Рішення

від 13.04.2023 по справі 910/1212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2023Справа № 910/1212/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М»

до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»

про стягнення 20859,13 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» про стягнення 20859,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №18/09/2020-БО від 18.09.2020 в частині своєчасної оплати поставленого товару. Оскільки, відповідач прострочив строк оплату, позивач за період з 16.05.2022 по 22.06.2022 нарахував інфляційні втрати у розмірі 9473,05 грн та пеню у розмірі 11386,08 грн, які просить суд стягнути з відповідача. Також, позивач заперечив щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресію рф, вказавши, що відповідачем не надано доказів впливу форс-мажорних обставин саме на дану ситуацію, а також не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов Договору.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши на наявність обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що несвоєчасна оплата відповідачем грошових коштів завдала позивачу збитків. Крім того, позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50% та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2020 між Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (далі - Покупець/Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М» (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю Товару №18/09/2020-БО (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцю у власність Бирки вушні для тварин (овець) без маркування (жовтого кольору), виготовлені з термопластичного поліуретану з аплікатором, код ДК 021:2015-03340000-6 (далі - Товар) у строки на умовах даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору. (п.1.1. Договору)

Товар, вказаний у п.1.1. цього Договору, поставляється Покупцю партіями, оформленими на підставі Замовлення Покупця. Перелік Товару визначається Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору. В Специфікації (додаток №1 до Договору), зазначається найменування (асортимент), кількість та вартість Товару. (п.1.3. Договору)

Відповідно до п.4.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 27.04.2021 оплата вартості кожної партії Товару здійснюється на умовах 100% оплати протягом 60 банківських днів з дати поставки Товару на підставі отриманого рахунку-фактури/рахунку/ Постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У разі поставки Товару на умовах п.5.1.1. Договору, строк оплати вартості такого Замовлення збільшується на кількість календарних днів, на які збільшується строк поставки визначений п.5.1. Договору.

Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця. (п.4.3. Договору)

Датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання Товару уповноваженими представниками обох сторін. (п.5.5. Договору)

Згідно з п.7.1.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за поставлений товар, з урахуванням умов п.4.1. цього Договору.

Згідно з п.7.4.1. Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений Товар при належному виконанні умов Договору і оформленні відповідних документів.

Відповідно до п.10.1. Договору у разі невиконанні або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Специфікацією (додаток №1 до Договору) сторони визначили найменування (асортимент) Товару на загальну суму 1260129,60 грн.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 305582,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Для оплати поставленого товару за видатковою накладною позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №20 від 18.02.2022 на суму 305582,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за поставлений товар, проте з простроченням, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.06.2022 на суму 305582,40 грн з призначенням платежу: «Опл.забірку вушну для тв.(овець), без маркування, жов.кол. зг.д.№18/09/2020-БО від 18.09.2020, зг.рах. №20 від 18.02.2022 в т.ч. ПДВ 50930,40 грн. тендеру не підл.».

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Факт отримання товару по договору та оплати з простроченням відповідачем не заперечувався.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. Договору сторони визначали, що у разі несвоєчасної оплати рахунку-фактури/рахунку за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Отже, сторонами Договору, було погоджено письмово застосування такого виду відповідальності до покупця, як стягнення пені.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено крайню дату оплати поставленого товару.

Так, враховуючи п.4.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 27.04.2021 останнім днем оплати по рахунку на оплату №20 від 18.02.2022 є 19.05.2022, а першим днем прострочення - 20.05.2022.

Здійснивши власний розрахунок пені та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8455,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 9473,05 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %, яке обґрунтоване скрутним фінансовим станом підприємства відповідача, введенням воєнного стану в Україні, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення порушень зобов`язань, визначених договором, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Доводи відповідача про введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що зумовило прострочення оплати за договором, суд приймає до уваги, проте, зазначає, що введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд також звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Щодо доводів відповідача про наявність обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Крім того, відповідно до п.11.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.11.2 Договору, так само, як і відсутні докази неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10Г, корпус А, 2-й поверх; ідентифікаційний код 32114325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник-М» (08363,Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Іванова, 3; ідентифікаційний код 35614966) пеню у розмірі 8455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9473 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн 05 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2306 (дві тисячі триста шість) грн 93 коп.

В іншій частині позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.04.2023.

Суддя Я.В. Маринченко