Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/8600/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8600/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Красножон О. М.,

позивача - Салія М. В. (адвоката),

відповідача - Андрєєвського Є. В. (адвоката),

третьої особи-1 - Коваленко О. М. (самопредставництво),

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСОЦБУДІНВЕСТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСОЦБУДІНВЕСТ"

до Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерства молоді та спорту України, 2) Київської міської державної адміністрації,

за участю Київської міської прокуратури,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" (далі - ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (далі - ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"), в якому просило:

- припинити право постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою площею 10,78 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, на якій розташований належний ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" об`єкт незавершеного будівництва - Крита спортивна арена (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером 34534606) за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9;

- визнати незаконним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 № 19721964 про державну реєстрацію права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9;

- скасувати Державний акт на право постійного користування від 24.06.1999, серія та номер ІІ-КВ № 004150, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, в частині земельної ділянки площею 10,78 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, на якій розташований належний ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" об`єкт незавершеного будівництва - Крита спортивна арена (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснення відповідачем державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га, яка включає в себе земельну ділянку площею 10,78 га, та відсутність нотаріальної згоди відповідача на її поділ, позбавляє позивача можливості здійснити оформлення права користування такою земельною ділянкою та створює перешкоди у виконанні зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 (суддя Балац С. В.) у справі № 910/8600/21 позовні вимоги ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" до ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером 34534606).

В іншій частині позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про припинення права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою площею 10,78 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, господарський суд першої інстанції виходив із того, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки повинна бути скерована до Київської міської державної адміністрації для її погодження та затвердження, як це передбачено статтею 186 Земельного кодексу України.

Місцевий господарський суд зазначив, що звернення ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" до ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" та Міністерства молоді і спорту України з приводу (надання) погодження зазначеної технічної документації, а також надання нотаріально засвідченої згоди на поділ земельної ділянки, не ґрунтуються на положеннях статті 56 Закону України "Про землеустрій", оскільки технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не передбачає такої нотаріальної згоди. При цьому погодження і затвердження документації із землеустрою здійснюється в порядку, передбаченому статтею 186 Земельного кодексу України. Крім того, суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що розмір земельної ділянки, необхідної для виконання позивачем інвестиційних зобов`язань, має бути меншим, ніж той, про який заявляє позивач, оскільки такі доводи, за висновком суду, не підтверджуються доказами.

2.3. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування Державного акта на право постійного користування від 24.06.1999, серія та номер ІІ-КВ № 004150, господарський суд першої інстанції виходив із того, що цей Державний акт зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, що діяло на момент його видачі, а доказів про скасування рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, на підставі якого видано такий Державний акт, матеріали справи не містять. Господарський суд першої інстанції зазначив, що задоволення цієї позовної вимоги не призведе до відновлення порушених прав позивача чи захисту його законних інтересів, а тому, за висновком суду, є неналежним способом захисту. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оспорюваний Державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося у зв`язку з набуттям іншою юридичною особою права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, а тому з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншою особою такий Державний акт втратив юридичну силу.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 № 19721964 про державну реєстрацію права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, господарський суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2.5. Задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконною та скасування державної реєстрації (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером: 34534606) за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва, тому він набув і право користування частиною земельної ділянки, а відповідач, відповідно, втратив таке право. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що рішення про державну реєстрацію за відповідачем права користування всією земельною ділянкою не відповідає вимогам закону та порушує права позивача і створює перешкоди для поділу земельної ділянки в установленому законом порядку.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/8600/21 в частині задоволення позовних вимог. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/8600/21 у такій редакції: "У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" відмовити в повному обсязі".

2.7. Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог: про припинення права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою площею 10,78 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га; про скасування Державного акта на право постійного користування від 24.06.1999, серія та номер: ІІ-КВ № 004150; про визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 № 19721964 про державну реєстрацію права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га.

2.8. Водночас апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером 34534606) за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16.9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що позивачу належить не нерухоме майно, а об`єкт незавершеного будівництва. З огляду на викладене апеляційний господарський суд з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зазначив, що набуття права власності на будівельні матеріали не скасовує право постійного користування відповідача на земельну ділянку, на якій вони знаходяться, а тому оспорювана державна реєстрація за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 910/8600/21, до Верховного Суду звернулося ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/8600/21 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 92, 140, 141, 142 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 926/1779/15, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18.

3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 181, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва".

3.5. ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та підлягає обов`язковій заміні.

3.6. Заступник керівника Київської міської прокуратури у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Заступник керівника Київської міської прокуратури зазначає, що факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового режиму такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні положень статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України. Заступник керівника Київської міської прокуратури вважає, що у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва положення статей 120, 141 Земельного кодексу України не застосовуються.

3.7. Міністерство молоді та спорту України у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Міністерство молоді та спорту України зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом, і така позиція відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

4.2. Господарські суди зазначили, що право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, яке видано 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2015 запис № 12291938.

4.3. Листом від 24.06.2010 № 184 на адресу Київської міської державної адміністрації ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту (Льодовий стадіон) погодилося з вилученням частини земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні цього підприємства відповідно до Державного акта від 24.06.1999, серія та номер ІІ-КВ № 004150, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, та передачею зазначеної частини земельної ділянки площею 10 га ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" в порядку, визначеним чинним законодавством.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивачем розроблено та погоджено документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 10,78 га.

4.5. Рішенням Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" за умови виконання обов`язків землекористувача, передбачених цим рішенням, було вирішено надати у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, у зв`язку з переходом права власності на майно.

4.6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-4563/11/2670 скасовано рішення Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 "Про передачу ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торгівельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова 9 у Голосіївському районі міста Києва".

4.7. Господарські суди установили, що позивачем було повторно ініційовано оформлення права користування земельною ділянкою площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва.

4.8. Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 № 136/2039 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, в частині продовження ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" строку завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - Крита спортивна арена (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, на 5 років до 26.03.2020.

4.9. На підставі зазначеного рішення між ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" та Департаментом комунальної власності міста Києва укладено договір від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за № 712.

4.10. Рішенням Київської міської ради від 30.07.2020 № 425/9504 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712 з урахуванням договору про внесення змін від 27.11.2015 за реєстровим № 2307, якими, зокрема, продовжено строк завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, до 26.03.2030.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 23.12.2019 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрація) з листом-зверненням № 23/12-001 про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 10,78 га, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

4.12. Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрація) листом від 17.01.2020 № 05716-929 повідомив, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон".

4.13. Господарські суди установили, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчуком В. А. було зареєстровано право власності держави в особі Київської міської державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

4.14. 30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О. Ю. на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024, серія та номер II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів, за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

4.15. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до Державного акта на право постійного користування від 24.06.1999, серія та номер ІІ-КВ № 004150, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" надано у постійне користування 17,1199 га землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

4.16. Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 1082 надано згоду на поділ земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

4.17. На підставі зазначеного розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050). Відповідно до цієї документації поділ земельної ділянки загальною площею 16,9202 га здійснюється з метою формування двох окремих ділянок: загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ", та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон".

4.18. Господарські суди зазначили, що позивач звернувся до відповідача з листом про погодження технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, та з проханням надати нотаріальну згоду на поділ вказаної земельної ділянки на: ділянку № 1 площею 10,78 га для позивача та ділянку № 2 площею 6,1402 га для відповідача. Лист аналогічного змісту також направлено на адресу Міністерства молоді та спорту України, проте ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" та Міністерством молоді та спорту України технічна документація погоджена не була.

4.19. Позивач, вважаючи, що здійснення відповідачем державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га, яка включає в себе земельну ділянку площею 10,78 га, позбавляє позивача можливості здійснити оформлення права користування такою земельною ділянкою та створює перешкоди у виконанні зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" до ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

5.4. Підставою позовних вимог, як вважає позивач, є те, що здійснення відповідачем державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га, що включає в себе земельну ділянку площею 10,78 га, та відсутність нотаріальної згоди відповідача на її поділ позбавляють позивача можливості здійснити оформлення права користування такою земельною ділянкою та створюють перешкоди у виконанні зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712.

5.5. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/8600/21, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою, скасування Державного акта на право постійного користування, визнання незаконним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.03.2017 № 19721964 про державну реєстрацію права постійного користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" земельною ділянкою та одночасно задоволено позовну вимогу про визнання незаконною та скасування державної реєстрації (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером 34534606) за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

5.6. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.7. Верховний Суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.8. Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

5.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила, що Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

5.10. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 17.05.2023 у справі № 904/534/22, від 10.08.2022 у справі № 921/68/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

5.11. Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

5.12. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 07.10.2020 у справі № 922/2751/19.

5.13. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.14. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.15. Задовольняючи позовну вимогу про визнання незаконною та скасування державної реєстрації (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.03.2017 з індексним номером: 34534606) за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:392:0050 площею 16,9202 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва, тому він набув і право користування частиною земельної ділянки, а відповідач, відповідно, втратив таке право. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що рішення про державну реєстрацію за відповідачем права користування всією земельною ділянкою не відповідає вимогам закону та порушує права позивача і створює перешкоди для поділу земельної ділянки в установленому законом порядку.

5.16. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні зазначеної позовної вимоги, виходив із того, що позивачу належить не нерухоме майно, а об`єкт незавершеного будівництва. За таких обставин апеляційний господарський суд з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зазначив, що набуття права власності на будівельні матеріали не скасовує право постійного користування відповідача на земельну ділянку, на якій вони знаходяться, а тому оспорювана державна реєстрація за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

5.17. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на оскаржувану постанову. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 92, 140, 141, 142 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 926/1779/15, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі з огляду на таке.

5.22. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 01.02.2023 у справі № 911/1838/20, від 25.10.2022 у справі № 909/709/19.

5.24. Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини у цій справі № 910/8600/21 та у справах № 910/18560/16, № 921/99/18, на які посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах з огляду на таке.

5.25. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

…8.8. Якщо віддати перевагу приписам статей 92, 140, 141 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу, без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

…8.11. Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

…8.18. Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель".

5.26. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

5.27. З урахуванням наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає, що у справі № 910/18560/16 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора, Київська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень та передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю, без зміни її цільового призначення, а також за відсутності відмови землекористувача - Київського квартирно-експлуатаційного управління від права користування спірною земельною ділянкою.

При цьому господарські суди під час розгляду справи № 910/18560/16 встановили, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу військового майна від 21.12.2005, укладеного між Державним підприємством Міністерства оброни України "Укроборонлізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал-сервіс", Товариству з обмеженою відповідальністю "Дженерал-сервіс" були реалізовані нежитлові будівлі військового містечка. Крім того, суди встановили, що 15.11.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал-сервіс" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" зазначені нежитлові будівлі військового містечка.

5.28. У справі № 921/99/18 спірні правовідносини виникли у зв`язку з порушенням, на думку позивача, його прав як власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою. Водночас господарські суди під час розгляду справи № 921/99/18 встановили, що відповідно до протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Серет-Інвест" від 05.08.2016 у зв`язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства йому вирішено передати у власність в рахунок належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" комплекс цегельного заводу. Зазначений комплекс цегельного заводу належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.03.2006 ЯЯЯ № 974217. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" проведено 12.08.2016, до статутного фонду товариства ОСОБА_1 було внесено комплекс цегельного заводу. З урахуванням наведеного суди встановили, що 18.08.2016 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна.

5.29. Водночас Верховний Суд констатує, що у справі № 910/8600/21, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незаконною, на думку позивача, державною реєстрацією за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га, яка включає в себе земельну ділянку площею 10,78 га, та відсутністю нотаріальної згоди відповідача на її поділ. Позивач вважав, що такі дії позбавляють його можливості здійснити оформлення права користування земельною ділянкою та створюють перешкоди у виконанні зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712. При цьому у процесі розгляду цієї справи господарські суди установили, що ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва. Господарські суди також установили, що право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується відповідними документами.

5.30. Таким чином, у справах № 910/18560/16, № 921/99/18, на які посилається скаржник, учасники справи набули право власності на об`єкти нерухомого майна. Натомість у цій справі № 910/8600/21, що розглядається, позивач набув у власність об`єкт незавершеного будівництва.

5.31. Отже, наведені установлені обставини у цій справі № 910/8600/21 свідчать про те, що правовідносини у справах № 910/18560/16, № 921/99/18, на які посилається скаржник, є неподібними зі справою № 910/8600/21, що розглядається, з огляду на відмінні предмет і підстави позовів, відмінний об`єкт правовідносин, відмінні установлені фактичні обставини у цих справах, а також відмінне матеріально-правове регулювання, що впливають на зміст відповідних правовідносин.

5.32. Крім того, колегія суддів враховує, що у касаційній скарзі наявне посилання на постанову Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 926/1779/15, яка ухвалена за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до громадянина США ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкта приватизації та за зустрічним позовом громадянина США ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва. При цьому скаржник посилається на такий висновок, викладений у зазначеній постанові:

"31. У даному випадку на вирішення Верховного Суду постановлено питання співвідношення суспільного інтересу, що полягає у добудові та експлуатації добудованого об`єкта із залученням найманих працівників, приватного інтересу, що очевидно ґрунтується на необхідності для інвестора убезпечити себе у майновому сенсі, закріпивши за собою не лише право на добудований об`єкт приватизації, а й на земельну ділянку, на якій він розташований та публічного порядку у царині виконання взятих на себе Леонтієм Діно договірних зобов`язань щодо терміну закінчення будівництва.

…33. Аналізуючи наслідки тих обставин, що відбулися, Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що мета приватизації державою належного їй майна полягала у тому аби залучити платоспроможного інвестора та надати йому можливість, у даному випадку, добудувати об`єкт приватизації для розвитку підприємництва в Україні, створення нових робочих місць тощо. Після оплати інвестором набутого ним у власність об`єкта інвестицій на державі Україна лежить обов`язок забезпечити режим максимального сприяння інвестору, у даному випадку, у добудові об`єкта незавершеного будівництва".

5.33. Однак скаржник не зазначає конкретну норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку, на думку скаржника, неправильно застосував апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові, натомість наводить лише зазначений висновок. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/13873/21, від 31.05.2022 у справі № 910/3406/21, від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20.

5.34. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судове рішення, висновки щодо застосування норм права в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, установив, що оскаржувана постанова в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 926/1779/15, на яку посилається скаржник.

5.35. За таких обставин Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.36. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.37. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.38. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.39. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.40. ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 181, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва".

5.41. Перевіривши та надавши оцінку цим доводам скаржника, Верховний Суд зазначає таке.

5.42. Частинами 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

5.43. Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

5.44. При цьому колегія суддів враховує, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 925/1288/19, від 30.11.2022 у справі № 910/8388/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

5.45. Водночас відповідно до частин 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

5.46. Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

5.47. Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

5.48. З урахуванням викладеного, здійснивши аналіз наведених норм права, колегія суддів зазначає, що правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, які передбачені статтею 120 та пунктом "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці.

5.49. Факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового режиму такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України.

5.50. Водночас господарські суди попередніх інстанцій у процесі розгляду цієї справи встановили, що ТОВ "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

5.51. Господарські суди також встановили, що право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, яке видано 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2015, запис № 12291938.

5.52. Отже, Верховний Суд зазначає, що у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, наведені положення статей 120, 141 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не застосовуються. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/8388/21, від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15.

5.53. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 3 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010) покупці об`єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з об`єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в установленому порядку під забудову. За бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду. Земельні ділянки, що не підлягають продажу відповідно до Земельного кодексу України, надаються в довгострокову оренду з правом першочергового їх придбання орендарем у разі зняття заборони на приватизацію зазначених ділянок.

5.54. З урахуванням наведених положень законодавства Верховний Суд зазначає, що покупець об`єкта незавершеного будівництва має право набути в оренду земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, і для реалізації такого права покупцю необхідно звертатися до відповідних органів місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку. При цьому висновки апеляційного господарського суду наведеним положенням не суперечать.

5.55. З огляду на викладене наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.56. Крім того, Верховний Суд констатує, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСОЦБУДІНВЕСТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 910/8600/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак