Рішення

від 17.03.2023 по справі 910/8282/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р.

м. Київ

Справа № 910/8282/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Інвестохіллс Веста» (03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, офіс 103, код ЄДРПОУ 41264766)

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)

та Публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 6, код ЄДРПОУ 05503266)

про визнання протиправними дій та звільнення з податкової застави нерухомого майна,

за участю представників:

позивача: Мошенець Дмитро В`ячеславович;

відповідача-1: Садікова Марина Анатоліївна;

відповідача-2: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний перебіг розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві та Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання звільнити майно з податкової застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було залишено без руху надано позивачу строк на усунення недоліків. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 09.09.2022 подано до Господарського суду міста Києва заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2022.

Господарським судом міста Києва 12.10.2022 було відкладено підготовче засідання на 09.11.2022. Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 27.10.2022 до Господарського суду міста Києва було подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.

В клопотанні позивач зазначив, що предметом позову в даній справі є оскарження дій Головного управління ДПС у м. Києві щодо звільнення з податкової застави накладеної на нерухоме майно, а саме комплексу нежитлових будівель та споруд виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 41-А.

Розглянувши вказане клопотання позивача, Господарський суд міста Києва дійшов висновку щодо доцільності його задоволення та передачі справи Господарському суду Київської області.

Господарський суд міста Києва виходив з того, що правила виключної підсудності поширюються на спір, що стосується нерухомого майна, розташованого у Київській області, то відповідно справа №910/8282/22, повинна бути передана на розгляд до Господарського суду Київської області за виключною підсудністю незалежно від адреси місця реєстрації відповідачів.

Крім того, Господарським судом міста Києва також враховано, що частиною 5 ст.30 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Господарським судом міста Києва взято до уваги, що згідно положення про Головне управління ДПС у м. Києві, яке затверджено наказом №643 від 12.11.2020 Державної податкової служби України, Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва. Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що підстав вважати, що спір належить до виключної підсудності господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, немає.

Господарський суд Київської області ухвалою прийняв справу № 910/8282/22 до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 10.01.2023 на 15:30.

У судовому засіданні 10.01.2023 були присутні представники позивача та відповідача-1. Представник позивача в судовому засіданні озвучив клопотання про зміну предмету позову. Суд надав можливість відповідачу ознайомитись з поданим клопотанням позивача та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 23.01.2023 до 15:15.

У судовому засіданні 23.01.2023 суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову. З огляду на те, що сторони спору не заперечували проти закриття підготовчого провадження, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.02.2023 на 15:00.

У судовому засіданні 28.02.2023 були присутні представники позивача та відповідача-1.

В силу частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. З огляду на наявність розбіжностей стосовно площі майна у наявних у справі документах, суддя у порядку частини 4 статті 74 ГПК України зобов`язав позивача надати докази того, що на місці знаходження спірного майна знаходиться виключно те майно, яке вказане у відомостях про податкову заставу, а також запропонував стронам надати письмові пояснення щодо виявлених розбіжностей.

Суд в порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні на стадії дослідження доказів до 17.03.2023 на 14:00.

Від позивача 17.03.2023 надійшли письмові пояснення, що долучені до матеріалів справи, в контексті питань, що виникали у судовому засіданні. Також 17.03.2023 надійшли додаткові пояснення від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Зазначені пояснення сторін прийняті судом та разом з додатками долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.03.2023, заслухавши виступи представників позивача та відповідача-1, суд прийняв рішення у справі.

Позиції учасників справи

Звертаючись з позовною заявою, позивач повідомив суд про те, що наказом Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/17419/20 постановлено стягнути з ПАТ "Експериментально-механічний завод" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 20000000,00 грн боргу за кредитом та 300000,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Позивач також повідомив про те, що наказом Господарського суду м. Києва від 26.04.2019 у справі № 910/13849/18 постановлено стягнути з ПАТ «Експериментально-механічний завод» на користь ПАТ «Український промисловий банк», правонаступником якого є позивач, 210000,00 грн боргу за кредитом, та 3150,00 грн витрат по оплаті судового зборy.

На виконання вказаних наказів, за словами позивача, були відкриті виконавчі провадження № 63574607 та №65912225, які в подальшому об`єднано в зведене виконавче провадження № 65915955. В ході примусового виконання рішень описано, арештовано та оцінено нерухоме майно. Так, 18.10.2021 подано заявку на реалізацію арештованого майна організатору торгів ДП "Сетам" для примусової реалізації арештованого майна.

В день проведення перших електронних торгів, 18.11.2021, у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція перші електронні торги з реалізації майна боржника (лот № 497698) не відбулись. У зв`язку з відсутністю допущених учасників 20.12.2021 не відбулись також і другі електронні торги, з реалізації майна боржника (лот № 501402). В подальшому на адресу стягувача направлено повідомлення про не реалізацію майна на третіх електронних торгах.

Приватним виконавцем 07.02.2022 отримано заяву від стягувача ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста" про залишення за собою нереалізованого майна боржника.

Враховуючи попередньо викладені обставини, в рамках зведеного виконавчого провадження № 65915955 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. видано акт від 14.02.2022 відповідно до якого стягувачу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в рахунок погашення суми боргу в розмірі 4724498,10 грн згідно наказу Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/17419/20 передається у власність нерухоме майно, що належить боржнику ПАТ "Експерементально-механічний завод", а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, що є підставою для подальшого оформлення права власності на майно.

Позивач зазначив, що ТОВ «ФК «Інвестохілле Веста» з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 23.11.2021 на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд - виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, було накладено податкову заставу із забороною відчуження на підставі рішення ДПІ Голосіївського району ГУ ДФС у м. Києві про опис майна й податкову заставу, серія та номер: 208/26-50-23-01-09 від 06.07.2015 та на підставі акту опису майна ГУ ДПС у м. Києві, серія та номер: 572/26-15-13-02-27 від 22.11.2021.

З метою захисту свого порушеного права 28.07.2022 представником ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на електронну адресу Головного управління ДПС у м. Києві з використанням електронного цифрового підпису направлено вимогу звільнити з податкової застави, зареєстрованої 23.11.2013 за № 45219193 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-A, із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Уповноваженою особою Головного управління ДПС у м. Києві 29.07.2022 на електронну пошту представника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надіслано лист, яким підтверджено отримання вищевказаної вимоги про звільнення з-під податкової застави. Однак, станом на день подачі позову до суду від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відповіді на вимогу про звільнення майна з-під податкової застави не надано, а майно з-під податкової застави не звільнено, вказав позивач у позовній заяві.

За переконаннями ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» вищевказане податкове обтяження є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси товариства, а бездіяльність ГУ ДПС України, яка полягає у незнятті податкової застави є протиправною.

Позивач у своїх доводах посилався на пункт 93.4 статті 93 Податкового кодексу України, де встановлено, що у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється 3 податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Позивач звертав увагу суду, що відповідно до статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до публічних обтяжень належить, зокрема, податкова застава. В силу статті 31 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Згідно з статтею 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду.

Пунктом 29 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерство юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу.

Враховуючи той факт, що позивач набуває право власності на підставі акту приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. від 14.02.2022 відповідно до якого стягувачу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в рахунок погашення суми боргу в розмірі 4724498,10 грн згідно наказу Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №910/17419/20 передається у власність нерухоме майно, що належить боржнику ПАТ «Експериментально-механічний завод», що є підставою для подальшого оформлення права власності на майно, то має місце спір про право цієї особи, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан його речового права на спірне майно.

Позивач переконаний, що в контексті наведених ним в позові норм Податкового кодексу України, Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Закону України "Про виконавче провадження", керуючись гарантованими положеннями Конституції України про право власності, податкова застава підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що ГУ ДПС у м. Києві 18.08.2022 надало відповідь в листі вих. № 49187/6/26-15-13-02-10, якою відмовило в задоволенні вимог позивача про зняття податкової застави з майна, позивачем заявлено такі кінцеві позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової інспекції у місті Києві, які полягають у відмові звільнити з податкової застави нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель та споруд - виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-А;

- звільнити з податкової застави, зареєстрованої 23.11.2013 за №45219193 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд - виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не погодилось із заявленими в позові вимогами. Відповідач, зазначив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем контролюючих органів, станом на 15.08.2022, за ПАТ "Експерементально-механічний завод" (код ЄДРПОУ 05503266) обліковується податковий борг в сумі 5165649,21 гривень.

Відповідач-1 вказав, що згідно з п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження, або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Відповідно до п. 93.2 ст. 93 Кодексу, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, майно платника податків може бути звільнене з-під податкової застави після подання до Головного управління ДПС у м. Києві відповідного документу, що засвідчує настання будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 Кодексу, заявив відповідач-1 у відзиві на позовну заяву.

Висновки господарського суду за наслідками

дослідження матеріалів справи

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки позивач вказує, що він є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі, повідомляє, що існують обставини, які перешкоджають йому на свій розсуд розпоряджатися власним майном суд визнає належним обраний спосіб захисту, який зводиться до усунення перешкод щодо розпорядження належного власника майна, шляхом звільнення з податкової застави нерухомого майна (негаторний позов).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За загальним правилом відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Закон України "Про виконавче провадження" допускає випадки, за яких реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду, що зафіксовано частиною шостою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання, що закріплено в частині сьомій статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно про що вказано у частині 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

З наявної у матеріалах справи копії акту від 14.02.2022 у зведеному виконавчому провадження № 65915955 "про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу", суд встановив дійсність наведених позивачем обставин, зокрема наведених нижче.

В ході примусового виконання рішень суду у справах № 910/13849/18 та № 910/17419/20 арештовано та оцінено нерухоме майно ПАТ "Експериментально-механічний завод" виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м. Вказано, що на виробничій базі наявна електроенергія, водопостачання та опалення відсутні. Згідно звіту про вартість майна, від 02.09.2021, ринкова вартість майна становила 6749283,00 грн.

Так, як і повідомляв суд позивач, перші електронні торги 18.11.2021 з реалізації наведеного майна боржника не відбулися, другі електронні торги 20.12.2021 не відбулися, не відбулись також і треті електронні торги 20.01.2022 через відсутність цінових пропозицій від жодного учасника торгів.

Встановлено, що 20.01.2022 на адресу стягувача направлено повідомлення про нереалізацію майна та вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна. Приватним виконавцем отримано від стягувача заяву про залишення за собою нереалізованого майна.

З огляду на це, керуючись частиною 9 статті 61 Закону України про виконавче провадження, виконавцем і було видано акт від 14.02.2022 "про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу" від 14.02.2022, яким стягувачу передано у власність комплекс нежитлових будівель загальною площею 4453,20 кв.м. що знаходиться в місті Українка по вулиці Промислова, 41-А та складається з майстерні, складів, гаражу, блоку гаража, очисних споруд, прохідної та навісів. Зазначалось, що вказане майно належало боржнику на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна.

Також судом встановлено, що позивачем було заявлено до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві вимогу про зняття податкового обтяження (податкової застави) від 28.07.2022, в якому позивач просив "звільнити з податкової застави, зареєстрованої 23.11.2013 за №45219193 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд - виробнича база, загальною площею 4453,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З копії вказаного вимоги вбачається, що разом з нею позивачем було подано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та копію акту приватного виконавця від 10.02.2022 про передачу стягувачу майна в рахунок погашення боргу.

Листом № 49178/6/26-15-13-02-10 від 18.08.2022 Головне управління Державної податкової служби відповіло позивачу, що питання щодо звільнення майна, що перебуває у податковій заставі, буде розглянуто після підтвердження настання обставин, що визначені у статті 93 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп. 89.1.1.); у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2.); у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (пп. 89.1.3).

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно з пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

В контексті наведених вище положень суд, перш за все звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до списку додатків, що наведені у вимозі позивача від 28.07.2022 до неї додається акт приватного виконавця від 10.02.2022 без зазначення відношення його до певного виконавчого провадження. Однак в тексті вказаної вимоги йдеться вже про те, що акт від 10.02.2022 видано в рамках зведеного виконавчого провадження № 65915955. Суд акцентує увагу позивача на невідповідності зазначених у вимозі відомостей до копій матеріалів, що передані на розгляд суду, оскільки позивач в справі в першу чергу стверджує про наявність у нього права власності на комплекс нежитлових будівель на підставі акту від 14.02.2022. Цей акт є єдиним в справі документом, з якого можна з`ясувати набуття позивачем права власності на комплекс нежитлових будівель, оскільки відповідної постанови у зведеному виконавчому провадженні, яка теж може підтверджувати таке право, позивачем не надано. Суд вчергове підкреслює, що в силу частини 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Незважаючи на зазначену вище обставину, яка впливає на результат вирішення спору лише незначним чином, оскільки зазначення хибної цифри у даті певного документу може вважатися технічною опискою, суд розглядаючи вимоги позивача з`ясував також те, що відповідно до інформаційної довідки № 307755379 від 18.08.2022, що долучена позивачем до позовної заяви, загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 4246,7 кв. м. Незважаючи на це, позивач заявляє право власності на об`єкт "комплекс нежитлових приміщень" площею 4453,20 кв.м. Отже різниця в площі становить більше 200 кв. м. Це значною мірою породжує у суду сумніви у можливості Головного управління Державної податкової служби у місті Києві виконати вимогу позивача та звільнити з податкової застави майно, що перевищує площею ту, на яку було накладено таке обтяження.

В поясненнях представник позивача вказав, що йому не зрозуміло на підставі чого Головне управління Державної податкової служби у місті Києві зроблено запис про податкову заставу щодо об`єкта площею 4246,7 кв. м та документів, які б підтверджували цей факт.

Позивач стверджував, що з метою встановлення актуальної площі об`єкта ним було замовлено виготовлення нового технічного паспорту на зазначений об`єкт нерухомого майна та проведення інвентаризації даного майна. Після проведення технічної інвентаризації вищевказаного об`єкту, спеціалістами у галузі будівництва, якими було в подальшому виготовлено технічний паспорт від 30.06.2022 на об`єкт та було встановлено, що актульна загальна площа об`єкту дійсно складає 4453, 2 кв. м., що відповідає постанові про опис та арешт майна від 02.09.2021 (який здійснювався безпосередньо на території виробничої бази) та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.02.2022 року.

Тож позивач стверджував, що відповідач-1 неправомірно вніс запис про податкову заставу з невірно вказаною площею об`єкту, що свідчить про те, що опис майна у податкову заставу фактично не здійснювався, що є додатковою підставою для визнання незаконними дій ГУ ДПС міста Києва та зобов`язання звільнити майно із податкової застави та задовольнити позов.

В той же час, відповідач-1 зазначив, що відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідач звертав увагу на те. що в абзаці 2 пункту 10 розділу II Порядку застосування податкової застави податковими органами, який затверджений Міністерством фінансів України №586 від 16.06.2017 визначено, що опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, i підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).

Відповідно до вимог п. 89.3 ст. 89 Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт опису майна від 22.11.2021 № 572/26-15-13-02-27, до якого внесено будівлю виробничої бази, загальною площею 4246,70 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 41-А, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ма зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, податкову заставу 23.11.2021, номер запису про обтяження 45219193.

Судом досліджено поданий відповідачем акт опису майна № 572/26-15-13-02-27 від 22.11.2021. Відповідно до цього акту податковий керуючий Грузинськй Валерій провів опис такого майна з реєстраційним номером: 2605916. (будівля, виробнича база, нежитлова будівля), що знаходиться за адресою м. Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, будинок 41а. Загальна площа майна становить: 4246,7 кв. м. В акті опису йдеться про те, що він складений згідно інформаційної довідки № 284318749 у двох примірниках 22.11.2021. Копію зазначеної інформаційної довідки № 284318749 від 12.11.2021, сформованої о 9:15 Гузинським Валерієм Миколайовичем також подано до суду.

В контексті наведених відповідачем письмових пояснень, суд констатує законність проведення податковим керуючим опису майна, що відповідає відомостям, що зафіксовані інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Суд відхиляє твердження позивача щодо того, що відповідач-1 неправомірно вніс запис про податкову заставу з невірно вказаною площею об`єкту.

Підсумовуючи всі наведені сторонами доводи, обставини, що з`ясовані в процесі розгляду справи, дослідивши докази, які подавалися сторонами, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

До суду не подано первинних документів, які б свідчили, що ПАТ "Експериментально-механічний завод" дійсно належала виробнича база площею 4453,20 кв. м. З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що актуальна площа належної відповідачу-2 виробничої бази становить 4246,7 кв.м. Опис виконавцем майнового комплексу, який належить боржнику, не породжує у боржника прав додаткових права на це майно, поза межами наявних прав, що, зокрема, фіксуються у відповідному реєстрі нерухомого майна.

Також до суду не подано копії договору купівлі-продажу майна, відповідно до якого 31.01.2007 року було внесено запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 відповідного нерухомого майна, з якого можна було б з`ясувати реальну площу майна при його набутті товариством. Інших доказів того, що вся площа майнового комплексу, описаного в ході виконання рішень суду, належала відповідачу-2 не надано. Суд також бере до уваги те, що при поданні позову позивач хибно (навмисно чи ненавмисно) зазначав, що податкова застава накладена на майно площею 4453,20 кв.м.

В той же час, суду не подано конкретного переліку майна на яке накладалась податкова застава, що унеможливлює задоволення позову в частині, оскільки суд самостійно не може припускати до яких конкретно будівель відповідача-2 застосовано таке обтяження у разі розширення його площі в подальшому, без реєстрації такого розширення, шляхом введення конкретної новобудови в експлуатацію або узаконення самочинного будівництва шляхом включення його до акту опису майна виконавцем без з`ясування прав третіх осіб на таке майно.

Таким чином, задоволення позову може призвести до легалізації незаконно збудованих приміщень, відомостей про існування яких не містить жоден реєстр, та без наявності відомостей про права третіх осіб на зазначене майно. Разом з тим, суд позбавлений можливості констатувати, що це те ж саме майно, що належить боржнику (в тій же площі) та на жодну з його частин не поширюється право володіння третіми особами. Тож задоволення позову у цій справі може призвести до безпідставного порушення прав інших осіб.

З огляду на можливість безпідставного пригнічення прав та інтересів інших осіб, які могли набути правомочностей на окремий об`єкт нерухомого майна, який могло бути помилково включено до опису майна боржника у виконавчому провадженні, з огляду на необхідність дотримання принципу пропорційності втручання держави у право приватної власності суд не вважає за можливе задовольнити вимоги у заявленій редакції. Слід зазначити, що доводи, які на думку позивача є достатніми для задоволення позову, мають бути узгоджені з реальними обставинами задля досягнення всеохоплюючого розгляду справи. Суд може встановлювати певні обставини у разі, якщо сторони подадуть достатньо доказів для цього. В протилежному випадку, суд є обмеженим, адже рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи різницю між площею майна, що реально належала боржнику, що підтверджується відповідними записами в реєстрі, та площею майна, яку має намір набути позивач, що є більшою за зареєстровану на 206,5 кв. м, суд відмовляє у задоволенні позову.

Задоволення цього позову може призвести до необґрунтованого втручання у право власності третіх осіб, яким гіпотетично належить майно площею 206,5 кв. м, що знаходиться на території майнового комплексу, яке без відповідного підтвердження права власності могло бути включене у опис майна боржника виконавцем. Суд вчергове повідомляє позивача, що виконавець не наділений повноваженнями розширювати площу нерухомого майна, що належить боржнику, а лише, за умови документального підтвердження, фіксує перелік майна, яке може бути предметом стягнення.

Разом з тим, суд повідомляє позивача, що він не позбавлений можливості звернутися до відповідача-1 з вимогою про звільнення з податкової застави майна відповідача-2, яке дійсно належало йому в повній мірі, тобто площею 4246,7 кв.м. та відповідає опису.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача залишаються судом за ним.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз