Рішення

від 04.04.2023 по справі 911/2338/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2338/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори», Тернопільська область, Тернопільський р-н., с. Кам`янки

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020», Київська область, Білоцерківський р-н., м. Біла Церква

про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів

представники:

від позивача О.В.Сліпченко

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» №10/11-22 від 10.11.2022 року (вх. №2037/22 від 14.11.2022) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020» (далі відповідач) про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів у сумі 222754,00 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2338/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2023 року.

До суду від позивача надійшло клопотання №07/02-23 від 07.02.2023 року (вх. №2331/23 від 07.02.2023) про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 07.02.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 07.02.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.02.2023 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 28.02.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року підготовче засідання відкладено на 21.03.2023 року.

До суду від позивача надійшло клопотання №21/03-23 від 21.03.2023 року (вх. №5426/23 від 21.03.2023) про долучення доказів.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 21.03.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 21.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2338/22 та призначено розгляд справи по суті на 04.04.2023 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 04.04.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2023 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись учасникам справи на юридичні адреси згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/2338/22 оприлюдено на сайті «Судова влада України».

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.04.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020» (за договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» (за договором покупець) 25.03.2022 року укладено Договір поставки №25/03/2022/М (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в договорі. Кількість, ціна і комплектність, умови поставки товару визначені у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною.

Згідно п.п. 2.2,2.3, 2.4 Договору, Товар приймається по кількості та якості відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР віл 15.06.65 р. П-6, по якості - Інструкцією Держарбітражу СРСР від 25.04.66 р. №П-7 (зі змінами і доповненнями). Якість Товару повинна відповідати умовам Договору, а також вимогам, які пред`являються до такого типу Товару відповідними нормативними документами (в т.ч. ДБН, ДСТУ, СНіП, тощо). Якість Товару має бути підтверджена сертифікатами та/або іншими документами, які необхідні для Товару даного виду та складання яких с обов`язковим згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.8, 2.9, 2.10 Договору, постачальник зобов`язується надати гарантію на Товар. Гарантійний період встановлюється постачальником відповідно до гарантійних умов, встановлених заводами-виробниками або безпосередньо Постачальником. Постачальник приймає на себе гарантійні зобов`язання з моменту підписання видаткової накладної. Покупець має право повернути Постачальнику неякісний Товар та вимагати його заміну або повернення. Повернення неякісного товару (заводський брак, приховані дефекти), а також заміна товару в період гарантійного терміну здійснюється на складі Постачальника.

Пунктом 2.11 Договору визначено, що рекламації щодо неякісного товару можуть бути заявлені Покупцем на протязі 1 місяця з часу отримання товару.

Вартість Товару, визначена в Додатках до цього Договору, включає в себе вартість його доставки на склад Покупця. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.4 Договору, товар постачається на умовах DDP склад Покупця. Моментом поставки погодженої партії Товару вважається дата фактичної передачі Покупцю Товару та підписання видаткової накладної. Вартість товару у видатковій накладній вказується у гривні.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата Покупцем здійснюється на умовах попередньої оплати, розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку Постачальником товару

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами Договору та скріплення печатками Сторін, та діє до 30.04.2022 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Як зазначено позивачем, в рахунок підтвердження якості товару, відповідачем, засобами електронного зв`язку, надіслано позивачу протокол випробувань проби насіння від 24.01.2022 року №000023, згідно якого підтверджено відповідність визначеного за Договором товару за якісними показниками, які мали відповідати вимогам ДСТУ2240-93.

На виконання умов Договору, згідно з виставленим відповідачем рахунком №A12 від 25.03.2022 року, відповідно до платіжного доручення №178 від 28.03.2022 року, позивачем здійснено попередню оплату, а згідно видаткової накладної №A11 від 28.03.2022 року відповідачем поставлено, а позивачем прийнято визначений Договором товар люцерни посівної в кількості 1,35 т. на загальну суму з ПДВ - 222750,00 грн.

В подальшому, відповідачем на адресу позивача надіслано Акт про встановлення/визнання факту невідповідності товару від 13.04.2022 року. Згідно вказаного Акту, відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до проведених лабораторних досліджень поставленого товару, відповідачем було виявлено факт невідповідності товару якісним показникам, які було гарантовано останнім. Зокрема, поставлена партія товару у кількості 1,35 т. за місцем постачання в с. Кам?янки Тернопільського району Тернопільської області, містила карантинні бур`яни у кількості, що не допускається згідно з вимогами норм ДСТУ 2240-93. Відповідачем повідомлено про невідповідність вимогам ДСТУ 2240-93 посівних якостей відібраних зразків, а саме, під час випробування виявлено схожість на значно нижчому рівні, ніж встановлено нормами ДСТУ 2240-93, що підтверджується протоколом випробувань. Крім того, згідно вказаного Акту відповідачем запропоновано повернення грошових коштів позивачу впродовж 3 робочих днів після повернення коштів постачальником відповідача на його банківський рахунок.

Як зазначено позивачем, ним було з`ясовано, що приводом для звернення відповідача із вказаним актом, слугував факт проведення лабораторних випробувань люцерни посівної - товару, аналогічному, що був поставлений позивачу на замовлення ТОВ «Агрохолдинг 2012», яке є власником 74,5% корпоративних прав позивача, яке також придбало аналогічний товару у відповідача у більшій кількості. На підтвердження зазначеного, до матеріалів справи додано копії протоколів випробування люцерни посівної на відповідність ДСТУ 2240-93, замовником яких є ТОВ «Агрохолдинг 2012».

Позивачем з метою перевірки якісних показників придбаного у відповідача товару, співставлення їх на відповідність заявленим показникам якості за змістом протоколу від №000023 від 24.01.2022 року, та з метою направлення відповідачу рекламації щодо неякісного товару, прийнято рішення ініціювати проведення відповідних випробувань у лабораторії Державного центру сертифікації і експертизи Хмельницької обласної філії.

Так, на підставі укладеного 07.04.2022 року між позивачем та ТОВ «Агрохолдинг 2012», Договору про надання послуг з відбору зразків, фахівцями вказаного підприємства та передачі їх до центру сертифікації та на підставі звернення представників позивача до лабораторії, проведено відповідні випробування (дослідження) на основні показників якості (чистота та схожість), за результатами яких складено протоколи випробувань, зокрема, від 25.04.2022 року №0786-22/161280, від 02.05.2022 року №0928-22/162395 та від 12.05.2022 року №0929-22/162396.

Згідно вказаних протоколів випробувань від 25.04.2022 року №0786-22/161280, від 02.05.2022 року №0928-22/162395 та від 12.05.2022 року №0929-22/162396 встановлено невідповідність якісних показників поставленого відповідачем товару - показникам за нормами ДСТУ 2240-93, які було гарантовано відповідачем.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10, 2.11 Договору, покупець мас право повернути Постачальнику неякісний Товар та вимагати його заміну або повернення. Повернення неякісного товару (заводський брак, приховані дефекти), а також заміна товару в період гарантійного терміну здійснюється на складі Постачальника. Рекламації щодо неякісного товару можуть бути заявлені Покупцем на протязі 1 місяця. 3 часу отримання товару.

На виконання зазначених положень Договору, в межах визначеного п. 2.11 Договору строку, позивачем на юридичну адресу відповідача направлено рекламацію щодо неякісного товару (претензію щодо повернення грошових коштів) №22 від 26.04.2022 року (докази надіслання додано до матеріалів справи). За змістом рекламації, серед іншого, позивач проінформував відповідача про намір повернути неякісний товар (люцерну в кількості 1,35 т., на загальну суму з ПДВ у розмірі 222750,00 грн.), згідно умов Договору та просив відповідача визначитись з часом, датою та місцем для прийняття відповідачем (уповноваженими представниками) неякісного товару. Про визначені відповідачем час та місце повернення товару, позивач просив повідомити не пізніше, ніж за добу (попередньою календарною датою) до визначеної дати для можливості забезпечити своєчасну доставку неякісного товару на склад відповідача. Крім того, позивач просив повернути безготівковим шляхом грошові кошти на загальну суму з ПДВ у розмірі 222750,00 грн., які було ним сплачено за товар. Однак, зазначені вимоги залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Позивачем повторно надіслано на адресу відповідача претензію №27 від 27.05.2022 року (докази надіслання додано до матеріалів справи), згідно якої позивач повідомив про неправомірність поведінки відповідача стосовно ігнорування вимог про прийняття неякісного товару та повернення позивачу грошових коштів. Повторна претензія також залишена відповідачем без відповіді та реагування, грошові кошти за неякісний товар відповідач не повернув.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача передоплати у сумі 222750,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесено до договірних зобов`язань поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13, 14 ЦК України встановлено, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України, є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов Договору поставлено а позивачем прийнято товар - люцерну посівну в кількості 1,35 т. на загальну суму з ПДВ - 222750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №A11 від 28.03.2022 року.

Позивачем згідно з виставленим відповідачем рахунком №A12 від 25.03.2022 року відповідно до платіжного доручення №178 від 28.03.2022 року здійснено попередню оплату товару у сумі 222750,00 грн.

Згідно Акту про встановлення/визнання факту невідповідності товару від 13.04.2022 року, який надіслано відповідачем на адресу позивача, встановлено, що відповідно до проведених лабораторних досліджень поставленого товару, відповідачем було виявлено факт невідповідності товару якісним показникам. Зокрема, поставлена партія товару у кількості 1,35 т. містила карантинні бур`яни у кількості, що не допускається згідно з вимогами норм ДСТУ 2240-93. Відповідачем повідомлено про невідповідність вимогам ДСТУ 2240-93 посівних якостей відібраних зразків, а саме, під час випробування виявлено схожість на значно нижчому рівні, ніж встановлено нормами ДСТУ 2240-93, що підтверджується протоколом випробувань. Крім того, відповідачем запропоновано повернення грошових коштів позивачу впродовж 3 робочих днів після повернення коштів постачальником відповідача на його банківський рахунок.

За результатами проведених на замовлення позивача випробувань (дослідження) на основні показників якості (чистота та схожість), складено протоколи випробувань, зокрема, від 25.04.2022 року №0786-22/161280, від 02.05.2022 року №0928-22/162395 та від 12.05.2022 року №0929-22/162396, згідно яких встановлено невідповідність якісних показників поставленого відповідачем товару - показникам за нормами ДСТУ 2240-93, які було гарантовано відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача направлено рекламацію щодо неякісного товару (претензію щодо повернення грошових коштів) №22 від 26.04.2022 року з вимогами повідомити про час, дату та місце для прийняття відповідачем неякісного товару та про повернення грошових коштів у сумі 222750,00 грн., які було ним сплачено за товар. Також, позивачем повторно надіслано на адресу відповідача претензію №27 від 27.05.2022 року про повернення позивачу грошових коштів. Однак, зазначені вимоги позивача залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Враховуючи викладене, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №925/1429/21.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

У відповідності до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Судом встановлено, що згідно Акту про встановлення/визнання факту невідповідності товару від 13.04.2022 року виявлено факт невідповідності товару якісним показникам. Відповідачем повідомлено про невідповідність вимогам ДСТУ 2240-93 посівних якостей відібраних зразків, а саме, під час випробування виявлено схожість на значно нижчому рівні, ніж встановлено нормами ДСТУ 2240-93. Крім того, за результатами проведених на замовлення позивача випробувань (дослідження) складено протоколи випробувань, зокрема: від 25.04.2022 року №0786-22/161280, від 02.05.2022 року №0928-22/162395 та від 12.05.2022 року №0929-22/162396, згідно яких встановлено невідповідність якісних показників поставленого відповідачем товару - показникам за нормами ДСТУ 2240-93.

Відповідно до п.п. 2.9, 2.10, 2.11 Договору, покупець мас право повернути Постачальнику неякісний Товар та вимагати його заміну або повернення. Повернення неякісного товару (заводський брак, приховані дефекти), а також заміна товару в період гарантійного терміну здійснюється на складі Постачальника. Рекламації щодо неякісного товару можуть бути заявлені Покупцем на протязі 1 місяця з часу отримання товару.

На виконання вимог Договору позивачем заявлено відповідачу відповідну рекламацію та запропоновано погодити дату та час для отримання (повернення) неякісного товару, а також, надіслано вимогу про повернення коштів (попередньої оплати), сплачених за неякісний товар.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вартість неякісного товару не повернув, повернення (отримання) неякісного товару з позивачем не погодив.

Судом встановлено, що сторони у договорі узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому, заявлена до стягнення в позові сума заборгованості є попередньою оплатою за товар і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару покупцем.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність позивачем факту поставки відповідачем товару неналежної якості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача передоплати за товар у сумі 222750,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача отримати (забрати) товар люцерну посівну у кількості 1,35 т. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі №917/803/18 та постанові від 31.03.2021 у справі №923/875/19, цивільне законодавство ґрунтується на добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оскільки, передоплата за товар у сумі 222750,00 грн. підлягає поверненню відповідачем на користь позивача, неякісний товар, поставлений за Договором, підлягає поверненню відповідачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача отримати (забрати) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» неякісний товар - люцерну посівну у кількості 1,35 т.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 51018,90 грн. пені, 25509,45 грн. процентів за користування чужими коштами, 15499,06 грн. інфляційних втрат та 3258,86 грн. 3% річних.

В той же час, у позовній заяві позивачем зазначено, що розрахунки штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань проведено станом на дату звернення до суду з даним позовом у мінімально заявлених на розсуд позивача сумах. Остаточні розрахунки буде проведено позивачем в ході розгляду спору шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог.

Водночас, позивачем під час розгляду даної справи не було подано клопотання про збільшення позовних вимог, а тому, суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених згідно прохальної частини позовної заяви сум.

Так, згідно прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідача 01,00 грн. пені, 01,00 грн. процентів за користування чужими коштами, 01,00 грн. інфляційних втрат та 01,00 грн. 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 01,00 грн. процентів за користування чужими коштами, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 01,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 16.05.2022 по 11.11.2022, посилаючись на ст. 536 ЦК, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України, ст. 174 ГК України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

За приписами ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Суд звертає увагу позивача, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч. 2 ст. 1057 ЦК України.

Тобто, в даному випадку розмір процентів визначається за правомірне користування коштами позикодавця.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору поставки №25/03/2022/М від 25.03.2022 року.

Договором поставки №25/03/2022/М від 25.03.2022 року не було узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (тобто, неправомірне користування попередньою оплатою).

Враховуючи викладене, а також те, що Договором поставки не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 ЦК України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а тому, підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі №9/67-38 зазначено, що розглядаючи позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що застосування аналогії закону за ст. 1048 ЦК України до правовідносин постачання не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки, договори постачання і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 01,00 грн. процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 01,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, в разі прострочення постачання товару, визначених в Додатках до цього Договору, постачальник виплачує Покупцеві штрафну неустойку у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, що повинен постачатись Постачальником, за кожен день прострочки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 231 ГК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У зв`язку із простроченням відповідачем платежу з повернення попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 01,00 грн., нараховану на суму попередньої оплати у розмірі 222750,00 грн. за період з 16.05.2022 по 11.11.2022. При цьому, заявляючи вимоги про стягнення пені позивач у позовній заяві не посилається на пункт Договору, яким передбачена така відповідальність відповідача.

Так, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд зазначає, що позивач має право вимагати стягнення пені за порушення строків повернення попередньої оплати лише за умови встановлення таких штрафних санкцій у договорі.

Судом встановлено, що пунктом 6.1. Договору передбачена відповідальність в разі прострочення постачання товару постачальником.

Отже, в частині позову про стягнення пені у сумі 01,00 грн. слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 01,00 грн. інфляційних втрат та 01,00 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

(Правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

(Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц).

Таким чином, правовідношення, в якому у зв`язку із зобов`язанням повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19).

Так, враховуючи, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з повернення суми попередньої оплати є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 01,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 01,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 222750,00 грн. за період з 16.05.2022 по 11.11.2022 судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, однак, оскільки, позивачем розмір 3% річних визначено у сумі 01,00 грн., а розмір інфляційних втрат у сумі 01,00 грн., тому, задоволенню підлягають позовні вимоги позивача у зазначених сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020» (09107, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 10, офіс 24, код ЄДРПОУ 43062395) отримати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» (47840, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Кам`янки, вул. Зелена, 1, код ЄДРПОУ 35039398) неякісний товар, поставлений за Договором поставки №25/03/2022М від 25.03.2022 року, а саме, люцерну в кількості 1,35 т. на загальну суму з ПДВ у розмірі 222750 (двісті двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГОЛД 2020» (09107, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 10, офіс 24, код ЄДРПОУ 43062395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Медобори» (47840, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Кам`янки, вул. Зелена, 1, код ЄДРПОУ 35039398) 222750 (двісті двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, 01 (одну) грн. 00 коп. 3% річних, 01 (одну) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 5822 (п`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.04.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць