скаргами, представник якої в тому числі приймав участь в розгляді справи в попередньому судовому розгляді в першій та апеляційній інстанція, однак особисто та/або уповноважений представник останньої не з`явився в судові засідання при новому розгляді справи, як в підготовчі засідання так і при розгляді справи по суті, приймаючи до уваги строки розгляду справи, встановлені Господарським процесуальним кодексом, за відсутності повідомлення про поважність причин неявки та/або заяви про розгляд справи за відсутності позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради Бондаренка Дмитра Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона" про визнання незаконним та скасування наказу та визнання протиправними дій державного реєстратора у справі № 923/535/20 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон