Рішення

від 14.04.2023 по справі 903/1060/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2023Справа № 903/1060/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод"

про стягнення 440 298,75 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" (далі - відповідач) заборгованості у загальному розмірі 440 298,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 18.11.2020 року договору фінансового лізингу № 07/15 в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 273 190,39 грн., а також виникли підстави для нарахування 80 085,84 грн. пені, 53 605,33 грн. штрафу, 5 007,00 грн. 3 % річних та 28 410,19 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.01.2023 року в справі № 903/1060/22 вказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду міста Києва від 23.01.2023 року, матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Враховуючи набрання законної сили ухвалою господарського суду Волинської області від 03.01.2023 року в справі № 903/1060/22, а також зважаючи на положення частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, за якими спори між судами щодо підсудності не допускаються, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі № 903/1060/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 30.01.2023 року про відкриття провадження у справі № 903/1060/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105493587079.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0105493587079 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 07/15 (далі - Договір), за умовами якого позивач на підставі замовлення на ТЗ зобов`язався купити та передати відповідачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу, а останній зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим Договором.

Вказаний правочин, а також додатки до нього та додаткова угода від 25.01.2022 року № 14, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами розділу 1 Договору Графік платежів - Додаток до цього Договору, в якому визначається строк лізингу, графік платежів (розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів), дата надання, дата повернення, місце передачі ТЗ, а також початкова та залишкова вартість ТЗ та інше. Під Графіком платежів у тексті цього Договору сторони розуміють також Зміни до Графіку платежів.

Замовлення на ТЗ - Додаток до цього Договору, який містить специфікацію та вимоги до ТЗ, що передається у фінансовий лізинг за цим Договором та інші умови надання ТЗ.

Комісія (проценти) лізингодавця - платіж за користування майном без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу (ТЗ).

Лізинговий платіж - грошова сума, яка включає в себе суму, яка відшкодовує частину вартості ТЗ та комісію (проценти) лізингодавця.

Середньомісячний лізинговий платіж - платіж, який розраховується за наступною формулою: СЛП = ЗСЛП/КМ, де: СЛП - середньомісячний лізинговий платіж, ЗСЛП - загальна сума лізингових платежів, які передбачені Графіком платежів (крім авансового платежу); КМ - строк лізингу, передбачений відповідним Графіком платежів, визначений в місяцях.

Середньомісячна комісія - комісія, яка розраховується за наступною формулою: СК = ЗСК/КМ, де: СК - середньомісячна комісія, ЗСК - загальна сума комісій, які передбачені Графіком платежів; КМ - строк лізингу, передбачений відповідним Графіком платежів, визначений в місяцях.

Строковий (щомісячний) лізинговий платіж - черговий лізинговий платіж, строк оплати якого наступає згідно з Графіком платежів після строку сплати Авансового (першого лізингового) платежу.

Судом встановлено, що у Додатку № 1 до Договору (Замовлення на отримання ТЗ) сторони погодили, що відповідач просить позивача придбати з подальшою передачею лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу коток дорожний HAMM DV90TV, завод. № Н1660323, двигун № 10462317, 2008 року випуску загальною вартістю 1 256 072,00 грн.

За умовами пункту 2.2 Договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу ТЗ оформлюється Актом прийому-передачі об`єкту лізингу. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом всього строку лізингу.

За змістом пунктів 3.6, 3.7 Договору при передачі ТЗ лізингоодержувач зобов`язаний оглянути ТЗ і негайно заявити лізингодавцю про усі виявлені недоліки, за їх наявності, що відображується сторонами в Акті приймання-передачі ТЗ. Після підписання Акту приймання-передачі ТЗ претензії щодо якості та комплектації ТЗ не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2020 року між сторонами був підписаний відповідний Акт № 1 прийому-передачі об`єкту лізингу/одиниці об`єкту лізингу, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" прийняло у лізинг погоджений означеними контрагентами об`єкт лізингу за Договором. У наведеному Акті зазначено, що предмет лізингу переданий в комплектації згідно Договору (пошкодження і порушення відсутні). Предмет лізингу раніше експлуатувався. Предмет лізингу/одиниця предмета лізингу відповідає технічним умовам і вимогам лізингоодержувача до предмета лізингу. Доопрацювання ТЗ не потрібно. Зовнішніх пошкоджень на ТЗ немає. Лізингоодержувач претензій до лізингодавця не має.

Відповідно до пункту 2.3 Договору строк (термін) лізингу визначається сторонами в Графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дати надання ТЗ і закінчується в дату повернення ТЗ відповідно до Графіку платежів, або в день дострокового розірвання або припинення Договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін, про що вносяться відповідні зміни до Графіку платежів.

Згідно з пунктом 4.2 цієї угоди розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється у відповідному Графіку платежів, що є Додатком до цього Договору. Будь-які рахунки зі сплати строкових (щомісячних) лізингових платежів можуть надаватися лізингоодержувачу виключно для зручності оплати лізингових платежів і ненадання або несвоєчасне надання таких рахунків лізингоодержувачем не може бути підставою для порушення ним строку сплати строкових (щомісячних) лізингових платежів, визначених у відповідному Графіку платежів.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що щомісячні лізингові платежі, що розраховуються за Курсом продажу на Дату платежу, визначену Графіком платежів, та сплачуються після передачі об`єкту лізингу у користування лізингоодержувачу, включають в себе: а) відшкодування вартості об`єкту лізингу, що розраховується за Курсом Договору, встановленим у відповідному Графіку платежів до цього Договору та зміні (перерахунку) не підлягає; б) комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється в разі зростання Курсу Продажу, та розраховується як різниця між розміром строкового (щомісячного) лізингового платежу у валютному еквіваленті, визначеному у відповідному Графіку платежів, що перерахований у гривню за Курсом продажу, та розміром відшкодування вартості об`єкту лізингу у гривні, розрахованого відповідно до пункту 4.3 (а) цього Договору.

Загальна сума лізингового платежу та комісія лізингодавця розраховується наступним чином: загальна сума лізингового платежу в ГРН = (дорівнює) загальна сума лізингового платежу в валютному еквіваленті, визначеному в Графіку платежів (стовпець 5) * (помножена) Курс продажу на дату оплати даного платежу згідно Графіку платежів.

Комісія лізингодавця розраховується наступним чином: Комісія лізингодавця в ГРН = (дорівнює) загальна сума лізингового платежу в ГРН - (мінус) сума відшкодування вартості ОЛ у т.ч. ПДВ, грн, розрахованому за Курсом Договору і вказана в Графіку платежів стовпець 7.

У пункті 1 Додаткової угоди від 25.01.2022 року № 14 до Договору сторони передбачили, що у відповідності з пунктом 4.3 Договору та у зв`язку зі зміною курсу НБУ української гривні до євро, починаючи з 25.01.2022 року Курс продажу (курс, за яким проводиться перерахунок щомісячних лізингових платежів у разі зміни курсу іноземної валюти (долара США або євро), вказаної в Графіку платежів), який є Додатком до Договору, та визначається як Курс НБУ + 0,5 % від наведеного Курсу НБУ на дату строкового (щомісячного) лізингового платежу, визначену у відповідному Графіку платежів) встановлюється на рівні 32,2197 грн.

Розмір лізингових платежів виражається в еквіваленті іноземної валюти (долар США або євро) та підлягає сплаті в українських гривнях (пункт 4.5 Договору).

З наявного у матеріалах справи Графіка платежів (Додаток № 2 до Договору), у редакції Додаткової угоди від 25.01.2022 року № 14 до Договору, вбачається, що відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача, зокрема:

платіж № 17 - загальна сума лізингового платежу (еквівалент євро): 2 413,84 євро, що у гривнях становить 77 773,20 грн., строк - 18.05.2022 року;

платіж № 18 - загальна сума лізингового платежу (еквівалент євро): 2 347,40 євро, що у гривнях становить 75 632,52 грн., строк - 18.06.2022 року;

платіж № 19 - загальна сума лізингового платежу (еквівалент євро): 2 281,02 євро, що у гривнях становить 73 493,78 грн., строк - 18.07.2022 року.

Відповідно до пункту 4.7 Договору лізингоодержувач повинен здійснити оплату строкового (щомісячного) лізингового платежу не пізніше 3 (трьох) календарних днів з Дати платежу, встановленої у Графіку платежів. В разі невиконання цього обов`язку у встановлений триденний термін, лізингодавець нараховує штрафні санкції, починаючи з дня, наступного за Датою платежу, встановленого у Графіку платежів.

Згідно з пунктом 6.18 наведеного правочину лізингоодержувач зобов`язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі на підставі Графіку платежів, а також платежі за послуги, надані за замовленням лізингоодержувача лізингодавцем, штрафні санкції та інші платежі, які пов`язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів, на підставі наданого (виписаного) лізингодавцем рахунку-фактури.

Пунктом 6.19 Договору на лізингоодержувача покладено обов`язок сплачувати всі платежі, які не передбачені Графіком платежів (включаючи штрафні санкції) протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або можливості отримання рахунку-фактури лізингодавцем, якщо інший строк сплати не встановлено сторонами додатково.

За умовами пункту 15.2 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 25.01.2022 року № 14 до нього, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 18.07.2022 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним або до дати укладення додаткової угоди про його розірвання (припинення його дії).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з передачі лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у строкове платне користування предмета лізингу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" своїх зобов`язань за Договором.

Разом із тим, у порушення взятих на себе зобов`язань лізингоодержувач встановлені умовами Договору лізингові платежі, належні до сплати до 18.05.2022 року за 17 лізинговим платежем (еквівалент 2 213,84 євро), до 18.06.2022 року за 18 лізинговим платежем (еквівалент 2 347,40 євро) та до 18.07.2022 року за 19 лізинговим платежем (еквівалент 2 281,02 євро), не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Листом від 01.08.2022 року № 392 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" з претензією про сплату наявної у відповідача заборгованості за Договором. Проте така претензія була залишена лізингоодержувачем без задоволення.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 273 190,39 грн., а також 80 085,84 грн. пені, 53 605,33 грн. штрафу, 5 007,00 грн. 3 % річних та 28 410,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів кореспондуючих прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 1201-IX (чинного на час вирішення даного спору) передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" лізингових платежів у загальному розмірі 273 190,39 грн., позивач посилався на те, що він не отримав оплату останніх трьох (№ 17 - № 19) лізингових платежів на загальну суму, еквівалентну 7 042,26 євро, що призвело до виникнення у лізингоодержувача заборгованості у розмірі 273 190,39 грн. (обраховану по Курсу продажу на момент складання претензії (7 042,26 євро * 38,793)).

Проте наведений розрахунок суми основного боргу відповідача по оплаті лізингових платежів не повністю відповідає умовам Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні вихідних даних для обрахунку загальної суми лізингових платежів у національній валюті протягом травня-липня 2022 року.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 4.5 Договору розмір лізингових платежів виражається в еквіваленті іноземної валюти (долар США або євро) та підлягає сплаті в українських гривнях.

Відповідно до пункту 4.3 Договору загальна сума лізингового платежу розраховується наступним чином: загальна сума лізингового платежу в ГРН = (дорівнює) загальна сума лізингового платежу в валютному еквіваленті, визначеному в Графіку платежів (стовпець 5) * (помножена) Курс продажу на дату оплати даного платежу згідно Графіку платежів.

У свою чергу, Курс продажу - курс, за яким проводиться перерахунок щомісячних лізингових платежів, у разі зміни курсу іноземної валюти (долара США або євро), вказаної в Графіку платежів, який є додатком до даного Договору, та визначається як Курс НБУ + 0,5 % від наведеного Курсу НБУ на дату строкового (щомісячного) лізингового платежу, визначену у відповідному Графіку платежів (розділу 1 Договору).

Отже, зважаючи на встановлені у Графіку платежів дати оплати спірних 17, 18 та 19 платежів (18.05.2022 року, 18.06.2022 року та 18.07.2022 року відповідно), беручи до уваги офіційний курс НБУ української гривні до євро (18.05.2022 року: 1 євро = 30,842 грн.; 18.06.2022 року: 1 євро = 30,3885 грн.; 18.07.2022 року: 1 євро = 29,4173 грн.), а також правила обрахунку Курсу продажу (+ 0,5 % від наведеного Курсу НБУ на дату лізингового платежу, визначену саме у відповідному Графіку платежів, а не на будь-яку іншу дату, зокрема дату направлення претензії чи звернення з позовом), суд дійшов висновку про те, що у відповідача виникла заборгованість по оплаті 17 лізингового платежу в розмірі 74 819,89 грн. (2 213,84 євро * (30,842 грн. + 0,5 %)), по оплаті 18 лізингового платежу в розмірі 71 690,63 грн. (2 347,40 євро * (30,3885 грн. + 0,5 %)) та по оплаті 19 лізингового платежу в розмірі 67 436,99 грн. (2 281,02 євро * (29,4173 грн. + 0,5 %)).

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача зі сплати лізингових платежів за Договором у розмірі 213 947,51 грн. (74 819,89 грн. + 71 690,63 грн. + 67 436,99 грн.) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної суми заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" до відповідача про стягнення означеної суми грошових коштів, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" заборгованості в сумі 59 242,88 грн. задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати спірних лізингових платежів за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" просило суд стягнути з відповідача 5 007,00 грн. 3 % річних та 28 410,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 273 190,00 грн. у період з 19.05.2022 року по 28.12.2023 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 5 007,00 грн. та інфляційних втрат на суму 28 410,19 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування та початкових і кінцевих дат періодів прострочення, що призвело до заявлення суми вказаних компенсаційних виплат у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Крім того, суд зауважує, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання (у даному випадку такі строки передбачені Графіком платежів), прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, штрафні санкції підлягають нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на встановлені судом дійсні суми боргу відповідача за Договором у національній валюті по оплаті 17, 18 та 19 лізингових платежів, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 3 406,42 грн., з яких: 1 377,51 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за 17 лізинговим платежем у розмірі 74 819,89 грн. у період з 19.05.2022 року по 28.12.2022 року; 1 125,44 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за 18 лізинговим платежем у розмірі 71 690,63 грн. у період з 21.06.2022 року по 28.12.2022 року (оскільки 18.06.2022 року - субота, вихідний день); 903,47 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за 19 лізинговим платежем у розмірі 67 436,99 грн. у період з 19.07.2022 року по 28.12.2022 року.

Водночас обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь лізингодавця за порушення умов Договору є 18 746,56 грн.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" на користь позивача підлягає 3 % річних за порушення умов Договору в розмірі 3 406,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 18 746,56 грн., тоді як у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" про стягнення з відповідача 1 600,58 грн. 3 % річних та 9 663,63 грн. інфляційних втрат за цією угодою слід відмовити.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати спірних 17, 18 та 19 лізингових платежів за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" просило суд стягнути з відповідача 80 085,84 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 273 190,00 грн. у період з 19.05.2022 року по 28.12.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року № 1423) до 30.04.2023 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

За умовами пункту 13.3 Договору в разі несвоєчасної сплати лізингового платежу та/або інших платежів, передбачених цим Договором, повністю або частково, лізингоодержувач сплачує пеню в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого лізингоодержувачем платежу, за кожен день прострочки.

У той же час судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені також не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні бази нарахування та початкових і кінцевих дат періодів прострочення, що призвело до заявлення суми цієї штрафної санкції у завищеному розмірі.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги встановлені судом дійсні суми боргу відповідача за Договором у національній валюті по оплаті 17, 18 та 19 лізингових платежів, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" на користь позивача за порушення умов Договору, за обрахунком суду є 55 851,25 грн., з яких: 22 035,99 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за 17 лізинговим платежем у розмірі 74 819,89 грн. у період з 19.05.2022 року по 28.12.2022 року; 18 757,41 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за 18 лізинговим платежем у розмірі 71 690,63 грн. у період з 21.06.2022 року по 28.12.2022 року; 15 057,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за 19 лізинговим платежем у розмірі 67 436,99 грн. у період з 19.07.2022 року по 28.12.2022 року.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" на користь позивача підлягає пеня за порушення умов Договору в розмірі 55 851,25 грн., тоді як у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" про стягнення з відповідача 24 234,59 грн. цієї неустойки слід відмовити.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач на підставі пункту 13.10 цієї угоди просив суд стягнути з лізингоодержувача 53 605,33 грн. штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами пункту 13.10 Договору у випадку порушень лізингоодержувачем зобов`язань за Договором, що призвело до дострокового розірвання Договору та/або відповідного Графіку платежів відповідно до пункту 11.8.2, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги штраф у розмірі 3 (трьох) середньомісячних комісій лізингодавця.

З аналізу вищенаведеного пункту Договору вбачається, що право лізингодавця на стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 (трьох) середньомісячних комісій лізингодавця виникає у позивача після спливу 10 календарних днів з дати отримання відповідачем відповідної вимоги та лише у разі, якщо допущені лізингоодержувачем порушення зобов`язань за Договором призвели до дострокового розірвання Договору та/або відповідного Графіку платежів.

Проте матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження дострокового розірвання між сторонами Договору та/або відповідного Графіку платежів внаслідок порушення відповідачем його зобов`язань за Договором, що свідчить про необґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" про стягнення з відповідача 53 605,33 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 13.10 цієї угоди.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" штрафу в розмірі 53 605,33 грн. слід відмовити.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111; код ЄДРПОУ 37051637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фінанс Компані" (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вахтангова, будинок 2 Б; код ЄДРПОУ 43415500) 213 947 (двісті тринадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 51 коп. основного боргу, 3 406 (три тисячі чотириста шість) грн. 42 коп. 3 % річних, 18 746 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 55 851 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 25 коп. пені, а також 4 379 (чотири тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.04.2023 року.

Суддя В.С. Ломака