Постанова

від 07.09.2023 по справі 910/1212/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/1212/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.04.2023

у справі № 910/1212/23 (суддя Я.В. Маринченко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М"

до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про стягнення 20859,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" (далі - позивач, ТОВ "Подорожник-М") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - відповідач) про стягнення 20859,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №18/09/2020-БО від 18.09.2020 в частині своєчасної оплати поставленого товару. Оскільки, відповідач прострочив строк оплату, позивач за період з 16.05.2022 по 22.06.2022 нарахував інфляційні втрати у розмірі 9473,05 грн та пеню у розмірі 11386,08 грн, які просить суд стягнути з відповідача. Також, позивач заперечив щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресію рф, вказавши, що відповідачем не надано доказів впливу форс-мажорних обставин саме на дану ситуацію, а також не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов Договору.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував на наявність обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що несвоєчасна оплата відповідачем грошових коштів завдала позивачу збитків. Крім того, позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10Г, корпус А, 2-й поверх; ідентифікаційний код 32114325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" (08363,Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Іванова, 3; ідентифікаційний код 35614966) пеню у розмірі 8455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9473 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн 05 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2306 (дві тисячі триста шість) грн 93 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар, проте з простроченням, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.06.2022 на суму 305582,40 грн з призначенням платежу: "Опл.забірку вушну для тв.(овець), без маркування, жов.кол. зг.д.№18/09/2020-БО від 18.09.2020, зг.рах. №20 від 18.02.2022 в т.ч. ПДВ 50930,40 грн. тендеру не підл."., що є підставою для застосування штрафної санкції - пені (з огляду на приписи 10.2. Договору) та відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань (згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України).

Здійснивши перерахунок вказаних показників, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення пеню у розмірі 8455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9473 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн 05 коп., а також відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (21.04.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка надійшла на електронну пошту суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір присудженої до стягнення пені на 50%.

Узагальнені доводи апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зводяться до того, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано ст. 551 Цивільного кодексу України, і не враховано того, що прострочення оплати відбулося у період прострочення, який не перевищував 3 місяців, через впровадження діяльності підприємством через госпрозрахунок і виконання покладених державою функцій, які несуть соціальну спрямованість, в умовах понесення підприємством витрат, пов`язаних з релокацією виробничого підрозділу з території можливих бойових дій в безпечну місцевість, через провадження господарської діяльності в умовах наявності збитку на підприємстві, в умовах запровадження простою для всіх працівників підприємства, в умовах зупинення на підприємстві придбання сировини, виготовлення продукції, виконання планових процедур закупівель, а також в умовах обмеженого обліку господарських операцій, а заявлені інфляційні збитки перевищують розмір пені.

Крім того, скаржник вказував, що суду першої інстанції в обгрунтування підстав для зменшення пені були надані документи, а саме: інфографіки ходу ідентифікації тварин виду ВРХ, товарних свиней, овець та кіз у розрізі кількості ідентифікованого і зареєстрованого поголів`я тварин юридичними та фізичними особами у 2022 році, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2022 року та квитанції про доставлення звіту про фінансові результати № 2 у електронному вигляді, копій наказів підприємства про запровадження простою для працівників підприємства. Вказані документи, як докази, на переконання скаржника, не були прийняті судом першої інстанції і у рішенні суду жодних мотивів з цього приводу - не міститься. Проте, скаржник вказує, що вказані докази підтверджують ту обставину, що у період дії воєнного стану на підприємстві значно знизились показними ідентифікації тварин у розрізі різних груп тварин, що впливає на стан надходження грошових коштів до підприємства, а також те, що підприємство вживало всіх можливих заходів, які необхідні були для накопичення грошової маси в частині виконання грошових зобов`язань. А звіт про фінансові результати, є доказом підтвердження неплатоспроможності у розумінні ГПК України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

05.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Позивач вказував, що обумовлених ст. 551 Цивільного кодексу України підстав для зменшення пені - немає, присудження до стягнення сума пені не є непосильною та неспівмірною заявленим вимогам. Крім того, відповідач не довів належними засобами доказування, що введення воєнного стану зумовило неможливість виконання зобов`язань за договором саме для нього, як і не довів фактичне понесення витрат на релокацію підприємства, а інші доводи стосовно скрутного фінансового становища - є непідтвердженими.

Короткий зміст відповіді на відзив

06.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь відзив на апеляційну скаргу, в якій скаржник додатково наголошував на тому, що:

- незалежно від визнання підприємства об`єктом критичної інфраструктури його роль та значення у системі простежуваності харчових продуктів є вагомою, і в відповідач, як державне підприємство, підпорядкований статуту у своїй діяльності;

- штрафні санкції присуджені до стягнення і за іншими судовими рішеннями у справі, а тому їх розмір є значним, і сплата штрафних санкцій у спорі № 911/935/22 не підтверджує погодження відповідача з ними;

- відповідачем надано належні докази в підтвердження впливу на нього обставин непереборної сили;

- відповідач зазнав значних фінансових втрат внаслідок релокації підприємства з м.Бориспіль до м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023, апеляційну Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 , передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1212/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23.

10.05.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/1212/23.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.05.2023 по 12.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.05.2023 по 09.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 4000 грн. ( 2684,00 грн * 100 = 268 400,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом та апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 20 859,13 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України , при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1212/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 надіслана учасникам справи засобами як електронного, так і поштового зв`язку.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і воєнний стан неодноразово продовжувався в Україні відповідними Указами і триває на даний час.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 18.09.2020 між Державним підприємством "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (далі - Покупець/Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю Товару №18/09/2020-БО (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцю у власність Бирки вушні для тварин (овець) без маркування (жовтого кольору), виготовлені з термопластичного поліуретану з аплікатором, код ДК 021:2015-03340000-6 (далі - Товар) у строки на умовах даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору. (п.1.1. Договору).

Товар, вказаний у п.1.1. цього Договору, поставляється Покупцю партіями, оформленими на підставі Замовлення Покупця. Перелік Товару визначається Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору. В Специфікації (додаток №1 до Договору), зазначається найменування (асортимент), кількість та вартість Товару. (п.1.3. Договору)

Відповідно до п.4.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 27.04.2021 оплата вартості кожної партії Товару здійснюється на умовах 100% оплати протягом 60 банківських днів з дати поставки Товару на підставі отриманого рахунку-фактури/рахунку/ Постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У разі поставки Товару на умовах п.5.1.1. Договору, строк оплати вартості такого Замовлення збільшується на кількість календарних днів, на які збільшується строк поставки визначений п.5.1. Договору.

Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця. (п.4.3. Договору).

Датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання Товару уповноваженими представниками обох сторін. (п.5.5. Договору).

Згідно з п.7.1.1. Договору Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за поставлений товар, з урахуванням умов п.4.1. цього Договору.

Згідно з п.7.4.1. Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений Товар при належному виконанні умов Договору і оформленні відповідних документів.

Відповідно до п.10.1. Договору у разі невиконанні або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Специфікацією (додаток №1 до Договору) сторони визначили найменування (асортимент) Товару на загальну суму 1260129,60 грн.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 305582,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Для оплати поставленого товару за видатковою накладною позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №20 від 18.02.2022 на суму 305582,40 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар, проте з простроченням, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.06.2022 на суму 305582,40 грн з призначенням платежу: "Опл.забірку вушну для тв.(овець), без маркування, жов.кол. зг.д.№18/09/2020-БО від 18.09.2020, зг.рах. №20 від 18.02.2022 в т.ч. ПДВ 50930,40 грн. тендеру не підл.".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10Г, корпус А, 2-й поверх; ідентифікаційний код 32114325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" (08363,Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Іванова, 3; ідентифікаційний код 35614966) пеню у розмірі 8455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9473 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят три) грн 05 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2306 (дві тисячі триста шість) грн 93 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (21.04.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка надійшла на електронну пошту суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір присудженої до стягнення пені на 50%.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Факт отримання товару по договору та оплати з простроченням відповідачем не заперечувався.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами прави підтверджується, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар, проте з простроченням, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.06.2022 на суму 305582,40 грн з призначенням платежу: "Опл.забірку вушну для тв.(овець), без маркування, жов.кол. зг.д.№18/09/2020-БО від 18.09.2020, зг.рах. №20 від 18.02.2022 в т.ч. ПДВ 50930,40 грн. тендеру не підл.", що є підставою для застосування штрафної санкції - пені (з огляду на приписи 10.2. Договору) та відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань (згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, судом першої інстанції, внаслідок здійсненого перерахунку, присуджено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9473,05 грн., і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

Щодо вимог про стягнення пені, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 10.2. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати рахунку-фактури/рахунку за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Отже, сторонами Договору, було погоджено письмово застосування такого виду відповідальності до покупця, як стягнення пені.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не вірно визначено граничну дату оплати поставленого товару, оскільки враховуючи п.4.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 27.04.2021, останнім днем оплати по рахунку на оплату №20 від 18.02.2022- є 19.05.2022, а першим днем прострочення - 20.05.2022.

Так, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням вищенаведеної дати початку прострочення, з урахуванням сум та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8455,65 грн за період прострочення сплати суми боргу у розмірі 305 582,40 грн. з 20.05.2022 по 22.06.2022 (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %, яке обґрунтоване скрутним фінансовим станом підприємства відповідача, введенням воєнного стану в Україні, суд першої інстанції визнав його необґрунтованим, з чим скаржник не погодився в апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині відмови у зменшенні штрафних санкцій не відповідають обставинам справи.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника необгрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у оскаржуваній частині,з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення порушень зобов`язань, визначених договором, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Доводи відповідача про введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що зумовило прострочення оплати за договором, суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, проте, зазначає, що введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач є господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому підстави для зменшення розміру пені на 50% - відсутні.

Посилання скаржника на те, що суду першої інстанції в обгрунтування підстав для зменшення пені були надані документи, а саме: інфографіки ходу ідентифікації тварин виду ВРХ, товарних свиней, овець та кіз у розрізі кількості ідентифікованого і зареєстрованого поголів`я тварин юридичними та фізичними особами у 2022 році, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2022 року та квитанції про доставлення звіту про фінансові результати № 2 у електронному вигляді, копій наказів підприємства про запровадження простою для працівників підприємства - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава дял зменшення пені на 50% , оскільки вказані докази як кожен окремо, так і у їх сукупності не свідчать саме про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, як і не дають обґрунтованих підстав вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг би скористатися своїм правом та зменшити розмір пені.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що стягнутий оскаржуваним рішенням суду розмір пені в сумі 8 455,65 грн. не є нерозумним, відповідає розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за порушення господарського зобов`язання, наведена штрафна санкція нарахована та стягнута за 33 дні прострочення, в межах передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, співвідношення стягнутого оскаржуваним рішенням розміру пені - є співмірним із вчиненим відповідачем порушенням господарського зобов`язання, оскільки мало місце прострочення виконання зобов`язання з оплати товару на суму 305 582,40 грн.

Щодо доводів відповідача про наявність обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, суд апеляційної інстанції також зазначає наступне.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Крім того, відповідно до п.11.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.11.2 Договору, так само, як і відсутні докази неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені як законом, так і договором підстави для зменшення пені - відсутні, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 8455,65 грн пені. Як зазначалось вище, судом першої інстанції, внаслідок здійсненого перерахунку, присуджено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9473,05 грн., і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні в оскаржуваній скаржником частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1212/23 -залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/1212/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала