Ухвала

від 12.04.2023 по справі 910/8600/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.04.2023Справа № 910/8600/21

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест»

до Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Міністерство молоді та спорту України

2) Київська міська державна адміністрація

за участю Київської міської прокуратури

про припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання незаконною та скасування державної реєстрації; визнання незаконним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

Представники учасників справи:

від прокуратури: Синюк І.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/8600/21 позов задоволено частково; визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34534606 від 30.03.2017 11:17:12) за Державним підприємством «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 8000000000:79:392:0050 площею 16.9202 га. на проспекті Глушкова Академіка, 9; стягнуто з Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/8600/21 скасовано в частині задоволення вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34534606 від 30.03.2017 11:17:12) за Державним підприємством «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 8000000000:79:392:0050 площею 16.9202 га. на проспекті Глушкова Академіка, 9.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/8600/21 у новій редакції: «У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» відмовити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на користь Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на користь Київської міської прокуратури 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

13.02.2023 Господарським судом міста Києва видано наказ, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на користь Київської міської прокуратури 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

29.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8600/21.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу вказану заяву передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 суддею Спичаком О.М. прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури, судове засідання призначено на 12.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 прокурор надав усні пояснення з приводу поданої заяви.

Представники позивача, відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання 12.04.2023 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши подану Заступником керівника Київської міської прокуратури заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Оскільки стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8600/21, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, є Київська міська прокуратура, строк пред`явлення вказаного наказу до виконання становить три місяці.

У поданій до суду заяві Заступник керівника Київської міської прокуратури вказує, що строк пред`явлення наказу до виконання встановлений до 09.02.2023, тоді як наказ було видано 13.02.2023, у зв`язку з чим просить поновити строк пред`явлення вказаного наказу до виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов`язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень, законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску строку.

Однак, суд вважає твердження стягувача про те, що ним було пропущено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8600/21, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на користь Київської міської прокуратури 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, необгрунтованими, зважаючи на наступні обставини.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №573/2022 від 12.08.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №757/2022 від 07.11.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №58/2023 від 06.02.2023.

Суд зазначає, що 26.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», в якому зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що стягувачем не пропущено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8600/21, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцбудінвест» на користь Київської міської прокуратури 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для задоволення поданої Заступником керівника Київської міської прокуратури заяви відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8600/21.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 12.04.2023.

Суддя О.М. Спичак